Відеоверсія допису:
Я великий прихильник серії Life is Strange. І це той випадок, коли ненависть переросла у сильну любов. Колись давно в 2016-2017 роках я відмовлявся від того щоб пограти в першу частину, бо здавалося що це максимально примітивна гра, можливо дівчача чи хоча б в стилі романтичних підліткових серіалів для дівчаток, проте я тоді ще не підозрював, що ця гра стане тією, до якої я буду повертатись неодноразово, зокрема навіть зараз, в 2023 році. Проте оглядати я буду не оригінал 2015 року а триквел, який досить дорого продається навіть по знижках, але любов і бажання бере своє, ба більше я пройшов гру двічі і гадаю на цей раз я буду більш об'єктивним щодо неї, бо перше проходження скоріш мене вибісило і враження від нього у мене були негативні. Зараз навіть не розумію чому. А ще я пройшов єдине сюжетне DLC, отож нам є що оглядати.
Давайте розпочнемо з короткої передісторії серії. Life is Strange - абсолютно шедевральна гра, переповнена сенсом, демонстрацією реально складних питань повсякденного життя звичайних людей, просто великий мішок натхнення в пошуку себе та кохання до творчості, гарний екскурс у 18-річчя з шикарним музичним плейлистом, а ще симулятор навчання, життя в маленькому містечку та студентських витівок у гуртожитку. Безперечно успішна гра, яка породила серію. Life is Strange 2 - абсолютний провал серії з постійними повісточками про наркотики, секс, алкоголь, про те як сковує сімейне життя, гра в якій мало другорядних персонажів, які в своїй більшості дуже не цікаві, в якій дивна ініціатива розробників віддати надприродні здібності НПС а не головному герою, де головні герої дратують, та де один всю гру намагається заспокоювати другого. Я мовчу про незрозумілі вибори і лайно в яке гра постійно нас втягує, плюс ну дуже повільна та нудна повість.
І нарешті Life is Strange: True Colors, яка невідомо чи є офіційною третьою частиною, проте більшість її такою вважає. Нам повернули можливість грати за дівчину, яку легко зрозуміти, повернули здібності, дали більше свободи, завдяки чому будуть епізоди, де можна вільно переміщатися по місту, до речі воно ну дуже класне і називається Хейвен Спрінґс, наче натякаючи що це прям рай. В грі нарешті з'явилися цікаві нові та старі персонажі, а також глобальний сюжет про велику корпорацію, який починає розкриватися від середини, проте і на початку потихеньку до нього підводять, натякаючи про “проблеми в раю”.
Отож граємо ми за американку китайського походження Алекс Чень, яка за долею обставин та руйнування сім’ї у дитинстві потрапила у притулок для проблемних підлітків, через що виросла маючи при собі не тільки цілу базу батьків, які від неї відмовились через її проблемність проте також через багаж психологічних розладів. Тому гра і розпочинається з сеансу психотерапевта ну і по сумісництву демонструє нам гарну лицьову анімацію. Проте з’ясувалося що Александра не залишилась сама на весь світ, адже її розшукував по всій країні її рідний брат - Гейб Чень, з яким її роз’єднали в дитинстві, та який проживає в затишному маленькому містечку в штаті Колорадо - Хейвен Спрінґс, та який мріє подарувати своїй загубленій сестрі шанс розпочати нове життя і саме таким чином головна героїня сюди і потрапляє.
Хейвен Спрінґс до речі не просте містечко. Тут є і свій бар, який водночас слугує місцем зібрання місцевих жителів для обговорення тих чи інших питань, є власне озеро, поліцейський відділок, парк та навіть власна радіостанція. Щоправда є один мінус - Корпорація Тайфун, яка якось замішана у минулому Алекс, та з чим їй доведеться розбиратись трішки самотужки, буквально йти проти системи, коли інші намагаються під неї прогинатись, а іноді Алекс все ж таки доведеться розраховувати на допомогу друзів.
