Волю безмежну лиш гатс мав.
Мало кому випадала можливість отримати силу як у гатса. Всі б, наприклад хотіли підіймати меч із вагою в 100 кг. Також хотіння жити яка спонукала вас битися із всіх сил, всіма м’язами, заради перемоги. І мало хто зупинявся б перед можливістю отримати цю велику силу. Тому всі апостоли стали апостолами. І так вони стали на сторону безмежної сили. Але їхня воля ніяк не розвинулася. А гатс же має два в одному. Незважаючи, якою б не була хвилина жаху він старається посміхатися, деколи навіть страшно. Порівняно із демонами які при маленькій подряпині вже бояться свого ворога. І тому гатс він має нескінченну волю до життя людського, адже він і дійсно той хто переможе пітьму та розсуне темні хмари світу.
Бути вірним своїй цілі.
Берсерк розказує про вірність одній цілі й бездумність. Про незмогу змінювати світогляд яка може вас знищити. Гріффіт хотів тільки королівства, він сів на мілину своїх можливостей, та людяності. Можна сказати що Гріффіт, гамбіно, апостоли просто гівнюки. Дивлячись із точки гатса повністю погоджуємося. Але гатс мало чим відрізняється від апостолів. Звісно якщо брати цілу історію якогось демона та чорного мечника, то більш людяною буде історія останнього. Але у момент битви вони обоє звірі.
Кожен сильний персонаж у світі має свою ціль. Гатс це зрозумів, і вирішив змінити свій шлях. Він став тим у кого ціль знайти ціль. Ця незрозуміла ціль у його житті, але він прийняв її. Готовий покинути те що він ніколи може не повернути. Та й ґатс сам розумів, що Гріффіт, ладен здати все, але виконати свою мрію. Гатс не хотів бути маленьким язиком в огні Гріффіта, він хотів бути самостійним. І наскільки лідер соколів, товариським не був, він не готовий покинути свого друга із яким він розділив свою мрію. І ця сліпа вірність що тебе ніхто не покине призвела до протилежного
Звісно вірність своїй цілі важливо, але сумніви також важливі. Можна подумати що у Гріффіта їх було купа. Раз за разом бачачи чому коштує йому ця мрія. Навіть сам Гріффіт був ладний після ночі із графом, заради грошей, роздерти себе. Адже він знав це неправильно, але люди його підтримували, адже надихалися його егом, та волею до мрії. Можливо саме тому Гріффіт зламався тоді коли близька людина йому, як сніг на голову пішла.
Страх перед не звіданим
Ігнорування корінь усього зла. – Платон
Повернемося в перші глави золотого віку. Проїжджаючи попри дерево смертників, банда гамбіно замітили гатса. Шіс підібрала гатса та вони поїхали далі. Люди бояться, що це погана прикмета. Гамбіно ж говорить, що немає нічого страшного. Тут люди гамбіно більше нервовіше ставляться до цієї ситуації, але все ж таки вони не хочуть, битися за правду. Вони будуть збирати своїх однодумців. А роздуми нічого не дадуть, адже вони бояться бути в не комфортному середовищі, без лідера. І через це вони ігнорують будь-який сумнів та пошук правди, добра у їхньому житті. Це відрізняє гатса і його команду, від інших людей. Вони віддали в сумнів їхні світогляди, дивлячись на факти які перед ними. Тому вони змінилися й отримали щастя.
Те що вони шукали та хотіли. Напевне саме сумнів і врятував гатса. Він сумнівався чи дійсно він готовий служити Гріффіту, заради його мрії. Цей постійний сумнів який точно ставив життя гатса на край разом зі смертю. Гатс постійно сумнівається у своїй молодості. Але чи постійний сумнів не руйнує людину? Уявіть якщо гатс сумнівався що до добрості ЧіЧі. Він би вижив? Ні. Якби гатс думав, що пак поганий ельф і хоче вбити його, тоді гатс би вбив пака. Але також доброта людей знищує сумнів. Так каска не думала що Гріффіт може бути поганим хлопчиком, адже він допоміг їй у виживанні. Тому страху небезпеки в неї не було, як у гатса.
Чесність існування свого.
Гатс за своє життя мало коли брехав, він завжди був чесний. Не згадаю такого моменту коли смішноволосий збрехав заради своєї вигоди. Чорний мечник розуміє, що може померти тому він більше переживає за своє існування ніж за статус. Тому не ставить себе гігачадом, який холоднокровний до битв, і гарячий до дівчат.
