Перший Талос
Це було давно, й хоча я перепроходив оригінал у 2021 році, з релізу вже минуло 9 років... Принцип Талоса безумовно був грою феноменом, в деякому роді неочікуваним діамантом створеним за дуже випадкових і фактично чудом співпавших обставин. Оскільки ніхто не очікував подібної гри від розробників простих як за суттю, так і сюжетом шутерів. Але як би це не було символічно, певною мірою розробники пройшли майже той же шлях, що й ми в грі, і на світ вийшов перший Принцип Талоса. Через особливості розробки гра вийшла цікавим пазлом з нестандартним дечим відірваним наративом, який гравець був вільний як ігнорувати так і занурюватись в нього глибше.
Своєю чергою сама гра пропонувала гравцеві не тільки десятки цікавих і поступово все складніших й складніших пазлів від яких голова поступово йшла обертом, а й записи й нотатки в яких підіймались різні теми, хай то про буття людини, або якогось аспекту її життя. Не кажучи вже про тему "Принципу Талоса" в честь якого й була названа гра. Це було чудовим підґрунтям для роздумів. А беручи до уваги те, що гра підіймала більше запитань ніж давала на них відповіді, це ще було чудовим фундаментом для внутрішньої філософії, що доповнювалось атмосферою самотності та загадковості. І в кінці гра залишала вас з роздумами давши відповіді тільки на запитання стосовно сюжету гри й пройденого вами шляху.
І тепер, неочікувано, через 9 років ми отримали продовження. Продовження історії Принципу Талоса. Й хоча друга частина є в міру самостійною, і чудово підійде як вхідна точка в за словами сценариста, майбутню трилогію. Оцінювати її та робити аналіз, без посилань на першу частину буде не тільки складно, але й неправильно. Тому в подальшому тексті буде чимало думок як про оригінал, так і про сиквел на який цей текст слугує оглядом.
Мистецтво
І почнемо з дечого більш простого, а саме візуальної складової гри. Перший Талос мав на свій час непоганий візуал, однак певною мірою застарілий вже на час релізу у 2014 році. Розробники це розуміли, тому пояснили це сюжетно. Та своєю чергою це робило гру більш доступною, особливо беручи до уваги, що локації в першій частині були в міру великими та містили на собі чимало декорацій, що формували собою часову капсулу, присвячену різним часовим періодам, таким як пізній період стародавнього Єгипту, антична Греція та європейське середньовіччя.
Це по своєму заворожливе оточення супроводжувалось доволі медитативним та різноманітним музикальним супроводом за авторством Дам'яна Мравунаца. І цей тандем в додаток до самотності формував атмосферу, яка так чи інакше спонукала мислити про історію. А гра була наповнена нею, думками про людське життя і філософією, часто з античних часів.
Продовження ж починає немов цитуючи оригінал, однак зробивши це не мов лиш данина поваги, після чого витягує нас в реальний світ. Зустрічаючи нас сучасним візуалом та поєднанням соларпанку з легкими нотками занепаду людства і як наслідок людської цивілізації чиї залишки можна бачити на фоні в вигляді руїн міста. Такий контраст з першою частиною спочатку насторожує, та насправді слугує прямим продовженням. Ми ходили по репліках минулих для людей епох, та тепер самі біологічні люди стали минулою епохою. Перед нами постане Новий Єрусалим, місто нових людей.
Безумовно красиве, масштабне і по своєму футуристичне. Однак в цілях історії ми покидаємо його встигнувши лиш оцінити одну невелику його частину і вирушивши в експедицію де ми зіткнемось зі спорудами, на перший погляд, невідомо призначення. Деякі з них слугуватимуть оздобою для пазлів що є всередині них, як це було й в першому Принципі Талосу, а деякі слугують атмосфері. Та чітко помітно одне, на заміну архітектурі древніх епох, та на противагу сучасному функціоналізму, оточення в сиквелі є часто своєрідним переосмисленням архітектури різних епох та регіонів через призму пост модерну, бруталізму, деконструктивізму та інших стилів 20 століття. І це оточення вражає й заворожує око. Надихає й звільняє, та деколи лякає і давить.
