Я впевнена, що всі чогось жахались в дитинстві. У когось це були павуки, собаки, а хтось боявся темних кімнат чи старих сараїв на дачі у бабусі й дідуся. Ми виростаємо, долаємо деякі свої страхи, але з кимось ці страхи залишаються на все життя. Дуже добре передала відчуття того, як ти боявся чогось у дитинстві, свого часу гра Among the Sleep, яку я обожнюю всім серцем. Сьогодні ж я хочу розповісти вам про гру, яка має дуже схожі вайби, але відрізняється виконанням – Hannah.
Це 3D пазл-платформер, який має фіксовану камеру і доволі часто має вид збоку, проте вам дають змогу віддаляти й наближати камеру до персонажа, щоб краще роздивитись ті чи інші елементи. Стрибати по канатах та рухомих платформах, балансувати на дошках, їздити на ліфтах, тягати ящики для кращого стрибка – все це тут є. Також у грі є колекційні предмети у вигляді лорних відеокасет, а також дискети з екстраконтентом, який я не змогла подивитись, але про це пізніше. Мені сподобалось те, що тебе не змушують займатись бектрекінгом для знаходження цих цікавинок. Варто лише уважно огледітись навкруги і прикинути, який шлях вестиме тебе до секрету, а який – далі по сюжету, і якщо ж ви обрали шлях до секрету, то вам не треба бігти назад до розвилки, вам треба лише йти вперед, і потім ви дивовижним чином опинитесь біля тієї самої розвилки. Це дає відчуття того, що ви мандруєте не відірваними одна від одної локаціями, а у величезному цілісному світі, де все знаходиться умовно поряд. Як я зазначила на початку, камера тут доволі специфічна, а деякі механіки працюють не ідеально, що майже в кінці демки завели мене в софтлок без можливості повернутись назад, а потім усе це добила я особисто місскліком на «Нову гру», де мене просто закинули на початок без можливості хоч якось повернути свій прогрес. Спишемо всі ці неприємності на те, що це альфа-демо.
Сюжет у грі доволі дивний. Ми граємо за дівчинку Ханну, яка в монструозному світі з побутових речей намагається наздогнати свою ляльку. Потім взагалі приходить якесь чудовисько, щоб цю ляльку зламати, і тепер ми маємо шукати її шматки. Протягом гри ми знаходимо касети, які можемо подивитись на телевізорах, що телепортують нас у дивну кімнату, де ми збираємо частини плівки до купи і дивимось паперово-лялькові катсцени, де нам розповідають про нашу матір. Паралелей з Among the Sleep стало ще більше, і не вистачає лише того, щоб зібрана лялька подорожувала разом з нами для повної картини.
Монструозний світ бабусиного мотлоху на горищі виглядає доволі приємно, не по всіх об’єктах можна карабкатись, на жаль, але хоча б якийсь ностальгічний вайб відчуєте. Музики в грі небагато, вона є лише в сюжетно можливих моментах, про неї багато, на жаль, не скажу, але вона загалом непогана. Як і вся гра в цілому – дуже і дуже непогана, мені, як дуже поганому гравцю в платформери, було не стресово долати всі перешкоди і знаходитись у грі, не дивлячись на те, що в результаті я впала у софтлок. Я рада, що ознайомилась з Hannah та з нетерпінням чекатиму релізу в 4-му кварталі 2024 року в надії, що розробники виправлять всі проблеми.
Топ коментарі (0)