Насамперед, хочу нагадати, що основним творінням автора цього допису є відеотвори, тож, відповідно, саме переглядаючи їх, ви зможете поглинути максимум інформації, правильно сприйняти подачу та, мабуть, відчути атмосферу і направлення думок, які я хотів би передати. Тому не забувайте про наявну альтернативну можливість "читання" цього допису через відео. Дякую за підтримку українського ютубу!
Відеотвір:
Kena: Bridge of Spirits була темною конячкою до релізу і в якомусь сенсі залишилася нею й після. Я помітив, що як і у мене, так і в більшості моїх підписників Kena: Bridge of Spirits довго покривалась пилом у бібліотеці чи списку бажаного, та ніхто не міг відповісти на питання, що вона собою являє. Наприклад, у мене була ціла черга з ігор, де протагоністки - жіночі персонажі, і в цей список також входили ігри Horizon: Zero Dawn, Hellblade: Senua’s Sacrifise, Scarlet Nexus та Code Vein. Проходити цей список я почав, звісно, з Кени. Неймовірним чином мені вдалося пройти гру на платину, тож я готовий розповісти, чому про гру такі посередні відгуки, чому прохолодна увага в ігровій спільноті, а чим вона вас безперечно захопить.
Kena: Міст Духів - це історія про провідницю Духів у світі, де духи продовжують жити, якщо у них залишились незавершені справи чи труднощі. Кена ж якраз та, хто вирішує їх проблеми та допомагає духам відправитись в інший світ. Проте, приходячи в гірське селище, вона помічає, що цей світ наче прокляли, а по навколишній території розпоширилась порча, яка, наче, витягує життя з усього, чого торкається. Кені доведеться допомогти тим, хто досі живе в цьому світі, звільнити духів та селище від зла.
Перше, що кидається в очі - красивий та яскравий, насичений кольорами графічний стиль гри, який нагадує мультфільми PIXAR. Ба більше, граючи в Kena: Bridge of Spirits я пригадав український мультфільм Мавка і частково відчував, наче зараз граю в щось аналогічне. І якщо чесно - він підкупляє. Гру, буквально, хочеться фотографувати і тут ми відкриваємо для себе одну з її переваг - фоторежим, який є дещо унікальним, адже дає можливість фотографувати в реальному часі, відмічати точку А і точку Б руху камери, що дозволить не лише робити скриншоти, а й знімати ледь не свій анімаційний фільм. Продемонстровано футажем у відеоверсії допису.
Мабуть, перші 30 хвилин чи може навіть годину я бігав і знімав свої сінематики та отримував насолоду від цієї функції, наскільки приємно вона здивувала.
При цьому в грі гарно взаємодіє візуал, оточення та звук, адже будуть слугувати вам підказками в головоломках. До прикладу, зорі на небі чи звучання кристалів від влучання заряджених стріл, яке буде різним, щоб нам було легше зрозуміти порядок їх активації. Також оточення підказує, де розмістити каміння, кількість свічок вказує на порядок запалювання кубків і всяке таке. Загалом, дуже-дуже цікаво за цим спостерігати.
Core-геймплей Kena: Bridge of Spirits відчувається як суміш God of War та серії Tomb Raider, а хтось з підписників на моїх стрімах згадав Genshin Impact. Гра подає себе як соулзлайк метроїдванія, хоча, це надто гучно звучить, бо соулзом її назвати складно, а от як представник метроїдванії гра якраз виступає гарно. Тут є і битви з босами, приховані та не дуже сундуки, в тому числі з активацією челенджів, які можна “завойовувати” повторно, прокачування та незначна кастомізація персонажа, головоломки, скелелазання, елементи слешерів, де треба комбінувати бойові прийоми і інші елементи метроїдванії. Світ гри комфортно "пилососиться" на активності, колектибилзи та інші елементи, набагато легше ніж в інших метроїдваніях, в які мені доводилось грати.
