Загалом важко скласти характеристику Star Wars Outlaws, не повторюючи більшість уже висловлених тез, тому я не цуратимуся можливого плагіату. Якщо мої думки й приклади раптом збіжаться з чиїмись на теренах інтернету й соціальної мережі Xwitter — це або простий збіг, або ж я поцупив думку. А ще я не вважаю себе прихильником чи експертом у «Зоряних війнах», нехай бачив, читав і грав майже в усе, що виходило по цій франшизі… Тутка визначилися, гаразд? Тоді поїхали. Чи то полетіли.
Бандитка...
Починається гра доволі бадьоро — узурпація влади, безперервна війна синдикатів і спроби тотального контролю з боку Імперії. В цих умовах звичайні люди виживають, як можуть, і одна з таких — Кай Весс, головна героїня проєкту Massive Entertainmеnt. Вона самовпевнена, жвава й заробляє на життя різноманітною незаконною діяльністю, здебільшого крадіжками. Окрім бластерного пістолета й цікавого пристрою зламу електронних систем, подібного на ручну версію шипа-маніпулятора R2D2 (яким маленьке відерко зламало комп’ютер на «Зірці смерті»), дівчину супроводжує вірний меркал Нікс — незамінний помічник героїні у пригодах, якому відведена і важлива геймплейна роль.
Спершу, Star Wars Outlaws відчувається напрочуд живою: гра сповнена різноманітних активностей і завдань, які виникають спонтанно, принаймні для гравця. Часто підслухані в кантинах розмови, знайдені Кай записники чи зламані комп'ютери й термінали ведуть до якихось цікавинок на карті світу: скарбів чи корисних речей, які допоможуть тих скарбів дістатися. Подекуди в записниках містяться звичайні підказки для гравця, наприклад — на якого з фатієрів (коней світу «Зоряних війн») поставити кредити на перегонах.
... і квести
Завдання в журналі розділені на основні, додаткові зі своїми маленькими сюжетиками, звичайні контракти та різноманітні полювання за скарбами на основі здобутої інформації. Часто підслуханої або ж розказаної випадковим перехожим. І тут я одразу хочу вшанувати сценаристів — попри доволі передбачувані рішення в основному сюжеті, їм вдалося зробити насичену й цікаву пригоду, яка непогано розкриває героїв і дає простір для повноцінного продовження, при цьому не залишаючи історію в «підвішеному» стані. Себто обійшлися без кліфгенгера. Єдине, що варто зауважити — для найбільш рівномірного досвіду варто не зосереджуватися суто на основному сценарії, а чергувати основні місії з додатковими.
Чому це важливо і, поза сумнівом, вплине на досвід гравців? Справа така, що подібно до більшості відеоігор з відкритим світом, Star Wars Outlaws геть не реактивна, скоріше ретроспективна. Тобто сторонні сюжетики працюють незалежно від основної лінії, тому деякі моменти в них відчуваються застарілими, якщо гравець просунувся надто далеко за сценарієм. Не хочеться спойлерити прямим прикладом, тому дозвольте його вигадати: у сюжетних подіях стосунки між персонажами Х та Y суттєво змінюються, однак додаткове завдання цього не знає. Утім, ситуація типова для більшості ігор з відкритим світом і повноцінним «ендґеймом», уникнути цього дисонансу важко, якщо хочеш зберегти гравцям доступ до всього вмісту навіть після проходження сюжету.
Окрім кращого сприйняття у загальній сюжетній канві, проходження додаткових завдань упродовж основної історії має й геймплейний сенс — деякі з них нагороджують новими можливостями та гілками навичок. Наприклад, саме у другорядному завданні можна знайти автоматичну гармату для свого зорельота, відкрити гілку навичок стрілкині, яка навчить Кай здібності штибу «Dead Eye» з Red Dead Redemption — вибір до п’яти цілей у режимі зупинки часу. Це все не обов’язково для проходження суто сюжетної кампанії, вона побудована доволі автономною.
Завдання з сюжетним наповненням обмежені в кількості, а от контракти постійно оновлюються й допомагають балансувати у світі синдикатів, коригуючи ставлення їхніх лідерів до Кай. Рівень стосунків героїні з різними синдикатами впливає на декілька аспектів: безпеку Кай на територіях, що належать цим фракціям, доступні контракти й асортимент товарів у окремих торговців, які тримають магазинчики на територіях кланів. Авжеж, знайшлося в грі місце і різноманітним гендлярам — їх легко зустріти просто неба за межами міст і поселень. На Татуїні, наприклад, є цей величезний Піщаний повзун із джавами з першого фільму, в яких можна придбати цікавинки за бартерним принципом — речі на речі, без кредитів. Дроїдів не продають. Гравцям…
За контрактами можна звернутися до десятків різних брокерів. Всього у грі представлені чотири синдикати, більшість з них відомі поціновувачам «Зоряних війн»: Хатти, Багряний Світанок, Пайки та клан Ашіґа. Останнього я не пригадую в інших джерелах взагалі, а от перші три з’являлися протягом різних «зоряних» пригод, зокрема у гілці історій молодого Соло. Власне, уся Star Wars Outlaws виглядає наче гра про пригоди Гана десь між подіями фільму «Соло» (і однойменних коміксів), та четвертим епізодом «Зоряних війн», де юний Скайвокер зустрічає крутія з волохатим другом у кантині Мос-Айзлі.
