Допис у відеоформаті:
Assassin’s Creed Mirage - певний кіт в мішку від Ubisoft, адже гра обіцяла повернути серію до витоків. До витоків. На движку RPG-шної Вальгали, для якої гра мала слугувати DLC, але, мабуть, за окремі ігри можна і ціну вище поставити тож… Маєм те що маєм. Тим паче мені гріх жалітись, за гру віддав на 200 гривень більше ніж за Вальгалу. Проте не все так однозначно. В гри є свої як і певні недоліки, так і переваги, з якими я пропоную вам разом ознайомитись.
Порівняння
Після перших кількох годин в Assassin’s Creed Mirage мені захотілося провести аналогію з попередніми частинами Assassin’s Creed, бо гра відчувається як суміш Valhalla, Unity, Origins та місцями перших частин. Час від часу відчувається, що паркур Вальгали справді переробили і він окрім того, що став легшим, плавнішим, краще відгукується і швидше виконується, так ще й анімаціями більше став схожим на паркур Unity. Проте в іншому, керування та паркур досі залишаються певними Вальгала-лайк, хоч і не такі топорні та повільні як у попередніх асасинах. З іншого, я згадав Витоки, як гру з якої я розпочав своє знайомство із серією. Тут все на Витоки схоже: і пустельні дюни, і оазиси, піщані бурі десь в далечині, екзотичні тварини від фламінґо до леопардів, саундтрек, також містичні та меланхолічні вайби навіює, вода такого ж коричневого кольору, та навіть човни наче взяті із Асасинів Єгипту.
До речі, в грі є опція, за допомогою якої можна увімкнути фільтр кольорокорекції, який нагадує кольори першої частини, проте наскільки він автентичний я не можу сказати, адже хтось з вас казав, що є пересвіти, а в оригіналі нема, проте, гадаю, все одно можна подякувати Ubisoft за таку приємну детальку для олдфагів.
Попри все, гра все одно залишається схожою на Вальгалу, особливо це помітно в анімаціях: пестощі котів, рука, якою Басім водить по високій траві, що взято з Витоків та багато-багато інших. Однак по зрівнянню від Вальгали в грі майже немає вибору реплік в діалогах, а коли є, то це ніяк не впливає на розвиток діалогу чи подій, а просто опція для розмов, допустимо, з іншими асасинами, щоб дізнатися більше інформації, а з юніті повернули ранги Асасина. Воно майже ні на що не впливає, але прикольно. Хоча наче кожен регіон Багдаду, в якому розвиваються події гри має рекомендований ранг Асасина, рекомендований для проходження, але чи то я прокачався на контрактах, чи то що, але взагалі не звертав уваги на цей пункт, та абсолютно комфортно зачищав кожен район, в бажаному мною порядку без будь-яких труднощів.
Багдад та Басім
У Багдаді 9 століття нам доведеться грати за молодого Басіма - другорядного персонажа Вальгали та пройти повз його кримінальне минуле. Попри те що Басім був звичайним добряком, він був крадієм, такий собі Робін Гуд. Хлопець горів бажанням стати Незримим, проте цей шлях певний час був йому закритий, однак певний поворот подій все таки змусив Орден звернути на нього увагу і запросити його приєднатись. Тож як на мене, початок сюжету був цікавим, захопливим та інтригуючим, а спостерігати за обрядом ініціації в асасини було цікаво. Хочу виділити, що на початку Басім надихав мене своєю цілеспрямованістю і впевненістю в собі, що зробило його гідним протагоністом, не гіршим за Баєка, Касандру чи Ейвор, тому тут Юбісофт точно не прогадали.
Багдад, то окрема тема. Якби ви не хейтили Юбісофт та їх ігри, потрібно визнати що за їх неймовірно пропрацьовані відкриті світи із повною свободою дій і повним зануренням ми і любимо. Багдад не став розчаруванням. Попри те, що я не бачив перспектив у грі із засушливими регіонами і одноманітними арабськими будівлями, Багдад вийшов не тільки великим, насиченим і колоритним, а й досить квітучим і мальовничим, що мабуть зруйнує ваші подібні стереотипи. Фактично 9 століття це його золота доба. Тут у вас і зелені та квітучі сади, фонтани, торгові вулички, криті ринки, вілли та хати звичайних мешканців, пропрацьована система каналів, призначення якої можна і потрібно читати в кодексі. Взагалі, в грі дуже багато маленьких ледь помітних деталей, по типу мусульман, які моляться строго по канонам мусульманських догм, дивлячись в конкретному напрямку і те як розробники люблять світи, які створюють - вражає. Тому кодекс читаємо обов’язково.
