Воля людини.
Берсерк розказує про Волю. А особливо негативну точку – Фаталізм. В його світі все вже прописано, до початку твору. Ми споглядаємо спочатку за результатом, а потім дивимося на причину. В аніме починається вже після арки золотого віку, і тільки в кінці серії ми бачимо молодого гатса. І те саме із мангою. Кожної серії нам нагадують про вічне питання, що контролює світом, закон чи долоня господня, та стверджує те що людина не властна навіть над своєю волею. Аніме будто говорить нам, що фаталізм існує.
Але справді це так чи ні? Розберімось.
Що таке фаталізм в суті своїм? Фаталізм це опис долі, яка прописана іншим світом. Ми не маємо ніякої волі щось змінити, адже всі зміни вже записанні. В такому випадку ми як машини, які тільки чекають коли прийде час виконання дій, навіть не розуміючи, що ми такі.
Протилежності? волюнтаризм. Це філософія де людина має волю вирішувати долю, та робити все, що захоче.
Та про що розповідає нам берсерк?
Для цього ми повинні почати із самого початку. Гатс, головний персонаж, народжений із мертвої утроби. Його підібрала команда найманців, яка навчила його бути вбивцею в 6 років. Лідер гамбіно вчив його, але уроки його були з ненависті та егоїстичності. Потім гамбіно нападає на гатса через несчасні випадки до яких приписує малого. В цій битві гатс перемагає, проливаючи кров батька. За це на нього нападають найманці. Він отримує смертельні рани. Все сходиться до смерті. Гатс сам не проти вмерти, та коли на нього нападають вовки, його тіло піднімає меч. І тепер ми бачимо, що є воля щось більше за розум. Від цього моменту гатс б’ється із долею, його жага до життя та ненависть до всесвіту, дає можливість йому стояти на ногах, коли на його плечах символ жертви та сто кілограмовий меч. Та кожної ночі полеглі люди приходять по його тіло і б’ються із всіх сил, щоб забрати його.
Ця трагедія, випадкові події настільки жахливо ідеально скалилися, що здається ,у світі все розписано, інакше це неможливо щоб таке сталося з одною людиною..
Але чи дійсно це так?
У світі берсерка астральний світ. У ньому все сіре, всі вищі істоти, чи то Бог, чи апостоли, вони дивляться на трагедію чи радість, просто як на якусь річ. В цьому немає абсолютного ні зла, ні добра. Подивитися на головного антагоніста історії, Гріффіта. Він сіризна. Він хоче королівства, він робить все можливо для цього, навіть вбиває свою другу сім’ю. Але він створює місто де все добре. Де немає ворожнечі, чи війн, туди не проникне ніяка ворожа сила. Не скажеш, що Гріффіт абсолют зла чи добра. Чи гатс, який стає звіром, він вбиває з такою люттю, що остання заповнює всю його голову, та він забуває хто друг та ворог, та лють перетворює його на монстра. Але сказати що він злий монстр, неправильно, адже він б’ється зі злом.
Берсерк каже, що віра в фаталізм це не те що вам потрібно. Адже якщо ви будете просто плисти по течії одного дня ви можете побачити водоспад. Гріффіт попав у цей водоспад, і вдарився об камінь зла. Важко сказати, чи він щасливий. Його важко назвати людиною. Хоть він прекрасний. Але режим берсерка багато, що з ним зробив. Знищив внутрішню людину. Він прагнув досягти світла, що сам став темнотою, що покривається плащем сонця.
Якщо подивитися на гатса, то він противник фаталізму. Він ніколи не здасться, якою не була проблема. Він розуміє, що це не шлях кожного. Тому на перших главах каже Роби що хочеш, хоть убийся. І це повністю окреслює життя гатса. Він робив те, що хотів. Не вважав за потрібне слухатися когось. І якщо він робить щось неправильно, то нехай хтось скаже це в поєдинку. А оскільки ніхто не може перемогти гатса крім гріффіта, він перемагає і його.
