У 2022 році вийшла нова частина вже доволі старої серії Saints Row з однойменною назвою, яку розробники позиціонують як ребут франшизи. І поки всі насолоджуються проходженням Baldur's Gate 3, нового DLC до Cyberpunk 2077 з українським перекладом гри або Starfield, я проходив цей banger, в якого середня оцінка критиків на Metacritic по основних платформах 64 та оцінка користувачів аж 3.0.
Це буде невеликий огляд гри з власними думками про неї та серію в цілому.

Коротка передісторія та як планшет для малювання вбив серію

У 2011 вийшла Saints Row: The Third, яка була вершиною в серії. Гра розривала тоді ледь не у всьому: доволі великий відкритий світ з купою цікавих активностей; візуальний стиль та музика; легкий і скажений геймплей – сюди ще додається можливість гри в коопі, який додавав море емоцій. Ледь не всі тоді чекали закономірне продовження у вигляді Saints Row 4. Воно і вийшло, проте через 2 роки та зовсім не в тому вигляді як мало бути. Так, якщо судити по оцінках критиків, то це була хороша гра, адже як мінімум вона не просіла в порівнянні з попередньою частиною. Але, це була та сама третя частина, на тому самому рушії, з тим самим містом, персонажами та всім всім з Saints Row: The Third, тільки додали більше абсурду, суперсили та пародію на Матрицю.

Але який ще планшет для малювання? В 2010 році видавець THQ, а за сумісництвом власник Volition, представив індустрії власний ігровий девайс під назвою uDraw GameTablet, як аксесуар до Nintendo Wii, а пізніше для PlayStation 3 та Xbox 360. Це було щось схоже на геймпад для консолі Wii U, яка вийшла двома роками пізніше. Коштувала ця приблуда $70 та складалася з планшету та набору спеціільних ігор, які підтримували цей девайс.

В описі до цього відео, uDraw GameTablet визначається як «революційний», тобто видавець явно робив на нього велику ставку. Для консолі від Nintendo цей планшет у фінансовому плані залетів доволі непогано, а ось реліз для консолей Sony та Microsoft через рік обернувся фінансовим крахом, що вилилось у майже 1.5 мільйона не проданих девайсів.

Звісно, я трохи прикрасив, коли в заголовку сказав, що якийсь планшет вбив серію Saints Row, але ж заінтригувати треба та й це частково правда. Частково, тому що у THQ також були надто невдалі релізи таких ігор, як Homefront та Red Faction: Armageddon. І якщо Homefront в цілому була дуже посередньою грою (якій ще також не пощастило з вікном для релізу, адже в тому самому місяці з нею вийшли як мінімум Crysis 2 та Dragon Age 2), то Red Faction: Armageddon закопала сама себе. До попередньої гри серії Red Faction: Guerrilla можна було поставити багато питань, проте можливість знищити абсолютно будь-яку будівлю, будь-який об'єкт на карті завдяки революційній системі руйнувань тоді зносила голову всім. І це були не прості, заскриптовані руйнування, як в тодішніх Battlefield: Bad Company та Battlefield: Bad Company 2. Коли Volition вирішили після великого відкритого світу перевести гру на коридорні рейки з уклоном в горор та схожістю до Dead Space, де практично прибрали головну особливість серії – цього ніхто не зрозумів.

Повертаємося до Saints Row 4, яка була в розробці саме в той момент, коли видавця почало нормально штормити. Для Saints Row: The Third було оголошене сюжетне доповнення під назвою Enter the Dominatrix, в якому головний герой мав суперсили і був запроторений в симуляцію Стілпорта інопланетним вилупком Зіньяком. Якщо вам опис цього DLC щось нагадує, то ви праві. Саме фінансові перипетії видавця змусили розробників перетворити доповнення у повноцінну гру. Точніше, змусив президент THQ Джейсон Рубін, але суть ви зрозуміли. Вийшла ситуація, коли довелось пічкати і розширяти гру, щоб вона виглядала як «гра» та з неї можна було просити $60.
Іронія в тому, що вищеперелічені факти змусили THQ оголосити себе банкрутом та закрити компанію ще до релізу четвертої Saints Row. На аукціоні, де компанія розпродавала свої активи Volition, дістались видавцю Koch Media, під чиїм прапором вже і вийшла Saints Row 4.
Ще до цього всього повноцінна Saints Row: Part Four вже була в розробці. Події гри відбувались після третьої частини, проте в абсолютно новому місті, а геймплей мав бути схожим до триквела.

