І я одразу хочу вибачитися за згадку гурту "Кіно" та Віктора Цоя в даній рецензії. Так, до 24 лютого 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, я слухав Цоя, але більше не слухаю. Та переписувати рецензію та приховувати це не буду, нехай це стане мені нагадуванням, ким я колись був...
Ну а тепер, про саму гру та доповнення до неї.
Сюжет
Сюжетно, Metro Exodus – це пряме продовження минулих частин. Артем, беззмінний головний герой всіх ігор, дізнається, що не весь світ зруйнований ядерною війною і є ще живі люди. Та через викриття цієї таємниці, він змушений тікати з москви і відправитися у подорож по росії на потязі (якому дали ім’я Аврора). Разом з ним, їде його дружина Аня, її батько полковник Мельников і група бійців Спарти. На шляху їх чекає безліч проблем і спірних ситуацій, а кінцева мета, не один раз буде змінюватися.
За рахунок колоритних персонажів, діалоги з якими цікаві, а їх роздуми і проблеми, хочеться вислухати повністю і хоч якось допомогти, роблять подорож дуже атмосферно-сімейною і змушують гравця, відчути себе частинкою цієї дружної компанії. Єдине, що засмутило, так це те, що головний герой і досі мовчить. Це виглядає дуже комічно, коли до нього звертаються, а він не відповідає. Розробники навіть самі над чим жартують, у грі можна інколи почути, як Артему кажуть, щоб він краще щось робив, а не просто мовчав :) Цю проблему, в наступній грі, потрібно обов’язково вирішити.
Нарешті на поверхні
Мені хоч і подобався цей унікальний шарм серії, де майже всі події гри відбуваються під землею в метро, з рідкими вилазками на поверхню, але я розумів, що розробникам стане тісно в підземці і їм доведеться, рано чи пізно, перенести більшу частину подій на поверхню. Так і сталося з Metro Exodus.
Більшість часу, нам доведеться перебувати на поверхні, і окрім сюжетних завдань, можна досліджувати локації, які за розмірами стали приблизно як Затон в S.T.A.L.K.E.R.: Call of Pripyat і знаходити там покращення для зброї, нове обладнання і звісно, різні записки та аудіо касети з інформацією про життя тутешніх людей. Шкода, що додаткових завдань мало, на першій локації всього два, а на другій всього одне, добре, що хоч дали покататися на буханці (УАЗ-452).
А ще, досліджувати все навколо потрібно для знаходження ресурсів, з яких у подальшому, потрібно створювати аптечки, патрони і фільтри для протигазу. Для цього у головного героя є рюкзак-майстерня, але не все можна зробити в польових умовах, більший асортимент для крафтингу доступний лише у спеціальних станків, які знаходяться на потязі та безпечних зонах на локаціях.
Візуал
Графічно Metro Exodus виглядає прекрасно. З точки зору дизайну, в мене теж не має претензій. Я, як шанувальник серії S.T.A.L.K.E.R., отримував велике задоволення від всіх цих занедбаних і зруйнованих будівель, ржавих автомобілей і атмосфери постапокаліпсису. А за рахунок того, що події гри розгортаються в різні пори року, і в різних місцях, картинка не набридає і спроможна дивувати.
Музика
Якщо чесно, то музичний супровід в минулих іграх мені більше подобається, хоч в Exodus теж приємна музика, яка підходить для цієї гри, а композиція, яка грає під час фінальної поїздки на машині, то просто 100% попадання, на емоції пробиває дуже сильно! Але головний музичний козир гри, особисто для мене, це коли я перевіряючи радіо на наявність цікавих переговорів, наштовхнувся на знайому мелодію, а почувши голос Віктора Цоя, просто запосміхався і дуже довго слухав пісні гурту Кіно, паралельно читаючи ігровий журнал. За це, окремо, кажу велике дякую розробникам!
Ігролад
Стрільба, як мені здалося, не зазнала значних змін і вона мені так само подобається, як і в попередніх частинах. Види зброї, те ж не помінялися, револьвер, кілька автоматів, дробовиків, снайперська гвинтівка, мініган, арбалет і пневматична гвинтівка, все як і раніше. Єдине, що змінилося, так це моделі зброї, вони стали більш детальними і красивішими. Всіх їх можна модифікувати різними приспособами: глушниками, оптичними прицілами, збільшеними магазинами, лазерними вказівками і так далі. А ще потрібно слідкувати за чистотою зброї і очищати її, щоб у відповідальний момент вона не заклинила.
В підсумку можу сказати, що грою я задоволений. Звісно в ній є свої проблеми, але позитивні сторони все ж переважають і в купі з цікавим сюжетом, харизматичними персонажами, красивою графікою, приємною музикою, особливо гурту Кіно, створюється шикарна атмосфера, яка не відпускає, а ж до самісіньких титрів і я думаю, що ще не раз до неї повернусь.
