Куток

Обкладинка для допису Огляд шоу «Диявольський план»: корейські ігри розуму
HannaBel
HannaBel

Додано

Огляд шоу «Диявольський план»: корейські ігри розуму

Корея відома не лише красивими людьми, а й своїми розумниками та розумницями. Тому не дивно, що продюсери рано чи пізно мали видати хітовий продукт у вигляді шоу, де за звання найкмітливішого змагатимуться айдол, актор, адвокатка, науковець і ще багацько інших. Ідеться про шоу «Диявольський план» від Netflix, про яке сьогодні і побазікаємо, бо я від нього у захваті (страшних і величезних спойлерів не буде, не хвилюйтеся).

Про що шоу «Диявольський план»

Суть шоу «Диявольський план» — досить проста. У спеціальному приміщенні збирають дванадцятьох учасників. Це люди абсолютно різних професій. Наприклад, є актор з «Ті, що п’ють на самоті» та професійний ґеймер. Є айдол з популярного бенду Seventeen і ортопедка. Також тут зійшлися професійна гравчиня в ґо і тревел-блогер та багато інших.

Усіх учасників ізолюють від зовнішнього світу на тиждень і єдине їхнє завдання — грати в ігри. При чому для кожного типу гри потрібні різні підходи і стратегії.

Наприклад, в одному з ранудів суть зводилася до того, щоб запам’ятати максимальну кількість деталей, які зображені на захаращеній картині. Під деталями я маю на увазі: на якому оці в пацієнта пов’язка і скільки днів минуло з моменту, як один з пацієнтів прибув у лікарню.

Або ж там був аналог «Мафії», але з модифікованими ролями і трохи зміненими правилами, за якими злочинці мали заразити якомога більше жителів вірусом, вчені мали винайти антидот, копи — ловити зловмисників, ну і так далі. І ігри, які там були, мега класні. Щоб ви розуміли: я одну подібну завантажила собі на телефон, а в одну таку саму, зокрема, у «Млин», тепер граю на вихідних в пабчику.

За правилами ігри діляться на два типи: основні та призові. В основних гравці повинні перемогти один одного, а в призових вони мають об’єднуватися, які б конфлікти не трапилися під час основного матчу. Бо саме в момент призового раунду наповнюється фонд виграшу. І це давало класний контраст: навіть якщо ти тільки-но плакунькав і ображався, вже за кілька хвилин маєш зібратися докупки, аби заробити грошенят.

Мені сподобалося, що у цього шоу, попри те, що це Netflix, лишився корейський вайб. Бо під час знайомства учасники дууууже багато уваги приділяли тому, кому скільки років і як вони мають одне до одного звертатися. Змісту шоу це ніяк не стосується, але веселить однозначно.

І корейці не були б корейцями, якби не хвалили одне одного за зовнішність та не фокусувалися на своєму вигляді навіть у шоу, яке геть не про це.

Чим круте шоу «Диявольський план»

Чудовість «Диявольського плану» полягає ще й у тому, що шоу не зациклене суто на тому, який в учасників IQ та чи здатні вони правильно рахувати (хоча останнє дуже й дуже помічне).

Це шоу також про здатність комунікувати з людьми, об’єднуватися з ними, коли це потрібно, і водночас вміти відстоювати власні кордони та інтереси. Адже не виключено, що команда може потягнути тебе на дно, якщо ти вчасно не покинеш її чи не висловиш думку, яка протирічить груповій.

Останнє, наприклад, досить важко давалося Синквану з Seventeen. Я не знаю, чи дійсно він така людинка, чи йому прописали таку роль, бо не дуже стежу за цим гуртом в принципі, але хлопчина у кількох епізодах боровся із самим собою. Він вагався, чи може підставити свою мінікоманду, аби перемогти. Вагався, чи вдасться йому нарешті діяти рішуче, а не просто пливти за течією.

Хоча для мене справжньою зірочкою від початку і до кінця був актор Ха Сок Чжін. Хід його думок і мотивація були для мене досить зрозумілими. Він чітко усвідомлював, що десь таки треба співпрацювати з іншими, але не слід заграватися. Це не той випадок, де виграють усі. Відповідно, в певних моментах він видавався надто прямолінійним і, можливо, навіть жорстоким, але, бляха, це ж гра, де один переможець — це має сенс.

Загалом у шоу зійшлися люди з абсолютно різними світоглядами і це виглядало, наче алюзія на наше суспільство.

Наприклад, один учасник, той, хто веде науковий канал на ютубі і має прізвисько Орбіта, обрав досить дивну, як на мене, стратегію. Він хотів, щоб якомога більше людей дійшли до фіналу. А тому намагався допомогти всім, хто здавав позиції: підказував їм, як діяти, ділився фішками (це така собі внутрішньоігрова валюта). І я взагалі не зрозуміла, як так вийшло, що стільки людей повелися на цю стратегію. В одній з ігор дійшло до того, що план Орбіти — врятувати всіх — не спрацював. І врешті вилетіла та учасниця, яка не мала б вилетіти, якби діяла на власний розсуд.