Він може як і сміятися, радіти і плакати та холодно думати. Але це все він робить не заради якоїсь великої цілі, він просто виживає. Для нього мати своє королівство це не потрібно, адже у такому випадку ти пропадаєш як особистість.
В замку коли гатсу, як псу дають знищити одного графа, гатс вбивши дитину розуміє що це не правильно і не по гатсовськи. Гатс все життя бачив справедливість коли одні воїни билися з іншими, всі вони розуміли, що можуть померти. Але тоді коли гамбіно продав гатса на одну ніч, гатс зрозумів що світ людей настільки несправедливий якби він не хотів цього. І з приходом другої кульмінації, коли гамбіно хоче вбити гатса. Він вибирає більше не жити у суспільстві, людей. І тут, в королівстві ситуація повторяється, він учасник зла де його не мало бути.
Тому першими, які могли допомагати асоціальному мечнику це нелюди. Чі Чі, пак, вони єдині в першості які просто хотіли контакту з іншими добрими створіннями. І
Каска вона як дитина хотіла, щоб Гріффіт на неї дивився постійно. Інші члени команди любили його командовість, і харизму, його суперлюдяність. Шарлотта ж, любила те що він просто розумна та амбіційна людина яка ладна на все, щоб досягти своєї цілі, залишаючись добрим чоловіком. Тому Гріффіт використовував її як антистрес для себе, та просто йому подобається проводити з нею час, вона не супер сильна чи багата, він просто був радий побачити її усмішку. Це є чесність Гріффіта. Він себе ненавидить коли робить щось дійсно погане заради своєї цілі. Але любить коли воно стоїть на доброму вигляді. Тому Гріффіт бувши прекрасним фехтувальником, та лідером не йде завойовувати королівство сам.
Сімейний берсерк.
Багато хто в відео посвячених Берсерку кажуть, що берсерк скотився. Чому в моєму глибокому темному фентезі є милі ельфи, відьмочки які прагнуть уваги Гатса? Та навіщо йому гарем, коли єдина жінка яка потрібна це каска?
Але тут багато людей опускають те що вони ж не можуть проґавити шанс дізнатися як битися з істотами яких неможливо вбити. І гатсу байдуже чи він показує комусь виставу, чи він просто б’ється. І через гарем ми бачимо нову постать гатса. Він тепер не проти того, щоб коло нього були люди. Навіть тоді коло дерева ті бандити його не сильно нервували. Йому просто хотілося поспати. А за можливості зберегти всім життя. Тепер ми бачимо берсерка який радий людям які йдуть із ним. Він боїться що втратить їх, адже знає що вони йому важливі. Якщо втратить, то він піде на другий кінець світу всього лиш для того, щоб вернути. Тому компанія його і чудна, але набагато краща ніж та що знаходиться в володіннях Гріффіта, де панує шанування та страх перед незвіданим, це схоже до сім’ї гатса, де пішли за ним, бо не знали як миритися зі злом без нього, але в цьому поході Фарнезе і серпик отримали свою ідентичність та самостійність. Ісідро, Фарнезе, та Шірке вчаться контактувати з людьми й бути чимось корисним. Але звісно якщо вам не подобається берсерк у якому розказується історія не супер сильної людини, а про людину якій важко бути сильним, і де описується те що робить ненависть із людиною, то так можете закривати мангу і більше її не читати. Бо берсерк не тільки хоче вам розказати про людину незламну. Він ще каже про людину поламану.
Людина поламана.
У суті своїм всі головні персонажі у берсерку психічно зламані, а особливо антагоністи.
Каска. Її продали аристократу, коли вона була ще дитиною. Їй нічого не попередили, про можливі негативні варіанти. Тому в неї був шок. А потім приходить Гріффіт і дає можливість захиститися. І вона вбила людину. Вона йде за Гріффітом.. І виходить в результаті ми маємо дитину, яка в стані шоку вбила людину. Плюс вона приєдналася до банди сокола, бо іншого варіанту крім назад в поселення в неї не було. І єдина мотивація каски це увага й вподобання в очах Гріффіта.
