Вітаннячко, пані та панове! Уявіть собі ідеальне життя тілоохоронця імператриці могутньої передової держави. Ви маєте все: престижну роботу, славу та навіть більше. Сама імператриця — це ваша коханка, а наступниця на троні донька. Звісно, не офіційно, це тримається у великому секреті. Але в одну мить уся ідилія обривається — імператриця вбита, доньку викрали, вас ледь не вбили та на додачу обесчестили імʼя, звинувативши у вбивстві своєї коханої.
Вітаємо, у такому разі, ви Корво Аттано, і сьогодні завітали до Аномального Притулку. почнемо ми цю історію, звісно, не з Корво чи його сімейних проблем, а з самісінького початку, тому запасайтеся смачненьким, ви тут надовго.
СВІТОУСТРІЙ DISHONORED
Як щодо… уроку географії? Повірте, розуміння світоустрою Dishonored — дуже важливе. Не дарма ж в Arkane його вигадували, чи не так?
Більшу частину поверхні планети оточують води Великого Океану, який поділяється на Західний та Східний. Говорячи про «більшу частину» — ми не перебільшуємо, бо єдиними відомими нам наразі клаптиками суходолу є мало досліджений континент Пандісія, його деякі архіпелаги та Острівна імперія, яка складається з островів (яка несподіванка!) Ґрістоль, Тивія, Морлі та Серконос.
Як ви розумієте, контроль над водними просторами віддавна був важливою складовою будь-якої країни. Для Острівної імперії — це буквально життєва необхідність, бо кожне велике місто має вихід до океану, він є суттєвим джерелом для добування їжі та палива. Особливо попитом користується китобійний промисел, бо з китів добувають мʼясо, шкіру та ворвань. Останнє стало взагалі каталізатором розвитку людства, бо властивості ворвані використовують для палива та у багатьох сферах життя.
Ймовірно, Пандісійські кочові племена також користуються виходами до моря, але задокументованих згадок їх кораблів чи якихось особливих умов життя не зафіксовано через те, що континент далеко не дружній для дослідження.
Цікавий факт, що Arkane однозначно керувалися теорією про існування в нашому світі надконтиненту «Пангея» та світового океану «Панталасса», який згодом розпався на відомі нам материки. Теорія дуже цікава, бо там були надконтиненти й до Пангеї, але зараз ми тут не задля цього, тому не будемо сильно поглиблюватися і продовжимо. Єдине, що зазначимо — Пангея перкладається як “вся Земля”, а Пандісія, з огляду на граматичну структуру назви (“пан” – все, як у Пангеї; “dys(діс)” – погано), назва “Пандісія” означала б щось на кшталт “все погано”, або, більш гумористично, “все відстійно”.
ПАНДІСІЯ
Розібравшись трішки в загальній географії перейдімо до більш глибокого аналізу Пандісії, бо про неї та її історію відомо не так багато, як про Острівну імперію. Я б навіть сказав, що зовсім мало. Цей сухопутний масив називають ще Пандісійським континентом або просто Далекий континент.
Відомо, що континент заселений, хоч імперці вперто заявляють, що ніякої цивілізації там немає. Але мандрівники, які відвідували його, розповідають виключно про диких аборигенів, які практикують варварські ритуали, а Наглядачі Абатства обивателів використовують ці дані, як пропаганду проти будь-якої єресі. Ну, знаєте, з розряду: “ви хотітє штоби било как на Україні?”, тільки змінити нашу країну Пандісією. Бо, Абатство Обивателів вважає, що люди Пандісії – не що інше, як просто жорстокі недолюди. Але проводити аналогії між Україна-росія тут не вийде, бо Пандісія — це здоровенний континент, який втратив свою ідентичність з невідомої причини, величезне Дике Поле. А Імперія аж ніяк не маленька слабка держава — це прогресивне суспільство, яке задає тренди, так би мовити. Майже прогресивне, бо інколи, точніше майже постійно, їх заносить в круговерть жорстокості, дикості, расизму й т.д.