Попри одне місто, Юбісофт зуміли створити і його околиці і в цілому якщо Багдад цікаво досліджувати, то в Пустелі немає майже нічого. Так, є кілька філерних локацій, ніякущий квест про Алі Бабу за передзамовлення і печера Ісу, але Юбісофт навіть не зробили майже ніяких квестових ланок в першому ігровому місті з доасасинського минулого Басіма. Можете безкінечно хейтити Вальгалу, але я пам’ятаю, як гравці знаходили всякі невідомі древні руни, яму зі зміями, де загинув Рагнар Лодброк та багато-багато інших цікавих локацій, які поєднані із справжнім англійським і скандинавським лором, а в наступному апдейті розробники викочували ще більше таємниць та розгадок і завдяки цьому світ не тільки затягував у себе, він відчувався наповненим, цікавим, та таємничим, чого бракує Міражу. І не знаю чому то так, чи то лор Іраку не насичений, чи то що, але тут великий гріх особисто від мене. Сюжет в грі досить слабка сторона. В ньому мало цікавих, напружених, особистих чи ж драматичних моментів. В Origins був Баєк, який попри все був меджаєм, який турбувався за проблеми власного народу, той, що мстить за сина, той що має дружину, яку змушений відпустити, той що відновлює Незримих. У Вальгалі був Ейвор, що об’єднує Англію, у якого різні погляди і цілі з рідним братом, у якого трагічна втрата батьків в дитинстві, постійні відкриття нових земель, турбота за власним селищем та друзями, яким він завжди готовий прийти на допомогу. І навіть Касандра, у якої трагічне дитинство, яке ледь її не погубило, роз’єднана сім’я, тягар вічного життя і божественності, жахлива, безповоротня та жорстока втрата її дитини та чоловіка, якщо ви грали в DLC, а Басім…ну…хотів стати Незримим. Він став. Ну багато вбивав. Ну окей, в кінці кінців втратив своїх друзів на початку, що мотивувало його стати Незримим. Але на цьому все. Звісно, як персонаж він цікавий, надихаючий і не уступає попереднім, проте через те, що сюжет зав’язаний виключно на вбивствах, до яких Басіма готує Рошан, хлопець виглядає як типова машина для вбивств, а не персонаж. Важко знайти щось за що захопитись ним чи якось співчувати, бо сюжетні твісти кояться лише на початку і в кінці, а основна його частина сама по собі одноманітна. Кінцівка взагалі ні про що і вона не те щоб не зрозуміла тим, хто не грав у Вальгалу, вона не зрозуміла навіть мені - людині, що награла у Вальгалу понад 150 годин, друзі. Це нонсенс.
Історії Багдаду мене дуже розчарували. Вони слугують додатковими квестами і попри те, що їх всього лише 6, вони просто ну ні про що. Я очікував чогось такого як в Unity, хоч там теж не дуже були цікаві квести, проте мені здається навіть в новій трилогії вони були місцями цікавішими. А тут це до прикладу “Залізь в дім, зламай засов, що закриває двері, а потім навколо дому знайди 3 сторінки, віддай і отримай малий діалог”. Хоча є приклади навіть простіші. Я думав ці Історії розкриватимуть місцевий лор чи просто будуть цікавими другорядками як у кіберпанку, але ні і дуже прикро.
