Ні-ні, я не заперечуватиму, досвід геймінгу біля старого пузатого телевізора (часто ще й чорно-білого) з другом, Dendy та купою розкиданих по кімнаті картриджів (у простонародді "касет") це невіднятна частина безтурботного дитинства майже кожного, й мене також! Але я хочу звернути вашу увагу на "туман ностальгії" та всі мінуси 8-бітної Денді, й трішки 16-бітної Сєґи які назавжди закарбувались у моїй пам'яті.
Нещодавно бабуся робила у старій комірчині генеральне прибирання (як кажуть у нас на Тернопіллі "порєдки") та натрапила на стареньку коробочку з колись такою бажаною для школярів приставкою та ігровими картриджами. Про це вона розповіла мені кілька днів тому.
Зловивши в'єтнамські (краще сказати "піксельні") флешбеки, я мимоволі задумався:
"А чи не зіграти б мені в неї знову?"
Я маю на увазі не сучасні інтерпретації, не емулятор, а саме оте старе приладдя з блоком живлення, якимись дивними кабелями що підключались до бокових портів телевізора (деколи могли бути розташовані позаду) картриджами, приставкою та рештою. Відразу стійкі асоціації з проблемами.
Я не пам'ятаю, скільки у мене було тих консолей? Гадаю що не менше чотирьох.
Вони дуже часто ламались. Деколи навіть занадто. Блоки живлення, як на диво, (скільки б не запевняли мене про це батьки) не виходили з ладу майже ніколи. Жодного разу не згорів кінескоп у телевізорі. Це міф, тепер ви теж про нього знаєте (якщо не дізнались раніше).
Не меншою проблемою були джойстики та картриджі
Пам'ятаю у майстерні дядька я навіть сам брався до ремонту джойстиків, чи то краще сказати геймпаду? Здебільшого з двох несправних успішно вдавалось зробити один справний. Працювали "франкенштейни" стабільно! Чесне слово!
Картриджі були виготовлені з неякісної пластмаси, тому їхні коробки тріскали, розлітались досить часто. Але чисто візуально мені вони дуже подобались і подобаються й досі. Пишаюсь своєю колекцією, добре що бабуся її не викинула :)
"Тройний" одеколон я купував ще задовго до того як почав голитись
Зараз не купую. Пишу так, на всяк випадок. Ним я мазав картриджі, зрідка роз'єми для них та для джойстиків. Маю підозру що це було не найкраще моє дитяче рішення. Бо в Сєґи дуже швидко оті роз'єми й перестали працювати. Нову не купував, бо тоді вже настала ера кнопкових мобільних телефонів. Але про неї... Якось іншим разом)
Трохи про мою філософію — я виступаю проти піратства, та чудово розумію що оті Денді та Сєґи це грубі копії міжнародно відомих Famicom й Mega Drive/Genesis. Зараз ви не знайдете на моєму робочому лептопі чи PC жодних піратських ігор, чи програм.
Нещодавно я прочитав книгу Джейсона Шраєра "Натисни Reset: Вигорання та відновлення в індустрії відеоігор" та чудово знаю як тяжко випускати ігри та настільки сильно вкладають та вкладали в них свою душу розробники з цілого світу.
Тему створено для того щоб підкреслити важку ситуацію нашого дитинства, коли країна перебувала у наскільки складному становищі, що мало хто міг дозволити собі оригінальну консоль. Ми викручувались як могли, хоча чесно кажучи мало хто тоді задумувався про правомірність своїх дій.
Доба 8-біток та 16-біток вже давно минула. Про ці ігри говорять радше як про давні спогади, дехто й досі грає, щоправда, вже цілком законно. Щиросердно сподіваюсь що я не порушив правил спільноти. Навіть фотографій вставляв якомога менше, з української вікі, та з якогось українського сайту що продає оті старенькі приставки.
Напишіть про свій досвід. Скільки змінили приставок, та поламали бідних джойстиків? Намагались запам'ятати як виглядає гра та її картридж без коробки? Так і думав)
Топ коментарі (6)
Ностальгувати за денді то така справа, я якось давно вже все відностальгував коли відкрив для себе емулятори, а зараз прийшло розуміння скільки всього ми не отримували як нормальні люди, скільки пропускали ігор, консолей. Хоча 90-і це ще більш менш у плані ігор, бо потім були нульові, у які ми усі пересіли на ПК з піратками і це було ще гірше.
Як результат у нас ціле покоління вважає що платити за ігри це дивно, а нінтендо для дітей.
Була Денді поки не згоріла. Ніколи не подобалася ця платформа, тому що до неї був ZX Spectrum де вже проходив повноцінні квести та авденчури, такі як Dizzy, Three Weeks in Paradise та інші. Денді купили батьки більше на хайпі. Наскільки пам'ятаю пройшов там усього пару ігор, точно до кінця - Double Dragons & Battle Toads, Zen Intergalactic Ninja Yume та Penguin Monogatari. Потім Денді згоріла та нову вже не купували, пересів відразу на ПК.
У цілому я вважаю що Spectrum набагато більш крутіша платформа для ігр за рахунок широкого вибору жанрів та складних і обскурних ігор, таких собі інді того часу.
І так, я знаю що на власне НЕС було повно крутих ігор самих різних жанрів, але саме Денді то були платформери, файтинги та гоночки. Більше нічого на наш ринок не потрапляло для неї.
Сотні годин в Goal 3 на денді з однокласником я напевно ніколи не забуду. Воно було круто в першу чергу, бо це було дитинство.
Оооо і я в нього грав! Здебільшого сам, або з другом проти бота. Правда тоді назви були "народні", проблемою Goal 3 було те що вона мала японську локалізацію (хоча траплялись картриджі й з англійською наче б то) й ніхто толком не знав що й куди тиснути. Ми її називали "Убивчий футбол" або "Шаолінський футбол", в честь дуже популярної спортивної комедії 2001 року з такою ж назвою.
Досі пам'ятаю незабутній візуальний стиль, музику, та спец удари. А ще там були різноманітні футбольні поля та команди. Шик.
Так отож, раніше японська не була перешкодою, якщо хочеш пограти, а зараз "кококо, нема української локалізації, булу грати російською, бо англійську знаю погано і вчити не буду, бо я лінива дупця".