Крім того, життя на Пандісії здавна розвивалося незалежно від Островів. Ймовірно, Острови відкололися від материка багато тисяч, якщо не мільйонів років тому, через що розвиток життя на ізольованих один від одного територіях був незалежним. Подібно до Дануолла, континент колись був заселений стародавніми цивілізаціями, які будували храми і святині, і, можливо, практикували використання магічних чар і рун, можливо навіть поклялися Сторонньому. Більшість населення Пандісії на сьогоднішній день, набагато примітивніша, ніж на індустріально розвинених островах От тільки, кораблі Пендлтонів, про яких ми згадаємо трішки пізніше, привозять із Пандісії безліч переляканих бранців, які, ймовірно, потім стають рабами.
Між іншим, чума, яка бушувала в Дануоллі на момент першої частини Dishonored — спричинена саме завезеними з Пандісії щурами. Так званим, бичачим пандісійським щуром, зграї яких з’їдають людину за лічені хвилини. От тільки це не було якимось злим планом від пандісійців, чи якоюсь диверсією, бо попри усю пропаганду, самі мешканці материка страждали від чуми не менше, за Островну імперію, а можливо навіть й сильніше, бо якщо імперцям вдалося її побороти, то чи вдалося це пандісійцям — велика загадка. Навряд з ними хтось ділився знаннями, враховуючи, як сильно поширене в імперії расистське ставлення до них. Та й є підтвердженнями тому, що про чуму знали століттями, під назвою “хвороба зі Сходу”, а Пандісія лежить на схід від Островів.
Крім щурів, континент також славиться своїми небезпечними мурахами. Або істотами, які приблизно нагадують мурах. Згадує про них Соколов, у Dishonored 2, через свої мемуари про експедицію на Пандісію. На жаль, якихось особливих описів цих тваринок він не надав, єдине, що отрута з них використовується для рідкісного блакитного чорнила, яке постачають у салон Червона камелія в Карнаці. Той же Соколов згадував й про дивних риб з отруйним пір’ям, які вистрибували з води, а також про великих літаючих змій. П’єро Джоплін, інший натурфілософ, стверджував, щось про “сухопутних китів, що живуть глибоко в надрах Пандіссії”.
Спроби дослідити, вивчити чи колонізувати континент з боку Островів зазвичай закінчуються дуже й дуже сумними наслідками. Наприклад, аристократка Віра Морей, після знайомства з ритуалами пандісійців відкрила для себе Стороннього, якому присвятила себе настільки, що вбила власного чоловіка, осліпла, опинилася на вулиці та майже здобула формальне безсмертя.
УКЛАД ОСТРІВНОЇ ІМПЕРІЇ (Ч.1)
Але, як ви могли помітити, важливішою в геополітичному плані виступає Острівна імперія. Власне, й дії усіх Dishonored розвиваються саме у ній. Про неї відомо набагато більше, але ця імперія далека від поняття “білої та пухнастої”. Утворена вона наприкінці Війни чотирьох корон у 1625 році, з коронацією імператора Фінлея Морґенґаарда Першого, яка відбулася 2-го дня місяця тенет 1626 року. Але давайте про все по порядку.
Імперія охоплює чотири великі острови і кілька менших:
— Ґрістоль – острів, де знаходиться столиця імперії, місто Дануолл, та де проживає ледь не половина населення Островів. Ґрістоль – масивний, розташований у центрі імперії, острів, що відомий своїм сільським господарством, судноплавством, китобійним промислом і видобутком корисних копалин, а також місцем постійної дислокації Імперського військово-морського флоту, який славиться на увесь світ;
— Морлі – острів в Імперії, відомий своїми поетами, музикантами, філософами та їжею;
— Серконос – найпівденніший острів Імперії, відомий своїми працьовитими людьми, екзотичним кліматом та є улюбленим місцем відпочинку знаті;
— Тивія – найпівнічніший острів Імперії, відомий своїм холодним, суворим кліматом, незалежними людьми та цінними рудами.
Система уряду та й загалом управління імперією дуже незвична, офіційно вона є парламентською монархією, але попри значний вплив Ґрістолю на інші острови, кожен з них автономний, можливо навіть суверенний, вони мають своїх правителів, а в далекі минулі часи усі 4 острови були окремими незалежними королівствами.
Так, до прикладу, на Морлі й досі править свій король, Тивією керує рада, відома як “Вищі судді”, а народ Серконоса має власного герцога. Але вони, офіційно, мають щось типу монаршого статусу, який слабкіший за Імператора, який начебто володіє найбільшою політичною вагою. Що, втім, не заважає цим меншим монархам вести незалежну дипломатичну та торгівельну політику. У ситуаціях, коли Імператор занадто молодий, щоб зайняти трон, або не може бути визначений належний наступник, обраний парламентом лорд-регент може діяти як тимчасовий глава держави.