Гатс, його прийомна мати померла на його очах. Його прийомний батько бився з ним на мечах коли гатсу було тільки 6. Його зневажають всі в клубі найманців, адже для них він погана прикмета. Тому із ним поводяться по різному жорстоко. І коли в нього ніби все норм, нападає гамбіно. По суті батько, звісно він розумів що ця людина гнида. Але як-не-як це була єдина близька йому людина, яка навчила як виживати на полі битви. У спробі захиститися він випадково вбиває його. Його помічають інші люди. І біжучи від колишніх колег, він опиняється самотній ямі смерті у свої 9 років. Та він встає виживати. Сам з того всього став не приязним до людей.
Гріффіт із дитинства, як тільки йому дали бехеліт, він йде перемагати й шукати собі армію. Але там немає нікого хто зрозумів його ідею, суть та бажання. Життя Гріффіта дуже легке, а коли з’являються проблеми, і він їх вирішує появляється інша частина Гріффіта, спокійна. Ця спокійна частинка створює конфлікт із мрією, і Гріффіт проводить багато часу в душевних стражданнях.
Але найсмішніше те що в Гріффіта, найбільш поламана доля. Він переміг війну століття, але програв своє життя. І ця амплітуда найсильніша з всіх персонажів. Знаєте пощастило тому кому не пощастило і хотів жити. В такому випадку людина стає сильнішою через свої помилки.
Берсерків мод кожної людини.
Наші, три головних персонажі золотої арки каска, гатс та Гріффіт. Всі вони мають режим берсерка. Але дозвольте мені уточнити що для мене режим берсерка це тоді коли людина досягає своєї цілі, через цілеспрямовані холодні дії, які мотивуються чимось. В такому випадку ми получаємо людей які ладні на все, заради себе та своєї мрії.
Каска хоче здобути увагу Гріффіта. Тому вона стає головнокомандувачем. Це як вона думає робить її ближчим до Гріффіта. І коли вона атакує на гатса вона явно злиться що лідер заставив бути з іншим чоловіком, а не з графітом. Тому вона старалася виключити його через скарги на нього. Каска піддала сумнів свій берсерків стані полюбила гатса.
Гріффіт хоче свого королівства. Якщо його ділити, то можна поділити на доброго та берсеркового. Останній дуже спрямований на те, щоб досягти своєї цілі. Добрий інтелект це доброта, жарти, мораль, і спокій. Це важливо для розуміння, адже можна подумати, що Гріффіт щур. А він же у своїх засмучених моментах мав погіршений емоційний інтелект, а лють його находилась на піку. Тому він робив такі погані дії. Через які він ненавидів себе, і свою мрію. Цей берсерків
Ну гатс. Він від самого дитинства просто хотів щастя це була його ціль. Але через те що світ поводився до гатса по різному, він включав різні себе. ЧИ то доброго та вірного воїна, чи то всемогутнього берсерка. Так само як в Гріффіта, у гатса були критичні моменти, коли він хотів померти. Але доля йому посміхнулася. Він зустрічав створінь які йому полегшували життя. Підносили його настрій. І зрештою він передумав ставати на шлях берсерка. Ми бачимо ще в 94 главі що він просто хоче спокою, тому вбиває демонів. Ми бачимо берсерка який змінив своє життя і став старшим, який не агресує до дотику.
Бог. Віра. Релігія.
Смішно те що творіння Міури розділяє, всі ці три значення на окремі штуки. У нього Бог це ідея, як у греків, він відповідає тільки для згадування його у всіх причинах всього навіть страждань. Як сказав англійський канал ви страждаєте, і описують ці страждання як волю божу, і із часом до вас приходять ще більше страждань, що ви описуєте знову як раніше. І це створює замкнутий круг болю та виправдання долі божої. А ви так і не збирається битися із цим дійством, адже розумієте що воно знову вернеться. Тому ви тільки сподіваєтеся що в наступному житті буде все краще.
Берсерк же каже що це повне лайно, адже за таку поведінку тебе ніхто не винагородить, і суті своїм ти перестанеш жити. І будеш лише пам’ятником померлого який навіть не старався перемогти хворобу.
Але Бог у берсерку існує, і визнають це усі персонажі. Але суть то в, тому що цей Бог не є якимось творцем, ні. Він тільки ідея всього причинного на землі. І за про то що багато людей в житі бачать більше зла, бог для них став відпущенням всіх гріхів. Сам він цього і не бажав, його забруднили гріхами, і так ідея бога, окреслилася відчуттями страждань. І так страждання повторюються, аби виправдати, як Божу волю.