Ігровий процес
У Багдаді, безперечно, дуже класно пропрацьовані паркурні маршрути. Юбісофт наче знали наперед, куди я буду бігти і будували зручні мені шляхи. Тобто постійно помітні якісь рампи, нововведенні шести, поворотні заціпи, місця для сховку, допустимо палатки із Unity, виступи і різноманітні підходи для атаки або ж відходи для втечі. Можна завалювати за собою деякі полиці, щоб відірватись від ворогів чи ж заплатити жетонами місцевому авторитету, щоб він зам’яв вашу погану репутацію. І перед тим, як я розповім про нову систему репутації, хочу ще занотувати, що Басім тепер не лазить по всіх поверхнях, як це було в попередніх асасинах і з одного боку це реалістично і класно, а з іншого, місцями створювало більше неприємних ситуацій. Допустимо, в місті Басім більше лазив по всяких виступах, а поза містом, десь в пустелях Басім лазив місцями і там, де їх не було. Особисто мені не сподобалось що є одна така місцина зі швидким телепортом, де ти стрибаєш польотом орла і залітаєш в яму з якої не можеш вилізти та тобі треба проходити повз печеру з ворогами ,в якій ти вже був і навіть якщо ти перебив там ворогів, тобі доведеться або пробігати, або перебити їх знову.
Нова трьохрівнева система розшуку цікава і не дозволяє робити помилки.
При порушенні місцевих законів по місту будуть з’являтися плакати із зображенням Басіма, які місцеві жителі будуть розглядати та істерично будуть кликати стражників, коли побачать вас поруч. Стражники прибігають до них, запитують, що їх так сколихнуло і почнуть переслідувати Басіма. Це перший рівень. Другий рівень передбачає стрілків на дахах, які намагатимуться пришпандьорити Басіма, але якщо чесно, я їх майже не помічав і проблемою вони для мене не були. І третій рівень - просто імба - за вами будуть ходити елітні воїни та будуть реально створювати вам проблеми і саме тому, зривати плакати вам доведеться. Тут у мене були труднощі, адже знайти через орлиний зір їх було складно, а потім, під кінець гри, я зрозумів, що вони позначені на компасі тією ж іконкою, що та людина, яка за жетони обнулить ваш розшук і тоді справді все стало простіше. Друге що не сподобалось - у попередніх іграх серії, територія, яка під контролем ворогів наче була помічена на мапі і ти знав коли заходиш на ворожу місцину. У Міражі цього немає і ви орієнтуєтесь лише по кольоровій стрічці вгорі, яка з помаранчевого стає червоною, якщо ви на ворожу територію увійшли. І тут знову ж є ще додаткові два мінуси - іноді пізно повертатись назад і доводиться вступати в бій, якщо ви забігли а не зайшли на цю територію, адже вороги швидко на це відреагують, а з іншого - на мене байтились вороги, коли я просто через ворота намагався пройти з одного району міста в інший, а інших способів наче немає, бо величезна стіна і ти типу нічого поганого не зробив, а вже заслужив собі рівень розшуку. І майте на увазі що місцеві жителі кличуть стражників навіть у випадку якщо ви відкриваєте сундуки, тож це вам не Hogwarts Legacy, де ви залізаєте в чужі хати, грабуєте скрині і спокійно йдете геть. Ну і ще додам, що при падінні з великої висоти, Басім кілька секунд буде шкутильгати, за що безумовно грі лайк.
Я згадував жетон, за який можна відкупитись від стражі і їх є декілька типів. Одними можна підкуповувати деяких сюжетних персонажів, купувати знижки у торговців, знову ж таки відкупитись від переслідування. Є також валюта дірхами, але вона вже слугує звичайним золотом, якщо можна так виражатись. Та хоч багато хто жетони фармить кишеньковими крадіжками, я раджу виконувати контракти, бо вже на початку гри я володів усім необхідним для подальшої комфортної гри, ще й непогано прокачав Басіма та його спорядження, на яке треба вибивати собі схеми покращення, до речі. Щоправда мені здавалось що контракти - це ендгейм контент, але по завершенню проходження гри, мені щось більше вони не з’являлись. А знаєте кого ще в грі немає? Реди.
