Українізований геловін. Як/чому/нащо?

Геловін, Ніч усіх святих, Самайн? Чи, може, Велесова ніч? Що таке ніч з 31 жовтня на 1 листопада, нащо це потрібно, і що робити, якщо ми хочемо геловін в суто українських декораціях, попри те, що він не "наш"?..

(Першопочатково цей допис вийшов у форматі треду на моїй сторінці в твіттері рік тому. Мені здається доречним адаптувати його під довгочит у якості першого допису напередодні Геловіну 2023 у цій спільноті. Тому це вже друга редакція. У будь-якому разі, приємного прочитання!)

У цій подорожі по естетиці і символіці Геловіну, ми проаналізуємо його історію, контекст і spooky ідею, обґрунтуємо, чому Геловін необхідний і яка мотивація його святкувати. Ми пройдемося про основним атрибутам-маркерам, за якими ми відрізняємо Геловін від інших свят, обговоримо, звідки вони взялися, як все це українізувати!

На порядку денному ми маємо такі атрибути-маркери Геловіну, про які піде мова:

- Передісторія

- Світильник Джека

- Відьма: мітла, гостроверхий капелюх, чарівна паличка і чорна кішка

- Надгробки і кладовища

- Геловін в українських декораціях

...Почнемо з того, що Геловін – це сучасне міське свято, що походить зі вже модернової американської традиції, але його витоки сягають з часу, коли люди вели натуральне домогосподарство і мали кожного дня боротися з силами природи. Зміна сезонів дуже впливала на їхнє життя - і на побут і на психіку.

Навіть зараз, маючи привілеї технічного прогресу, вам доводиться давати раду зниженому розумовому тонусу і продуктивності через... осінь? (адже на вулиці холодно; хочеться спати; відчувається пригнічення, бо на вулиці похмуро; і тривожно, як від передчуття лиха)

Отже, геловін – це така собі концентрована осінь, втілена у святі, засіб терапевтичної рефлексії до нашої ери появи психотерапевтів, ескапізм у віртуальність, аби пережити, пристосуватися до реальності.

Історично, предок і першоджерело Геловіну - більш архаїчний кельтський Самайн був "святом завершення сільськогосподарських робіт — повернення стад тварин з літніх пасовиськ та завершення збирання урожаю. Вважався завершенням річного циклу і початком нового."(с) Вікіпедія

(Хоча і навколо Самайну зараз також надто багато спекуляцій і більш пізніх вікканських тлумачень, тому говорити про нього щось об'єктивно також дуже складно)

Що цікаво(це підказали мені в коментарях до першопочаткового треду), побіля українського Мукачево десь у 300 р до н.е. селилися кельти. Я тоді загуглила і знайшла вельми цікаві рядки:

"Самайн - святкування закінчення світлої пори року та початку темної, також - свято закінчення збору урожаю радиційно на Самайн ділили зібраний урожай, а також вирішували, яка частина стада переживе зиму, а яка - ні. Кволих різали для запасів на зиму. Також під час святкування палили вогнища, як правило, між ними проходили люди задля ритуального очищення."

Ці кілька речень👆 найвлучніша характеристика Самайну. Всі ці штуки відображають типовий для усіх землеробів побут, що не залежить від геополітичного регіону, тож добре вписується і в Українську традицію також.

(До кельтів з Мукачево ми ще повернемося пізніше, в розділі "чарівні палички"))

І оскільки дохристиянські кельти (як і за загальноприйнятою версією русини) були неписьменні, то все, що ми можемо знати про "як виник Самайн" - це інтерпретування археологічних пам'яток, християнські джерела і, скажімо так, генетична пам'ять, тобто тяглість традиції. А, значить, нічого наукового і достовірного. Тому однозначної думки про як-чому-нащо про Геловін-якій-не-наш - нема. Але з того, що я дізнавалась з доступних мені джерел я пробую охарактеризувати відомі нам атрибути Геловіну, аби зробити загальний висновок.

Перейдемо до першої асоціації - світильник Джека🎃. В сучасній культурі гарбуз з врізаним зловіщим виразом обличча, пов'язаний з опудалом, що відганяє воронів з поля.

Але з книги британського історика Говарда Ріда "Артур - король Драконів" я дізналась, що Кельти прикрашали відрубаними головами, насадженими на піки входи в деякі споруди і вішали їх на паркані поселення, аби відлякувати зло. Це могли бути трофейні голови ворогів, але НЕ ТІЛЬКИ.

