Отже, третя частина епопеї про Зоряні Брами. Чому, як, навіщо і що з того вийшло - про це все далі.
Сюжет.
Історія хронологічно відбувається приблизно після 5-го сезону Атлантиди. І якщо в останній подорож в інші галактики потребувала кодування 8 шевронів, то тут наші дослідники наткнулися на адресу з 9, куди Земній брамі добратися просто не вистачало енергії.
До цього питання залучили науковця доктора Ніколаса Раша (Роберт Карлайл), але навіть він за кілька років не зумів вирішити проблему.
Раш і не злий, і не добрий. Але в нього є план.
Проте розробив комп'ютерну гру Прометей, де одне із завдань якраз і було пов'язане із цією загадкою, без особливої надії, що хтось його таки розв'яже. Таким "кимось" виявився Ілай Воллес (Девід Блю), безробітний хлопчина, який кинув навчання (варто зазначити, що в Массачусетському Технологічному інституті, а не аби-де). А тепер його висмикують із звичного світу до того, де є зоряні брами, космічні кораблі та інші дивні дива.
Ілай у своїй майже незмінній червоній футболці замислюється, як розгребсти чергове лайно на кораблі.
За безпеку науковців відповідає полковник Еверетт Янґ (Луїс Феррейра). І стається найбільш (не)передбачуване - коли все вже майже готове, на базу нападають, і наші герої змушені евакуюватися. І знаходять по той бік брами навіть не планету, а корабель Древніх у мільйонах світлових років від дому, повернутися куди - і стане їхнім основним завданням.
Янґ старається зробити так, щоб усі одне одного не повбивали.
Тут мало сказати, що зав'язка дещо закручена, вона ДУЖЕ закручена. Тут і Раш, який прямо не підпорядковується наказам і завжди має якісь секрети і власний план, і Янґ, який з усіх сил намагається зберегти екіпаж, і купа інших персонажів, майже кожен із яких має якусь історію і щось зоставлене на Землі чи в минулому.
Епізоди теж добряче напхані різноманітними деталями і насправді доволі якісними сюжетними ходами, які, правда, можуть у чомусь нагадувати ті ж SG-1 чи Atlantis. Тобто якщо в Атлантиді ми бачили такий собі пасивний конфлікт за розподіл повноважень і влади, то тут вже вписано цілком пряме протистояння двох персонажів, кожен із яких має своїх прихильників.
Ще однією особливістю є те, що в попередніх серіалах команди вибиралися не випадково, це завжди були підготовлені люди (і прибульці), а тут же більшість була зовсім не готова до подібного. Тому й ведуть себе як ті, хто опинився у максимально некомфортному і стресовому середовищі.
Серйозний Раш із серйозним черепом серйозного СПОЙЛЕРА. Хоча й не зовсім.
Ну і загальна серйозність, ні, навіть СЕРЙОЗНІСТЬ подій, яка вряди-годи навіть вилазила боком. Серіал виглядає суттєво "дорослішим" від своїх попередників (хоча вікові рейтинги приблизно ті ж - 14-16 років, залежно від епізоду чи країни). Тут помітно менше гумору і значно більше філософських питань, відповіді на які даються не те, щоби часто. В деяких серіях взагалі можна трохи загубити логіку зображеного, особливо, якщо то пов'язано з переміщеннями у часі (це вже далеко не вперше у Stargate, звісно). Ну і мотивації, які відходять від стереотипних героїв. Того ж Раша часто описуються як макіавелліанського вченого (приблизно як Ґай Балтар із Battlestar Galactica, і їх не порівнював хіба що лінивий), який не цурається методів маніпуляції підлеглими, обману та іншого заради досягнення ВЛАСНИХ цілей. Що робить його одним із найцікавіших персонажів франшизи. Напротивагу йому полковник Янґ, який теж переживає певну кризу, а тому його методи керівництва доволі жосткі та прямі, навіть коли то не надто потрібно. А Ілай намагається не стати жодним із цим двох і просто бути корисним, постійно шукаючи нові способи повернутися додому.
Загалом же сюжет сильний і місцями навіть може дещо здивувати, окрім кількох серій.
Аудіо.
Якщо хтось думав не побачити тут саундтрек від Джоела Ґолдсміта - мушу розчарувати. Насправді це одна з його останніх робіт (композитор помер у 2012-му) і теж заслуговує уваги. Прослухати майже 2 години музики можна ТУТ.
Інші моменти доволі незначні, але все ще на високому рівні.
Один із численних коридорів "Долі".
Візуал.
Десь приблизно половину часу ми бачимо сам корабель "Доля" ("Destiny"), і над його зображенням непогано так постаралися.
Також на диво багато сцен - це Земля, куди герої "переносяться" в тіла інших людей за допомогою комунікаційних пристоїв Древніх (таких же, якими користувалися Деніел і Валла, коли вперше натрапили на Орай). І тут доволі цікава концепція, бо ж інші бачать власника тіла, а коли оповідь іде від того, хто перенісся, то показують, ніби це він сам. Дещо заплутано спочатку, але потім досить швидко звикаєш.