Можна підотожити цей розділ про волю людини. Фаталізм це Гріффіт, волюнтаризм це гатс. Ми любимо жити, і любимо добро. Фаталізм нам не забезпечує хорошого чи поганого, та забирає в нас шанс вирішувати нашу долю. А волюнтаризм хоть дає можливість спробувати та постаратися досягти добра.
Але насправді берсерк каже нам про те що немає різниці, чи все записано на небі, чи ні. Все залежить від того, як ми думаємо. Нам вирішувати. Що вершить долю людства в цьому світі, якась неосяжна істота чи закон, щось схоже на долонь господню, яка літає над світом? Та чи істина те, що людина навіть не властна над своєю долею?
Ніцше. Та над людина.
Ідеї Ніцше в берсерку задають темпу та динаміки. Надлюдина ні від кого незалежна, вона цілком покладається на власні сили і тому цілком відповідальна за свої вчинки. Вона ні на кого не покладає провини за власні невдачі, будь то людина чи надприродна істота. Так само надлюдина не покладає сподівань на когось іще — якщо вона вирішує чогось досягнути, то досягає цього самотужки. Надлюдина відрізняється від людини, як остання від мавпи. В золотій арці, історичному відрізку коли відбуваються події аніме 1997 року, ми бачимо як Надлюди контролюють людей.
Але що людині дає статус Надлюдини? Вона уособлює все, що хочуть люди думати про добро. І тому для людей настільки важливий цей образ. Вони ладні служити йому, головне щоб він захищав людство. І якщо ви таким стали, то ви будете мати силу, волю багатьох людей. Ви зможете досягти всього, що ви хочете. Але чи треба цього вам?
Звідане незвідане.
От ви вірите в магію, єдинорогів? Якщо ні, то чому? Чому ви не хочете вірити в те чого не існує? Як ви тоді зрозумієте нових створінь якщо ви навіть про них не мріяли. Єдине те що ми знаємо точно, із часом наших відкриттів, що з’являється все більший діаметр незвіданого. Не можна точно казати що щось інснує, якщо ти не знаєш. Чи можна?
На це питання відповідає Берсерк. З головним героєм Гатсом після 93 глави манги подорожує Пак, ельф. У маленьких містах, його всі бачать та дивуються, адже ельфів не кожен день побачиш. Та у великих поселеннях, портах, його ніхто не замічає, адже ніхто в голові не має образу ельфа, мозок не може описати його форму.
А як вам подобається розуміти світ? Чи боятися для вас незвіданого не розумно? Чи розумно?
Берсерків мод кожної людини.
Берсерк також розповідає про шлях досягнення своїх цілей. Якщо ви хочете отримати щось отримати треба добре постаратися, адже не знаєш як тобі повезе зробити щось.Мод Берсерка це стан у якому людина сильно бажає чогось. Від люті до мрії, любові.
В цьому стані людина може зробити все що від неї можливо та навіть більше, заради чогось, що палає в її душі. В такому випадку людина досягає своїх цілей, майже що самостійно. Така людина може переступити все що стоїть на своєму шляху. Все ж таки мод берсерка він небезпечний, заради вашої жаги можуть погинуть не тільки не винні, ай ви також. Але без його використання ви не зможете зробити щось більше за себе.
І такий набір ідей тільки із самої манги має казати, що розкривання ідей в сюжеті чудове. Але попри це в нас, ще є сюжет. Він також чудовий, хоть деколи програє епічності та динаміці картинки.
Для мене зараз головне розказати вам про персонажів. Головних героїв ми не будемо чіпати, адже ми їх зачіпили раніше, і буде набагато веселіше самому переглянути та проаналізувати поведінку героїв. Ми ж будемо говорити про: Шарлоту, Рікрета, Годо, демонічних воінів, другу сімю Гатса, і про дівчат з арки загублені діти та арки дикого священика. Це буде аналіз звязків персонажів, та як вони важливі для головного сюжету.