Взагалі, соціальний стелс в грі справді непоганий. Жетонами не тільки можна відкупитись чи замовити собі знижку, а й підкупити найманців, щоб вони трохи поборолись з купою поліціянтів, музикантів, щоб вони їх відволікти, чи ж натовп торговців підкупити, щоб пройтися з ними в тому чи іншому напрямку. Можна ховатися в натовпі і звичайних людей, але це не спрацює, якщо вас розшукують і дуже ймовірно, що стражники будуть шукати вас в сховку, де ви є. Проте так, в грі помітні проблеми зі штучним інтелектом, але нічого критично поганого я не помічав. В грі є кущі та казани з їжею, які вас хілять і це класно, адже в грі мало лікувальних настоянок, по зрівнянню з Вальгалою, де я кущами майже не користувався, тож в Багдаді доведеться зривати плоди чи їсти щось гаряченьке, щоб відновити хілбар.
В гру також завезли кишенькові кражі, адже Багдад переповнений багатьма торговцями та заможними людьми, у яких можна викрасти кілька дірхамів, коштовностей чи токенів і їхні мішечки різними кольорами помічаються при орлячому зорі. Крадіжка відбувається через міні-гру, яка нагадала мені ремонтування генераторів в DBD, де вам потрібно в потрібний момент нажати кнопку, щоб потрапити в такий собі діапазон успіху. Якщо ж ви не встигнете - нічого не вкрадете, так ще й стражники за вами побіжуть.
Із нововведень: розділ квестів і розшуку членів ордену поєднано. Можливо це через те, що сюжет більше заточений на виконанні завдань контори, тому ось так. Спочатку було важко адаптуватись але в цілому все зрозуміло і наче зручно. У Басіма є інструменти, які можна тричі покращувати, обираючи один корисний ефект на рівень, хоча при прокачці Басіма можна обрати по два ефекти першого рівня. Серед інструментів: смолоскип, хілка, дротики, димові бомби, шумові бомби та пастки.
А ось броня втратила свої циферки і лише відрізняється за зовнішнім виглядом і бонусними ефектами, тож все заточене під те, щоб ви підбирали броню та зброю під власний стиль гри. Зовнішній вигляд броні можна змінювати костюмами без втрати характеристик, або ж новинка гри - знайти чи отримати фарби на завданнях і контрактах, щоб взяти і свою броню перефарбувати,
Ну і нарешті про бойовку. В грі дуже насичені та видовищні асасинації та бої. Басім природжений кілер, оснащений всіма необхідними навичками та інструментами для цього. В допомогу йому традиційно слугуватиме орел, проте у Міражі дерево прокачки орла максимально філерне, просто щоб було, і прокачував я його в останню чергу, адже гра комфортно проходиться без цих навичок, а деякі взагалі орла не стосуються і просто слугують бонусною можливістю помітити ворогів просто присівши, наприклад. Попри те, що фани захейтили можливість телепортуватись до ворогів, мені ця здібність сподобалась. Я розумію чому Юбісофти зробили її такою, проте було прикольно в повітрі зупиняти час, помічати ворогів і асасинувати кожного по черзі, щоправда хотілося б більше анімацій, як і можливості замочити двох поруч стоячих ворогів як у Юніті, але чомусь такого нема. Знову ж таки, ймовірно через движок Вальгали, бо там такого теж не було. В такі моменти розумієш особливості бойовки в Юніті. Ну і виділю ще одну навичку, це коли ти успішно парував атаку ворога і тобі пропонують нажати кнопочку, щоб відштовхнути його і я абсолютно не знаю навіщо вона, якщо після контратаки можна вільно ворога вбити. Зрешту відчувається що Басім тепер не непереможний воїн, тому вам доведеться не тільки розраховувати, чи варто продовжувати бій, бо втекти місцями буде слугувати кращим вибором.
Щодо Енкіду - вашого орла - тепер існує перепона, адже кожна ворожа локація містить ворожого лучника в одній особі, який відлякує вашого пернатого друга і щоб гарно дослідити локацію, вам потрібно його знищити.
Із активностей вас очікують контракти на крадіжку, вбивство чи супровід із різними умовами виконання і бонусами за це. Історичні місця, які заповнюватимуть ваш кодекс, пошук книг мудреця, загадок з місцевказівкою розміщення скарбів, точки синхронізації, таємні осколки які дадуть вам можливість відкрити броню і зброю Ісу, артефакти друга Басіма Дервіша. Буде також на мапі багато особливих скринь із броньою і зброєю чи покращенням для них, будуть менші сундуки із ресурсами, а ще скрині, які відкриваються токенами, чого я взагалі не розумію. Адже, якщо можна добитися знижки у торговця токеном, то навіщо він сундуку, якщо це неживий предмет? Ну а ще буде картограф, який допоможе вам знайти більшість із цих речей, а сама кількість колектибилзів приємна і дискомфорту не викликає, та гарно вписується в гру.
