Відеоверсія допису:
Вступ
Вчора вийшла українська нашуміла візуальна новела Hazy Mind, що є психологічним триллером про дівчину, ймовірно підліткового віку, життя якої руйнують психологічні, або ж навіть психіатричні проблеми. У неї є подруга в реальному житті, подруга в мережі, гарні оцінки та навіть хлопець, але все це руйнується її шизофренічними розладами, що покладено в сенс сюжету - розповісти суспільству про те, що проходять люди із шизофренією та депресією, замкнені у власному жаху. Але вам ще доведеться переконатись в тому, наскільки це все реально. Сьогодні я вперше зроблю огляд візуальної новели, розповім про проблеми, які в ній піднімаються, як це здійснюється, трохи розповім про сюжет та персонажів, та в цілому її недоліки та переваги.
Оглядова частина
Перше за що хочеться хвалити гру - інтерфейс. Попередні візуальні новели, в які мені доводилось грати в основному базувалися на рушії RenPy, самому простому але так скажемо, відточеному движку для візуальних новел і хочу зазначити, що саме Hazy Mind перевершила всі новели в плані його використання. Я дуже люблю візуальні новели, в яких ти не замислюєшся про те, що це візуальна новела. Де ти не бачиш панельок, кнопок і де кожен елемент інтерактивності заточений в стилістику гри. І в грі це проявляється як і в меню, яке відчувається наче меню гри а не саме візуальної новели і безпосередньо в ігроладі, де гравцю доведеться взаємодіяти з предметами артів: двері, чи щоденник і всяке таке. Тобто ви не тільки пропускатимете діалоги, а й доведеться трішки взаємодіяти з ігровим світом.
В грі чудовий саундтрек, який передає атмосферу та напруження гри і деякі треки навіть хотілося б слухати в своєму плеєрі, якщо чесно. Тут питань нема. Однак родзинка гри мабуть - якісний мальований стиль гри, який грамотно пересікається із піксельною графікою, це доречно і особисто мені досить сподобалось.
Так як в грі центральними персонажами є дві особи, одна серед яких - гравець, то другого - дівчину Морану, доглядачку головної героїні, повністю озвучено українською мовою. В цілому озвучка приємна, припасована під випадки, де гравець пропускатиме діалоги, проте місцями мені здавалося, що акторка озвучення недотягує емоціями. Звісно, приємно було слухати цю досить якісну та чітку читку, але раптом я замислився, чи потрібне озвучення візуальним новелам взагалі? Раніше я не знав відповіді на це питання, але після Hazy Mind я подумав про ймовірність того, що це взагалі руйнує їх основний принцип, а саме читання, адже мозок сам читає діалоги правильним на вашу думку голосом та інтонацією, передаючи всю атмосферу. В результаті в моментах, де я мав бути напруженим чи злякатись, озвучення шизи головної героїні чи Морани навпаки відводило мене подалі від наляканого стану. Натомість хотілося б, щоб автори більший акцент поставили на напруження, адже слухаєш приємний голос, а от звуковий супровід взагалі ніяк не напружує.
В грі також є міні-гра в ноутбуці головної героїні, суть якої знищити усіх ворогів пострілом і треба цілитись у них тоді, коли вони розміщені на одній лінії. Тут все просто, ачивка отримується легко, так що запари якоїсь немає і це правильно. Як і правильно було створити опцію для гравця не взаємодіяти з ноутбуком. При перепроходжені це трохи може дратувати.
Також я очікував скримерів, але навпаки, хоч в грі повно чорнухи, яку навіть місцями було неприємно читати, страху аж такого я не відчув.
В саму історію поринаєш швидко, а основних вибори в грі напевно є три. Три моменти, які так чи інакше змінюють подальший розвиток подій, але значних відгалужень сюжету в грі немає, часто все зводиться до тих самих наслідків, іноді додаючи якісь нові чи трохи змінені фрази. А сама історія займе у вас десь до двох з половиною годин, в залежності чи ви перечитуєте діалоги при новому колі проходження, чи пропускаєте.