Тут ловіть від мене лайфхак, який спрощує проходження гри. Так як світ умовно поділено на західний, східний, північний, центральний і, мабуть, південний регіон, який ви відвідаєте лише на початку гри, то тут пораджу чистити його лише після проходження сюжетної ланки того чи іншого регіону. Тобто, пройшли сюжет західного регіону, отримали під час квестів всі необхідні здібності для Кени, та за допомогою них зачищаєте західний регіон. Без проходження сюжету навіть не пробуйте. Так, гра трішки веде за ручку. Цей лайфхак працює і з іншими частинами мапи. Також я користувався інтерактивною мапою, посилання в гіперпосиланні. А у внутрішньоігровій мапі можна навіть побачити, які елементи грінду ви вже знайшли, себто налаштувати фільтр, тож це не створить для вас проблем. І так як частина активностей закривалась під час проходження цих квестів, то залишок я, зазвичай, добивав за 20-30 хвилин. Та хоч мапа виглядає досить великою, насправді це не так і на ділі спокійно, на платину, я пройшов гру за 26 годин, хоч на порталі HowLongToBeat, в середньому, проходження займає 10 годин, а із закриттям активностей 20.
Сама ж Кена володіє багатьма здібностями, які вона здобуває по мірі проходження гри. Бій вона веде за допомогою магічного посоху, яким дівчина завдає швидкого удару, посиленого удару, удару з розбігу та в повітрі. Також, вона отримає лук, яким зможе стриляти, максимум шістьма стрілами, використовувати щит, контратаку, згодом чимось типу магічних бомб-липучок, має змогу ухилятись від атак в сторони, робити сальто назад, подвійний стрибок, а під кінець навчиться дешати. І тут хочу похвалити розробників, адже світ насичений всякими способами використання цих здібностей.
Наприклад, Кена зможе зупиняти час натягнувши стрілу, що класно робити в повітрі і стриляти в гігантську квітку, після чого та притягне Кену до себе, проте з іншого, деш виявився цікавою фічею і я не розумію такого рішення як його поява на останніх стадіях гри.
Особливістю гри є тлінчики, яких треба знаходити по світу, та які будуть збільшувати рівень Кени і відкривати для неї нові здібності. Вони, частіше, виступають інструментом вирішення головоломок, хілять Кену або ж допомагають у боротьбі з ворогами, відволікаючи їх на кілька секунд. Їх можна одягати в унікальні і не дуже шапочки, які я всі не вибив, бо не пройшов всі необов’язкові тріали для Кени, де також вибиваються сети одягу для головної героїні. І тут розробникам справді дякую, бо дали ачівку за 50 шапочок для тлінчиків, а не за всі. Проте майте на увазі, що для платини треба пройти гру на майстрі. Також Кена може медитувати у спеціально відведених для цього місцях, що є активністю, яку треба гріндити і ці точки медитації будуть збільшувати її хілбар.
Прокачування в Kena: Bridge of Spirits не є чимось унікальним чи бодай цікавим. Гра насичена різноманітними власними термінами, проте все тут досить традиційно та й досить бідно. На ігролад гри впливають дві вкладочки: здібності та обереги. Здібності являють собою нові бойові прийоми на початку прокачування, які я вже перечислював раніше, або ж додають незначні бонуси до них. Наприклад, впливають на кількість стріл, які Кена може випустити, і до речі, стріли тут відновлюються через певний кулдаун, зміцнюють щит чи ж ще щось. Також можна прокачувати тлінні дії. А ось обереги являють собою знайомі фанатам соулзлайків предмети, які додають персонажу якісь бафи і дебафи.
В цілому, де розпочинається геймплей гри, там у Кени розпочинаються проблеми.
Розпочати хочу з ухиляння, яке мене ну дуже вибісило, навіть на перших босах. Гра хоч намагається бути схожою на соулз, ним вона не є. І мало того, що деякі боси досить хитромудрі і їх іноді треба вивчати, ви банально в 75-80% випадків не зможете собі допомогти відстрибнувши ухилянням в сторону. Іноді, це звісно спрацьовувало, проте поки я не забив на цю механіку і не почав використовувати щит, я не просувався далі у боротьбі із сюжетним, на увагу босом. Щоразу, бляха, він все одно мене зачіпав, бив куди треба і не давав мені відскокнути. Тому як би ви там не рахували таймінги, це вам не допоможе.