Верховним органом законодавчої влади, до речі, слугує Парламент, який вперше було скликано на 20-ий день місяця лісу 1626 року. Очолює його Прем’єр-міністр, від якого Імператор або Імператриця залежать у проведенні своєї урядової політики. Така собі спроба у створення системи стримувань та противаг. От тільки, так вже історично склалося, що це аристократичний і спадковий орган, до складу якого входять впливові члени суспільства та інші “важливі фігури”. Потрапити до нього, тобто отримати членство в парламенті, можна ґрунтуючись на праві володіння маєтностями, успадкуванні чи спеціальному дозволі”. Себто, людині з вулиці, яка б там народом переймалася потрапити туди майже неможливо.
Деякі цим активно користувалися, оскільки пріоритет на виборцях був відсутнім, а місце в парламенті визначається розміром володінь, статків та спадком членів парламенту, важливі сім’ї в парламенті створювали блоки, які могли мати більший вплив, ніж окремі члени та менш знатні аристократи.
Судову гілку влади, звичайно також представляють деякі органи, хоч імперія й не має єдиної правової системи, оскільки острови мають певну внутрішню самостійність, в них діють також й свої специфічні закони. Острівна Імперія, фактично, має чотири різні правові системи: Грістольське право, право королівства Морлі, право Серконоса і право Тівії. На жаль, ми не маємо описів цих систем, щоб порівняти з романо-германським правом чи прецедентним (англо-американським).
Вищим судовим органом Імперії є Грістольський Королівський Суд. Крім того, на кожному острові є свій верховний суд. Лорди Парламенту, до речі, можуть бути засуджені, тільки людьми з таким же соціальним становищем. Тобто аристократи не можуть бути засуджені простолюдинами. У разі звинувачення дворянина збирається комісія з аристократів, які утворюють суд перів – аналог суду присяжних.
КАЛЕНДАР
Дивіться, тут ви вже могли почути якісь незрозумілі місяці тенет та лісу. Все тому, що в світі Dishonored своє літочислення, на якому варто зупинитися трішки окремо. Невеликий відступ для більш кращого розуміння матеріалу. Також, звертаємо увагу, що назви місяців ми перекладали самостійно, немає офіційної української термінології, тому не виключаємо відсебятіну та виділимо назви мовою оригіналу також.
Календарний рік для жителів Островів складається з тринадцяти місяців по 28 днів у кожному, загалом 364 дні, після яких слідує невизначений період, який називають Святом Фуги. Новий рік починається лише тоді, коли астрономічний годинник офіційно перезаводить Верховний наглядач Абатства Обивателів.
Перелік місяців:
Місяць Землі (The Month of Earth)
Місяць Жнив (The Month of Harvest)
Місяць Тенет (The Month of Nets)
Місяць Дощу (The Month of Rain)
Місяць Вітру (The Month of Wind)
Місяць Темряви (The Month of Darkness)
Місяць Сильних Холодів (The Month of High Cold)
Місяць Льоду (The Month of Ice)
Місяць Вогнищ (The Month of Hearths)
Місяць Насіння (The Month of Seeds)
Місяць Лісу (The Month of Timber)
Місяць Роду (The Month of Clans)
Місяць Пісень (The Month of Songs)
Цікаво, що розробники так й не створили офіційну термінологію дням тижня, зазвичай називаючи їх просто 1-ий день такого-то місяця чи 28-ий день. До того ж, за словами одного з ключових розробників, земний календар засновано на земній міфології, тому вони не хотіли використовувати його. Але, попри це, в грі можна знайти згадку суботи та 12-годинний відлік часу.
Тож, на цьому повертаємося до Острівної імперії, її укладу та історії.
УКЛАД ОСТРІВНОЇ ІМПЕРІЇ (Ч.2)
З виконавчою, законодавчою та судовою гілками влади Імперії ми, в принципі, розібралися. Але цього мало, бо існує низка важливих додаткових посад, релігія, військові та правоохоронні системи, а також спецслужби. І про них ми також згадаємо,
Наприклад, посада королівського захисника, яку займає Корво Аттано. Він виконує функції особистого охоронця глави держави та його/її сім’ї, постійно перебуває поруч з імператором чи імператрицею та наділений величезною свободою дій, відповідно до вимог посади.