Іноді відчувається несерйозність гри через те що в грі неодноразово персонажі та сама головна героїня звертається до читача, що відбувається як і на початку гри, так і в кінці. І ще трішки не сподобалось, що часто повість переключається з різних проблем одні на одні: тут йдеться про самогубство, там зразу на проблеми шизофренії, потім іде депресія, а там друзі які про тебе забули. В цілому поєднання цього усього в цій грі це нормально, але враховуючи те, що вона досить коротка, то сюжет може здаватися трішки перенасиченим. Знову ж таки, виключно моя особиста думка і це окей якщо ви не згідні.
Також в Hazy Mind є 4 основні кінцівки, та п’ята, яка відкривається безпосередньо після проходження усіх чотирьох, про що автор гри каже вам напряму в грі і це ще одна проблема гри, адже спонукає просто пережити історію, а не замислюватись в чому справа. Ти знаєш що всі 4 кінцівки це щось незрозуміле і сподіваєшся пошвидше дойти до 5 щоб правильно завершити історію і отримати усі відповіді на питання. З іншого боку, якщо ви не хочете перенапружуватись - це правильний підхід, тому тут кому як.
Щоправда після кількох кінцівок я застопорився і не знав які вибори робити, щоб отримати нові кінцівки, бо здається вже пробую все, а воно якось не просувається і кінцівки здобуваються ті самі. Тому до платини не можу вибити 3 ачивки, посібників нема і мені дуже сумно через це.
Щодо технічного стану теж є що сказати. Наприклад, я зустрів баг. Один з яких - безкінечні повторення якоїсь беліберди гугл-перекладачем, адже в грі дати озвучуються саме ним і одного разу, коли я запустив історію діалогів, цей дратуючий набір слів звучав без кінця. А більше наче нічого такого.
Про відгуки
Мені здається трішки дивним, що в перші години релізу посипались короткі і необгрунтовані позитивні, а часом одноманітні відгуки про гру. Безумовно варто підтримувати українські проекти і морально і фінансово і практично, але чесно, я не прихильник того, коли когось чи щось хвалять лише за те що воно українське. Ба більше я навіть в Steam не додаю людей, у яких Україна в нікнеймі, описі, спільнотах, коментарях профілю, прапор України на аватарці і так далі. Я хочу додавати особистостей в друзі, а не геральдику України. Я теж її люблю, у мене обидва прапори України висять на моніторах, але у мене вже були негативні випадки взаємодії з такими людьми і я такого просто не хочу. Але хочу щоб українську продукцію оцінювали за те, якою вона є. Щоб писали в чому проблеми гри, де автор не дотягнув, а в чому навпаки ігри чудові. Ба більше, це допоможе самому автору наступного разу зробити ще якісніший контент, тому залишаймося Українцями, але давайте й в ботів не перетворюватись.
Висновок.
Маю зізнатись, що очікував чогось більшого, але й те що є мені сподобалось.
Я давно не грав в новели і в цю прямо хотілося поринати. Гарний стиль та атмосфера, цікава подача, якісна реалізація, чудовий саундтрек, не фантастичний, але достойний сюжет та персонажі і важлива історія, яку можна пережити та осмислити за вечір, вона вартує своїх 190 гривень в Steam та вашої уваги. Купуйте та грайте, а авторці бажаю розвитку та нових якісних і успішних ігор.
Оцінка грі: 4/5
Хотілося б ще написати цілий монолог, адже я людина, яка вже багато років страждає від психологічних проблем, завжди стикається з неприйняттям і нерозумінням суспільством, я є самотньою людиною і можу місяцями ні з ким не спілкуватись навіть в мережі, майже не використовую свій голос, через що буває важко навіть слово висловити і завжди був приниженим за те, що користуюся декількома єдиними методами вираження своєї болі, що людям не потрібно (але до більш симпатичних, соціальних і приємних людей ці люди лояльніші і співчувають, а в моєму випадку це назвали егоїзмом), але мені не вистачить ліміту символів і навряд це комусь цікаво...
Відеоверсія допису:
Я щиросердно дякую всім, хто підтримує мою творчість і прошу підтримати всіх читачів цієї статті. Будь-ласка, виділіть кілька хвилин свого часу для ознайомлення з моїм ютуб-каналом та телеграм каналом і нарешті давайте разом досліджувати відеоігрові всесвіти, які ми так полюбляємо!
Топ коментарі (0)