Пройшло два роки і я перепройшов гру знову. Не те, щоб це було через те, що гра якось надмірно сподобалась, просто пройшов Requiem і захотілося згадати, з чого все почалось. При всій ідеальності посилу гри,, атмосфери, сюжету та та інших позитивних аспектах гри, у гри є й негативні сторони, однак передчасно скажу, що рекомендується до придбання, бо гра...грається?
Читайте далі...
Важливою стороною гри є сюжет та персонажі. Коротко описати ці два фактори можна словом "зворушливо". Фактично всю гру ми спостерігаємо як будуються відносини між 15-річною француженкою із знатного роду Амісією та її молодшим братом Х'юґо (так, Гюго, Гуго мені не до вподоби). Вас очікують сварки, розлучення, примирення, взаємотурбота, хвилювання і банальне "Я порву за нього\за неї". В грі багато всіляких кліше, проте вони не те щоб псували гру, а навпаки гарно вписані в сюжет та розбавляють геймплей. А про те, якою буде кінцівка гри, можна здогадатися вже на самому початку, подивившись у очі двом головним злодіям гри. Тим паче, гра викликала певний флешбек чи натяк на COVID-19.
Що на нас чекає в грі ще? Великий обсяг локацій. Гра розпочинається на дуже приємній ноті, як це було і в продовженні, до речі. Мирний осінній ліс, коні, юна дівиця, сміх, посмішки, жарти і безтурботне дитинство, яке різко перетворюється в пітьму, смерть, жорстокість, вбивства і необхідність виживати. В необхідності виживати Амісії допомагає її певне хоббі по типу рогатки, яким вона поступово навчається присипляти противників, вбивати, підпалювати вогні, тушити вогні, знищувати броню солдатів і так далі. А головним противником на протязі всієї гри виступають інші люди (в основному, стража Інквізиції), їх "вожді" і геморой всієї гри - пацюки.
Окрім лісу, на вас також будуть очікувати локації середньовічних міст Франції, ферми сільської місцевості, замки, підвали, тунелі, бібліотеки, храми, табори ворогів і тому подібне. Щодо іншого - похвалю трохи саундтреки, які при першому проходжені приїдалися на пару зі звуками щурів, проте вдруге на це вже не так звертаєш уваги, а саундтреки гарно вписані в ігрові ситуації та ніби "грають на нервах", викличаючи чи підіграючи емоціям тієї чи іншої ігрової ситуації. Це все не єдині мінуси. Про них пізніше.
Так, в грі є прокачка і збиральництво. При цьому прокачування не обов'язкове, та й не факт, що ви прокачаєте все до кінця і отримаєте всі ачівки за одне проходження. З ресурсами в грі буває туго. Збиральництво також не сильно обтяжує, однак вимагає уважності, терпіння та скурпульозності до гри, та й потрібне лише якщо ви хочете кілька додаткових реплік і добити ачівки, проте реалізовано не погано. Це вам не серія Асасинів, де вам необхідн острибнути на летючий лист паперу чи типу того. Збирати доведеться всілякі речі, квіточки та подарунки. А ось збирання квітів супроводжується милою анімацією, де Х'юґо збирає квіточки і закріплює їх у волоссі Амісії, а якщо говорити про середньовічні речі, то в меню гри ви зможете дізнатися цікаві факти про них і як люди середньовіччя їх використовували в побуті, що правда цікаво і точно зроблено не для галочки.