Або посада королівського лікаря, яку займав пан Соколов. Важко сказати перелік його повноважень, ймовірно, опікується здоров’ям правителя, його родини та двору. Крім того, інколи може займатися питаннями захисту громадського здоров’я. Наприклад, тому ж Соколову під час епідемії щурячої чуми, імператриця Джесаміна Колдуїн наказала зробити від неї ліки для народу.
Ще є королівський шпигун, який відповідає за шпигунські операції по всій імперії. Більшу частину існування Імперії ця посада була засекреченою, але коли Острів Морлі підняв бунт, вона стала надбанням громадськості. Насправді, це дуже проблемна посада, бо хоч офіційно королівський шпигун і є нібито радником імператора, по факту він керує цілою шпигунською організацією автономно, і тому не підзвітний главі держави, що дозволяє йому діяти без схвалення або відома правителя. Занадто розширені повноваження королівського шпигуна, наприклад, призвели до поширення щурячої чуми, яка була частиною плана Хірама Берроуза по ліквідації злиднів. А також, до подальшого вбивства імператриці Джесаміни Колдуїн. Власне, після цих подій, посади королівського шпигуна та захисника були частково об’єднані.
Іншими цікавими посадами, хоча й не такими помітними, як вищезгадані, є Королівський слідчий, який допитує і страчує злочинців у вежі Дануолл і в’язниці Колдрідж, та Королівський кравець, який допомагає правителям в питаннях, що стосуються одягу.
Військова потужність імперії чітко та помпезно показана завдяки її військово-морським силам — Імперському флоту, який очолює Верховний адмірал, а місцем дислокації є портове місто Дануолл. Він захищає столицю в мирний час, патрулює околиці та рятує морські судна від піратських навал. Серед населення Ґрістоля користується великим авторитетом, настільки, що навіть деякі впливові родини продовжують споконвічну традицію зараховувати на службу туди принаймні одного хлопчика з кожного покоління. Найбільше ж прославився Флот своєю значною роллю під час повстання Морлі, тоді він вніс неабиякий вклад у перемогу Імперії над сепаратизмом.
Імперія також утримує постійну армію під командуванням Верховного Головнокомандувача Об’єднаних Армій Імперії та його генералів, а солдати охороняють важливі об’єкти в Дануоллі разом з Міською Вартою, яка фактично виконує роль такого собі правоохороного органу. Наглядачі Абатства Обивателів також виконують інколи військові функції, але є окремою релігійною групою, і ні з ким не співпрацюють на професійному рівні. Та й загалом, підстави їх діяльності є дуже сумнівними, але ніхто з цим нічого не робить.
До речі, про Абатство. Державною релігією Імперії є так звані “Сім обмежень”, за дотриманням яких неухильно стежить Абатство Обивателів, а керує ним Верховний Наглядач. За правління лорда-регента Берроуза, Наглядачі мали право заарештовувати і переслідувати будь-якого громадянина, звинуваченого у поклонінні Сторонньому або участі в інших окультних практиках, таких як колекціонування рун або кістяних амулетів. Послідовники дотримуються семи основних догматів і черпають вчення зі свого священного тексту – ” Молебня на Білій Скелі”. Саме абатство розташоване у Вайткліффі, а офіс верховного наглядача – на площі Хольгер-сквер у Дануоллі.
ІСТОРІЯ ОСТРІВНОЇ ІМПЕРІЇ ДО ВБИВСТВА ІМПЕРАТРИЦІ ДЖЕССАМІНИ
Імперія Островів була заснована після закінчення Війни чотирьох корон у 1625 році. 2-го дня місяця тенет 1626 року Фінлей Морґенґаард I був коронований як імператор. Того ж року, 26-го дня місяця лісу, у Грістолі було сформовано Парламент, який офіційно проголосив Імперію конституційною парламентською монархією. Династія Морґенґаардів проіснувала 43 роки, перш ніж їм на зміну прийшла родина Ріддерхів, яка згодом правила Імперією протягом ще 9 років. Гюрієн Морґенґаард зійшов на престол у 1678 році і був останнім імператором своєї династії та правив до 1696 року.