Щодо Saints Row 4, то вийшло може і весело, але в загальному доволі сумбурно і без тих емоцій та вражень, які давала Saints Row: The Third. Невдалі інвестиції, а також менеджмент видавця зіграли злий жарт з серією, яка пішла відпочивати на довгі 9 років (якщо не рахувати самостійне розширення у вигляді Saints Row: Gat out of Hell).
Варто також згадати таку гру, як Agents of Mayhem, яку розробляли Volition і яка пов'язана з всесвітом Saints Row, проте тоді теж мало хто зрозумів що це за гра та навіщо вона була створена. Тут навіть більше додати нічого.

Все з чистого листа

Коли в 2019 році оголосили, що нова Saints Row перебуває у розробці, особисто я був помірно радий цій новині. Якщо спочатку було цікаво чи зможуть розробники принаймні повторити успіх двох останніх частин, то перші показані скріншоти розчарували добру половину ігрового ком'юніті.
Розробники кардинально змінили тон гри. Якщо третя та четверта частини це максимальний абсурд, то ребут став більш приземленим і нагадує Saints Row 2, де був баланс між комедією та серйозною подачею історії. Враховуючи, що сюжет розказує про становлення банди Святих, та який показує основних її членів ще не дуже досвідченими криміналами, то такий крок виглядає логічним. Дивно було б очікувати зворотного, хоч і багато хто хотів повторення Saints Row 3/4 на новому поколінні консолей (та про це власна думка буде у висновках).
На заміну Стілпорту з останніх частин, події нової гри переносяться в абсолютно нову локацію під назвою Санто Ілесо, яка схожа на американські міста Лас Вегас або Ріно, штат Невада. Крім міської забудови, на карті також присутні скелясті та пустельні біоми, які на відміну від Стілпорту, що є «аналогом» Нью-Йорку, привносять новизну в серію.

Нова частина не стала виключенням, та вся суть гри зводиться до війни з іншими бандами за вплив в місті. В Saints Row реалізували непогану ідею, де окрім проходження сюжетних та додаткових завдань, потрібно розвивати власну кримінальну імперію. Місто розділене на райони, де ми маємо змогу вкладати гроші в побудову певних інфрастуктурних об'єктів. Наприклад: сховище токсичних відходів, але його ціль у можливості шантажу великих компаній, щоб у них не було проблем з перероблюванням цих відходів; хімчистка, але основна діяльність якої це прибирання місць злочину і не після того, як там вже попрацювала поліція; медичний центр, але який займається страховим шахрайством, і тому подібне. Щоб отримувати більший дохід з району, потрібно ліквідувати ворожі банди на районі, тобто взяти участь у перестрілці з ними, або знайти та знищити поліцейський фургон, який здісйнює спостереження.

Крім цього, на карті розкидано дуже багато активностей, повне проходження яких разом з виконанням всіх завдань для вашого «кримінального підприємства», яке там розташоване замалює карту фіолетовим кольором, що свідчитиме про повне його захоплення. Коротко розпишу основні:

