Феномен FNAF | Чому ця серія ігор така популярна?

Я впевнений як ніколи, що ви чули про “Five Night’s At Freddy’s”, або ж “FNaF”. Та й навіть якщо якимось макаром не чули, то до ваших вух сто відсотків недавно повинна була долетіти новина про екранізацію цієї серії інді-ігор, яка, особисто на мою думку вийшла досить непоганою!

Якщо вас дивує – що ж такого особливого у цьому ФНАФі, що оцей самий фільм по ньому знаходився у розробці аж з 2015, мать його, року, то цей лонгрід – ідеальна для вас відповідь!

Спочатку фільм, до речі, повинен був знімати режисер Гіл Кінан

Сьогодні я спробую розібратися у феномені “П’яти Ночей у Фредді” та що у цих іграх знайшли мільйони гравців по всьому світі. Розбирати серію цих ігор я буду по її ключовим аспектам та особливостям. Першою з них буде, звичайно ж, Ігролад. Бо це ж типу… гра.

---

Ігролад

Що ж із себе представляє серія “Five Nights at Freddy's”? По факту, це point-n-click ігри, де головним вашим завданням є – вижити, як зрозуміло по назві, п'ять ночей у певних місцях, які так и кишать роботами-аніматроніками, що представляють з себе антропоморфних звірів. У середині них знаходяться душі померлих дітей, і вони хочуть вас… вбити.

У перших частинах ви виживаєте у піцерії "Freddy Fazbear's Pizza", у інших – і в парку розваг, і ще одній піцерії… Коротше кажучи у веселих місцях з ніфіга не веселою атмосферою. 

Що ж до аніматроніків, то знайомтеся, це Фредді, Бонні, Чіка та Фоксі. У наступних частинах до них додалися й інші роботи.

Ну а щоб вижити – вам треба слідкувати за переміщенням аніматроніків по закладу за допомогою камер спостереження, бо по сюжету більшості частин ви працюєте нічним охоронцем.  

Щоб ці роботи не потрапили до вас у офіс – вам треба періодично зачиняти двері чи вентиляції, або ж, якщо говорити про наступні частини, відволікати їх, ховатися від них чи вдягати спеціальну маску Фредді. 

“Та це ж легко!” – ви напевно хочете сказати? Погоджуюся, це було б дійсно легко, якби у всіх іграх не був присутній челендж у вигляді певних обмежень: електроенергії, яка потроху у вас закінчується, та починає закінчуватися ще швидше при використанні камер та дверей. Або ж лагодження різних систем від поломок аніматроніками. В одній з частин ви взагалі граєте за дитину, і з гаджетів у вас хіба що ліхтарик.

Починаючи з другої частини “FNaF’у”, між ночами ви мали можливість зіграти у міні-ігри, через які розкривався лор та сюжет, але про це трохи пізніше.

Варто сказати, що серія FNaF була максимально доступною для гравців, бо мала порти на більшість ігрових систем, серед яких ПК, мобільні пристрої та навіть… великі консолі. І можливо це й є одним з аспектів її колосальної популярності серед гравців по всьому світу. 

---

Візуал та Звук

Ці ігри лякають вас не тільки саспенсною атмосферою, а й скрімерами цих самих аніматроніків.

Серія ігор FNAF, як на мене, вирізняється з поміж інших горорів саме візуалом та звуком. Автор цих ігор, чоловік на ймення Скотт Коутон, проробив дійсно круту роботу, створивши щось по своєму унікальне. 

Розпочнемо з графіки. Персонажі та об'єкти у грі представлять з себе 3D рендери, перероблені у 2D спрайти. Те саме ж з фонами та локаціями. Подібне графічне рішення ми могли побачити, наприклад, у "Donkey Kong Country" на "Super Nintendo”, чи Sonic 3D Blast" від конкурентів – SEGA.

Також мені згадуються і класичні перші дві частини “Fallout” разом з першими двома “Diablo”.

Ну і скажу свою думку. Мені здається, що технічне виконання “FNaF'у” та його графіка є досить примітивним. Але саме у них криється уся унікальність цієї франшизи. Бо погодьтеся, перші 6 частини “FNaF’у” виглядають доволі таки стильно, атмосферно та якось лампово чи що. До речі, вони були створені за допомогою програми “ClickTeam Fusion”, для якої не потрібні навички програмування. І я припускаю, що Скотт Коутон навіть не був професійним розробником. Проте, можливо, він шарив за 3D моделювання та аудіодизайн, бо вони у серії ігор FNaF по своєму круті!

Мені здається, що Коутон хотів компенсувати досить примітивну графіку якісно проробленим звуком. Усі дії, які ви виконуєте у грі, завжди супроводжуються якимось звуком. Це може бути діставання планшета, переключення камер, закриття дверей, або ж… скрімери цих самих аніматроніків. У них особисто мене лякає більше звук, ніж це вистрибування роботів у ваш екран. 

