Вирішив розширити всій кругозір в плані ігрових жанрів і спробувати, повноцінно ознайомитися з японськими рольовими іграми (JRPG). Колись давно, я вже пробував це зробити і тоді грав у The Last Remnant, та награвши кілька годин і переставши розуміти, що робити далі, вирішив відкласти освоєння таких ігор на потім. В 2017 році, вперше почув про Tales of Berseria. Сюжет гри дуже хвалили, і я з цим погоджуюся, саме історія і персонажі не давали мені покинути проходження, тому що бойова складова гри мені не сподобалася. Музика і графіка, в принципі сподобалися, хоча до музичного супроводу в мене є одна претензія. Та про все це по-порядку.
Сюжет і персонажі
Як я вже зазначив вище, історія в Tales of Berseria і її персонажі, мені сподобалися. Герої різноманітні і дуже колоритні. Вони можуть з серйозністю і пафосом розмовляти про свої принципи та життєві кредо, а в наступній сцені сперечатися хто крутіший, жук-олень чи жук-носоріг… В такі моменти, сидиш і не знаєш як реагувати – сміятися чи крутити пальцем біля скроні :) А ще, доводилося трохи звикати, до по-японському гіперболізованої поведінки персонажів і їх проявів емоцій, та вже за кілька годин я звик та навіть, почав отримувати задоволення.
Сама ж історія, розповідає про помсту головної героїні, на ім’я Велвет. Після одного неприємного моменту в її житті, вона стала демоном і була змушена встати на шлях відплати за все те зло, що з нею вчинили. А мстити вона буде Абатству Екзорцистів, які, в свою чергу, полюють на демонів і охороняють людство від зла. Тобто, з самого початку, доведеться грати за представників зла, що досить незвичайно. Що мені сподобалося, так це те, як розробники розкривають сторони конфлікту. У них є свої причини, діяти так, як їм здається буде правильно і при бажанні, можна спробувати зрозуміти мотиви кожної з сторін. Та все ж, методи, якими Абатство хоче всіх «врятувати» мені не подобаються. Не даремно ж придумали такий вислів - добрими намірами вимощена дорога в пекло.
Сюжет Tales of Berseria, залишив приємне враження після проходження, а до персонажів я так звик, що не хотілося з ними прощатися. Відчуваю, що запам’ятаю всіх їх надовго! І як вишеньку на торті, додам, що англійська озвучка героїв прекрасна. Всі голоси вдало підібрані і актори виклалися на повну. Я прямо таки відчув весь спектр емоцій, який відіграли актори озвучування.
Ігровий процес
На мій суб’єктивний погляд, гра занадто перевантажена різними додатковими міні іграми та активностями, а бойова система ледь не змусила мене покинути проходження. Досліджуючи локації, можна знаходити скрині, в яких, в основному, різні компоненти для прокачування екіпірування чи готування страв та значно рідше - нове екіпірування. Тому, награвши годин 10-15, я перестав обнишпорювати кожен закуток і відкривав тільки ті скрині, які зустрічались мені на шляху.
Можна готувати різні страви, які дають невеликі бонуси під час битв, або по їх завершенню. Цією механікою, я мало користувався, можливо на високій складності вона і потрібна, не буду стверджувати.
Ще можна відправляти розвідувальний корабель на різні острови і повернувшись, він привезе нові рецепти страв та компоненти для прокачки і готування. Та і це ще не все, можна грати в міні гру, де потрібно лопати кульки і заробляти бали, щоб відкривати нові елементи одягу для героїв і зробити з них посміховиськ з різними хвостами, вухами, в дивних окулярах і так далі. Звісно, цим я теж не займався, не знаю кому це буде цікаво?
Бойова ж система, спочатку здалася мені простою і веселою та потім, я в ній розчарувався і намагався уникати сутичок, щоб тільки не вступати у бій. Сама по собі - вона нудна. Гра дозволяє створити чотири набори комбінацій, з чотирма видами ударів в кожній, які закріпляються за чотирма кнопками на ґеймпаді – A B X Y, таким чином, в бою потрібно натискати одну з вибраних кнопок, доки повна комбінація не виконається. Але для того, щоб виконати повне комбо, потрібно набирати в бою – очки душ, якось так вони називаються, всього їх може бути п’ять і тільки тоді можна виконувати всі удари комбінації, а до цього ударів буде виконуватися стільки, скільки очок душ доступно.
Кожен персонаж, має два види ударів – бойовий і магічний/таємний, а у противників є слабкості до одного з цих видів. Тож, створивши дві хороші комбінації, одну магічну, а одну бойову, кожен бій складатиметься з постійного натискання кнопки з відповідним комбо і вже після 15 годин проходження, я просто задовбався воювати в цій грі. А чим далі, тим все більше здоров’я ставало у ворогів, а у деяких босів цей показник був понад 100 000 одиниць і такі нудні битви, могли тривати по 15-25 хвилин. І це був жах!
Графіка і музика
Картинка в Tales of Berseria – яскрава і соковита. Міста, замки, села, їх жителі, галявинки, ліси та головні герої - приємно намальовані і ніяк не вказують на такий серйозний тон історії. Якби я описував графічну складову одним словом, то це було б слово – казкова, бо саме такою вона мені і здалася. Казковість гри, значно підсилює чарівний музичний супровід. Блукаючи містом, селом чи пересікаючи різні полянки та ліси, можна почути прекрасні композиції, що знову ж таки, сильно контрастують з похмурим настроєм сюжету.
А єдина моя претензія до музики – повторюваність. Для кожного виду локацій записана окрема мелодія, яка дуже швидко починає набридати, бо знаходитися на ній доведеться досить багато часу, а мелодія не надто довга та починає звучати по колу і хоч якою чудовою вона не являється - це все ж набридає. І це – моя єдина претензія, бо в цілому, музика в грі, теж казкова. А на одному з островів, який був з тропічним кліматом, головна мелодія нагадала мені часи, коли я грав у Adventure Island 2 на Dendy. Дуже вона була схожою :)
Для себе я зробив такий висновок стосовно гри. Tales of Berseria дала мені цікавий і незвичайний досвід. Так, не все мені сподобалося, та все ж сюжет і персонажі змушували мене пройти їхню історію до кінця, а соковита графіка і чарівна музика створили атмосферу яскравої і водночас похмурої казки. І хоч, особисто для мене, європейський підхід до ігор жанру RPG являється більш звичним та вдалішим, я отримав задоволення від Tales of Berseria. Треба буде якось спробувати JRPG з покроковою боївкою і остаточно вирішити для себе чи підходять мені такі ігри.
Посилання на мою рецензію гри в Steam тут - Tales of Berseria
Топ коментарі (0)