• Memorial park являє собою екскурсійні стенди, де можна прослухати певну історичну інформацію про місце, де ви перебуваєте. Цікава ідея для розширення лору гри та розповіді про видуманий Санто Ілесо, але реалізація «шоб шо», адже ви повинні бігати по обмеженій території та шукати ці стенди. Це ще було б цікаво, якби і відкритий світ був цікавим, однак про це дещо пізніше;
• Wingsuit Saboteur, де за відведений час потрібно перелітати між дахами будівель та знищувати антени і наявну охорону використовуючи власний вінгс'ют. В цілому по грі вінгс'ют хоч і не принципова штука, але розбавити геймплей невеликим польотом можна. Видно після Saints Row 4 розробникам було важко відмовитись від польотів головного героя по місту. А щодо активності, то мені особисто сподобалось;
• Toxic Waste, де треба привезти вантажівку з бочками радіоактивних відходів на свою базу перероблювання цих відходів. По дорозі машина може отримати удар. Якщо продовжувати їхати повільно – відходи стають нестабільні та вибухають, а якщо швидше – стан стабільний. Відповідно, чим більше бочок привезеш, тим більший буде заробіток. Краще, звичайно, їхати акуратно, але NPC на дорозі непередбачувані. Доволі непогана активність хоч і може виглядати досить банально;
• @TCHA – потрібно оцінювати заклад по пʼятибальній шкалі. Чим менше ставиш зірочок, тим більше ворогів приїдуть надерти вам зад, які кришують цей заклад. Звичайні місії, де треба пережити хвилі ворогів, проте підводка цікава;
• Riding Shotgun – відстріл ворогів, які за вами женуться, поки NPC сидить за кермом автомобіля. Нічого особливого, хоча для різноманіття заходить.
• Pony Express – аналог доставки вантажу як в GTA 5 коли граєш за Тревора, в певних завданнях навіть баггі схожий. Є точка доставки, маршрут довільний, але треба втікати від поліції, оминати їхні спостережні пункти і це все на час. Якщо виконувати додаткові умови, то можна попотіти, але особливої нагальності в цьому я не бачив. Виходять цікаві поїздки, якщо маршрут проходить по пустелі: більше варіативності, ніж в місті та виглядає поїздка більш видовищно, коли вдається без заминок оминати всі патрулі та швидко доїхати до точки.
• Clean up crew – цікава ідея, де вам треба розрулювати різноманітні ситуації, коли ваша організація зачищає місце злочину, а ви повинні позбутись тіла. Але на практиці все зводиться до того, аби за відведений час завезти машину з трупом в якусь точку аби типу креативно його позбутись. Також потрібно оминати поліцейські патрулі, якщо не хочете отримати на хвості надокучливих копів, які будуть у вас стріляти та збивати з дороги;
• Insurance fraud – як завжди не цікаво ще з попередніх частин, де треба кидатись під автомобілі, щоб регдол вашого персонажа набивав якомога більше комбо для якомога більшого заробітку за відведений час. Ніколи не розумів ці завдання;
• Chalupacabra – для вашого нового бізнесу стрітфуду потрібно віджати фургони у конкурентів. Приїжджаєте на точку, відбиваєтесь від охорони, потім від підкріплення, потім ще підкріплення декілька разів. Сідаєте в цей фургон та везете його у свій заклад, по дорозі вас щимлять ще ворожі підкріплення і по приїзду на базу треба тому всьому підкріпленню ще наваляти. Активність дуже мʼясна, мені сподобалось;
• Demon Slayer – незвична серія завдань, де треба вбити 5 демонів, щоб в будинок з привидами повернулись ті самі привиди. Сюжетна підводка не так цікава, як задум в цілому. Однак, хорошу ідею вбила посередня реалізація. Подібні ситуації простежуються протягом усієї гри. Суть цих завдань зводиться до того, що на вас пруть орди типу зомбі, яких треба вбивати лише одним спеціальним дробовиком, силу пострілу якого можна заряджати. Як вбити демона? Шукати серед противників «зараженого демоном» духа, та в першу чергу стріляти в нього, після чого демон вилітає та шукає нове тіло. Поки він це робить, потрібно збивати йому health points. Враховуючи, що наша гвинтівка стріляє тільки раз, а якщо тригер не зажимати, то ще дуже слабо, то все завдання стає максимально нудним та нецікавим. Лишається тільки спамити легким пострілом, поки демон в повітрі, але дивіться не зламайте кнопку, яка відповідає за стрільбу.

