Виживання в 90-х за 10 секунд - огляд Mullet Madjack

I came here to lick lollipops and kick аss

👉 Шутери, в яких способом поповнення втраченого здоров’я виступають самі вороги, не є чимось новим і дана концепція використовується досить давно і доволі широко - від ААА проєктів типу Doom Eternal до інді хітів, таких як, приміром, Ultrakill. Подібний підхід дозволяє зробити геймплей більш динамічним і змушує гравця частіше зближуватися з ворогами, замість того, щоб ховатись в укриттях. Але що якщо піти ще далі і змусити гравця активніше зосереджуватись на добиваннях ворогів не тільки коли він втратив здоров’я, а й безпосередньо протягом всього ігрового процесу, перетворивши проходження гри на своєрідний спідран? А що якщо до цього зверху ще накинути механіки роуглайків, приправити все кіберпанком, естетикою 90-х (з обов’язковим референсом до Акіри) та додати трішки АНІМЕ за смаком? Вийде хіт цієї весни Mullet Madjack, який легко затягне на кілька годин і чудово підходить для того, щоб відпочити від великих проєктів.

👉 Відео версію знайдете тут:

Welcome to the party, pal.

🎭 На дворі 90-ті. Ні, не ті 90-ті, 2090-ті. Як і в будь-якому кіберпанку, корпорації давно правлять світом а роботи-мільярдери перетворили більшість людей на рабів, які через злиття реального життя і інтернету кожні 10 секунд потребують допамін, без якого вони помруть. Тих же, хто сміє протистояти роботам, називають модераторами. Модератори вбивають роботів в прямих ефірах на стрімах і за кожне вбивство отримують лайки від аудиторії, які миттєво конвертуються в допамін і, як результат - дорогоцінні секунди життя.

🎭 Ось і вся зав’язка. Історія ж гри починається з того, як головного героя знаходить корпорація МИР і пропонує йому врятувати принцесу з двома мільярдами підписників та отримати в якості нагороди круті кросівки. Ну як тут відмовитись? А тому треба швиденько дістатися до робота на ім’я “Пан Куля”, який і викрав принцесу, пробившись через натовпи його посіпак та кількох босів-мільярдерів.

🎭 Якщо ви шукали якийсь глибокий сюжет, то йдіть краще в другий Hellblade, бо історія Mullet Madjack переважно для того, щоб у вас був стимул рухатись вперед та на шляху до фіналу траплялись різні кумедні і не дуже ситуації. Втім, клішованість історії не відміняє того факту, що її постановка вийшла досить вдалою, а тому на вас чекають і погоня на автомобілі по швидкісному шосе, і гра в боулінг вирваним оком боса, і битва з велетенським меха, і купа анімешних вставок для більшої крутості.

Our princess is on another floor!

🍭 Основна концепція гри полягає в тому, що час життя у вас обмежений 10 секундами, а для того, щоб не померти коли таймер досягне нуля, треба постійно вбивати ворогів, смерті яких і приноситимуть додаткові секунди та дозволять таким чином дійти до кінця рівня. При цьому отримання шкоди теж зменшить число на таймері,тому бажано б ще й ухилятись від атак, тим паче що це досить олдскульний шутер, а тому персонаж має хорошу мобільність.

🍭 Щоб грати було цікавіше є певні елементи роуглайків - хоч різні види ворогів та об’єктів на 80-ти рівнях, які вам треба пройти, з’являються поступово, самі рівні генерують випадково, а тому просто запам’ятати послідовність кімнат не вийде, хоча через певний час ви і звикнете до патернів генерації. Інший елемент, який взяли з роуглайків - це втрата прогресу. Кожний епізод, що включає в себе десять рівнів, вкупі з босом, вам треба пройти за один захід, бо у випадку смерті доведеться починати спочатку. А щоб смерть не руйнувала враження від гри присутня тимчасова прокачка - після кожного пройденого рівня вам випадковим чином пропонують три варіанти на вибір, серед яких обов’язково буде інша зброя та пара апгрейдів.

🍭 Арсенал в грі не дуже великий, але достатньо різноманітний, і крім стартового пістолета можна отримати дробовик, пістолет-кулемет, плазмаган, рельсотрон, та, звісно ж, катану, причому навіть в двох варіаціях. Апгрейдів же, в свою чергу, вистачає для варіативної гри, і серед них можна знайти як банальне збільшення часу життя чи кількості секунд, які дають за вбивство ворогів, так і різні сканери, що дозволяють бачити крізь стіни, захист від загроз навколишнього середовища, чи, приміром, можливість зробити протагоніста балакучим, щоб він кожні кілька секунд кидався пафосними фразами.