Засноване Бенджаміном Гольґером Абатство Обивателів набуло впливу саме за часів правління Гюрієна Морґенґаарда, наприкінці 17-го століття. Наступник Гольґера, Джон Клеверінґ, наказав побудувати офіс Верховного Наглядача в Дануоллі у 1701 році, а потім розпочав Виправну війну у 1705 році, щоб очистити регіон від тих, кого вважали послідовниками Стороннього. Того ж року відбулася коронація нового імператора, який стане першим у вже третій династії — Єфима Оласкіра. У 1708 році завершення будівництва головної будівлі для Абатства призвело до того, що багато наглядачів зібралися на облогу Білої Скелі, яка ознаменувала кінець війни, їхньою перемогою та “очищенням” від тих, кого абатство вважало єретиками. Після цих подій у 1711 році Абатство Обивателів стало єдиною релійною організацією Імперії (така собі церква московського патріархата), а “Сім обмежень” стали офіційною державною релігією.
Династія Оласкірів правила найдовше в історії імперії – понад 96 років. Однак царювання їх було затьмарене великою кризою. Першого дня місяця сильних холодів 1801 року на острові Морлі розпочалося жорстоке повстання проти Ґристоля та Імперії. Ця сепаратистська війна була здебільшого морською, що призвело до укріплення острова Кінгссперроу, задля захисту морського підходу до Дануолла. Однак погано обслуговувана та захищена міська каналізація дозволила повстанцям отримати доступ до критично важливих місць столиці, що призвело своєю чергою до вбивства імператриці Лариси Оласкір на 8-й день Місяця Роду 1801 року.
Гідного наступника престолу не знайшлося, тому парламент через десять днів обрав регента, який керував імперією під час кризи. Війна закінчилася перемогою Ґрістоля на 15-й день Місяця Насіння, 1802 року. Перемога була досягнута завдяки перевазі військово-морського флоту Імперії, а також зусиллям виконуючого обов’язки Королівського шпигуна. Ця посада трималася в таємниці з часів заснування імперії, але вибору не було і вона стала відомою широкому загалу саме після повстання.
Регентство тривало ще один рік і завершилося коронацією Евхорна Якоба Колдуїна I 3-го дня місяця насіння 1803 року. Кілька місяців по тому, 13-го дня місяця вітрів, було офіційно оголошено про голодомор в Морлі, який викликає політика Імперії та гнобительський підхід місцевих великих підприємців з Ґрістолю, які протягом тривалого часу, ще й до повстання, експлатували робітників та виснажували ресурси острова.
Правління Евхорна ознаменувалося промисловим переворотом та процвітанням міста Дануолл. За його правління Департамент міського планування зміцнив і розширив каналізаційні мережі під містом, щоб запобігти їхньому руйнуванню та, певно, згадуючи долю своєї попередниці, яку вбили завдяки каналізації.
Імператор наказав побудувати великий міст через річку Ренхейвен, який пізніше так й назвуть на його честь — міст Колдуїна. Також саме під час його правління була сформована Міська Варта для захисту Дануоллу та його околиць, сталося це в 1-й день Місяця лісу 1809 року.
А праця натурфілософа Есмонда Роузберроу призвела до появи нових технологій, що працюють на китовому жирі (ворвані), наприклад, електричні ліхтарні стовпи. Справжня революція, якій позаздрили би навіть в Apple. У 1820 році Роузберроу познайомився з Антоном Соколовим, який приніс ще більше нових ідей у видобуток та експлуатацію китового жиру. Через два роки, у 1822 році, Соколова призначають королівським лікарем і головою Академії природничої філософії, завдяки чому було ініційовано промисловий та економічний бум по всій імперії у 1825 році.
Не забував Евхорн й про свою сім’ю, бо він був люблячим батьком для своєї донечки — Джессаміни. Тому, розуміючи, що його посада далека від спокійної, згадуючи інциденти з Морлі, долю деяких попередників та загалом маючи купу потенційних ворогів, які залюбки захочуть мати на нього вплив або банально нашкодити, не погребують використати саме доньку в своїх злих намірах. Отже, її та його життя — постійно в небезпеці, і він призначає юного Корво Атано у якості королівського захисника, коли Джесаміні виповнює 12 років. Самому ж Корво, на той момент, виповнилося 19, бо він на 7 років старше і на цьому моменті ми дзвонимо дяді поліцейському. Хоча добре, відкладемо.