Denuvo
Розповім, яка неприємна ситуація була в мене з грою, рік тому (2020 рік на момент написання рецензії). Минулого року, я збирався передзамовити Metro Exodus – Gold Edition, отримав зарплатню, заходжу на сторінку гри, а вона подорожчала і тепер звичайна версія коштувала як Gold. Довелося купувати звичайну, бо я не розраховував на лишні розтрати. Як виявилося, подорощання було пов’язане з бл**ською Denuvo. Це перший момент, який мене засмутив, але це був ще не кінець. Вийшла гра, я її встановив, але вона вилітала на початкових титрах, що я тільки не робив, нічого не допомогло. Довелося здавати гру і повертати гроші.
Пізніше я вирішив спробувати, torrent версію, щоб перевірити чи це не через Denuvo в мене гра не працює і щоб ви думали, піратка прекрасно працювала. Я ще сильніше розлютився на видавця, що через цю бл**ську Denuvo, я не зміг зіграти в ліцензію, так ще й через це гра подорожчала. Висновок: Denuvo – зло, видавці - жадібні дебіли, краще б рівнялися на CD Project Red!
Єдиний плюс у всій цій ситуації, це те, що завдяки таким діям видавця, я почав збирати на оновлення свого ПК і вже цього разу грав на новій збірці, але це не відміняє того, що Denuvo – тупа система захисту, яка тільки навантажує систему.
The Two Colonels
Для тих, кому хотілося естетики минулих частин серії, розробники випустили доповнення під назвою - The Two Colonels. В ньому можна на власні очі побачити, що сталося в метрополітені новосибірська.
Всі події розповідаються від імені полковника Хлєбнікова, який о диво, розмовляє в грі, і це стало для мене приємною неочікуваністю. Я думав, буде черговий «німий» головний герой, а виявилося ні, приємно. Нам розкажуть і покажуть, чим займався полковник та чому він так і не повернувся до сина. В якості зброї, головний герой доповнення використовує вогнемет і за його допомогою, знищувати мутантів одне задоволення. Паралельно цим подіям, ми дізнаємось, як вже інший полковник, а саме Мельников, йшовши по стопам Хлєбнікова, знайшов супутникові знімки чистих від радіації зон і як вийшло, що ненароком, один полковник допоміг іншому і разом з тим, всьому екіпажу Аврори.
Вийшло досить коротке доповнення (в мене проходження зайняло десь 4 години) досить сумне, бо ще з основної гри я здогадувався чим завершилася доля Хлєбнікова, але тим не менш це цікава історія, яка трохи більше розширює сюжет основної гри.
Sam's Story
Друге доповнення, мені сподобалося ще більше. Воно і значно довше, на проходження DLC Sam's Story я витратив 9 годин (є що подосліджувати) і візуально різноманітніше ще й з нової зброї дали постріляти, та про все по порядку.
Цього разу, нам під управління, дали одного зі спартанців, а саме американця на ім’я Сем, який після подій основної гри, відправився у владівосток, щоб знайти на чому дістатися до свого дому.
Розробники, залишили Сему його здібність говорити, що зробило діалоги більш живими. Чого тільки варта сцена п’янки з капітаном, яка класно зрежисована і досить кумедна (це мабуть, найкраща п’янка в відеоіграх, що я бачив).
По сюжету, нам дають моторний катер, щоб переміщатися по локації і мати змогу досліджувати цікаві місця, в плані відкритості карти, доповнення схоже з основою грою. Під час таких блукань, можна знайти покращення для зброї, різні допоміжні засоби і ноти для губної гармоніки. І що мені сподобалося, так це те, як після виснажливих перестрілок і блукань, можна просто присісти на стілець та насолодитися прекрасними і трошки сумними мелодіями, що грає головний герой, який скучив за своєю батьківщиною (особливо порадувала мелодія The House of the Rising Sun).
Стосовно зброї, Сему видали новий пістолет Кольт і автомат, який дуже схожий на автомат Томсона. Виглядає зброя красиво і стріляти з неї приємно, а після встановлення барабанного магазину на автомат, можна відчути себе справжнім ґанґстером. Вороги в доповненні все ті ж, що і в оригіналі, але є і один унікальний бос. Мутант, схожий на велетенського кажана, який керує кажанами поменше, з ним буде три битви, а фінальна битва, відбувається в ну дуже атмосферній локації.
В підсумку скажу, що я отримав те, що і чекав. Нову велику локацію, досить цікавий сюжет і кілька додаткових завдань, колоритних персонажів, нову зброю і задоволення від проходження.
Сподіваюся, що в наступних частинах серії, нам більше не доведеться грати за росіян і на території росіян! Хотілося б, щоб розробники перенесли події гри кудись в інше місце нашої планети і щоб припинили співпрацю з автором серії книг Метро. Та чи станеться так? Побачимо.
Metro Exodus та доповнення релізнулись на ПК, PlayStation 4 та Xbox One.
Посилання на мої рецензії гри та її DLC в Steam тут:
Metro Exodus
Metro Exodus - The Two Colonels
Metro Exodus - Sam's Story
Топ коментарі (0)