Ну і варто сказати, що окрім активних звуків, у цій грі є й ембіент – це монотонне гудіння приладів у вашому офісі, шипіння оцих самих камер, звуки переміщення, сміху чи бурмотіння аніматроніків, які періодичну переривають тишу, якщо це можна назвати тишею. В плані звуку гра зроблена прям дуже круто, і саме звуком, мені здається, вона лякає вас найбільше.
Можете послухати гру у цьому проходженні:

---

Сюжет, Лор та Інтернет-Контент

Взагалі, уся серія ігор “Five Nights at Freddy’s” надихнута реально існуючими піцеріями з роботам-аніматроніками, слеш, антропоморфними звірями, такі як “Chuck E. Cheese” або “ShowBiz Pizza Place”. 

Сюжет серії FNaF постійно змінювався, ретконився, та й загалом є досить заплутаним. У перших іграх ви граєте за хлопця, який влаштовується на нічну зміну охоронця піцерії “Freddy Fazbear Pizza” з півночі до 6 годин ранку, тривалістю у п’ять ночей. Ну і вже на першій ночі виявляється, що аніматроніки, які розважають дітей у цій піцерії, a bit quirky at night (хто поняв - той поняв) 

Як я раніше казав, часточки сюжету розкриваються у спеціальних міні-іграх між ночами. У них, наприклад, були показані душі дітей в аніматроніках, смерті деяких з них, або перетворення одного з головних антагоністів серії Вільяма Афтона чи Purple Guy’я в Спрінгтрапа – робота з третьої частини.

І мені здається, що саме у лорі міститься значна частина популярності цієї гри. Бо він подавався невеличкими шматочками, які можна було трактувати по різному. І саме через нього у багатьох розвився Синдром Пошуку Глибинного Сенсу, і вони почали робити тисячі відосів чи статей з розбором сюжету ФНАФу та Теорій пов'язаних з ним.
Одним з найбільших представників СПГСників можна назвати цей канал:

А взагалі, якщо ви хочете дізнатися про Лор цієї серії ігор детальніше та ще й українською – рекомендую до перегляду це відео!

Популярність ФНАФу серед інтернет-ком’юніті – по факту можна назвати якимось феноменом, не інакше. Скільки було створено відеоконтенту (в тому числі й моє відео):

Намальовано артів та анімацій:

Та найголовніше – припущено незліченну кількість теорій про піцерію у якій все відбулося, про її засновників, аніматроніків, хороших та поганих персонажів тощо.

Та й сам творець ігор Скотт Коутон підігрівав інтерес фанатів публікуючі різного роду загадки та тизери на власному сайті ScottGames.com.

Або ж тролив цих самих фанатів за допомогою рофельних ігор, таких як "Security Breach Fury's Rage", "Freddy in Space 2" чи оце нещодавно – "FNAF: The Movie: The Game", яка насправді виявилася "Freddy in Space 3: Chica in Space".

Особисто для мене найбільш піковою творчістю по цій серії ігор є пісні від гурту The Living Tombstone. Після прослуховування третього треку особисто я пустив скупу чоловічу сльозу.

---

Трохи про Скотта Коутона

У цьому блоці я хочу трішки розповісти про самого автора ігор серії “Five Nights At Freddy” – Скотта Коутона.

Цей чоловік є доволі загадковою особистістю. Інтернет містить лише кілька його фотографій та дуже мало інфи про особисте життя. Він народився 4 червня 1978 року та є ігровим розробником та за сумісництвом творцем франшизи "П'ять ночей у Фредді".

Раніше він був частиною "Hope Animation" - "проєкту аніматорів-християн", що мав на меті поширення "вчення Ісуса Христа". У рамках цього проєкту він випустив кілька ігор на біблійну тематику, серед яких RPG-платформер “The Pilgrim's Progress”. 

Окрім ФНАФу та ігор для “Hope Animation”  Коутон розробив багато інших невеличких проєктів. Одним з них є "Chipper & Sons Lumber Co", і саме з нього почалася вся історія з “FNAFом”. 

На момент виходу цієї гри, багато людей скаржилися, що анімація та персонажі в ній виглядають як "аніматронні ляльки". Через це Скотт впав у глибоку депресію, і навіть думав вчинити самогубство. Однак, перш ніж він був готовий повністю покинути ігроробство, він зрозумів, що може скористатися особливістю останнього проєету, перетворивши цю помилку на успіх. Саме так і з'явилася на світ перша частина “Five Nights at Freddy’s”, яка потім переросла у цілу франшизу з книгами, коміксами та з недавніх пір голівудською екранізацією!

Ця франшиза має величезну фан-базу!

Станом на зараз Скотт Коутон залишив розробку іоор та передав створення нових ігор по ФНАФу в руки інших ігроробів. Сайт ScottGames.com вже не працює, а основним своїм заняттям чоловік обрав виховання дітей, яких у нього аж шестеро. 

А що ви думаєте про Five Nights at Freddy's? Чи заслужила вона таку популярність, що по ній аж цілий фільм знімають, або ж це просто переоцінена та примітивна поробка від якогось мутного тіпа? Можете написати про це у коментарях!