Евхорн помер 19-го дня місяця Темряви 1825 року, а його наступницею стала, відповідно, його дочка, Джессаміна Колдуїн I, коронована 1-го дня місяця Сильного Холоду. На той момент, вона була зовсім юною для такої відповідальної посади, усього 20 років, вона тільки-но закохалася у Корво, який постійно поруч, та протягом двох наступних років вступила з ним у відносини, звісно тримаючи їх у великому секреті. Враховуючи таку важливу обставину, назовні полізли бажаючі розвести політичні інтриги, роздмухати дрібні конфлікти та створити тріщини в Імперії, підриваючи єдність на всіх островах. І, здебільшого їм це вдалося.
Бо Джессаміна це допустила, вона з усіх сил намагалася стати імператрицею з народом, задобряла мешканців Дануоллу та решти імперії, загалом на троні вона виглядала надто розслабленою та наївної. Будь-хто міг прийти до Вежі Дануоллу та попросити в неї аудієнцію, вона ігнорувала заклики посилити особисту безпеку та надто сильно довіряла своєму найближчому оточенню, що її й погубить.
В 1827 році народжується Емілі, позашлюбна донька імператриці. Звісно, у тому, ким є її батько майже ніхто не сумнівався, хіба тупі. Але це питання ніколи не підіймалося до смерті імператриці, ані урядовцями, ані простим людом, та й статус батька, що пішов за хлібом, й самого Корво цілком влаштовував. Одностайно всі вважали саме Емілі майбутньою спадкоємицею. Сама ж Емілі також не знала, що оцей дядько, який ніколи не відходить від матері — є справжнім її батьком. Можливо, здогадувалася, бо протягом свого дитинства вона була з Корво дуже близька. Ну, наскільки дозволяє закон, звісно.
Правління Джессаміни, попри всі її намагання, не стало ідеальним. Доки вона намагалася задобрити усіх формувалася опозиція, яку очолив Хірам Берроуз, що у 1830 році зайняв пост Королівського шпигуна. Для нього славетне столичне місто Дануолл гнило зсередини, а причиною тому були бідняки та надто м’яка позиція імператриці. Не подобалися йому й методи виховання Джессаміною своєї доньки. Він вважав, що Емілі росте надто розбещеною дитиною, яка втрачає свій потенціал за іграми. Не дарма вона його називала неприємним дядьком. Тоді в його голові виник план — врятувати Дануолл та імперію, завдяки чумі. Саме він заводить щурів з Пандісії, які заживо могли з’їсти людину та були рознощиками смертельної хвороби, користуючись своїм статусом вседозволенності на посаді королівського шпигуна.
Берроуз така людина, яка любить усе контролювати, щоб було чітко, вмілий хазяйствєнік, готовий навєсті порядочєк та твердою рукою вирішувати усі проблеми. Янукович, коротше. Правда, у випадку з чумою, він пролюбився на всіх фронтах. Карантин не спрацював, комендантська година виявилася до сраки, а громадянам було глибоко чхать чумою на його укази. Щури ж тим часом, плодилися не гірше кроликів, швидко поширюючись з бідних районів в цілком собі аристократичні.
Спочатку у хворих починаються проблеми зі шкірою, вона набуває хворобливого відтінку, потім зникає апетит настільки, що їсти просто неможливо, через це втрачається вага, випадає волосся, а м’язи стають слабкими, кашель не припиняється. А на фінальній стадії у жертви починають кровоточити очі та повільно руйнуються клітини мозку. Врятувати жертву стає неможливо. Але про смерть зараженим ще доведеться помріяти…
Хвороба однозначно страшна та дуже заразна, перемогти її треба рішучими та дієвими засобами. Медкики з усіх сил борються з чумою, міська влада робить усе можливе для зупинення поширення, навіть Берроуз частково розуміє, що переборщив. А Джессаміна тим часом не може знайти у собі сили побороти популізм та помилкове почуття надмірної доброти та служіння народу. Через що народ страждає.