Тепер ближче до проблем. Гра за своїм геймплеєм, механіками, анімаціями нагадала мені дві гри, в які я грав. Це якась суміш між першим Life is Strange і атмосферою, сюжетними поворотами в Game of Thrones від Telltale. У першому випадку анімації і пересування дуже нагадують LIS, у другому QTE і рандомні смерті, що дратують, як і ГГ, так і інших важливих сюжетних персонажів нагадують GoT. І начебто немає претензій до гри, дуже цікава, зворушлива, з посилом про жорстокий дорослий світ і дітей, які змушені виживати в жахливих умовах, але начебто купа кліше про які я згадував. Обов'язково головні лиходії в кінці. Однакові вороги (тільки в різних умовах їхнього "вбивства"), різні, але однотипні способи вбивств, однакові факапи, надто багато похмурості, кляті щури, доволі лінійні локації, стелс, що іноді не спрацьовує, але загалом багато що компенсують головоломки в перебігу гри і сюжетні повороти. Місцями персонажі говорять нелогічні речі. Місцями є пасхалки. Є пасхалки, про які складно здогадатися, і за них можна отримати ачівки, але що вибісило найбільше - занадто багато похмурості (дайте більше барвистих пейзажів!) і ААААА - спроба гри показати з себе Dark Souls наприкінці. Я вмирав знову і знову поки ВИПАДКОВИМ ОБРАЗОМ не помітив інший обхід ворогів. До цього якщо вбивали не мене зі стріли або меча, то вбивали персонажів, які не рухалися з місця і чекали просто коли вороги їх уб'ють. А фінальний босфайт це просто дибілізм цілковитий. Дайте людям нормально закінчити гру! При першому проходженні нереально важко. Я поки не прочитав мануал в інтернеті не зрозумів у чому справа. Але тут був і плюс один - потрібно слухати свого братика. Він вчасно говорить що робити. Зрешту при другому проходженні все вийшло в рази простіше, а на площі перед Храмом я просто всіх перебив.
Підсумок.
Безсумнівно крута гра. Мінусів в ній мало і можливо, багато з них не стануть вам перешкодою. Вони просто...приїдаються. Багато зворушливих і милих реплік персонажів, факт турботи між персонажами, їхні переживання через те, що відбувається і що мало залежить від них самих. Жорстокість дорослих до дітей. Необхідність будувати стосунки головної героїні та її молодшого брата, якого вона рідко бачила, адже мати здебільшого опікувалася тільки ним, а сама героїня була завжди віддана сама собі та батьку. Інші покинуті діти, які навчилися виживати і стали невід'ємною частиною команди. Покинуті міста, нашестя чумних щурів, зла і нещадна інквізиція. Зруйноване минуле і невідоме майбутнє. Але в підсумку гра скотилася в чергове "пройдіть крізь кількох ворогів лінійними локаціями, подивіться катсценку і вбийте головного лиходія наприкінці гри". І все. Цим ви і займаєтеся 17 розділів. Проте варто зазначити, що деякі з них дуже короткі і не обтяжують гравця, а дають можливість перевести подих. Ще я купив версію з якимось здавалося DLC, а це виявилося можливість поміняти щит. А я переплатив думаючи що це DLC. Пошкодував.
Загалом пройшов гру за 12 годин, але проходив довго, друге проходження виявилось коротшим, проте точно не скажу. Спочатку гра дивує, радує і тримає інтерес, але до середини стає похмурою і однотипною. Під кінець набирає обертів, але починає дратувати дурними смертями і квік-тайм івентами. Але загалом хороша гра як мінімум на один раз.
P.S.
Крутецьким плюсом можна назвати пейзажі гри і графіку. Скріншоти виходять топ!
Але також у грі страждає оптимізація. Грати можна стабільно в 60 фпс, але налаштування графіки загалом обмежені, а якщо ви стрімите, чекайте на нереально великий фпс-дроп. Намучився знатно поки в налаштуваннях NVIDIA не поставив ручне обмеження кадрів.
Оцінка: Історія, яку можна й перепройти разок - 4/5
Я щиросердно дякую всім хто підтримує мою творчість і прошу підтримати всіх читачів цієї статті. Будь-ласка, виділіть кілька хвилин свого часу для ознайомлення з моїм ютуб-каналом, твічом для ігрових трансляцій, приєднуйтесь до спільноти діскорд та телеграм і зрешту давайте разом досліджувати відеоігрові всесвіти, які ми так полюбляємо!
Топ коментарі (0)