Chicory: гра для творчих

Заварив собі це і захотілося трошки поговорити про гру Chicory. Доволі цікавий проект. Правда хз з чого почати, я сто років нічого не писав, але сподіваюсь щось вийде.

Кольоровість світу підтримують люди з почесної перехідної посади Володаря Пензля, який разом з посадою передається від одного майстра до іншого. Зазвичай кольори просто втрачають яскравість з часом і їх треба відновлювати, ну і щось десь розмальовувати з нуля під настрій. І от якось поточна Володарка впадає в депресію і кольори в світі зникають взагалі. Як це було в доісторичні часи, до того як перший Володар знайшов Пензля. Але це не вся біда. Світ почало кораптити, з'явились якісь страшні дерева і з часом їх стає все більше, що дуже непокоїть людей. Тим часом, прибиральниця в замку Володарки Пензля (і її шанувальниця) йде подивитися що це сталося. Не знаходить майстриню, зато знаходить той самий Пензель. І не довго думаючи бере його і починає розфарбовувати все навколо. Вона не повинна цього робити, але її пре, тож втягується в процес і вирішує підмінити Володарку поки та невідомо де, заодно і знайти її. Інші з невеликим здивуванням сприймають нашу прибиральницю як легітимну наступницю посади і якось воно так і йде.

Геймплейно окрім книжки-розмальовки це щось типу метроїдванії мабуть. Є досить немаленька карта з закритими регіонами, є певні здібності героя типу стрибків, плавання по фарбі, вертикального карабкання і тд. Боїв немає, якщо не рахувати босфайти. Є пазлові механіки з оточенням, не складні, але досить різноманітні, в основному вони полягають в прокладанні шляху. Десь для цього треба щось розфарбувати, або навпаки. Десь треба рухати бульбашки щоб розбити камені, які перегороджують шлях.

З новими здібностями відкриваються шорткати. В цьому плані сподобалось як пророблений прогрес героя. Спочатку ти маєш доступ до невеликого регіону, але з часом можеш тут перестрибнути, тут краплею між деревами пропливти, тут зменшити рослини, додавши в них фарбу, або навпаки, тут по ліані чи вертикальній стіні забратися, або по воді. Так чим далі тим більше можливостей долати перешкоди, які з самого початку були на своїх місцях, і ближче до кінця тобі вже взагалі не треба йти в обхід — в будь-яку локацію можна попасти просто по прямій, використовуючи різні абілки. Та навіть більше того — в місті потім можна зробити проїзний і фасттревелитися на птахах між лавками-зупинками. Тобто дуже якісно зроблено щоб відвідування одних і тих самих локацій і пересікання карти вдоль і поперек по сто разів не втомлювало і не займало багато часу, прям лайк за це.

З прикольного, якщо застряг, можна дзвонити батькам по телефону і вони підкажуть що далі робити. Ну і от робиш нескладні сайдквести, збираєш всяке сміття по карті (буквально сміття; це місцева екологічна ініціатива + валюта для купівлі предметів декору), відкриваєш нові регіони, вміння, стилі для пензля, косметичний шмот. І періодично ходиш всередину моторошних дерев давати прочухана босам, які по суті власні страхи і сумніви.

Chicory зайде тим, хто полюбляє в творчість і скоріше за все не буде надто цікава тим, хто ні. Я після проходження глянув кілька летсплеїв і там цікаві результати дослідження. Оскільки гра про розмальовку, одні гравці малюють по мінімуму, тільки там, де це треба щоб пройти далі. Але інші прямо вкладаються в те, щоб все зробити гарно і витрачають купу часу на красу.

Я з другої категорії і розфарбував там всі екрани і взагалі тупо все. Включно з малюванням двадцяти картин в художці. Власне, я настільки дурний, що взагалі на 100% пройшов, та то таке.

Але що прикольно, гра повністю розділяє звичайний геймплей і творчість, спонукаючи до неї, але ніяк не змушуючи і не оцінюючи результат. Буквально, можна малювати будь-які каракулі і це ні на що не вплине, хоча при малюванні картин персонажі дають фідбек, заснований на арті, але завжди позитивний, типу "оцей червоний колір у тебе дуже експресивний, притягує увагу до центральної частини композиції". Це свідоме рішення геймдизайнера, він якось розповідав про це на GDC. Ти можеш перемикатися між цими активностями, тобто власне проходженням гри і творчістю, в будь-який момент як тільки відчуваєш, що у тебе на це є ресурс і бажання. Ґреґ Лобанов в своїй презентації для порівняння з іншими іграми, які заохочують, але не нав'язують креативність, наводить такі приклади як Animal Crossing, The Sims і Minecraft.

Насправді гра зачепила мене в першу чергу не цим вбудованим пейнтом, а тим, від чого я й не очікував — діалогами. Вони несподівано-терапевтичні. Теми депресії, творчої кризи, відносин між вчителем та учнем, проблем самовизначення і прийняття власних талантів. Дуже добре проговорюються ситуації типу коли всі тобі кажуть "ого ти класно робиш", а ти думаєш "ого я криворукий нікчема", а всі такі "та ти чого, альо". Це все при тому, що 100% персонажів — дуже добрі і всі один одного підтримують.

Діалоги добре написані, їх цікаво і легко читати, і я хоч і не маю наразі більшості з тих проблем, які там підіймаються, але все одно відчував в них якусь підтримку. Тому, рекомендую пограти в цю гру як мінімум заради цього. Звісно ж бажано в оригінальному тексті, тому що він не складний, але дуже яскравий і фактурний, і в перекладі це скоріше за все втратиться, або обернеться крінжиною.

Пригадую один момент в сайдквесті, де треба було розносити листи з поштового відділення. Я віддав лист персонажу, який чекав його від свого секретного друга по листуванню, з яким ніколи не бачились і не знає точно хто він, і той почав його одразу ж вголос зачитувати, а я тут же зрозумів хто той його друг просто по манері розмови. А потім в кінці гри вони стояли поруч, але так і не знали що вони давні друзі по переписці. Як іноді і всі ми десь в місті.

Власне, це мабуть все, що мені хотілося більш-менш зв'язно розказати. Але накидаю ще трохи картиночек.
Дякую за увагу і не зупиняйте себе, коли хочеться творити 🙂🎨🖌️🖼️