Маю одне застереження стосовно контрактів для гравців, які планують зануритися у гру — уникайте місій з космічними боями, допоки не покращите корпус і щити свого зорельота, «Трейлблейзера». А краще і захист, і гармати з ракетами. Тому що деякі з орбітальних контрактів приведуть до бою проти ворожих крейсерів, бортові гармати яких буквально стирають щити першого рівня кількома влучними залпами.
Бандитський транспорт
Левова частка гри проходить на поверхнях декількох планет різного розміру, по більшості з них можна мандрувати мотоспідером. На жаль, автомобільні спідери, як був у Люка Скайвокера, доступні лише NPC або валяються брухтом посеред декорацій. Транспорт суттєво пришвидшує переміщення між точками інтересу, хоча у грі не бракує і можливостей для швидкої телепортації — відповідні точки відкриваються поступово, а деякі з них залежать від стосунків із певними синдикатами. Спідер Кай можна поліпшити у механіків, збільшити його швидкість і маневровість, додати можливість летіти над водою, якої на початку гри немає, і так далі. Як і з «Трейлблейзером», поліпшення спідера вимагатиме низку ресурсів, частину з яких можна добути якраз виконуючи контракти й обмінюючи товари у пустельних джав.
Однак чи варто марудити задля прокачування спідера? На мою думку, ні. Лише сюжетна здібність літати над водою є справді корисною, все інше допоможе хіба в разі бажання гравця позмагатися з іншими перегонниками, яких можна зустріти на планетах. Особисто мені ця активність не зайшла, тому з поліпшень я зосередився лише на зорельоті, що справді геймплейно важливо і поліпшує досвід, та бластері. Маленький пістолет Кай поступово отримує нові режими стрільби, і вони стають у пригоді — посилений постріл швидше вбиває ворогів, іонізований заряд деактивує щити, а вибуховий режим уміє пробивати деякі стіни, що приховують скарби й таємні ходи.
Стрілянина й скритність
Геймплей проєкту дозволяє гравцям самостійно обирати підхід до більшості збройних операцій: залишатися непомітними й розправлятися з поодинокими ворогами врукопаш, розстрілювати усіх з бластера Кай та підібраної на локаціях зброї (гвинтівки, кулемети, гранатомети), або ж поєднувати ці підходи. Штучний інтелект ворогів невисокий, тому вони можуть не помітити застріленого зі снайперки колегу в десяти метрах. А якщо встигати знищувати ворогів до того, як вони добіжать до пульта тривоги — можна не переживати через підкріплення.
Якщо ж гравці бажають скрадатися й залишатися непомітними, тут може допомогти вірний меркал Нікс. Вище я згадував, що прикольне звірятко має свій геймплейний функціонал. Він уміє відвертати ворогів або нападати на них, допомагаючи Кай учинити швидку розправу. Наприклад, якщо перед гравцями двійко ворогів, можна нацькувати Нікса на одного й тим часом розправитися з другим, а потім добити й першого, що намагається скинути ціпку істоту зі своєї голови. Крім бойового застосування, Нікс також уміє взаємодіяти з об’єктами оточення — натискати недоступні Кай кнопки, пролізати через невеличкі шахти й відкривати енергетичні блоки, щоб героїня могла знищити або активувати генератор, і таке інше.
Стрілецький геймплей трохи кривий, але він стає цікавішим, якщо пройти додаткову квестову лінію «Gunslinger» і отримати згадану вище адреналінову навичку типу «Dead Eye». Ба більше, саме ця навичка — єдиний спосіб застосовувати бластер під час подорожі верхи на спідері. Чому? Не знаю, вельми дуркувате рішення.
Розваги для бандитки
У Star Wars Outlaws Кай Весс може згаяти час не тільки блукаючи різнобарвними теренами в пошуках скарбів і різноманітних речей, які власники недостатньо добре сховали від украй цікавої бандитки. На усіх доступних гравцям планетах є додаткові розваги: аркадні автомати, ставки на перегонах фатієрів і візитна картярська гра всесвіту «Зоряних війн» — саббак. Та сама, у яку Ган Соло виграв «Тисячолітнього Сокола» в Лендо Калріссіана. До речі, цей парубок є у грі.