Але Віра також займає більш позитивне місце в лорі берсерка. Адже всі вірять, чи то в людей, чи то в Бога, правдиву релігію, в ельфів, зло. Та мало хто вірить в добро. І так робиться дійсно жахливі долі у людей. Вони не вірять у свою силу, у своїх людей. Але вірять у нескінченне зло. Та в страсі ладні на все, щоб зберегти своє життя. Але суть віри не в тому щоб завдавати комусь зла, та болю. А в тому щоб позбавити себе поганих думок, примиритися з ним.
Релігія ж представляє дійсно поганий показ у людей. Вони роблять із Бога якусь цяцьку, якою можна управляти, яким можна оправдуватися, та якого можна благословляти. Та корінь релігії йде не від хотіння зрозуміти бога, а від страху, бути не правильним, що до могутньої сили. Інакше б ніколи не було чвар що до того який стиль правління кращий. Адже люди б досліджували світ, а не ставали рабами, системи, де вони виповнювали свої ритуали заради блага себе та своєї касти. А не заради світового добра. І точно не заради бога.
Воля гатса та Гріффіта.
Гріффіт від самого свого початку носив амулет бехеліт. Вважаючи його забавкою, він навіть не знав наскільки він важливий. Червоний бехеліт створений для того, щоб піднести до астрального світу нового владаря. Бехеліти чіпляються своїх володарів, навіть після втрати амулета, він сам вас знайде, коли буде потрібно. Він відкриває свої можливості, тоді коли його володар у найбільшому відчаї, та нещасті, що останній не може відмовитися від сил темряви. І так ми получаємо, розумний інструмент зла.
А Гріффіт не зміг відмовитися від його використання. Адже все що він сприймав навколо це просто вияв зла. Люди його зрадили, він став слабкий. Його найбільший друг повернувся, щоб похизуватися, що він може врятувати його. Дівчина його кинула. А сам він тепер буде до кінця своїх днів лежати в ліжку, та постійно скиглити про свою нікчемність. Та тут появляється в нього мрія про своє королівство. Він розуміючи що нічого в нього не вдасться, йде з радістю помирати на річці. А тут бехеліт знаходить свого володаря та простягає йому свою руку допомоги, паралельно шантажуючи. Він же в ностальгії, хоче повернути минулу силу. Тому він жертвує. Він використовує інших людей як інструмент. Гріффіт просто хотів повернути щасливе минуле. Він напевне був би радий бути в тому клубі сокола вічно. Але не хотячи він як і гатс забуває про банду сокола, заради своєї цілі.
Але на жаль я знову звів волю до самостійного вибору, коли ж всі незрозумілі штуки були здійсненні в режимі берсерка, скаженого пса який прислухається тільки до своєї злої крові, яка і дає можливість псу жити та насолоджуватися.
Але знайте скажений пес це режим де немає ніякої причини для існування такого режиму, де єдине що пхає в перед це лють, та хотіння. Людина цей режим без допомоги інших людей, опанувати не може. А коли пес опановуються то лише двома способами, майстерством магії, чи майстерством бехеліта.
Ці два приклади можна прослідкувати в стилі життя гатса та Гріффіта. Де останній пішов дорогою зла, із волі зла.
Фаталізм в берсерку.
В першій серії нам показують гатса. Він одноокий, з велетенським мечем, та навколо нього літають демони, він б’ється із демонами. В кінці серії нам показують молодого гатса, ми розуміємо що нам показали майбутнє головного героя, і що доля його вже розказана та написана. Цей стиль показу фаталізму, як спойлер показує те що ніякий персонаж не має своєї волі, і слухається лише олівця творця свого. Раб вищих сил. Але по ходу історії нам показують, що не всі раби ладні на це. Так гатс та його команда, хоче піти від длані господньої. Вони б’ються та перемагають свої битви, що ніби мало доказати поворотність долі через волю людини.
І ніби здавалося що те що все написано раніше астральним світом, це єдине та розумне. Адже кожної серії нам показують (цитата з аніме). Але гатс цьому перечить. Він носить клеймо мертвого, сам же живий, має непідносимий меч, сам його підносить.