Шарлота
Шарлота це дочка короля мідланда. Вперше ми її бачимо коли банда сокола приїхала до короля ставати лицарями. Тоді гріффіт запобіг її падінню, і витримав покарання за доторк до неї. Для шарлотти це був вияв доброти, та любові. Як можна було побачити, король ніколи не усміхався своїй дочці, а королева була замішана на своїх планах. Тому гріффіт для неї став спасінням. Адже він і тільки він допоміг їй не впасти. В темну і тривожну годину він прийшов її порадувати. І явно видно привязання шарлотти до гріффіта. І як же сумно стає коли після цього він пропадає, і його закривають в’язниці. А потім де неї приходить батько і намагається робити погані речі. Ну дійсно де тут сімейна любов. Тому абсолютно нормально що шарлота полюбила гріффіта і одружиться із ним, адже для неї він спаситель, той хто робить її життя наповнене любов’ю. А заради цього вона ладна була пожертвувати своїм життям, щоб урятувати любимого із в’язниці, або відкинути свій титул, і спекти смаколик. Це подібно того як люди любили короля. Хоть він явно був не сповна розуму, він був і керував королівством. Цього і хотіли від нього люди, а те як він це робив, і яким король був їм не важливо. Але для шарлоти це на рівні не допомоги, а любові. Схоже на те як каска полюбила гріффіта або гатса після їхньої допомоги.
Годо
Коваль, чоловік який скував меч чорному мечнику. Він коваль від самого його діда. Гатс питався в нього чому він цим замається, той відповів що він просто цим займається. Чи подобається йому це чи ні, він просто робить, бо получається. Годо або Godoh чоловік старший, який бачив багатьох войнів які хотіли слави, але він не бачив такого як гатса. Гатс бо його думці в перший раз коли вони зустрілися просто хотів жити. Годо дивувався що він підняв меч для драконів. Сам він злий трохи дядько, він має багато роботи тому йому ніколи відволікатися на красу життя. Але він має дочку, це єдине що його робить людяним. Любов до неї, і від неї вертає його на людську дорогу. Піклуючись за ерікою він відчуває що комусь важливий як людина. І зрозумівши це він наставляє гатса на шлях виправлення, і обережності. Щоб бути посередині між людиною і звіром, і нестати одного дня жертвою, і не зробити когось жертвою. Золота середина.
Демонічні войни.
Вони колись були видатними людьми, були залучені в багатьох битвах проти ворога. І завжди їм щастило. Деякі із них шукали щастя, деякі слави і чесності. Але всіх їх об’єднує одне. Вони впали і настрашилися свого падіння. Цей страх, коли вони відійшли від своєї мети спонукав їх здатися і піти на хитрий трюк. Використати когось заради своєї вигоди. А особливо цей хтось виявися їхній друг родич. Їхній аналіз може закінчуватися на тому, що вони просто песимістично подивилися на ситуацію в якій вони є. Вони не вибралися, а запхали інших людей в пекло. В них закінчилася надія на краще. Хоть вони досягли успіху важко сказати що в них емоції позитивні, чи вони зберегли свою людяність. Вони стали звірами скоріше.
Друга сімя Гатса
Фарнезе, Шірке, пак, ісідро, Каска. Фарнезе це дівчина, яка очолювала відряд по затриманню чорного мечника. Вона сильно віруюча людина, була поставлена на лідер тому, що вона нічим толком не займалася. А кудась діти її батькам треба було. І вийшло так що вона згодилася на це, бо не мала альтернативи. Але вона була нікчемна. Приймала рішення не благородні, а ті які їй запронували інші люди чи її священна книга. Поводилася скоріше вульгарно, і мала прозвисько дитя диявола. Адже саме вона підпалила одну кімнату у своєму домі, вона спалювала еретиків на вогні. Її в дома ніхто не любив, батько її скоріше боявся, а мати їхала часто по різних островах. І вона залишалася сама віч на віч, із лице подібними колонами, віч на віч із гектарами садів, і сотнями квадратних метрів коридорів та залів. Фарнезе поламане дитя. Яке в 20 років зрозуміла свою поламаність через інших людей, і почала шукати вихід. Вона пішла в місце куда не хотіла йти, але мала. І все для того щоб виправитися і стати хороброю людиною. Вона перетворилася від слуги духовенства в відьму. І для неї це більш позитивно. Адже її минула віра трактувала тільки однодумність. Інакше смерть, і доволі не приємними способами. Вона не давала прихистку а скоріш забирала його у людей, перетворюючи їхнє життя на живе пекло. Магія ж захищала і рятувала людей і не раз. Звісно і проти людей був направлений цей інструмент, але не магія в цьому вина, а люди. І так зображується істинне перетворення фарнезе в нову людину. Вона знаходить щастя в допомозі іншим і ставанню сильнішим.