Сюжет гри розповідає про те, як компанія молодих друзів, які ледь можуть звести кінці з кінцями, вирішують організувати власну банду. Звучить, як зав'язка історії про становлення будь-якого організованого кримінального угруповування в 90-их на пострадянському просторі. По сюжету в місті вже існують 3 організації, які мають вплив у певних районах міста, тому нам треба повністю перебрати контроль на себе. Зі сценарної сторони важко щось відмітити про сінглплеєр. Особисто мені протягом майже всієї гри важко було відчути симпатію до власних напарників, хоча я і не скажу, що була якась відраза. Лише в самому фіналі, виникло легке відчуття жалю, що пригоди на цьому закінчились, коли Святі повністю побудували свою імперію.

Також варто відмітити доволі коротку тривалість одиночної кампанії. І хоча сервіс HowLongtoBeat показує, що на проходження сюжету нової Saints Row потрібно витратити 13 годин, а на сюжет Saints Row: The Third 15 годин, все одно лишається враження, наче я проходив сюжет набагато менше часу. В прямому порівнянні кількості сюжетних завдань, у Saints Row 32 місії, коли у Saints Row: The Third – 47.

Так погано, що аж добре

Загалом, по грі в мене склались навіть позитивні враження, адже вона змогла мене певним чином розважити, відволікти та зайняти мій вільний час, коли я цього потребував. Але я не можу ігнорувати ту велику кількість мінусів, які присутні в цьому проєкті.
Для початку, що хочеться відмітити – це крінжове та нецікаве інтро. По-перше, його структура дуже сильно нагадує вступні місії двох попередніх ігор серії, а це одразу віддає геймдизайном початку десятих. По-друге, воно ну настільки лінійне та заскриптоване, що у 2022 так робити вже має бути соромно, як на мене. Ще оці перебивки між геймплеєм та катсценами, коли відбувається затемнення екрана – це взагалі жах. І подібне відбувається протягом всієї гри. Жодного натяку про використання можливостей сучасного заліза, ви будете бачити екрани завантаження при кожному переході з відкритого світу. Таке враження ніби граєш в стару гру по зворотній сумісності, яка просто собі йде та не має оптимізації під, наприклад, SSD сучасних консолей. Якщо у вас виникнуть аналогічні емоції вже на старті гри, то спробуйте їх перетерпіти та дати Saints Row шанс, щоб вона трошки більше розігналась. Та й протягом проходження дійсно будуть моменти, коли гра набере більше обертів. Тут звісно не буде місій рівня штурму пентхаусу під Kanye West – Power чи фінальний вибір в кінці під Holding Out For A Hero у виконанні Bonnie Tyler, але щось схоже Volition намагались повторити (вибачте, що без відео – тут або редактор тупить, або на всіх доступних відео заборонений перегляд відео на сторонніх майданчиках).

Друге, що також хочеться відмітити окремим абзацом – це відстійне радіо. Хочеться вжити саме такий нелітературний епітет. Радіостанцій мало, ростер пісень дуже куций. Однак, у грі є особливість, коли після виконання сюжетних або додаткових завдань по радіо можна почути випуск новин, де про ці події або їхні наслідки розповідає ведучий. Непогана деталь, яка впливає на занурення у світ та робить його більш живим. Але я дуже часто стикався з тим, що після кожної пісні на кожній радіостанції йшла перебивка на новини або рекламу. І це дуже бісить, коли набір радіостанцій малий, список пісень ще менший і це перебивають рекламою, особливо, коли ти не слухаєш всі доступні станції, а лише ті, які підпадають під твій музичний смак. Це був або баг, або якийсь черговий жарт від Volition стосовно засилля реклами на радіо.

