Хороше продовження вийшло у розробників з Machine Games. В сиквелі присутнє все те, за що я полюбив минулу частину: драйвові перестрілки, простий стелс, харизматичні персонажі, крута музика, непоганий сюжет і все це в сеттингу альтернативної історії, де в Другій світовій війні перемогла Німеччина.
Сюжетно, The New Colossus – пряме продовження історії Бі-Джея Бласковіца і його боротьби проти німецького режиму. Та цього разу події розгортаються на території Америки в 1961 році. Бі-Джей, разом зі своєю вагітною дружиною та іншими повстанцями, вкрали у ворогів підводний човен «Молот Єви» і вирушили визволяти США від окупації та розпочати там революцію.
В принципі, історії непогана, але є в мене кілька претензій, через які, сюжет мені сподобався менше ніж в першій частині. Перша претензія – це нагнітання драми в першій половині гри, де головний герой, в перервах між відстрілюванням ворогів, меланхолічним голосом розповідає як він стомився і як йому тяжко боротися далі. Я грав і мене все не покидала думка, що ж не так? Та потім я зрозумів, що в голові не складується в єдину картину та драма і ті драйвові перестрілки, в яких головний героя ніяк не проявляє свій депресивний стан.
А друга претензія, то перебір з трешовістю. Наприклад, дружину Бласковіца - Аню, під кінець гри зробили якоюсь трохи божевільною. Мало того, що вона будучи вагітною бігає з автоматом на перевіз, відстрілює противників і закидає їх гранатами, так у грі є дуже дивна сцена, яку я описувати не хочу, бо її варто побачити самому. І от саме ця сцена, то просто капець... Я звісно не проти легкого божевілля, але і не очікував такого побачити у продовженні. The New Order, те ж була трохи трешовою, але то був веселий треш, а в The New Colossus з цим перегнули, на мою думку. Та все це, особисто мої і суб’єктивні претензії.
В плані стрільби, в грі все чудово, як і в попередній частині. Стріляти по-македонські з різних видів зброї, так само весело і приємно, тут розробники нічого кардинально не змінювали. Та і зовсім без нововведень не обійшлось. Нарешті, дозволили брати гравцю різні види вогнепалу в кожну руку, а не тільки два автомати, два пістолети чи два дробовики. Тепер можна в одну руку взяти автомат, а в іншу дробовика, для більш «інтимного» контакту з противниками.
Ще з нового, можна відзначити спеціальні модулі для Бі-Джея, які призначені привнести різноманітність в ігровий процес. З їхньою допомогою, з’являється можливість пролазити в дуже вузькі труби, що ідеально підходить для стелсу, можна збивати з ніг навіть великих ворогів, що досить корисно в бою і останній модуль – це спеціальні ходулі, з допомогою яких головний герой здатний залазити на високі уступи. Вибрати можна лише щось одне і це прикро, було б зручно і більш весело використовувати той модуль, який захотілося.
А от музика знову радує вуха своїми шикарними і драйвовими композиціями. Вони нагадували мені, то музику з фільмів про друзів Оушена, то музику з фільмів Гая Річі і це класно. Вона гармонійно і влучно вплетена в гру і робить правильний акцент та настрій в сценах. А ще, розробники придумали цікавий момент, так як у війні перемогла Німеччина, то деякі відомі пісні у всесвіті гри звучать німецькою. Так, наприклад, я знайшов платівку з піснею House of the Rising Sun.
В цілому, гра вийшла весела, драйвова і хороша, але все ж перша частина мені подобається трохи більше. Можливо через те, що я вже знав чого очікувати від продовження і не було такого вау ефекту, як від The New Order. Та і більша трешовість зіграла свою роль. Однак, мені все одно було приємно її проходити і я чекатиму на продовження, якщо воно буде. А так як Microsoft купила Bethesda і все що з нею пов’язане, а Machine Games пов'язані, то маю надію, що продовження все ж буде.
Посилання на мою рецензію гри в Steam тут - Wolfenstein II: The New Colossus
Топ коментарі (0)