Чума почалася в 1835 році, два подальші роки Дануолл провів у карантині, але так і не наважившись застосувати екстремальні заходи, Джессаміна відправляє свого захисника Корво просити про допомогу місцеву владу решти островів. Щойно Корво від’їхав, охорона імператриці поступово починає зменшувати заходи безпеки, не в останню чергу через Берроуза. Але Джессаміна, нагадаємо, довіряла своєму уряду, людям, оточенню та навіть не підозрювала, що її королівський шпигун плете за спиною інтриги.
Тому вона ще більше наближає удар — наказавши Берроузу провести розслідування та з’ясувати хто або що стоїть за швидким поширенням чуми. Як то кажуть, під час слідства Берроуз вийшов сам на себе, але говорити про це не став.
Розуміючи, що рано чи пізно, правда спливе, він вирішив не підтасовувати слідство, а скористатися можливістю, щоб… захопити владу, тому почав розробляти черговий геніальний план. Цього разу він ще й взяв у підручні Верховного Наглядача Аббатства — Таддеуса Кемпбела і разом вони домовилися влаштувати змову зі вбивства Джессаміни та викрадення Емілі. Навіть найняли для цього діла найпрофесійнішого найманого вбивцю, з надприродними здібностями — Дауда. За планом, вбивство мало відбутися 18-го дня місяця Землі 1837 року у вежі Дануолл, за два дні до повернення Корво Атано…
СТОРОННІЙ — НЕ ПРОСТО РЕЛІГІЙНИЙ ПЕРСОНАЖ
За час нашої оповідді, ви вже кілька разів чули це ім’я — СТОРОННІЙ. Зазвичай, у релігійному ключі. Але хто він є насправді? Це велика загадка. Народився він за 4000 років до подій гри, до 15 років жив своє спокійне підліткове життя, але потім прийшли культисти, які звуть себе Провидці, які й побачили в ньому всі ознаки для того, що він може стати одним цілим з Безоднею. Напоїли, одягнули, накурили та… розрізали горло на Вівтарі. Завдяки цьому ритуалу він й став Стороннім — істотою Безодні, яка має неймовірну цікавість та наділяє своєю міткою цікавих людей з потенціалом змінити світ. Аби відповісти на питання: що робитиме людина, якщо отримає надприродну владу над іншими?
Треба дати належне творцям Dishonored, бо Сторонній у цій історії — це така істота, яка дарує людям унікальні сили, аби спостерігати як вони ними собі гірше зроблять. Він не рятівник, готовий за всі гріхи людства на хресті висіти, і не антагоніст, бо не робить герою лиха. Він просто… стоїть осторонь, давши Корво мітку, як колись Прометей людству вогонь, аби спостерігати, як же він нею обпечеться або ж навпаки. Так чи інакше, йому байдуже на політику, на людей, на все — йому цікава гра в філософа.
Згадайте, та ж Віра Морей після поїздки на Пандісію отримала його мітку та збожеволіла. Дауд теж став одним з експериментів Стороннього, давши йому мітку, яку він використав цікаво. За чутками, це в нього з молоком матері прийшло, бо мати Дауда, походила з острова біля Пандісіанського континенту. Він був зачатий 13-го дня місяця льоду 1795 року на борту піратського судна, яке утримувало її в полоні. Подейкували, що вона була відьмою, відміченою Стороннім, і взяла під свій контроль той злощасний корабел. Дауд зазначав, що вона була просто майстринею у використанні отрут і галюциногенів, і безжальною в їх застосуванні.
Більшу частину дитинства та юності він провів на Серконосі, потім почав просуватися кар’єрними сходами в Міській Варті Дануолла, аж доки в 1820 році не зустрів вперше Стороннього. З того часу, його ім’я назавжди стало пов’язане з найманими вбивствами, у яких він був майстром. Навіть брав участь у створенні банди Китобоїв, яка стала найсильнішою під час чумних років…
ІСТОРІЯ ОСТРІВНОЇ ІМПЕРІЇ ПІД ЧАС РЕГЕНТСТВА
Несподівано для всіх, Корво повертається зі своєї подорожі трішки раніше, аби доповісти імператриці, що Острови прийняли рішення про блокаду Дануоллу, аби запобігти поширенню чуми. Відступати вже було пізно, тому під час доповіді, Дауд дає команду атакувати. Попри всі зусилля та відвагу Корво, Дауд особисто вступає у бій, вбиває Джессаміну, викрадає Емілі та лишає королівського захисника єдиним свідком подій. Джессаміна помирає на руках, а підіспівший “на підмогу” Берроуз встромляє ножа в спину і віддає наказ заарештувати Корво.