Або інший кейс. У шоу показана гра, де треба складати анаґрами в обмежений час. Ускладнення в тому, що робити це треба на карусельці, що постійно крутиться. І на цій карусельці стоять всі учасники, які по черзі складають одну й ту саму фігуру. Однак фішку отримує лише той, хто зупиняється біля зібраної картинки. Тобто практично святий рандом. Так от, Орбіта хотів, щоб учасники, що отримають найбільше фішок, поділилися ними з іншими. З якого дива? Не те щоб я засуджую цей підхід, ні — кожен має власні погляди, власну філософію життя — просто він мені не близький. Це відгонить якимось комунізмом, їй-бо.

Геть відмінно від Орбіти діє Кім Дон Дже — студент Корейського університету Школи біомедичних наук і професійний гравець у покер. Він сконцентрований на перемозі й робить все, аби здобути якомога більше фішок. Але на його прикладі ми бачимо, які мінуси є і в такому підході. Бо навіть фішки можуть не врятувати, якщо проти тебе об’єднаються інші гравці й вирішать викинути з гри, бо ти їм допікаєш.

Чому шоу «Диявольський план» цікаво (й трохи соромно) дивитися

Я багато разів намагалася поставити себе на місце учасників і уявити, як би діяла в тій чи іншій грі. І перше, що мені спадає на думку, припускаю, я б дико тупила. Бо, попри те, що я люблю грати в настолки, кумекалка працює повільно, коли йдеться про засвоєння правил. А оскільки ігри для шоу розробляли спеціально — вони були нові для учасників. Продюсер казав, що пішло чимало часу під час зйомок на підготовчі етапи, щоб такі тугодумчики, як я, нарешті зрозуміли, що треба робити, і оператори могли зняти, власне, гру, а не жалюгідні потуги зіграти в неї.

І там було дійсно багато ігор, де треба щось множити, складати, віднімати…. Але коли йдеться про числа, рівняння у моїй голові взагалі виникає білий шум. Приклад для розуміння безнадійності. Коли у грі на лічбу з картами, на яких були зображені тваринки, під час пояснення правил показали дві карти й між ними таку собі стрілочку вбік, мій мозок впевнено означив цю стрілочку як знак перетворення, мовляв, за певних умов карта з левом стане картою зі змією. Хоча насправді ж очевидно будь-кому, хто закінчив два класи школи, що це символ порівняння з математики — «більше-менше».
От така ганьбичка. Мій рівень — це гра, де треба було складати слова англійською на задану тему з літер в різнобій. Хоч трошки підняла свою самооцінку.

Але спіч свій я веду до того, що в цьому шоу кожен може знайти гру, яка йому до вподоби — і це класно.

Я також припускаю, що мені б важко давалися моменти з об’єднанням у команди. І не тому, що я відлюдькувата, ні. Я б без проблем до когось приєдналася. Але! Завжди лишається підозра, що хтось у команді може виявитися зрадником і підставити вас усіх. У «Диявольському плані» був такий епізод під час гри під назвою «Таємне число». Учасники мали встановити контакт з іншими гравцями, щоб вгадати своє унікальне число. І набагато простіше було зробити це в невеличкій команді. Але командна гра працювала б лише у випадку, якщо ніхто нікого не зрадив. І вгадайте з одного разу, що відбулося. Це емоційно складно було навіть для мене. Що там відчували учасники, навіть уявляти не хочу.

Хоча, думаю, зі сльозами був явний перебір. Там стільки драми було, коли хтось вибував. Але, ну камон, ці люди знайомі два-три дні — коли вони встигли встановити такий емоційний зв’язок? Вони ж навіть не були сфокусовані на пошуку спорідненої душі та кохання, як у випадку шоу «Пекло для самотніх».

Я не буду спойлерити вам, хто виграв у «Диявольському плані», лишень зазначу, що вважаю цю перемогу абсолютно заслуженою.
А саме шоу раджу до перегляду, як і мій огляд на нього у відеоформаті нижче.

Підтримати розвиток мого каналу можна фінансово. Тим паче, що за це ви отримаєте додаткові відео й добірочки, що подивитися. З останнього — про корейські шоу, доступні українською.

❤️YouTube спонсорка: https://youtu.be/yZd1Ac0g7Y8
💰Donatello: https://donatello.to/post/653570f1831c58a63f0e3a05/koreyski-shou-yaki-varti-uvagi

Топ коментарі (2)

Звернути
 
vladounette profile image
Vladounette

Саме зараз дивлюся це шоу. Дуже подобається формат і учасники

Звернути
 
ania_chincha profile image
HannaBel

Клас))

За кого вболіваєте?))

Куток

Підписуйтеся на наші соціальні мережі:
Telegram
Twitter
Facebook


Тепер у нас також є Youtube канал!