І тут берсерк показує нам світ де дійсно людина вершить свою долю, і водночас ні. На мою думку, берсерк розказує нам історію про людину яка просто повірила в себе. Не зважаючи що з нею доля зробить, вона вірила в себе, слухала свою жагу до життя. Гатс же представник роду які мали велику жагу до життя. Вони могли придушити біль, щоб вижити. Або підняти тони заради того, щоб перемогти. (вір в себе і все буде ок)
Інша філософія берсерка полягає в тому, що людина володар своїх дій, але не результатів. Звісно є кореляція між тим що ти робиш і тим що в тебе вийде. По типу якщо ти захаєш ножик в людину, вона точно буде кровоточити. Але, наприклад вам буде важко контролювати поведінку інших коли вони це бачать. І так у вас є воля щось робити, але долі своєї ви не затвердите, це можуть зробити інші люди. На яких ви також можете впливати. Але як ви розумієте ця філософія має багато проблем, адже немає точних тверджень. Ви ніби можете вершити свою долю, ніби й ні, бо це роблять інші, а інших формують інші й ви. Та в такому випадку краще просто перейти до іншої філософії. (вір в себе, але я хз чи буде ок)
Роби що хочеш. Роби те що вважаєш потрібним. В такому розкладі вам ніхто нічого не боронить, не розказує наперед. Не показує яким буде життя. Це і є суть існування гатса і Гріффіта. Вони плювати хотіли чи вершать долю свою, чи ні. Вони просто роблять. Вони не піддаються якомусь тупому мисленню. Роби що хочеш це як раз, те що хоче сказати нам берсерк. (роби що хоче)
Дендізм
Ідея типових аристократів. Вони показують себе як якихось супер крутих чуваків, зі знаннями всієї культури. І вони такі круті, бо інтелігенти. Але в житті при умовах, наприклад простого села, в них би невистачало сили робити щось тихо. Цього архетипу дотримувався і сам Гріффіт. Він чудовий полководець та лідер, але його життя переповнене не зрозумілої злості, та не приязні.Гріффіт хоче уваги, всіх людей, та показується повним лідером. Він радий змагатися, та перемагати. Для нього це все гра, по досягненню своїх цілей.
Ну Ніцше
Миші, люди та надлюди. Звісно знято багато відео про ніцшеанство в берсерку. Але я зайвим не буду. Ніцше розказував в його книзі так говорив Заратустра, що в кожної людини є можливість стати супер людиною. І шлях цей від верблюда який всосує в себе воду, і говорить іншим те що вони хочуть. Далі йде лев, який відмовляється просто служити суспільству, і вибирає свій шлях. На цьому шляху появляється дитина, яка відпихає свою мораль, та всю істину та не істину і старається знайти правду. Потім йде надлюдина яка знайшла нові норми для себе, та живе повним життям, і прагне до духовної висоти, і створенню чогось більшого ніж він є. Але що ці слова нам дають? Це шлях до волі та становленням людиною. Достоєвський писав, про миші, виконувачі системи, вони лише продукт системи, яку самі підтримують та не відрізняється від своїх творців. А люди це істоти які змінюють майбутнє. Вони створюють нові системи. Ніцше ж вживає термін надлюдина, для того, щоб описати визначну постать. А прості люди мають коритися Надлюдям. А надлюди не мають навіть дивитися на людей, адже це не їхній рівень.
Але ця ідея руйнується в берсерку, адже кожен воїн в банді сокола, людина яка захотіла стати інструментом в руці Гріффіта. І тут маєш, не маєш, а просто хочеш. Він нікого не заставляв бути з ним, крім гатса. Тому тут виявляється простота самої банди. Але не можна казати що Гріффіт не надлюдина. Його люди, описують як сокола світла який розтинає хмари пітьми. Їм це подобається тому вони йдуть за ним. А він балакає із ними, випиває разом. І тут не має ніякого рабського. Просто комусь може здатися нікчемним померти просто, бо тобі сподобалася людина, яка до тебе нічого і не відчувала. Як, наприклад гатсу.
Битва гатса із демонами, як війна за виживання кращого виду.
Що робити людині якщо перед нею постала краща в всіх фізичних показниках новий вид? Знищити чи постаратися примиритися? На це ми знаходимо дві відповіді, в манзі. Гріффіт та гатс.
Гріффіт вирішив, що краще для людства буде просто примиритися зі страшними чудовиськами, адже сам він є одним із них. І хоче він просто уваги людей, та мишей під рукою, які самі будуть лізти в руку.