Протягом шести наступних місяців Корво тримали під вартою, щодня піддаючи його катуванням, аби той дав проти себе зізнання у вбивстві. Тим часом Берроуз успішно захопив владу, оголосивши себе лордом-регентом на час до повноліття Емілі Колдуїн. Увесь цей час він також проводив пропагандистську кампанію щодо оббріхування королівського захисника, звинувачуючи його в усіх смертних гріхах. І це спрацювало й на мешканців Дануоллу, й на правлячу еліту міста. Загалом, в умовах чуми, це стало далеко не найважчою задачею для Берроуза — на Корво, загалом, всім було байдуже, своїх проблем по саму маківку та й біс його зна, може й правда з котушок злетів та пирнув імператрицю? Ідеальна жертва на роль козла відпущення, який прямо лягав у руки цього новоспеченого регента.
Втім, Корво був неприступний і свідчити відмовлявся попри усі страждання. Звісно, для Берроуза це вже було ідеєю-фікс, але другорядною. Репутація Корво знищена, а народ бажає видовищ у вигляді страти королівського вбивці. І дата повішення невпинно наближалася. Щоправда, побачити його в петлі не судилося. Несподівано, буквально напередодні кінця, Корво допомагають втекти так звані “лоялісти”, яких очолюють дворянин Пендлтон та адмірал Імперського Флоту Гавлок. Також, в їх клуб по інтересам революції, входить геніальний П’єро Джоплін, світлий розум якого є даром та прокляттям від Стороннього. Він же створює легендарну маску для Корво, яка стане його новою особистістю, яка вселятиме страх одним та даватиме надію іншим.
Ситуація у Дануоллі тим часом аж ніяк не була навіть близькою до світлої, вулицями продовжувала вирувати чума, а лорд-регент розпочав кампанію репресій та геноциду. Хворих часто відправляли на примусові роботи, а потім безжально страчували, на трупи вже ніхто навіть не звертав увагу, інколи навіть не прибирали їх з міських вулиць. Бідняки з нетрів були абсолютно не цікаві регенту та кинуті напризволяще, а знать жила своє найкраще багате життя в маєтках, максимально дистанціювавшись від черні, боячись підхопити заразу, сподіваючись, що саме розсмокчеться. Міська Варта, Аббатсво та вояки на фоні абсолютного ігнорування законності та повного карт-бланшу, із правоохоронців та священників перетворилися на ледь не синхронно єдиний жорстокий каральний орган, якому нічого не буде за вбивство, побиття, грабіж. До кого звертатися, коли вбиває поліція? Ще фоном проносилися вуличні чутки про те, що більше трьох місяців регентства самодура Дануолл не витримає та просто вимре, а сил підняти повстання просто не буде.
Але тим не менш, лоялісти все ж плели змову, і наміри Корво, здебільшого, співпадали із ними. Вони разом вважали, що необхідно позбутися Берроуза та повернути законну спадкоємицю Емілі. Але, все ж таки, у світлості їх задумів Корво сумнівався, надто вже вони були підозрілими. Чи був у нього якийсь вибір? Аж ніяк, він є втікачем, за яким полює кожен щур у Дануоллі, а вони були єдиними союзниками на той момент. Несподівано, додаткова допомога прийшла із Безодні, у певний момент до Корво навідується й сам Сторонній, який наділяє його своєю міткою та надприродними здібностями. З усім цим добром, Корво стає на свій шлях відновлення справедливості, аби врятувати доньку та зробити Імперію могутньою знову.
Чи вдастся Корво помститися, врятувати всіх, пережити усі зради та перемоги? Який шлях він обере: хаосу чи відновлення порядку? Та якою буде подальша доля Імперії, лоялістів, Емілі. Дізнатися це ми можемо разом із вами у подальших випусках. Але чи вийдуть вони — залежить від вас, якщо ви вже додивилися аж до цього моменту — значить нам дійсно вдалося вас зацікавити і у нас є величезне прохання. Підтримати це відео вподобайками, коментарями та поширеннями. Якщо воно збере хоча б понад 1500 переглядів — ми замкнемо сценариста у підвалі та змусити швидко робити продовження…
Топ коментарі (0)