В більшій мірі гра повертається до витоків та увібрала найкращі риси попередніх частин. Так у Life is Strange 2 було важко співчувати головним героям, проте легко можна було поставити себе на місце головної героїні першої частини та й решти персонажів, тому що було багато життєвих моментів, близьких усів. Тут це також присутнє. Ну і погодимось, що психологічні розлади зараз ледь не у кожного другого чи третього. Суджу по інтернету звісно. А так у жителів Хейвен Спрінґс є свої цілі, проблеми та переживання, які Алекс може проігнорувати, а може розкрити на спробувати щось виправити.
Ще одна річ, яка врятувала гру, варто занотувати - над нею працювала не Don’t Nod, яка розробила оригінальну частину, а DECK NINE, яка створила не менш якісний та атмосферний приквел до першої частини - Life is Strange Before the Storm, де ми грали за маленьку Хлою, отож Don’t NOD не встигли спаплюжити гру, як вони зробили з рештою своїх проектів по типу Tell Me Why та Twin Mirror.
Проте так, є тут і ЛГБТК+ відсилання і персонаж-бі, з яким можна замутити, а DLC взагалі можна сказати присвячено LGBT ком’юніті, проте якщо ігнорувати такі речі в оригінальній грі, то легко можна Алекс заромансити з особами чоловічої статі і надалі гра не буде якось на цьому акцентовуватись, що безсумнівно добре, тому відкиньте стереотипи про цю гру, вона все ж таки досі демократична. Взагалі система романсингу трохи дивна, просто за весь хронометраж у вас буде всього лише приблизно 2 рази, коли ви можете вплинути на покращення стосунків між персонажами і один конкретний момент, після якого шляху назад не буде, максимум все зруйнувати остаточно. Можна залишитись і самому, так у мене і вийшло при другому проходженні до речі. І в результаті Алекс залишилась сама :(
Також вперше в серії з'явилися другорядні завдання. Кожна глава це частіше за все якийсь окремий день, отож часто Алекс доведеться вийти у світ і попрямувати по основній ланці сюжету або ж перед цим відвідати персонажів, тим самим виконавши другорядні завдання. А по дорозі можна підслухати діалоги енпісі або ж навіть виконати міні-завдання та допомогти їм, наприклад у пошуку рідкісної птиці чи в проштовхуванні закоханої парочки, яка буде потрапляти вам на око всю гру до рішучих дій. Ну а виконання другорядних квестів безпосередньо вплине на ставлення персонажів до вас і сюжетні повороти у майбутньому, в тому числі вони вплинуть на місто.
Інтерактивна частина залишилась такою якою була. Ви можете взаємодіяти з предметами і Алекс буде їх коментувати чи використовувати їх. Також є телефон, в якому присутній розділ СМС, місцевий фейсбук та щоденник, який у True Colors справді відчувається справжнім щоденником Александри, де вона демонструє емоції і намагається писати пісні, а не як Макс із першої частини, де просто були написати максималізтичні та наївні думки в які трошки слабше вірилось. Та в цілому в грі досі є інтернет. Напевно взаємодія з комп’ютерами це завжди була моя улюблена фіча в Life is Strange, бо вона давала змогу поринути у світ і взагалі тісно зв’язати його з реальним, адже більшість сервісів у внутрішньоігровому інтернеті базуються на реальноіснуючих, тож завжди було класно поринати в пошту чи фейсбуки персонажів гри та дізнаватись про них та їх життя більше. В Life is Strange True Colors мені цього було замало, натомість інтернет дає змогу лише ознайомитись із глобальними подіями та життям міста сильно на цьому не акцентовуючись. Ви буквально просто читатимете переписку жителів міста, яка намагається симулювати коментарі людей у реальному світі.