Тобто, необхідно зауважити, що в книзі(як у джерелі, на яке я спираюся у своїх роздумах) не було сказано про те, що голови були головами ворогів, наприклад, іноземних набіжчиків, і що вони мали напутливо відлякувати інших ворогів, що у цілому можна було б назвати більш-менш обгрунтованою причиною такої традиції. Мова йшла просто про голови людей, що могли б бути я головами одноплеменців, що завинили, але також головами людей, відтятими у результаті жертвоприношення(далі ми ще неодноразово повернемося до теми жертвоприношень).

Як кажуть у підручниках з фізики, з цієї формули очевидно,голови на парканах і гарбузи на подвір'ї можуть бути пов'язані між собою. Можливо(цілком ймовірно) перші відійшли у минуле з приходом гуманістичних цінностей і їх місце зайняли другі.

Але чи не є цей умовивід лише плодом хворої фантазії і особистою інтерпретацією автора, спитаєте ви? Як на мене, сказати, що відрубані голови бралися в результаті жертвоприношення, буде достатньо послідовно, особливо, зважаючи на те, що жертвоприношення у кельтів(як і у багатьох інших культурах), скажімо так, побутували. Ми знаємо це в тому числі і через "болотяних людей".

"Болотні люди"- це мерці, тіла яких законсервувалися у торфяних болотах,тому були знайдені майже "цілими" з добре збереженою шкірою і внутрішніми органами. Їх знаходять по всій північній Європі, зокрема в Британії. Власне вони теж були згадані в книзі Ріда.

Радіовуглецеві експертизи можуть визначити їхній вік, і так вчені знають, що деякі з болотяних людей мають вік ВІД 2 тисяч років! Не всі з цих людей померли власною смертю, втонувши. На частині знайдених тіл є сліди насильницької смерті: удушенні чи перерізаного горла.

Що саме це могло бути: вбивство, покарання за злочин чи жертвоприношення, все ж сказати складно. Але як на мене, було б зовсім не зайве припустити, що кельти ЗНАЛИ, що тіло, скинуте у болото не розкладеться і що його можна буде там знайти. На користь версії жертвоприношення також говорить те що у кельтів також було прийнято закопувати та "ховати" у подібних болотам місцях цінні ритуальні речі - на які сучасні люди можуть подивитися у музеях саме через такі поховання. Відомо, що у кельтів, і по всій західній Європі взагалі, було прийнято зберігати цинні речі у воді, а також робити приношення у воду, бо вода була одним з провідників у потойбічний світ.

А ритуальне вбивство і спостереження за муками жертви було одним зі способів передбачувати майбутнє у друїдів(до яких ми ще повернемося згодом).

Крім усього цього відрубані голови за віруваннями кельтів мали властивість заліковувати рани.

Скидати у консервуючий торф труп, аби приховати - доволі безглуздо, як на мене. Так само доволі дивно скидати туди тіла покараних через злочини. Бо, по-перше, інакше в торфяниках знаходили б набагато більше трупів. А по-друге, злочини - це надто ординарна подія, аби удостоювати злочинця честі бути збереженим на віка. Жертвоприношення у цьому світлі - доволі ймовірна версія. Тим паче ще й на тлі того, що дохристиянські часи у кельтів було прийнято у залог миру між ворогуючими племенами залишати у заручниках своїх родичів. "Болотяна людина" могла вважатись подібним залогом богам.

Також є інтерпретація, що ці люди приносилися в жертву природі, аби зупинити наближення болота до поселень людей.

Між іншим, чи не "болотними людьми" натхнені "Мертві болота" з Середзем'я Толкіна - відомого шанувальника британського фольклору, - які насунулися на поле битви і "поглинули" могили палих воїнів?

Якщо моє припущення, що кельти усвідомлювали, що тіла в болоті зберігаються (а головне, вони свідомо користувалися цим у ритуалах), вірне, це не могло НЕ вплинути на їхній світогляд і не зробити їх відмінними від, наприклад, русинів, які такого ніколи не бачили, тому це не могло відбитися на їхньому світогляді і вплинути на культуру і традиції.
І це, я вважаю, - один з факторів, чому умовний Самайн-Геловін стався тоді, і чому дійшов як традиція до наших часів.