Не сподобалась мені і бойовка, яка наче насичена і в цілому приємна, проте стандартні атаки якісь заслабкі, як на мене. Тому все зациклено на абілках, які часто залежать від тлінчиків і тлінних дій, які під час бою ще треба збирати. Хочеться додати, що проблемою бойовки є те, що справді дієвою атакою є заряджена атака, на яку завжди в бою потрібно виділяти час, коли навколо тебе багато ворогів і міні-босів і це трохи ставить під сумнів сенс звичайних ударів. Банальний деш впливає на ворогів сильніше ніж звичайнісінька атака і на мою думку, це не є логічно чи справедливо. Кожна механіка повинна виконувати свою функцію.
Також стрибки чомусь заторможують Кену, що спричинило не одну безглузду смерть, особливо в одному цікавому сюжетному моменті, де Кена скользить по платформі і має застрибнути на наступну, але не дострибує. І деш в такі моменти не працював і не знав я що маю робити.
Погано реалізоване скелелазання, яке можна виконувати лише в строго зазначених розробниками місцях, при цьому Кена іноді не чіпляється, а іноді не може залізти вище, бо треба трохи дальше пролізти, щоб уникнути якоїсь невидимої стіни. Тлінчики, бувало застрягають, потрапляють у воду і не вилазять і мабуть ще відсутність підтримки адаптивних тригерів для Dualsense мене вибісило в цій грі. Playstation дуже гучно рекламували DualSense використовуючи геймплей цієї гри, проте як виявилось, вони як треба працюють на Playstation 5, а не на ПК і дуже сумно, що у розробників не дотягнулися руки написати невеликий конфіг для того, щоб передати особливості взаємодії цього контролера з грою на ПК.
Однак найбільше розчарувала мене наративна частина гри. Кена не має передісторії, так само як світ, в який вона потрапила. Навіть скажу більше, цей світ, який я весь час згадую, навіть не має своєї назви. Гра, по факту, викидає вас у відкритий світ і каже “йдіть на відмітку і допоможіть тому і тому персонажу. З цими персонажами не знайомлять а зразу розповідають в яскравих сінематиках, що вони хотіли, до чого це призвело і що треба зробити Кені. І хоч вони трагічні та драматичні, візуально красиві і цікаві, їх було замало щоб викликати у мене якість співчуття до персонажів чи розуміння хто вони такі і яку роль у цьому світі виконують. Чому він такий порожній, а їх так мало. Тож коли я купував Кену, я думав що таких сінематиків буде побільше, гра буде більш лінійною, а історія не буде вас відпускати, проте ні. Все виявилось набагато бідніше і мене це трохи розчарувало як геймера, який полюбляє ігри з захопливою історією.
Висновок.
Тож кому підійде ця гра? Kena: Bridge of Spirits підійде для всіх гравців, хто бажає досліджувати в міру великий відкритий світ, не сильно зациклюватись на грінді, всім, хто бажає насититись яскравим і колоритним візуалом, трохи поборотись з ворогами, також для тих, хто бажає поумилятись тлінчикам, поробити гарних скриншотів і фанатам мультфільмів від PIXAR, безумовно. Музичний ряд не стоїть осторонь і гарно гармоніює з картинкою, Кена гарно анімована, вороги досить різноманітні і потребують унікального підходу до того, щоб їх побороти, а під кінець ви відчуватимете себе героєм, що знає цей світ як свої п’ять пальців. Проте зараз, після проходження, мені здається що ця гра сама не знає чим вона є. Чи вона є соулзлайком, чи вона є метроїдванією, чи просто сюжетним екшеном від третьої особи, адже, мабуть в жодному аспекті Kena: Bridge of Spirits не проявила себе належним чином та відчувається як мішанина, в якому замало всього, чим вона намагається бути.
Подача історії і недопрацьована реалізація механік змушує мене поставити 4 з 5, але попри це все, я все одно можу порекомендувати цю гру до проходження, особливо за ту смішну вартість гри на розпродажах.
Можу порекомендувати, як мінімум, і поставити вподобайку чи іншу реакцію цьому огляду за старання, якщо бажаєте підтримати мене та в цілому український контент. Дякую.
Я щиросердно дякую всім хто підтримує мою творчість і прошу підтримати всіх читачів цієї статті. Будь-ласка, виділіть кілька хвилин свого часу для ознайомлення з моїм ютуб-каналом, твічом для ігрових трансляції та телеграм і нарешті давайте разом досліджувати відеоігрові всесвіти, які ми так полюбляємо!
Топ коментарі (0)