Ну і нарешті здібності Алекс - це емпатія. Алекс вміє не просто відчувати, які емоції переживають люди, а й проживати їх самотужки повністю пропускаючи їх через себе, що іноді класно, проте іноді творить небезпеку та біль самій Алекс. Кожна емоція позначена кольорами, Яскраво-жовтий - щастя та радість, червоний - навпаки злість та агресія, синій - це звичайнісінький сум і фіолетовий - страх та хвилювання. Читаючи емоції персонажів ви зможете впливати на їх настрій та робити їх день краще. Проте..як це пов’язано з тим що Алекс вміє читає думки - незрозуміло мені і досі.
Особистість Алекс трішки бунтарська і водночас мила та приємна, відкрита. Але якщо Life is Strange був якимось світлим, місцями наївним і все таки прекрасним, в тому числі головна героїня, то в Life is Strange Алекс любить розгульний спосіб життя. Мене це звісно турбувало, проте прочитавши смски героїні про події до сюжету гри, стає відомо що вона займалася сексом по дружбі просто щоб зайнятись. Вона любила вживати наркотики і часто змінювала партнерів або ж користалась людьми. Я не хотів вже додавати це в гру, проте в одній з глав відкриваю її телефон і виходить в моменті, коли між подіями гри пройшов десь тиждень, вона знову ж таки випрошувала наркоту у місцевої жительки і виникає питання що розробники хочуть показати додаючи все це в гру знову і знову - я не можу зрозуміти. Про героїню це багато не розказує а більше й не знаю нащо цього. Симулювання реального життя? А з чого багатії в геймдев офісах вирішили що кожен другий житель провінційного міста, особливо якщо йому 21 то він наркоман? Не знаю. Проте як на мене це зайве і скоріш виглядає як ледь-помітна пропаганда, яку наче особливо не виділяєш але в підсвідомості воно залишається. Бекграунд для персонажа воно теж не створює, скоріш створює певний диссонанс в тому що ми бачимо в грі з тим що твориться поза її хронометражем.
У True Colors розробники позичили фічу Before The Storm та додали декілька міні-ігор, а також можливість переодягати героїню, а ще є епізод, де гра зовсім перетворюється на якусь покрокову фентезі РПГ, що сюжетно подається як захід для покращення морального стану одного хлопчика, який пережив трагічну втрату, як і фактично будь-хто у місті і таким чином нам доведеться його витягувати з ями безкінечного суму.
Цікавими стали графічні зміни, клянуся що на релізі я зрівняв графіку гри із Sims 4, кольорокорекція та обличчя дуже схожі, ба більше в ті часи було дивно що гра з графікою Sims 4 коштує так дорого, проте в грі залишились шикарні музичні треки, які написали новачки в інді-музиці та сталі артисти, які водночас писали музику й для попередніх частин Life is Strange і клянусь, вони шикарно вписуються в гру, я відставляв геймпад, давав Алекс їх послухати чи зіграти на гітарі та відкинувшись на крісло слухав закривши очі. Іноді навіть не помічав, як пісні пішли по другому колу. Ну і атмосфера сетингу гри прекрасна. Вам доведеться пережити яскраві колорадські заходи сонця, побувати на міському фестивалі та посидіти біля вогню, зіграти на подарованій братом гітарі у затишній квартирі, ну і…чорнухи та крові теж трохи буде, тому готуйтеся до зрад, помилкових вражень від персонажів та приголомшуючих сюжетних поворотів, через які у вас точно випаде щелепа а іноді доведеться і за голову схопитись. В цілому гру поганою не назву, до неї швидко адаптовуєшся і навіть ачивки зібрати за одне проходження вийде. Перейдемо до DLC.
DLC
Скажу зразу - даремно я за нього переплатив, але рецензії в стімі попереджали, що воно зайде скоріш LGBT спільноті ніж звичайному пересічному гетеро-гравцю. В DLC нам доведеться пограти за Стеф - персонажа із Life is Strange Before The Storm.