Шірке. Маленька відьма, із арки тролів, вона асоціальна людина, не адаптована під місто. І взагальному вважала людей поза своїм домом, дурними мавпами. Аж поки не приходить герой який переносить її в життя пригод, та випробувань.
Ісідро. Йде за чорним мечником. Для того щоб в майбтньому стати великим лицарем, він хоче навчтися багатьом навичкам, тому хоче щоб гатс навчив його як піднімати такий великий меч, який у нього є. Та гатс хоче навчити його думати головою. І через те що у гатса життя доволі некомфортне, ісідро разом із ним проходять цей шлях, для того щоб стати великим войном.
Серпіко. Брат фарнезе. І поклявся її захищати.
Динаміка. Картинка
Динаміка в манзі берсерк відіграє важливу роль. Адже вона передає емоції головного героя. От подивіться на це розворот, що він вам розказує ? Якийсь чоловік опустив чітко і рівно свій довгий меч, все інше в картигці статичне. Це показує нам як мотор у машини заводиться перед довгим і швидким заїздом. Також на самих перших епізодах ми можемо побачити, як у Гатса показується лице. Але його не видно. Зазвичай у персонажів до битви чи під час битви робиться грубий план на їхньому лиці, показуючи їхню особистість та сторону на якій вони бються. В гатса цього лиця не існує, так ніби під час битви його особистість пропадає, та зявляється чорна сторона його лиця, яка для простої людини не те що не осяжима, а навіть не підається зрозуміти оку якого вона кольору. Також одне око символ того, що гатс має постоту в його чорній частині, або світлу частину. І можливо це саме так, адже часто можна побачити як підчас визволення гатса із берсеркового обладунку шірке починала саме з ока адже воно єдине, яке було не поранине в всіх його нещастях.
Також важко зрозуміти як берсерка можна адаптувати, адже він витвір одної миті. Його одна картинка може бути настільки насиченна як ніяка анімація в світі. Я би називав, це важливістю слоу-мо еффекту. Це ефект дає нам можливість відчути більшу насолоду тільки від одної картинки. А так як наш мозок пряцює по типу, менше стимуляторів = більше частя, ми цінимо більше моменти. Адже тільки моменти маємо. І навіть через один кадр в берсерку можна згадати слова Марка аврелія, про те що ми володіємо тільки цією миттю, а наше минуле чи майбутнє зараз нам не під владою, адже воно поза існування нашого часу, і тільки на мить приходить та виходить.
Також грішно буде не зауважити саме створення картинки у Кентаро Міури. Він беручись за мангу остані роки його життя створював витвір мистецтва, чи то зображення міста в ночі, дні, жахіті чи прикрасносіт. Та навіть прості долини у нього виходили прекрасно. Він працював над своїм творіням день і ніч по 18 годин на день він малював, спав як і всі мангаки по три тире пять годин на день, і ходив лише на роботу і з неї.
Але його уважність до деталей змушують вас не просто пролистувати сторінки манги, а вдивлятися в кожен сантиметр намальованого. Це була для мене проблема, адже аналізуючи сюжет я постійно відволікався на картинку. А його можливість робити чудову композицію давали можливість зосередитися на головних деталях більше. Ця сила яка його штовхала робити своє діло як останнє в житті, допомогла сотнім тисячам людей сати не тільки сильними а й дорослими.
У суті своїм в манзі є чотири головних арк.
В нас є історія Гатса після золотої арки, де він показується як результат, і роблять завязку для історії. У цих перших епізодах ми знайомимся із поведінкою гатса, з його другом паком, та жорстокістю цього світу. Саме тут мангака робить перші натяки на бідність бідних та сирість аристократів. В цій арці зображується життя гатса із дня в день, де він показує часто свою чорну сторону. Пересказувати сюжет цієї арки я не бачу сенсу адже вона створена тільки для того щоб ознайомити із берсерком, а не занурити вас в нього.
