Озирнись, Кларк. Ти бачиш гори, та пагорб за пагорбом, як хвиля за хвилею, діброви й садиби, і поля стиглої кукурудзи, і луки що сягають плавнів. Ти бачиш мене біля себе, чуєш мій голос, але я скажу тобі що всі ці речі — від цієї щойно спломенівшої у небі зірки, до твердині під нашими ногами — я скажу що всі ці речі є лише дрімотою та тінями; тінями, що приховують світ реальний від наших очей. Світ реальний існує, але він за цим зовнішніми чарами, цим маревом, цими "прикрашеними пастками, гонитвами за мріями" — за цим всім як за завісою. Я не знаю, чи підіймала колись хоч одна людська істота край цієї завіси, але я знаю, Кларк, що ми власними очима побачимо як вона підійметься сьогодні вночі. Ти можеш вважати це все химерною нісенітнецею і, так, це все химерно, але це істина, і прадавні люди знали що таке підняти завісу. Вони називали це "побачити бога Пана"
Це абзац з першої сторінки доволі величкого оповідання Артура Мейкена "Великий Бог Пан" і саме побачивши цей абзац я зрозумів зі всією чіткістю: оце моє, тому що тема "наша реальність не те чим вона здається" і "за видимим світом захований набагато більший невидимий" завжди зачаровувала мене. Згодом виявилося що оповідання все ж таки не зовсім про це, хоча "це" і має значну роль в сюжеті.
Тепер про фабулу історії: вона починається з того що якийсь доктор Реймонд запрошує свого знайомого Кларка до свого помістя щоб продемонструвати йому експеримент з "трансцендентної медицини" — він зробить поріз на мозку одної дівчини, на певній дуже вузькій ділянці, після чого "завіса спаде" і дівчина побачить світ таким яким він є. Все заради того щоб підтвердити його фантастичну теорію. Експеримент проходить успішно, завіса спадає, дівчина бачить світ таким яким він є і, цілком очікувано, втрачає глузд.
Далі історія розвертається у ряді інтроспективних експозіційних спогадів цього самого Кларка та його знайомого, які обертаються навколо загадкової дівчини — Елен Воген(Helen Vaughan) від якої божеволіють чоловіки. Я сказав "божеволіють" не в якості фігури мовлення, а в самому прямому сенсі. В сенсі тотальної і повної руйнації розуму.
Now, that's a waifu, aren't it ?
Спочатку ми дізнаємося що ця дівчина жила у якомусь тихому мирному звичайному англійському селищі де вона ходила в ліс і де вона звела з глузду малого хлопчика коли той пішов погуляти та побачив її секс з демонічною істотою посеред хащів-нетрів лісових, а потім вона звела з глузду маленьку дівчинку — свою подружку, з якою теж гуляла по лісу і з якою, судячи по натякам, теж зайнялася сексом. Невимовним сексом по Лавкрафту з перетворенням свідомості та душі бідної дитини на повну руїну.
Тут варто сказати, що в свої роки "Великий Бог Пан" спричинив неабиякий галас серед почесної пурітанської лондонської публіки, яка надовго остракізувала Мейкена. Хоча, з моєї висоти — в оповіданні не те щоб є якісь шокові описи, все подається цивільно а на "те саме" є лише натяки які можуть тільки підбурювати фантазію та примушувати гадати "а що ж там було", і не більше того.
Втім, до сюжету. Далі історія переміщується в Лондон і ми дізнаємося що Елен жила в Лондоні та руйнувала життя всіх чоловіків, з якими тісно стикалася, через сеанси інфернального сексу, у результаті чого вони закінчували, як і діти до цього, суїцидом.
Ну а далі....далі читайте самі. Особисто мені цікаво, що то був за секс і чи були там бдсм-тентаклі....ахм, спойлери-спойлери)
Якщо говорити про стиль Мейкена, то він дещо лінивий в описах моторошного. Так, це оповідання жахів, але йому більше подобається описати природу чи ще щось, для створення атмосфери, ніж самі макабрічні моменти. Це не погано, адже ці сторонні описи, разом з відповідними діалогами та роздумами героїв, теж грають свою роль у створенні моторошної, іноді декадентської атмосфери. В принципі, центральний лейтмотив історії це саме це — декадентський розпад особистості при зіткненні з кошмарною страхітливою справжньою суттю нашого світу, яка втілена у вищеописаній жіночій постаті.
Стиль, як я вже і відмітив — інтроспективний та експозиційний, все розвертається або в спогадах, або в обговореннях героїв пост-фактум. Не те щоб це було чимось поганим, свою атмосферу це "розказуй, а не показуй" створює та і не те щоб я був фанатом розповсюдженого нині зворотного підходу який вважається "правильним" для сценаристів і письменників які бажають зацікавити читача з перших речень, адже підхід повинен служити цілі автора і якщо автор вважає, що його меті краще служить повністю експозиційний підхід, що цей експозиційний підхід створює саме таку як він уявляє необхідну атмосферу — добре, хай буде так.
Втім, я б зовсім був не проти побачити безпосередньо процес спілкування та взаємодії з головною героїнею цього оповідання у реальному часі, адже образ створений Мейкеном є вкрай вишуканим, отруюючим фантазію та зачаровуючим.....але, нажаль, такі то були часи, можливо, зараз би Мейкен таке і написав, та не тоді. А можливо, створений образ дуже важко передати в актуальному наративі. І, так, я думаю це дійсно вартує неабияких зусиль, тому є як є.
Ще незвичним для мене моментом було використання образу Пана як синоніма Сатани: я звик сприймати це божество символом сил природи, її елементалій та нестримних енергій, тут же воно є абсолютним злом. Ну, у Мейкена сама Природа в її чистому язичницькому сприйнятті є джерелом гріху та зла, тому не дивно. З цієї точки зору оповідання написано суто з позиції людини суспільства християнської моралі, яку, як людину творчу та артистичну, притягує "інша сторона", але яка не визнає цього — можливо, навіть для себе. Тут ще варто зауважити, що Мейкен написав "Великого бога Пана" під враженням від відвідання місць археологічних розкопок язичницьких святилищ Англії
У результаті — доволі цікавий твір, не зовсім по моїм смакам і не зовсім з ідеєю яка мені імпонує, але це було цікаво та запам'яталося. Рекомендую. До того ж я навряд справедливо описав цю історію і її головну тему: там можна притягнути і фемінізм, і порушення традиції зображення жінки в літературі тих часів, і тему того хто справжній антагоніст, і тему паганізма, словом все те для розкриття чого я занадто нерозумний, тому шукайте свої сенси....
Буууу-у-у-у-у-у!
Топ коментарі (0)