You build one character. You destroy the other. But which one is which?
Про польську компанію Bloober team до 2016 року мало хто чув - вони займалися здебільшого портуванням ігор, причому далеко не найбільших і найвідоміших, і лише в 2016-му випустили своє власне творіння - Layers of Fear, що дало змогу поглянути на психологічні хорори під дещо іншим кутом, а самі блубери за чотири роки випустили чотири гри і змогли зайняти певну нішу в жанрі. Якщо подивитися на оцінки їхніх ігор у Стімі, то з'ясується, що саме сиквел Layers of Fear отримав найменше позитивних відгуків і лише сяк-так зумів піднятися трохи вище 70%.
Здавалося б, усе очевидно - розробники стали спочивати на лаврах, просто копіювали свої механіки з гри в гру, а потім і зовсім випустили два проєкти (Blair Witch і Layers of Fear 2) з інтервалом у кілька місяців, що позначилося на їхній якості (відьму оцінено лише трохи краще, ніж LoF2). Але що якщо я скажу вам, що це не зовсім так? Що якщо найменш оцінена гра студії є її найкращим творінням у жанрі? Що якщо саме вона найточніше відповідає тим вимогам, які сам гравець ставить перед подібними іграми?
Before the world told you who you would be, do you remember who you were?
Сиквел Layers of Fear сюжетно ніяк не пов'язаний з оригінальною грою, однак підіймає схожі теми. Протагоністом виступає якийсь актор (спочатку ми нічого про нього не знаємо, і неспроста), що бере участь у зйомках фільму, які відбуваються на борту величезного пасажирського корабля десь на початку 20-го століття. Протагоніст поступово вживається в образ, буквально перебудовуючи себе по частинках, незримий режисер постійно дає вказівки, а вже слідувати їм чи ні - вирішувати виключно головному герою цього твору.
Як і всі інші ігри Bloober team, ця має більше одного фіналу, проте на відміну від Observer, де кінцівку вибирали в останню мить, на відміну від першої Layers of Fear і Blair Witch, де для отримання різних кінцівок необхідно було виконати деякі, далеко не завжди очевидні дії, цей проєкт абсолютно чесний із гравцем, оскільки в кожний із моментів, коли режисер просить, ні, вимагає зробити правильний вибір і зіграти сцену так, як він цього хоче, гравець хоч і не відчуває всієї повноти й тяжкості ухвалюваного рішення, але відчуває його важливість.
Але чому ж я вважаю цю гру найкращим творінням Bloober Team? З дуже простої причини - це справжній психологічний хоррор. Не кіберпанк із наркотичними тріпами. Не симулятор собачника за мотивами відомого фільму. Навіть не розповідь про картини з красивими ефектами. Зрозумійте мене правильно - мені сподобалися інші творіння студії, у кожному з них є свої переваги і недоліки, але особисто мені вони не давали головного - співпереживання головному герою. Деніел Лазарскі копався в чужих спогадах, намагаючись залишатися спокійним і розважливим, Елліс Лінч був ветераном із посттравматичним розладом, що вже й так стало моветоном, а зустрічаючись у всіх іграх після Spec Ops: The Line викликає лише усмішку, Художник же розкривався здебільшого через сприйняття і спогади інших персонажів.
І тільки головний герой Layers of Fear 2, будучи спочатку і зовсім безликим, поступово розкривається глибше, ніж будь-який зі згаданих персонажів, а завдяки витонченості розповіді, яка нерідко вдається до метафор і символізму, катарсис, який переживає герой у фіналі, буквально зібравши себе по частинах, разом з ним переживає і сам гравець, що був з ним на цій сцені, замість того, щоб, як завжди, сидіти в глядацькому залі. У цьому і є секрет хороших художніх творів - те, що можна було б донести кількома рядками тексту, показати так, щоб гравець не просто зрозумів суть, а й відчув її.
Часом розробники дозволяють собі вільнощі та нелогічні вчинки, на кшталт додавання своєрідного хаба, що в рамках подібної гри викликає здивування, однак, коли зібравши всі постери, які, здавалося б, є звичайними предметами для збиральництва та відсиланнями до Шекспіра, нуарних детективів або готичного хорору, ти бачиш на стіні не низку пасхалок, а справжнісінький життєвий шлях героя, і розумієш, що в грі немає випадкових елементів, і творці, як і художник, точно знали, що їм знадобиться для створення цієї картини.
We never should have lived this long. Forever is a very long time. Sometimes it’s better not to be. To burn away completely.
В іграх блуберів геймплей далеко не відразу став являти собою хоч щось. Починаючи з простого симулятора ходьби, в наступній своїй грі вони додали більше взаємодій і невеликих головоломок, потім і зовсім погралися з симулятором компаньйона і механікою камери, однак для продовження своєї першої гри потрібно було повернутися до витоків, водночас урізноманітнивши ігровий процес. По-перше, є два режими гри - подібно до Соми, в одному з них героя можуть вбити монстри, у другому ж вони тільки лякають. По-друге, крім звичної ходьби стало значно більше головоломок, причому, на відміну від тієї ж Blair Witch, вони не використовують кілька механік усю гру, а щоразу являють собою щось нове. Є, приміром, узята з Hellblade механіка з проходами, що з'являються тільки коли гравець дивиться з певної точки або ж запалювання печі через набір правильної суми шляхом додавання доступних цифр. Ще тут, до речі, є Нова гра +.
Графічно гра має досить приємний вигляд, як технічно, так і з позиції дизайну, водночас постійні зміни оточення досить точно передають атмосферу і психічний стан героя. Окремо відзначу художній прийом зі зміною кольорової палітри на чорно-білу, що немов заганяє героя в рамки кіноплівки.
Прекрасна заголовна тема, яка, на мій смак, перевершує аналогічну з першої частини, так само добре підкріплена рештою саундтреку, меланхолійним і сумним. Використання ж бінаурального звуку дозволяє завдяки навушникам прекрасно відчути всю атмосферу гри, особливо якщо грати з вимкненим світлом. Не рівень Hellblade, звичайно, але цілком гідно.
Layers of Fear 2 - це:
👌 DO YOU KNOW THE WAY?
👌 Звичайна зміна на заводі
👌 Зомбоящик без Кисельова
👌 Голос із трейлера AC Origins на озвучці Режисера
👌 "Шизо" Альфреда Хічкока
👌 - Я став новим піратом...
👌 Тік-ток челендж із манекенами
👌 Любитель світити тузом
👌 Чортів олень
👌 Titanic vibes
На мою скромну думку - найкраще (до виходу The Medium) творіння Bloober team у рамках жанру, яке, судячи з оцінок, змогли повною мірою оцінити далеко не всі, що, втім, абсолютно нормально - там, де один побачить згасле вугілля, інший вгледить народження полум'я.
Підсумок – The Truth revealed, let come what may
Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім
Топ коментарі (0)