Я люблю творчість англійських фантастів Террі Пратчетта та Ніла Ґеймана. І тим більше спільну - книгу "Добрі передвісники" (до назви і колись мав питання), серіал на основі якої побачив світ ще у 2019-му році, я навіть писав колись огляд на мордокнижці. І багатьом шоу сподобалося, тож не дивно, що продовження не забарилося (якщо не зважати на 4 роки, що пішли на розробку, зйомки, карантин і багато-багато іншого). На жаль, сер Террі вже 8 років грає шахи зі Смертю, тож сценарієм займався Ґейман. Що з того вийшло - спробую розповісти коротко і без спойлерів.
Тепер ці двоє самі по собі. Чим це може обернутися?
Сюжет.
Події відбуваються після першого сезону, тож якщо не дивилися його - далі не читайте, краще перегляньте спершу.
Отже, кінець світу не настав, війна між Небесами та Пеклом теж якось не розпочалася, тому закляті противники почали планувати щось далі. В той же ж час знайомі нам ангел Азірафель (Майкл Шин, його персонаж у перекладі може фігурувати як Азирафаїл чи ще якісь варіанти - це все одне і те ж) і демон Кроулі (Девід Теннант, є також написання як Кровлі) залишилися без постійної роботи і пробують знайти нове місце у цьому світі, бо їх двох однаково не люблять що внизу, що наверху. Натомість, вони стають учасниками історії, пов'язаної з верховним архангелом Ґебріелом (Джон Хемм/Гемм), останній у нас може зустрічатися як Гавриїл. І знову опиняються між двома вогнями, просто намагаючись жити земне життя з машиною, квітами і букіністичним магазинчиком.
Зав'язка не те, щоб дуже хитра, але вона і майже кожен інший епізод тісно переплетені з флешбеками із минулого двох головних героїв. Не обійшлося без цікавого та іронічного погляду на деякі біблійні події (що дуже по-пратчеттівськи, хоч і Ніл цим не гребував теж), певною мірою зачеплено питання релігії, моралі, правильності та обов'язку.
Нові персонажки Меггі та Ніна, які раніше грали монахинь у першому сезоні.
Іншим нетиповим моментом є повторне залучення тих же акторів, що вже були в першому сезоні, до нових ролей, часом навіть доволі важливих для сюжету. Ну кількох точно можна впізнати, якщо переглядати підряд. А деяких навпаки замінили, додавши щоправда і сюжетне обґрунтування для цього.
Загалом вважаю сценарій сильною стороною шоу, хоча певні моменти і викликали цілу хвилю обговорень серед глядачів. Мене подобається і розвиток персонажів, і ретроспективний погляд на певні події, і загалом задум. Плюс те, що другий сезон зумів певною мірою зберегти стиль як першого, так і оригінальної книги з її гумором та іронією.
Нові вступні титри на той же мотив.
Аудіо.
Основна тема інтро не змінилася, а от відеоряд - ще й як. Музикою, як і раніше, займався Девід Арнольд (про нього трохи говорив в огляді "Дня Незалежності"), він же ж записав кілька варіантів важливої для сюжету "Everyday".
Звукова робота теж на хорошому рівні.
Офіційного дубляжу немає, але на Primevideo (за підпискою) можна дивитися з українськими субтитрами.
Багато деталей, можна навіть помітити на Бентлі пошкодження з першого сезону.
Візуал.
У чомусь схожий на перший сезон, в іншому ж - ще більш дивакуватий та сюрреалістичний місцями. Як того і очікуєш.
Комп'ютерна графіка зроблена добре (бо в першому вона була не досконалою), якісь значні недоліки особливо в очі не кидаються. Гарна робота над костюмами (а вони дуже цікаво підібрані для зображення різних епох), декораціями та іншим.
Під час тривалого карантину виконавці головних ролей навіть зняли спільний міні-серіал "Staged" про самих себе.
Ідея та втілення.
Як я вже казав, перший сезон отримав дуже широке схвалення аудиторії, а дует Шин/Теннант стали майже що улюбленцями і так численної кількості фанатів, настільки останнім сподобалося втілення ролей класичних персонажів книги 30-річної давності. Про продовження почали говорити вже через кілька місяців після прем'єри, а пізніше і сам Ґейман підтвердив, що працює над сценарієм.
Що цікаво, є певні ідеї, які обговорювалися ним із Пратчеттом ще давно, але другий сезон - це повністю нова історія, а той самий задум має стати основою для третього, якщо він вийде.
І от вже у червні 2021 було заявлено, що буде знято другий сезон на шість епізодів (як і перший). До головних ролей повернулися ті ж Шин і Теннант (я б не заздрив Amazon, якщо б ті вирішили рекастнути когось із цих двох). Серед плеяди інших акторів теж чимало відомих, навіть П'ятий Доктор Пітер Дейвісон (а ще він тесть Теннанта, який у свій час був Десятим Доктором).
Автори шоу замахнулися на дещо менший рівень епічності, проте все ж доволі легку для сприйняття історію. І багато в чому в них це вдалося - тут і доречні флешбеки, які дозволяють краще розкрити характери персонажів, і діалоги, побудовані на використанні різних видів гумору, і загальна метафоричність показаного.
Відсутність друкованої першоісторії для другого сезону не назвав би суттєвим мінусом, бо як мінімум немає стандартних холіварів у стилі "книга краще", та й загалом дивитися оригінальний сюжет, якого раніше ще не читав, - може бути значно приємніше.
Ну це успіх, так.
Рейтинги та сприйняття.
Imdb ставить для серіалу 8.0 за підсумками обох сезонів, томати для другого виставляють 88%/97% від критиків та аудиторії (перший має 84%/92% відповідно).
Це сильний і якісний серіал, який багато хвалять, дехто навіть каже, що друга частина вийшла кращою. І я в чомусь можу погодитися, бо тут не спрацювало "прокляття сиквелу", а аудиторія замість обговорення того, який же сезон ліпший, майже одноголосно вимагає продовження. Побачимо, що з цього вийде, бо анонс другої частини був далеко не одразу.
Радий, що шоу вдалося зберегти цю атмосферу веселого абсурду, що був притаманний ще книзі.
Висновок.
Good Omens - це доросла казка, яка змушує багато над чим задуматися. Тут і питання дружби, і відданості, прив'язаності, особистої думки і простору, і багато-багато іншого.
Є місце і для мого улюбленого висміювання сліпої віри та релігії (за що навіть були протести проти першого сезону, для Ґеймана то далеко не вперше, звісно ж), і для посилань на певні популярні речі (навіть на того ж "Доктора Хто"), і просто для відпочинку від занадто серйозних тем. Мені дуже подобається, як зображено світ і персонажів з усіма їхніми недоліками і чеснотами, які власне і формують їх. Хороші персонажі тут не обов'язково мають німб над головою, як і в реальному житті, а багато-що виявляється не тим, чим здавалося.
Це цікава історія, і дуже хотілося б побачити розвиток того, на що натякав кліффхенгер у фінальній серії. Якщо сподобався перший сезон (чи загалом будь-що із творчості Ґеймана, тут може бути і Sandman, i частково Lucifer, і навіть American Gods) - раджу переглянути і другий теж, він того вартий. Тільки уникайте спойлерів, наскільки то можливо.
Наперед приємного перегляду.
І це було #lazyreview
Наступного тижня хочу повернутися до старого сай-фаю.
Топ коментарі (0)