Пам’ятаєте таку дівчину-ґіка, яка грала в настільні ігри під академією? Ось ця Стеф є міською радіоведучою та організатором міських заходів. Отож події відбуватимуться до подій основного сюжету та далі за рамки радіостанції і по сумісництву музичного магазину не виходитимуть. В цілому нам просто доведеться прожити будні Стеф за радіопультом і…напевно все? У нас не буде можливості змінити локацію чи просто побачити інших персонажів. Всі зв’язки з іншими персонажами відбуватимуться завдяки смскам або дзвінкам в студію, де у Стеф будуть брати поради та замовляти пісні. Ну звісно ще доведеться ставити рекламу в ефір, паралельно писати власну пісню і зв’язуватись з подорослівшим Майкі - студентом академії Блеквел з приквелу першої частини, з яким Стеф власне грала в настільні ігри.
Ну і варто зазначити що DLC поділено на сезонні сюжети, тобто розпочинається все весною, потім ми проживаємо робочий день Стеф влітку, восени в період Хелловіну та святкуємо Новий Рік зимою. І хоч мені сподобалось відчути себе радіоведучим бо колись я горів цією мрією, а зараз створив власну студію у своїй кімнаті, DLC вийшло для мене нудним та більш акцентованим на підтримку ЛГБТ-прайду.
Воно ніяк не розкриває Стеф, немає ніякої динаміки, єдине що водночас дивувало і при цьому дратувало - постійні спроби Стеф знайти собі дівчину через певний аналог Дайвінчи…ой Тіндера, проте в більшості випадків вона терпіла невдачу і наскільки я знаю нікого не знайшла. Нащо цього - питання відкрите. Нічого особливого виділити в цьому доповненні не можу, тому купуйте чи не купуйте на свій страх та ризик. Прошу помітити що нічого поганого в сторону LGBT-ком’юніті я не сказав, а лише підмітив що наврядчи тим хто до цієї спільноти не належить буде це цікаво.
Висновок.
Life is Strange True Colors - пята гра серії, включно з DLC у яку внесено багато нововведень та яка сюжетно не пов’язана з попередніми частинами. Ми отримуємо нове місце дії, нову головну героїню, нові здібності, сюжет та навіть графіка з анімаціями. Я нарешті почав вірити емоціям героїв, за ними мені дуже подобалось спостерігати, ба більше на цьому роблять великий акцент в стартовій сцені на початку гри. Гра однозначно не є гіршою частиною серії. Мої особисті враження коливаються між ⅘ та 5/5. Нова частина абсолютно гарна, емоційно насичена, в ній є трохи екшону та круті сюжетні повороти, є затишок та естетика, за яку я полюбив першу частину, є персонажі за яких гру можна запам’ятати, та музика яку можна заслухати до дірок.
Як гра мене Life is Strange хоч із другого разу але зачепила та знаєте, якось..дала відволіктись від тривожних думок та подій в Україні та світі і подарувала нажаль коротку але цікаву пригоду. Проте чи вартує гра своїх 1400 гривень при хронометражі близько 10 годин і графікою Sims 4? Питання відкрите та пропоную його обговорити в коментарях тут, на кутку, або ж під моїм відео. Я був би вам вельми вдячний. Проте, не поскупіться на реакцію, ваша реакція не лише просуває мій допис, а й допомагає в розвитку каналу, та знаходити моєму контенту свого глядача.
На цьому наша подорож у Хейвен Спрінґс завершена, дякую вам за перегляд, бережіть себе, всіх обіймаю та бажаю лище найсвітліших емоцій у ваших серцях. До зустрічі на каналі Hiotsu.
Відеоверсія допису:
Я щиросердно дякую всім хто підтримує мою творчість і прошу підтримати всіх читачів цієї статті. Будь-ласка, виділіть кілька хвилин свого часу для ознайомлення з моїм ютуб-каналом, твічом для ігрових трансляцій та телеграм і зрешту давайте разом досліджувати відеоігрові всесвіти, які ми так полюбляємо!
Топ коментарі (0)