🍭 Постійна прокачка також присутня, а тому по ходу проходження гри ви відкриєте можливість прокачувати зброю, замінювати апгрейди в меню вибору та зберігати один із них у випадку смерті. Крім безпосередньо зброї та різних апгрейдів, на рівнях можна знайти чимало предметів і об’єктів, що допоможуть зі знищенням ворогів. Тут є як різні вентилятори, оголені дроти, токсичні поверхні чи банально прірви, куди можна штовхати роботів, так і різні ножі, сокири, мачете та навіть манга (MANGA KILLS!), яку можна взяти з собою та використати для добивання в зручний момент, отримавши чимало додаткового часу. І це я вже не говорю про класичні вибухові балони та червоні діжки або ж автомати з содовою, які здатні відновлювати час.

🍭 Якщо ви пройшли гру і вам було цього замало, то, по-перше, не забудьте завітати в центр МИР щоб забрати свою нагороду у вигляді кросівок, а по-друге, ласкаво прошу до випробувань. В грі аж шість різних рівнів складності, і крім норми є як полегшені режими, в тому числі з повною відсутністю таймеру, так і ускладнені, де, приміром, за звичайне вбивство ворогів взагалі не дають час і треба креативити, що, звісно ж, сильно вплине на ваш підхід до геймплею вже пройденої гри. Для мазохістів же є окремий режим де треба пройти всі 80 (82) рівнів маючи одне життя, бо у випадку смерті доведеться починати з самого початку. Ну, і без нескінченного режиму з таблицею лідерів та постійним ускладненням через кожні 10 поверхів теж не обійшлось.

🍭 А тепер давайте поговоримо про мінуси гри, бо без них не обійшлось. Боси. Пара з них доволі прикольна і мені сподобались битви з ними. Ще пара це не стільки безпосередньо бої, як свого роду невеликі головоломки. Ну а решта, тобто фактично половина, це або моб, якому накинули пару прийомів і дали шкалу здоров’я на пів екрана, або просто копіпаста одного і того ж боса який стоїть на місці і засирає арену снарядами. Ніякого челенджу на нормі, лише розчарування.

🍭 Іншим розчаруванням стала українська локалізація. Ні, те що вона є в грі вже на релізі це круто і я це повністю підтримую, але якість в неї не найкраща, бо це очевидно машинний переклад який потім намагались правити, в якому можна часом зустріти русизми а окремі елементи гри взагалі не перекладені. Сподіваюсь, що згодом локалізацію доведуть до ладу, але на даний момент це скоріше затичка для тих, хто не розуміє англійську.

Nobody can kill you if you’re dead inside.

🎨 Візуал в грі доволі приємний, а комбінування 2D з 3D створює заплутані рівні, виконані в найкращих традиціях бумер-шутерів і наповнені цілою купою різних відсилок і деталей, на які, на жаль, не завжди вистачає часу звернути увагу, а тому окремий режим без таймеру потрібен як мінімум для того, щоб оцінити роботу художників. Дизайн роботів теж доволі вдалий, хоч їх різновидів і небагато, а загальна стилізація під 90-ті та навіть створення аніме вставок заглиблюють в атмосферу гри вже в головному меню.

🎷 Саундтрек підібраний доволі вдало, а тому в той час, коли ви за секунди пробігатимете десятки кімнат, вас супроводжуватиме доволі бадьорий ньюретровейв і не тільки.

Mullet Madjack – це:

👌 Можливість задіяти свій мозок на всі 95%
👌 ТамаGACHI
👌 Дай Катану!
👌 Та сама шпигунська гра про СРСР
👌 Одна здоровенна куля в костюмі
👌 Рельсотрон для відкриття дверей
👌 Токсичне середовище прямо як в Твітері
👌 Найкраща гра про кросівки

🔷 Ковток свіжого повітря серед ігор на десятки чи сотні годин. Mullet Madjack можна пройти за один вечір, насолодившись простенькою історією та естетикою ретрокіберпанку, але завдяки концепції, що лежить в основі, гра, як і рогалики в принципі, чудово підходить для перепроходження, хоча боси та українська локалізація і потребують допрацювання. 🔷

🔰 Діагноз – Shoot first. Ask never 🔰

---

Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім