Zelda Ocarina of Time гра, яку я обожнюю

Я люблю ретро-консолі з самого дитинства, і Nintendo 64 була моєю дитячою мрією. Минулого року в листопаді я здійснив свою мрію: де в наслідок я купив картридж 'Zelda Ocarina of Time' Я навіть не уявляв, наскільки шикарна і незабутня пригода, на мене чекає. Це та гра, про яку ви могли чути як про "НАЙКРАЩУ ГРУ У СВІТІ", "НАЙВИСОКООЦІНЕННИЙ ПРОЕКТ НА МЕТАКРИТИЦІ", і знайте, з цим можна погодитися. Хочеться зазначити, що до цього я в ігри серії "Zelda" не грав, і "Ocarina of Time" чудово працює, щоб познайомити нас із серією.

Сюжет:

Ми граємо за Лінка, як і майже у всіх частинах серії. Ми маємо спочатку зібрати три духовні камені за дорученням Великого дерева Деку з Лісу Кокірі, де і жив наш персонаж. Нашим союзником буде фея Наві, яка пройде з нами через усю гру. Ми спочатку прямуємо до принцеси Зельди, яка розповідає нам про Ганондорфа з його злими намірами захопити світ. Він хоче зробити це за допомогою Тріфорса, який є великою силою, створеною трьома мудрецями, що знаходиться за дверима церкви. Двері можна відкрити за допомогою трьох духовних каменів і сімейної реліквії - Окарини часу. Принцеса розповідає про пророцтво, де герой, вбраний у зелене і володіючий духовним камінням, повинен буде перемогти зло. Нам потрібно зібрати два духовних камені, що залишилися, і отримати Тріфорс первісно за Ганондорфа і врятувати Хайрул від зла, що насувається. Це основний сюжет без особливих спойлерів, я хочу, щоб ви пройшли цю гру самі.

Гра являє собою пригоду за Лінка і зачистку данжів. Є відкритий світ Хайрул з великою кількістю різноманітних локацій і безліччю NPC. Ходиш, лутаєшся як у звичайній RPG, але нагадаю - гра 1998 року, а такого проробленя іноді не зустрінеш у нових RPG. Є багато цікавих персонажів, що запам'ятовуються, і цікаво спостерігати за самим хоч і простим сюжетом. Також є різні квести, які не належать до основної сюжетної лінії та необов'язкові для проходження. Але хочеться також зауважити, що в тебе не буде зверху, або в менюшці написані квести, тож читай уважно або знову поговори з NPC.

Також треба сказати кілька слів про данжі, вони прикольні, деякі складні, а деякі огидно проходяться через управління. Про управління трохи пізніше. Самі данжі зроблені красиво і різноманітно: то ось тобі вогненний такий, водяний, лісовий красивий, і раптом це,


уявили моє обличчя на цьому моменті? Але знайте, в якийсь момент просто стає приємно по них бігати.

Бойова система, зброя, зілля і броня:

Сама бойова система досить класична: використовуєте перекат, блок, удар, удар у стрибку та удар через щит. Є меч у трьох варіаціях: спочатку маленький, середній і потім величезний мало не меч гатса. У нього також є магічні абілки для меча, які ми отримуємо від фей. Також у грі є різні версії щита: спочатку ми отримаємо дерев'яний, потім легендарний щит хайрула, який я хочу собі в кімнату красиво на стінку поставити, і дзеркальний, який може відбивати атаки. Спочатку в нас з'явиться рогатка, ну рогатка як рогатка, а далі буде лук, у нього є різні стріли, в яких різні елементи, такі як вогонь, лід і світло.

Окарина - ну що ж це дуже цікава механіка. Це музичний інструмент, і в міру проходження гри ти зможеш вчити пісні. Залежно від пісні, яку ти граєш на окарині, відбуватимуться різні речі: наприклад, телепортація в данж, зміна дня і ночі, виклик грози тощо.

Зілля всього їх три, і для кожного знадобиться банка. Червоне зілля просто хилить на фул, зелене відновлює ману, а синє хилить на фул і те й інше. Також у банку можна збирати фей, щоб потім використовувати їх для хіла.

І хочеться відзначити броню - всього їх три: дві з яких потрібні для данжів. Спочатку у нас звичайна зелена, для водяного данжу - блакитна, щоб дихати під водою, і червона для вогняного, щоб не згоріти.

Управління:

Управління в цій грі нормальне, але камера вбиває - це для мене головний мінус гри. Через камеру я не міг боса три дні вбити. Ось ви можете подивитися на джойстик N64 і запитаєте, як взагалі грати на цьому убогому одно сосковому пристрої. Я відповім: боляче, але звикнути можна. Головне, що тут не використовується хрестовина зліва, тож можна взяти контролер у захоплення і мучитися лише з одним бампером

Підбиваючи підсумки:

Ця гра не ідеальна для нинішнього гравця. Все знову зводиться до часу, коли її зробили. Але гра подарувала мені ті емоції, які я від неї чекав, такі, що я пустив скупу чоловічу сльозу наприкінці. Я обожнюю цю гру, і вона залишиться у мене в серці як незабутня пригода.

Дякую, що прочитали.

Фух, я, найімовірніше, буду доповнювати статтю, тому що є ще що додати. Я дуже сподіваюся, що в коментарях ви напишете, де я неправий і що варто змінити. Заздалегідь дякую!