Люди, які вигадали Самайн, який в свою чергу трансформувався у Геловін - свято нечисті і час панування усілякого Зла, мали достатньо жорстокі (для сучасної людини) традиції і культуру, що диктувалися навколишнім середовищем і умовами їхнього первісного життя.

---

Наступна невід'ємна складова Геловіну - відьма. Як персонаж відьма розповсюджена у всіх культурах і їй цілком доречно бути присутньою на святі, коли межа між світом живих і потойбіччам - зтирається. Але чому відьма, наприклад, літає на мітлі?

В книзі Анрі Турунена "Ознаки добра і зла. Забобони" наведено таке:

"Образ відьми, яка летить на мітлі, ймовірно виник із звичаю хазяйок залишати мітлу перед дверима на знак того, що вони пішли у справах. Мітлу могли залишити на знак відсутності також у каміна. Коли забобонні чоловіки бачили біля каміна мітлу, вони, либонь, вірили, що відьма повернеться з нічного шабашу додому через димар. На ілюстрації відьму супроводжує чорна кішка, яку вважали відьмою в котячій подобі.»

Між іншим, це все 👆 відбилося також на ЛОРі "Гаррі Поттера" і, таким чином, лише закріпилося у нашому з вами геловінському ЛОРі також.

В книзі не сказано, де саме розповсюджені такі звичаї, але припускаю, автор має на думці Європу в цілому. У нас між іншим відьми теж літають на мітлах, але про звичай виставляти мітлу, я не чула(скоріш за все тому, що я народилася і виросла у великому місті)... Але в коментарях до треду мені казали, що і в українських селах (принаймі в одному зних, про яке казала коментаторка і що розташовується десь в центрі України) теж є традиція домогосподинь виставляти віник біля дверей, коли вони йдуть з дому по справах.

Це одразу викликає у мене асоціацію з традицією перевірки невістки на хазяйновитість в Україні: свекруха дивилася, чи підніме дівчина мітлу, що лежить біля порогу, чи переступить її (і я навіть не можу згадати, де про це почула, але воно давно відкарбувалося у мене в розумі як типова суто українська традиція типу винесення гарбуза залицяльнику у якості відмови... йоооой!). Тоді одразу стає зрозуміло, звідки мітла може взятися біля дверей, крім того, що свекруха її туди навмисно покладе і в чому полягає сенс такої перевірки.

Ще одне цікаве питання: чому відьми носять гостроверхі капелюхи? Тут я знову згадаю "Артур - король дрвконів" Ріда, бо він припускав, що це уявлення про відьму пішло від сармат, у яких елементом одягу були видовжені головні убори. Такі колпаки взагалі прижилися у середньовічній моді.

Книга Ріда про короля Артура - сармата вже прозвучала в лонгріді тричі, але я хочу згадати ще кілька цікавих пов'язаних одночасно з Геловіном і скіфо-сарматським впливом на Британію речей, але про яких не йшлося в книзі (якщо ви хочете дізнатися більше про цю книгу, то можете зазирнути у тред по ній на моїй сторінці в твіттері)

От, наприклад, звідки у відьом чарівні палички? Чому дерев'яні палички наділені магічними властивостями?
У кельтських друїдів принаймні V-VI ст використовувалося гадання Коелберн: це нанесені знаки огамичного письма на паличкі різних порід дерев.

Процес гадання схожий(може передує?) картам таро. Жрець задає питання, потім вибирає паличку. У різних пород дерев різне трактування, всього їх десь 20.
До чого тут скіфи чи сармати? По-перше я не дарма сказала V-VII ст, хоча у жодній статті про Коелберн не йдеться про дати.

Огамічне письмо вважається першим письмом кельтів і знахідки з цими письменами(камені з іменем, які клалися біля голови мерця на могилі) датуються якраз V-VI ст.,тобто в час «життя» короля Артура, який, ймовірно, був придуманий древніми англійцями під впливом сарматської культури.

(Я знаю, що раніше я вже сказала, що кельти вважалися неписьменними. Огамічне письмо кельтів складно вважати письмом як таким. Більшість вчених погоджуються на тому, що це був шифрувальний засіб, але тим паче це дивно, що шифрування виникло раніше за саме письмо)

Згідно зі «Словником ученого»(одного з 3 головних текстів написаних огамічним письмом) і «Книгою захватів Ірландії»(головним циклом ірландської міфології) і ірландським фольклором загалом, огамічне письмо було винайдене скіфським(!) царем Фенієм Фарсайдом, онуком Магога і родоначальником ірландців!