Сильно менше прибульців і всякого різноманіття планет, що в певному сенсі можна віднести до мінусів шоу. Є епізоди, коли майже все відбувається без участі брами, і загалом більше акцентуються емоції та переживання персонажів, ніж щось графічне. Причому сам рівень CGI хороший.
Автори віддалилися від теми боротьби за спасіння галактики, зосередившись на виживанні на одному космічному кораблі.
Ідея та втілення.
Як і попереднього разу, за розробкою стоять продюсери Бред Райт і Роберт Сі Купер. Тепер же їх задум полягав у тому, щоб створити третє, повністю відокремлене шоу. І якщо первинні відгуки були схвальними і творці навіть хотіли вибити "великий бюджет" (напротивагу попереднім проєктам, які часто перебивалися залишками і мусили вигадувати, як витягти максимум із і так обмежених ресурсів), то на заваді стали зйомки останніх сезонів Атлантиди та Континуум, а також Страйк Гільдії Сценаристів США 2007-2008 року (цьогоріч ми бачимо навіть дещо масштабніший страйк). Тому реально замовлено було 40 епізодів у форматі 2-х сезонів, частково профінансованих MGM. За словами Роберта Карлайла, на кожну серію було по 2 мільйони доларів, що для сай-фаю не так і багато (наприклад, Star Trek: Picard має бюджет по 8-9 мільйонів на епізод). Тому довелося знову багато на чому економити, вирізати вже готові ідеї, залучати позаштатних сценаристів і т.д.
Кастинг проходив теж не без проблем, але головним здобутком став найм володаря премій BAFTA та Гільдії Кіноакторів Роберта Карлайла, який і став одним із центральних персонажів шоу. Також в якості камео повернулися зірки SG-1 (і навіть сам Річард Дін Андерсон, суттєво розповнівший до цього моменту).
А от з показами все пішло далеко не так добре. Перший сезон виходив у вечір п'ятниці - один із найбільш ласих таймслотів для подібних проєктів - але перегляди впали на четверть у хіатусі між половинами. Тому наступний пересунули на вечір вівторка, а потім - на понеділок, де показники зійшли нанівець, що призвело до закриття шоу.
На цьому моменті історія продовжилася в коміксах.
Хоча творці мали намір зняти ще хоча б один сезон, тому залишкові ідеї стали основою для серії коміксів Stargate Universe: Back To Destiny (прочитати можна, наприклад, ТУТ), тому шоу отримало хоч якесь продовження, хоча події основного серіалу закінчилися кліффхенгером. Не те, щоб шоу було неякісним чи не відповідало високим телевізійним стандартам, тут швидше розчарування деяких фанатів, яким не сподобалася зміна формату оповіді, а нової аудиторії Universe не залучив в достатній кількості. Жаль.
Ще кілька років тому оцінка була нижчою.
Рейтинги та сприйняття.
На сьогодні imdb ставить хорошу оцінку в 7.6/10, а на томатах майже одноголосні 70%/73% від критиків та аудиторії. Важливий момент - на сьогодні. Бо на момент виходу по серіалу пройшовся каток негативних чи в кращому випадку нейтральних оглядів, які найчастіше порівнювали шоу із ремейком "Battlestar Galactica", який от саме пішов з екранів у 2009-му, і між якими було чимало спільного. Порівнювали не на користь Universe, щоправда, все ж BG - один із найпопулярніших сай-фай проєктів сьогодення. Додатково згадували і подібність з "Lost" у плані виживання не дуже пов'язаних із собою людей та атмосферою певної містики.
Дехто чіплявся саме до відмінності Universe з SG-1 чи Атлантидою, замалої кількості пригод/планет і т.д. Іноді хвалили за психологічну глибину розповіді і гру самих основних акторів (переважно того ж Карлайла). З часом же сприйняття шоу змінилося з нейтрально-негативного на нейтрально-позитивне, але воно все одно відоме доволі незначній аудиторії, зазвичай із фанатів попередніх проєктів франшизи.
Попри обмеження бюджету, автори спробували витиснути з корабля все, що можна.
Висновок.
Зоряна Брама: Всесвіт - це дуже хороша ідея, якій не вдалося стати вдало реалізованою. І ще банально не пощастило. Тут багато суперечностей: повільний характер оповіді, але одні з найкращих і "найживіших" характерів у серії.
Коли вперше дивився шоу, то воно здавалося дещо занудним і затягнутим, але от через надцять років після того - цілком цікавим до перегляду. Можливо, воно сподобається далеко не всім тим, хто любив Атлантиду чи SG-1, але от для прихильників Dark Matter чи вже згаданої Галактики - цілком може зайти. Бо тут непогано вписані елементи соціальної драми, які часом навіть витісняють всім знайомий сай-фай десь на задній план. Ну і реально прикольна ідея основної місії "Долі", яку, на жаль, так і не розкрили повністю. Можливо, будь у шоу ще повноцінні сезони, на його мінуси можна було б закрити очі в деяких моментах, але цього ми вже не дізнаємось.
Це було #lazyreview
І наступного разу буде дещо з новинок.
Топ коментарі (0)