Далі іде золота арка. Золотою вона з не проста названа, адже в ній набув свій росцвіт берсерк, і в кількості якісних персонажів, і популярності читання, і в ході історії, та розкриття загадкового світу. Ці 93 глави нам розказують історію яка в разів 5 перевершила наступні 200 глав. Все те що я вам розповів раніше процентів на 70 бере інформацію із золотої арки. І ще багато я вам не розказав. Найсмішніше те що важко сказати про що ця арка. Вона про дорослішання гатса? Про становлення банди сокола, та їхні перемоги, про те як гатс піднмає свій велетезний тяжкий меч? Або про те як один хлопчисько добивається влади? І все це буде правильно сказати, що до берсерка. Адже він має все щоб заціпити різну аудиторію. Він не йде на поводу фан сервісу, він створює його, а потім вчить їх різних штук. Водить у місця в, які вони не хочуть йти але мусять. Якщо питатися про золоту арку то як на мене лише такий варіант відповіді має право на існування. Адже чим більш точніше ви будете говорити на тему огляду золотої арки, тим більше ви можете опустити із виду, адже вас могла зацікавити тільки десята частина всього того що насправді існує в цій арці.
Арка загублених дітей. Тут нам розкривається новий гатс, який повидав життя, хоче трохи спокую. Всеж таки ті демони раз йому голову продірявили, не думаю що другий він витримає. Але в суті своїм історія починається з того, що гатс і пак шукають місце щоб поспати. Там де ніколи не вбивали. Там де немає душ які хочуть тебе знищити, і продовжити житти. Але таке місце не запмамоване кровю тяжко знайти. Тому гатс відчуває неперевершину змученість постійно бючись з духами, без сну. Це добре ілюструється через неактвну поведінку з бандюганами. Які захопили дівчину із якою ми будемо ходити в пошуках пригод.
Берсерк про незламність
У суті своїм лише опенінг може нам сказати що берсерк про рух в житті. Чи то він стоїть на кінці гори, йде в темноту. Він продовжує рухатися, незважаючи наскільки сильно його людяність згорить. Він продовжує незважаючи що в середині його палає вогонь руйнуючий та лютуючий. Він не зважає на те які в нього погані м’язи, чи глибокі шрами, він не скаржиться на дійсність якщо це не можна змінити. А якщо щось і стоїть під його владою та нервує то він постарається це змінити. Він продовжує рухатися. Але слова в пісні закінчуються так само, як сили гатса. Таке враження, що гатс співає цю пісню толком не розуміючи, як продовжувати, але продовжує рух.
Берсерк про баланс.
У суті своїм Кентаро Міура питає в нас чи цінності це саме те за що ми ладні змінити нашу поведінку мораль. Ніцше повністю розумна людина, і Фрідріх взяв за концепцію надлюдини людину із епохи ренесансу. Та змінив її так що впізнати було не кожному під силу. Цього мутанта який першов із хотіння творити до хотіння володіти. І мені дуже було цікаво наглядати за таким персонажем як гатс, адже він явно показував окреслення героя надлюдину, та титана із кінця сердньовіччя. Адже йому подобалися іскри, та він творив те що інші творити би не змогли, та попри це його лють прагне до сили та величчя. Він хоче вбити Гріффіта за все. Тому він робить все в арці чорного мечника, щоб перемогти армію сокола. Але з часом він розуміє, що використовуючи силу так він помре навіть не змогши повернути своїй любимій пам’ять. Тому він вибирає шлях де зможе перемагати без смерті для себе чи інших. Він вибирає відправитися із каскою та його новою командою в нову мандрівку де він буде спокійний. Але сумно те, що він не знає куда йти дальше. Хотя би приблизно. Він розуміє, що каска тепер в безпеці та він може продовжити воювати із гріффітом, але для чого? Скоріше як на мою думку якби гатс просто залишився на острові та захищав каску і його команду, у нього би була можливість зробити так щоб всім було добре. Він би навчив ісідро битися, і його би арка залишися в спокої. Але все таки цього би не було. І для нас людей хорошим вчинком це бути на балансі, жертвувати сімєю та егом заради інших людей і вертатися до нього. На сторінках берсерка саме це називають благородністю.