Це ж підкреслює новий музикальний супровід від того ж Дам’яна. Тепер музика більше, вона масштабніша, піднесена. Вона підкреслює зміну антуражу. Й це все формує свою цікаву атмосферу, яка є не менш загадковою ніж в першій частині. От тільки якщо там вона була більше цитатою минулого, то тут вона слугує пропозицією можливого майбутнього. Де мистецтво це частина нашого буття й життєвого шляху... космосу.
Філософія
Оригінальний Принцип Талоса був пазлом сам по собі. Ми прокидались, невідомий голос вітав нас у своєму саді, і проводжав по ньому. Ми не знали де ми, хто ми, а тим паче яка наша мета. І поступово, вирішуючи пазли й збираючи сигіли ми стикались з повідомленнями, текстами та відлуннями минулого, які формували картину. Ми немов збирали пазл в себе в голові, поки ігромеханічно вирішували пазли ігрові. Ця атмосфера, ті думки та запитання які підіймала гра, були безумовно чимось свіжим для тогочасного гравця. Оскільки не в кожній грі, ти будеш читати тексти давньогрецьких філософів, та роздуми про те, що робить людину людиною.
Та на противагу, хоч це багатьом й сподобалось, ця філософія та роздуми були більше доповненням до загадок, до гри. Яку цілком можна було пройти фактично не читаючи жоден термінал. Лише голос Елохіма зрідка б звертався й направляв нас, та навіть так, це не перешкоджає отримати істинний фінал. Та багатьом такий підхід до подачі історії пав до душі. З рештою, таким чином відчувалось, що саме ти, от прямо зараз, шукаєш та збираєш ці частинки пазла до купи. Фінал же історії, а їх було два, залежав від вашої уважності й допитливості. Вас або змушували пройти шлях з самого початку, або ви закінчували цикл.
І друга частина продовжує саме цю кінцівку. Кінцівку де проєкт зі створення нових людей був успішно завершений. Принцип Талоса 2 продовжує ідеї свого родича, та підхід, що безумовно зумовлений, як спробою зробити історію більш доступною, так й розвинути ідеї оригіналу та не тільки піднести нові ідеї та запитання для роздумів, а додати до них перемінну... думки інших людей. Й хоча подібне було в оригінальній грі, там це здебільшого стосувалось самого сюжету, поки тут, це стосується всього в грі загалом. Й хоча тут досі є думки, які подаються саме як підґрунтя для роздумів, без зовнішніх факторів, все ж концепт подачі в сиквела різниться з попередником. Й деяким фанатам оригіналу це стало не до вподоби. І їх можна зрозуміти, ба більше, розробники це розуміли. І як говориться в самій грі, прогрес ніколи не буває без жертв, а Принцип Талосу 2 це безумовний прогрес, хоч і не без втрат. Та їм на противагу є що виставити. Сюжет інтригує й утримує до останнього, а кінцівка залишає з роздумами й очікуваннями. Думки й питання які підіймаються під час самої історії та в записах, заставляють задуматись не менше, а інколи й більше ніж в оригіналі. Не кажучи вже про те, що гра на відміну від попередника активно запитує вашу думку стосовно того чи іншого запитання, чи події. Пропонуючи широкий список відповідей, та думок їм на зустріч. Це зробило продовження Принципу Талоса більш динамічним, мотиваційним та вдумливим. Оскільки одне давати відповідь для себе, інше ж дати цю відповідь комусь.