Про гадання сарматів на паличках ми знаємо від античного літописця Аміана Марцеліна(IVст):

«Пов’язавши в пучки прямі вербові лозини, вони розбирають їх у визначений час з якимись таємничими заклинаннями і отримують вельми визначені вказівки про те, що передбачається;що буде.»

В ході культурної еволюції палички для гадання досить ймовірно могли трансформуватися у палички як засіб творити магію, бо здатність людини саме ТВОРИТИ магію, а не вимолювати диво у богів сформувалась, ближче до середньовіччя як ідея приподобитись до бога.

(Який з цього можна зробити висновок? Все придумали козаки. А те, що придумали до козаків, придумали скіфо-сармати. Хахах, я жартую! Або ні…)

(До речі, зважаючи на сказане вище про відьомську естетику гостроверхих капелюхів і чарівних паличок, що, ВІРОГОДНО ЙМОВІРНО МОЖЛИВО могла бути навіяна сарматським впливом епохи переселення народів, я вважаю цілком доцільною використовувати її у в українському чарівництві)

Ще одне, що пов’язує огамічне письмо, кельтів і Геловін – це вже згадані вище камені на могилах. (Щоправда, під жодним каменем не знайшли поховання). Загалом у кельтів в різних регіонах були різні звичаї поховання, але цей відрізняється від усіх наявністю надгробка з ім'ям.

І, як я і обіцяла, на мить повернімося до кельтів з Мукачево. Тамошні артефакти (залишені, певно, кельтами), зберігаються в Ужгородському краєзнавчому музеї. За запитом в гуглі я знайшла такі камінці з діркою(без вказання історичної дати та розміру), що нагадали мені одразу два артефакти з треду вище: камінь з огамічним письмом і "гадячий камінь"(про гадячий камінь далі у довгочиті).

Також відомий як "курячий бог". Схоже, що вони розміром десь з долоню, і це вельми цікаві артефакти незрозумілого призначення, зважаючи що зарубки на них можуть бути (або не бути🤷‍♀️)напівстертим огамічним письмом.

Надгробки і кладовища - важливі елементи геловінської естетики. Що цікаво, вважається що кладовища у древньому світі – це вийняток з правил, і що саме у кельтів(а також у германців) такі були. Культура кладовищ у Британії розвинута і тягла.

Кладовища, мерці в могилах, їхнє повернення до життя… Мені здається, не випадково саме Британія – батьківщина детективів. Можливо це пов’язане з «болотяними людьми», можливо з кельтськими кладовищами. Але вбивство і розслідування його причин – тісно вплетене в культуру Британії.

Все сказане зводиться, що Геловін виник там і саме таким, де і як він виник, а також дійшов до нас саме в тому виді, яким ми його знаємо з цілком певних історично/культурно/етнографічних причин, з яких якомусь народу(народам) довелося постійно стикатися з питанням смерті і надприроднього.

Я не певна, чи є в Україні переконливі аналоги Геловіну. Те, що називається Велесовою ніччю - неоязичницьке свято, заміна Геловіну і не має архаїчної тяглості. Більш менш за суттю вшанування предків, задобрення духів і відлякування нечисті виступають українські русалії влітку.

Український Русальний тиждень - це автентичне архаїчне унікальне свято. Воно має свої тяглі звичаї і обрядовості, які зародилися у нас в давнину природньо і відрізняють нашу культуру від інших.

Але Геловін, окрім "практичної" користі вшанування предків тощо - це також період рефлексії часу, коли все перелаштовується, стає дивним, непривітнім, загадковим. Тривога і відчуття небезпеки значно сильніші, ніж під яскравим сонцем і теплом літа.

Навіть протирічне зичення Happy Halloween- це про побажання пережити важкий час, впоратися з небезпекою, подолати Зло.
І тому я вважаю, що він не просто допустимий для святкування в Україні, але необхідний, бо українці як і всі відчувають прихід осені по-особливому потребують вивільнення своїх почуттів.

Тому підійдемо нарешті до головного питання: Геловіну в українських декораціях.

Припустимо, ви хочете намалювати малюнок про Геловін, написати якусь моторошну історію, чи навіть влаштувати вечірку. Що вам робити, аби це був саме УКРАЇНСЬКИЙ Геловін?