У берсерку є дві сторни медалі. Гріффіт який має цінності, і гатс який їх немає. Але вони обоє сильні і ладні йти кудись. Тільки оце кудись для них спрямовується цінностями. Гріффіт хоче мати життя в королівстві те що йому здається величним і заради цього він ладний піти будь куда головне щоб дійти до цієї цілі. Гатс хоче скоріше бути (мем з ютуба щастя), і живим йому. Хоть і гріффіт і гатс розуміють, що робити зло це погано. Дехто закриває на це очі, а дехто залишається на цьому шляху.
Мені сподобалося як лейтер описав те як людина має поводитися в житті. Не життя має гнути тебе, а ти життя так щоб надати будь якої форми, що ти хочеш. Це абсолютно підходить і Гріффіту і Гатсу. Але один тримається за людяність. Другий її загубив.
Берсерк про обман.
Пам’ятатєте, як нас Блокнот Смерті заставив полюбити Ягамі лайта? Чи ви не думаєте, що таке саме з нами могло зробити Берсерк? Звідки ви знаєте, що Гріффіт чисто погана персона. А чи не застави
Проблема аніме адапатцій.
Як колись великий later казав що ціль адаптації це передати атмосферу, відчуття оригіналу. І чим комплексніший у відчуттях оригінал тим важче його адаптувати, до іншого медіа. Як на мене адаптація 1997 року ідеально вписується в атмосферу берсерка, хоть деколи через формат 4 на 3 не передається вся повнота манги. Аніме вписалося в передачу тієї самої миті. Також емоції через музику та кольори ідеально передані. Адже сама манга вона скачить від чорного до білого у буквальному сенсі, і через те що у аніме доволі сірі та хмурні зображення, темних епізодів, то білі картини, чи моменти вважаються більш епохальними, та видатними.
Адаптація 2010-х років створенна на комп’ютерів що у багатьох анімешників викликає пластикові та простіть сприйняття самого твору. Та коли ови просто персказують сюжет, то аніме 2016 року його скручує під себе і показує зовснім інакші емоції у порівняні із мангою. Також у адаптаціях 2010х років не звирнули увагу на те як впливає мить на почуття сюжетту та манги.
Та навіть фанатські адаптації у дечому програють. Вони розтагують миті. Наприклад відомий стиль малювання Кентаро міури, де персонаж зображений тільки рисочками куди він рухається. У цей момент можна зрозуміти та відчути чітко дві речі, він кудись рухається, він дуже злий. Можливо через те що в манги око бачить один кадр на півтора секунди, мозок більше відчуває ту саму мить. В адаптаціях воно пропадає.
Додатковий контент по берсерку.
В франшизі берсерка є багато ігр, фільмів, книг, відсилок в інших іграх, та навіть інформації аналізу про мангу. Якщо ви забєте в пошуку берсерк то вам можуть видасти горе відео про берсерка, ви можете найти канали які тільки спеціалізовані на аналізі цієї манги. І це дивовижно та доказує, що берсерк це не тільки чудова манга, але й причина для багатьох дискусій, і не тільки про неї а й про відображення реальності в фантазії мангаки. В описі до цього відео я додам посилання на плей ліст в ютубі який я склав для того щоб ви могли подивитися ще відео про берсерка.
Різні книги одні діти.
Колись було два хлопчика. Одному дали де написали про те що потрібно любити інших, поважати своїх друзів та колег. Підбадьорювати їх, захищати інших. Другому дали книжку про волю. Про те що треба досягати своїх цілей, старатися, перемагати в першу чергу себе, знищувати все зле що стоїть на твоєму шляху, досягти неможливого, зробивши все можливе. Одного дня хлопці зустрілися… Хоть вони вже зустрічалися раніше, але тоді вони були інакшими, сьогодні вони такі як книжка їх навчила. І скрестили вже в останній раз свої мечі, просто дивлячись один одному в лице усміхаючись, вони починають…
Таким я бачу кінець Берсерка
Топ коментарі (0)