Повертаємося до відкритого світу. Так, він в рази більший та різноманітніший, ніж Стілпорт з Saints Row: The Third. Але загалом Санто Ілесо – пусте місто з пустими околицями, які не викликають бажання їх досліджувати. Дослідити напевно і є що, адже в грі розкидані різноманітні великодки. Про них ви можете подивитись чудове відео від Євгена Комашкова.

Вулиці пусті, неначе кількість пішоходів і автомобілів виставлена на мінімум, або це число не підрівняли до збільшеного масштабу міста в порівнянні зі Стілпортом. Є точки фасттревелу, але вони розкидані так, що ви завжди з'являєтесь посеред пішохідної зони та аби дістати транспорт треба бігти лишні секунди на дорогу, де, правильно, – мало машин та спробуй ще щось зловити. Такі дрібниці зустрічаються часто протягом гри.

Saints Row ніколи не була про реалізм, тому, наприклад, в ній можна застрибнути в автомобіль, який на ходу або не відкриваючи двері. Це класно та економить час, але в новій частині досі не додали можливість поставити ваше авто назад на колеса, якщо воно перевернулось. Rockstar до цього додумались ще в 2013 році у Grand Theft Auto 5.

Як мені здалось, у гри зламаний цикл дня та ночі, або принаймні реальний час тривалості ночі надто затягнутий. Це особливо вкидається в очі, коли ви їздите по пустельній місцевості та зі штучного освітлення там аж нічого. Та й взагалі, в грі досі зустрічаються досить дивні проблеми з освітленням, коли світло ламп настільки «густе», що в ньому аж тоне ваш персонаж і його не видно. Добре, що в грі передбачена вкладка читів, в якій можна в будь-який момент змінити час доби на той, який вам потрібно.
Якщо вас цікавлять, які погодні ефекти є в новій Saints Row, то це тільки туман та пилова буря. Все.

Але не все так жахливо. Візуальна складова міста, особливо вночі, доволі гарна та можна зловити красиві краєвиди локації. Також варто відмітити дрібні деталі, які додають хоч якихось ознак життя. Проїжджаючи по вулицях міста або за його межами де-не-де можна побачити, як поліція зупинила чиєсь авто і виписує штраф. Або як дві машини потрапили в дрібне ДТП та вирішують питання між собою, чи взагалі чекають прибуття швидкої допомоги, адже транспортна пригода серйозніша та на дорогу повикидало чиїсь особисті речі з валізи. Під самий ранок виїжджають сміттєвози, які не можна зустріти посеред білого дня. Різні ділянки дороги в різних місцях перекривають на ремонт. Дещо з вищепереліченого вже зустрічалось в Saints Row: The Third та вже тоді могло скласти конкуренцію Grand Theft Auto в плані імітації реального життя у видуманому місті. Навіть такі деталі виглядають дуже привабливо, коли ти просто катаєшся по місту чи їдеш на завдання та краєм ока помічаєш таке.

Висновки

На мою думку, ця гра мала б бути повноцінною четвертою частиною, випущеною саме в ті роки, коли серія ще була на слуху. Технічна реалізація та певні геймдизайнерські рішення/ігрові архаїзми цієї Saints Row виглядають дуже дивно в 2022 році. Але якби вона вийшла в умовному 2014 році, то це була б чудова гра. Ви можете спитати «як четверта частина може бути приквелом або ребутом?». Я відповім, що для Saints Row з їх пост-, мета-, гігаіронією та ставленням до поп-культури це був би навпаки виграшний хід, коли четверта частина являє собою не логічне продовження, а розповідь з самого початку, тому що може. Ну от просто «why not?» і що ти зробиш цим Volition? Вони знову всім втерли носа. Це була б нова частина з новою, більшою локацією, новими бандами, новими персонажами. Впевнений, що поки були фінансові можливості, то була б і більша наповненість ігрового світу.