Гатс же вирішив кинути виклик армії до всієї пітьми на світі. Він бореться проти всього зла на землі, всього поганого та вищого. Адже він хоче добра. Він ненавидить те що з Гріффітом зробила 4 палці пекла. І не хоче бачити цих демонів.
Але з одного боку Гріффіт розумніший, та більш миролюбний. Але і гатс має право мати свою лють, адже він захищає невинних.
І що ж берсерк говорить нам про людяність?
Багато думав та скажу лише те, що в людині одне святе це любов до інших людей, тобто доброта. Ненависть та лють зроблять із вас машину живучу, але все-таки ви будете машиною. Єдине що може врятувати особистість однієї людини це любов другої. А ненависть не тільки руйнує душу близьких, ай села та міста, та навіть види.
Кінець?
Дуже незвично. Бути на кінці цього чудового відео. Де я просто говорю про берсерка, і роз’яснюю деякі моменти. Але ви і я дійшли до цього моменту давайте поплескаємо собі, які ми молодці.
Відбірний кал
Звісно жаль, що банду сокола зруйнував не сам сокіл, а те що люди вірили в нього. Тобто те що його каска обіймала і гатс підтримував, тільки підтвердило те що їхня зрада буде сильною. І за про то що чесними були лише всі прості люди, але розумними лише десяток, а сумнівалися в справності голови гріффіта і його мрії лише один гатс, ніхто й не помітив що щось сталося нечесне та проти моралі та правил. Тому на гріфіта не звернули увагу. Не звернули, що йому не подобається пихкатися з графами заради грошей. Він зрозумівши це, пішов навідати принцесу адже вона дійсно та яка просто висловлювала чисту любов.
(Мало хто з людей мали можливість бути фізично сильною особою. Також ген який би спонукав вас іти дальше. Тому багато хто піддавався на швидкість виповнення цілей. Навіть якщо в процесі ці цілі руйнувалися. Та сама розина, чи гріффіт. І лише гатс залишається бути вірним своїм словам. Він підтримує рівновагу між безумством і нудним життям простої людини.)
Та попри це не тільки головні персонажі мали мод берсерка. Якщо вірити вікіпедії, берсерки в водили себе в бойовий дух, наркотиком чи ритуалами. Тому можна сказати що демони та еретики в пещері також берсерки, просто вони з іншої сторони моста,під назвою битва. Але суті те що і як вони перетворюються на берсерка, немає. Адже в сотні раз важливіше за що вони б’ються. Гріффіт та гатс мають мрію, і включаючи режим берсерка вони досягають цього. А між станами злості та руху до цілі, вони живуть життям. Так само як ми. Але важливо запитати себе чи режим берсерка дійсно вартий того щоб проводити в ньому час. Що і гатс так і Гріффіт відповідають, що ні. Смішно що творець, Божа гладь світу Берсерка помер через режим берсерку. Але міура повідомив нас, що життєві випробування, та жага до життя кажуть, так моду ненависті та люті.
Але суть в тому що жити можна із можливістю робити свою любиму роботу. В такому сенсі вам не потрібна якась ціль, щоб мотивувати себе щось робити. Адже вам подобається так ця робота. І вам не потрібно змушувати рвати шкіру із себе щоб перемогти. І заодно ставати берсерком.
Біблійні відсилки.
Незважаючи на явну прихильність Кентаро Міури до атеїзму, та сили волі. Він використовує біблійні відсилки, не тільки як щось негативне, а як позитивне. Наприклад можна сприйняти ґатса після арки золотого віку, таким собі Ісусом Христом який іде, та за ним приходять люди. Хотя ця догадка погана.
Аналіз персонажу Фернези нам покаже, що ми люди прагнемо до насильства, адже це єдина можливість затвердити свою першість та впливовість в суспільстві. Але коли вона бачить гатса, її думка міняється. Фарнезе розуміє, що помагати людям набагато краще, в такому випадку вона не вертається до стану нікчемності.
Хотя в берсерку мало саме позитивних відсилок на християнство. Звісно можна знайти, як синонім. Але це настільки тупо, як говорити, що а ви знали що в кожній релігії є 3 бога ? або а ви знали що кожна релігія пропагандує боротьбу зі злом?
Топ коментарі (0)