Технічна сторона гри
Мене не задовольнила технічна частина гри. Лицьова анімація в грі має більше твістів ніж сюжет, бо були моменти, де персонажі посміхались, прищурювались і злились ледь не водночас, хоча в катсценах движок намагався показати щось реалістичне. Не сподобались головоломки, які з Origins взагалі не змінились і зумовлюють собою пересування всяких полиць, розбивання глечиків і всяке таке. Деякі завдання не можна виділити на мапі, бо відкривається розділ з квестами в меню. Броню не можна розбирати на випадок якщо витратив ресурси не туди. Був навіть контракт в якому треба вбити особу і була умова - вбити оточенням, а над маршрутом ворога знаходився всякий підвісний мотлох і річ в тім що ні з якого ракурсу я не міг вчасно цей мотлох зірвати на ворога, бо той був не в полі зору, а більше нічого й не було біля нього. Вбивство із сіна мені не зарахувало так що якось так. Зрешту були баги з кинжалом, коли він був у Басіма в руці 24/7 або десь поруч літав у повітрі, літаючі тарілки та предмети, одяг, що здіймався у повітря аля як у Мерлін Монро і фрізи. У мене вони були не помітні і настільки незначні, що було складно звернути на них увагу, але вони є. Менші ніж у кіберпанку були, але є. Визнаю. Ну і мабуть усе.
Висновок
В цілому, Міраж мені сподобався. Така цікава недовга пригода, наповнена боями та паркуром, щоправда завдяки покращеному стелзу, який нарешті працює, хочеться проходити гру вживаючись в роль Асасина. Можу згадати момент, коли переслідував одну особу, заліз на ворожу базу, сидів в кущах і не знав що робити далі, бо навколо вороги. В результаті я натравив ворога дротиком на інших ворогів і певну частину угрупування ворогів він перебив. Потім я по стелзу замочив решту, яка мені заважала і спокійно вийшов з ворожої локації, ідеально завершивши контракт і який я отримував від цього кайф. Маршрути в Багдаді створені не тільки для проходження квестів, а й для звичайного переміщення над вулицями, та й в цілому гра мені сподобалась, хоч і відчувається, що це мало бути DLC. Грінд не відчувається дискомфортним, та ти встигаєш його закрити до тих пір, поки він тобі надоїсть. Зрешту сильних змін від Вальгали не знайду. Багато схожих речей, прикрашених чимось новеньким. Сподобались анімації пісочного силуету Басіма, коли його шукають вороги. Він розсипається як тільки, вони перестають його шукати і це підкреслює, як виявилось, цікавий антураж Міража, що робить і неймовірний саундтрек, який зроблений з розщеплених звуків, які склали воєдино та створили абсолютно нові для саунду в грі. Проте як я уже сказав, сюжетна складова підвела і хоч я дуже хотів пробачити Юбісофт і поставити 5 з 5, все таки в одиночних іграх для мене сюжет і персонажі завжди грають важливу роль. Ставлю четвірку, проте дуже тверду і рекомендую гру до проходження. Хоча самому захотілось у Вальгалу пограти.
А як Міраж вам? Чи встигли ви пограти? З чим згідні а з чим ні? Це, безумовно, пишіть в коментарі та проставляйте вподобайки, якщо відео чи допис слугували вам користю чи цікавістю. Хочу також подякувати моїм спонсорам та донатерам за можливість пройти цю гру. Якби не ваші кошти, ви б зараз не дивилися це відео та не читали цей допис.
Я щиросердно дякую всім хто підтримує мою творчість і прошу підтримати всіх читачів цієї статті. Будь-ласка, виділіть кілька хвилин свого часу для ознайомлення з моїм ютуб-каналом, твічом для ігрових трансляції та телеграм і нарешті давайте разом досліджувати відеоігрові всесвіти, які ми так полюбляємо!
Топ коментарі (0)