Повторюючись про тон, за словами розробників ребут стилістично більше відносить нас до другої частини серії, хоча я особисто вважаю, що це було хибне рішення. На початку існування франшизи тільки лінивий не говорив, що це просто клон Grand Theft Auto, але коли Volition вирішили в третій частині всі складові викрутити на неприпустимий максимум, зосередитись більше на гуморі, сатирі, омажах та пародії на популярну культуру, тоді серія отримала своє власне лице та перестала бути просто клоном і стала унікальною. GTA такою ніколи не буде, адже це дві зовсім різні гри. І це стосується не лише стилю, а й ігрової складової.

Історія розказує про групу молодих друзів, які вирішують організувати власну кримінальну імперію. Вони відносно юні та недосвідчені. І таке саме враження складається про всю гру, ніби її робили люди, які не мали великого досвіду у розробці ААА гри з великим світом та контентним наповненням для серії рівня Saints Row. То тут, то там помітна халтура, якась недопрацьованість або слабенька реалізація гарної або навіть чудової ідеї. Світ пустий та не цікавий, крім збиральництва там більше нічого робити, та й це я робив через емоційне потрапляння в сердечко із-за теплих спогадів про Saints Row 3. Також, гра залетіла в той момент, коли я не міг знайти нову забавку для проходження та грав лише в карʼєру тренера у FIFA 23.

І поки я писав цей матеріал, на каналі Matt McMuscles вийшло чергове відео з його серії «What Happened» про нову Saints Row з якого стало відомо, що розробка гри йшла з тріском та дуже повільно. Цьому, також, «посприяла» пандемія викликана COVID-19 і студії довелось дуже сильно кранчити, тобто перепрацьовувати. Якщо локація була готова, то пройти безпосередньо гру від початку до кінця було неможливо через велику купу багів та вильотів. Перед командою постав величезний обсяг робіт, який треба було виконати в надто стиснені часові рамки. Це також призвело до того, що з команди потроху звільнялись працівники, які не витримували такий режим роботи та втрачали віру в проєкт. Навіть останнє перенесення гри з лютого на серпень 2022 року було повʼязане з тим, що в команді вже фізично не вистачало людей, які могли довести її до релізу. І це все вплинуло на загальну якість гри, з чого і випливають всі раніше згадані претензії та зауваження. Також варто зазначити, що попри перенесення, на самому релізі гра була в жахливому технічному стані. В ній було безліч багів, які не те що псували враження від проходження, а й місцями йому заважали. Плюсуйте це все до ціни на гру у $60 та отримаєте провал з фінансової сторони та сторони оцінок гравців і критиків.

Volition знову не пощастило з видавцем, який не вміє видавати ААА-ігри. З того ж відео випливла інформація, що Embracer Group виплату премій за роботу привʼязали до оцінки гри на Metacritic, тобто так само як було з Fallout New Vegas. Також, коли гра була офіційно представлена та були відкриті попередні продажі, то посилання, де можна було здійснити передзамовлення було неактивне близько місяця. На жаль, все закінчилось тим, що новий видавець закрив Volition після 30 років їх роботи.

На момент написання цього тексту Saints Row доступна по підписці PlayStation Plus і статистика показує, що гра тримає свою велику авдиторію досі, тобто люди зацікавлені нею та готові її проходити далі навіть після перших годин геймплею.

Якщо ви грали в попередні частини серії та маєте підписку PlayStation Plus, то вам варто спробувати останню Saints Row. Це якщо не ідеальний, то точно гарний приклад гри, де можна просто відключити голову і бездумно пилососити карту виконуючи різні завдання без переживання за сюжет або результат. В моєму випадку гра дивом переросла від вражень, коли хотілось кинути проходження через явну халтуру до бажання пограти ще. Таким чином, я пройшов її на 100% та захопив всі райони (платину не вибивав, адже челенджі місцями дурноваті і вони того не варті).

На цьому все.
Дякую всім, хто дочитав аж до цього місця!