Випробування
Пазли невіддільна частина кожної гри головоломки. Це їх серце. І перший Принцип Талосу був повністю побудований на цій концепції. Все в грі, починаючи від неї самої, її історії та ігрового наповнення було пазлом. Історія, ігрові рівні, випробування, це все могло піддатись детальному аналізу з подальшим вирішенням. Історія була найлегшим і одним з найцікавіших пазлів. Ігрові рівні були повні загадок, і далеко не кожному під силу ці загадки найти, не те щоб вирішити. Самі ж пазли, або як їх називає сама гра "випробування" були цікаві й будувались навколо механіки променів. Звісно крім них були поля, що не пропускають гравця, гексаедром (куб), натискні плити, з'єднувачі, заглушувачі та інші інструменти, які доповнювали та робили ці випробування цікавими. І в грі їх було в достатку. І більшість з них були цілком непоганими, деякі потребували мислити неординарно, деякі були звичайними тестами на логіку, деякі на уважність.
Та була дилема, гра доволі швидко додавала все нові й нові інструменти, починаючи їх комбінувати, й під кінець, пазли могли вже добряче морочити голову, та не так з їхньої складності або оригінальності, як з комплексності. Не кажучи, що інколи ти практично зразу розумів що потрібно зробити, та кількість кроків, що треба виконати грузила, не кажучи що одна невірна дія, могла призвести до потреби все повторити заново. Можливості якось пропустити той чи інший пазл не було, хоча завжди була можливість піти вирішити інший поки не можеш найти як вирішити цей. Та такий підхід хоч й цілком подобався завзятим гравцям, чимало людей відлякав, змусивши або закинути гру, або просто підгледіти правильне рішення, що руйнувало саму суть дійства.
З цим розумінням автори взяли основну механіку та все що добре працювало в попереднику та доповнили новими цікавими інструментами.
Підхід до самих пазлів було змінено, як і до їх складності та її росту. Продовження безумовно є головоломкою більш доступною та комфортною. Пазли все ще заставляють подумати та викликають захват при успішному рішенні, особливо коли воно було нестандартним. Якщо ж пазл не дається, є змога пропустити його за ресурс, що можна в обмежених кількостях найти на мапі. Підхід було змінено, і гра почала більше тримати баланс між пазлами й історією, даючи чимало простору для наративу, подорожі та роздумів. Світ сиквела чималий, часто локації у два рази більші за оригінальні, та як і на них, тут є повно секретів. Такий підхід й масштаби не всім до смаку, та гра дає змогу обирати на чому фокусуватись, не примушуючи до пилососення локацій. Пазли своєю чергою для завзятих любителів подібного, будуть доволі легкими, як мінімум я з пазлами більшості локацій справлявся швидко, та навіть так, кінцеві пазли можуть заставити добряче подумати. Й хоча це свого роду прикро, все-таки в оригіналі пазлів які мене зупиняли й морочили голову так й мотивуючи глянути в гайд, що для любителів пазлів є безумовним плюсом, та це не для всіх, не для всіх зацікавлених в історії, в думках, що підіймаються у міру її розповіді. І тут Принцип Талоса 2 є врази кращою, доступнішою, але ні в якому разі не гіршою, просто доступнішою. І безумовно кращою для ознайомлення у 2024 році.
Буття
The Talos Principle II - це безумовно ще один діамант. Що доповнює та розширює феномен оригінальної гри. І я щиро рекомендую його як усім фанатам оригіналу, так і з оригіналом не знайомим. Це унікальний досвід, що не кожна гра може запропонувати. Й хто зна, можливо о після ви захочете пройти й оригінал, будучи вже підготовленими до його випробувань.
Від себе скажу, що я дуже поважаю цю гру й точно буду до неї повертатись. З недоліків лише відзначу дерева... бо вони з’їли всю оптимізацію.
Післяслово
Дякую що дочитали! Це був мій перший огляд який я вирішив опублікувати на Кутку. І через те що він таким спершу не планувався, щоб в вас не потекли очі від гори тексту, довелось рити інтернет в пошуках хоч якогось візуального матеріалу, через що його якість і контекст не є рівномірними. Але надіюсь це не дуже сильно вам зіпсувало читання.
Топ коментарі (0)