Правила сабакку відповідають його корелліанській версії, так званій «Corellian Spike», але виглядають трохи спрощеними у порівнянні з кіно — на руках гравця лише 2 постійні карточки, не чотири. Три, якщо відкрити здібність до махінацій, яка дозволяє притримати одну карточку в рукаві. Упродовж трьох раундів гравцям потрібно зібрати найменшу пару. Окрім звичайних карт від 1 до 6, є ще декілька спеціальних — сайлоп (завжди рівний другій карті на руці) та імпостор (дозволяє кинути два кубики та обрати число на одному з них).
Окрім карт, на руках гравців є по три фішки легальних махінацій, які можна застосовувати один раз за гру: примус опонента скинути карти й взяти нові, можливість забрати 2 фішки зі скиду, примус усіх опонентів скинути по фішці тощо, тощо. Спершу Кай доступні лише декілька таких фішок, але згодом у саббаку можна виграти нові й розширити арсенал читів. Загалом грається сабакк доволі цікаво, я провів за нею декілька чистих годин ігрового процесу. Дуже прикро, що Massive Entertainment не додали в гру дежарик (Dejarik) — так звані голографічні шахи. Ті самі, за програш у яких вукі можуть відірвати руки й ноги опоненту. За словами Гана Соло.
Протокольні флешбеки
Я не дарма у назві вражень згадав «Альфа протокол» — цікаву за сюжетом та ідеями, але кострубату й переповнену хибами гру від Obsidian Entertainment і SEGA. У Star Wars Outlaws є певна схожість з цією грою, переважно через такий же кострубатий стелс і кумедні анімації, які часто живуть своє найкраще життя не зважаючи на гравців. Вороги можуть зашпортатися за текстури й впасти, раптово провалитися в землю по пояс, або навпаки вилізти на стіл чи пульт керування. Багато анімацій рукопашних розправ над ворогами так собі синхронізовані, удари виглядають наче в індійських бойовиках — коли руки й ноги явно не торкаються цілі.
Все це виглядає трохи смішно й бюджетно, однак не псує загальні враження від гри. Принаймні для мене. І тут зауважу, що в Alpha Protocol було так само — попри усі технічні негаразди, гра мені сподобалася, навіть планую її колись переграти на Steam Deck. Та є дещо здатне зіпсувати враження від пригод зоряної бандитки, а саме — чимала кількість хиб самого різноманітного ґатунку й виду. За приблизно 70 годин у грі, я впіймав зо три вильоти (не на орбіти, їх була добра сотня, а на головний екран консолі), потрапляв у текстури й помирав якимось дивовижним чином у раптових колізіях із ними тощо.
Окремою проблемою стали деякі активності, які при виконанні не зникали з журналу й мапи світу. Умови виконав, річ знайшов, а задача все одно висить. На щастя, саме квестів це не торкнулося, лише активностей штибу «розвіддані». А ще у чотирьох сюжетних завданнях, з них три другорядні, довелося вимикати гру й запускати її заново, тому що не спрацьовували активатори контрольних точок: NPC не реагували на прогрес або неможливо було взаємодіяти з сюжетними об’єктами.
Якщо у вас виник дисонанс через поєднання 70 годин і твердження про нетривалу сюжетну кампанію, то пояснюється все дуже просто: я грав одразу на максимальній складності, багато вештався світом, робив усілякі додаткові речі, розшукував цікавинки та, авжеж, ліз у самісіньке пекло, помираючи наче в Demon’s Souls… Штурмовики Імперії тупенькі, але Кай Весс витривалою теж не назвати.
Підсумок
Чи все добре із Star Wars Outlaws? Ні. Водночас гру не назвати ані поганою, ані сумнівною. Попри всі наявні негаразди, переважно технічного штибу, — це прикольна ігрова пригода у всесвіті «Зоряних війн», з акцентом на типово другорядних героях франшизи. Наче робили гру по фільму «Соло», а потім вирішили Гана замінити на Кай та скоригувати сюжет. Команда Massive Entertainment зуміла наповнити свій твір цікавими подіями, приємними сюрпризами та атмосферою вільної бандитської пригоди з подорожами між кількома різними планетами. Гравцям буде чим розважити себе за межами сюжетних місій, тривалість яких на диво невеличка, як для ігор Ubisoft.
Однозначно рекомендую звернути увагу на гру поціновувачам «Зоряних війн», додати у список бажаного й прихопити на якихось приємних акціях.
Підсумок 2
Щиро сподіваюся, що Star Wars Outlaws у результаті буде достатньо успішною, щоби розробники створили щось за мотивами «Бунтар Один», в ідеалі — у форматі трилогії Rogue Squadron. Закохався у цю підсерію ще на Nintendo 64. Мої ж надії на Star Wars Squadrons, як потенційну спадкоємицю трилогії, були знищені вщент.
Топ коментарі (0)