Отже, українська символіка Геловіна, вочевидьки має походити з українських осінніх символів, традицій і уявлень про осінь. Наприклад, в нашій культурі ознакою осені є відліт птахів до Вирію(що приурочують до свята Здвиження Христа(27 вересня).

(Перед відльотом вони утворюють тривожні темні вири у небі, що особисто для мене виглядає як апокаліптичний ураган.)
А от кажани як один із символів Геловіну - трохи не те. Хтось колись бачив кажанів у ніч з 31 жовтня на 1 листопада в Україні?

У нас час Геловіну може вже бути надто холодним, і кажанчики тоді впадають у сплячку. Тобто, кажан як символ українського геловіну(принаймні у її північній частині, на півдні, в Криму, все може бути інакше!) саме цієї дати вже неправдоподібний.

Що до Геловіну доречне з рослинності - це, звісно гарбузи(як і у всіх),...

Ось, наприклад, мені розповіли в коментараях до треду:

"у нас в селі на Маковія вирізали гарбузи і вставляли свічки, а-ля ліхтарі Джека. Ходили ввечері по будинках, стукали у вікна і показували гарбузи (типу лякали). В кінці гарбузи ставили під двері тим людям, після яких знали, що гарбуз буде розбитий, стукали і тікали."

...але також калина (і деякі інші ягоди) і шипшина. Взагалі у шипшини дуже великий готичний потенціал, як я вважаю, з її шипами, червоними ягодами, і чаєм який з неї можна варити.

Українські осінні (православні) свята дуже пасують Геловіну. Наприклад 11 вересня «Головосіка» - на честь відсіченої голови Іоана Хрестителя, котру піднесли вродливій танцівниці Соломеї. Цього дня заборонялося співати й танцювати.

Бо саме за допомогою пісень і танців вона домоглася страти Хрестителя. (Заборона танцювати і співати(зазвичай, між іншим, на анші свята забороняють протилежне:працювати) звучить дуже готично і драматично, зважаючи, які українці співочі і танцюристські. Чим не сюжет?)

Щодо танцювати і співати. Адже саме восени молодь починає збиратися на вечорниці в хатах, бо на вулиці стає надто холодно. Гарний початок для горрору, чи не так?

І щодо кажанів, які впадають у сплячку. Достатньо моторошний сюжет: ховатися восени від дощу і холоду, або на нічліг, а там вже хтось сховався до тебе…

На Головосіку не можна нічого різати, що нагадує собою голову. Взагалі вважається, що цього дня не варто брати у руки гострі речі: ніж, сокиру, пилку. Тобто, все, що нагадує мученицьку смерть святого. У народі кажуть: «Якщо зрізати головку капусти в цей день, то може потекти кров».

Цього дня у лісі збирали лікарські коріння. На Поліссі також збирали останній цвіт святоянівського зілля (звіробою звичайного), заливали його горілкою й тримали, як найкращі ліки, протягом всього року.
Поліщуки на Головосіка збиралися на полювання вовків.

---

Про вовка промовка, а значить саме час згадати про казку "Залізний вовк", як про чудового персонажа українських казок, гідного для створення образу на український геловін!

Тим паче, що в Литві це вже роблять як показано на фотографії нижче (джерело):

З литовців взагалі у цьому відношенні можна брати приклад: вони дуже дбайливо відносяться до своєї культури і традицій, розвивають їх і осучаснюють. Геловіну загалом це теж стосується: його вони теж, як я можу судити по фото, що траплялися мені в твіттері, святкують по-своєму і по-слов'янськи, якщо так можна висловитися.

---

На «Здвиження Христа» (27 вересня) до Вирію також повзуть і гади, а тому в день Здвиження небезпечно ходити в ліс.
На Київщині дітям кажуть, що в день Здвиження гади заповзають у велику яму і там лижуть гадючий камінь.Лякаючи дітей, щоб не ходили до лісу, розповідають таку пригоду:

Одна дівчина не послухалася мами й пішла в ліс; там вона впала в гадючу яму, вилізти звідти не могла і так прожила всю зиму аж до весни. Гадюки смоктали з неї кров, а вона лизала гадючий камінь.

В українських казках і переказах на осінь часто припадають суди або якісь покарання. Наприклад нам в школі читали казку про те, що Шипшина була дуже гордовита і зухвала, росла високо, де її неможна було дістати, за це її осудили інші рослини. І тоді Бог її покарав, зробивши низькорослою рослиною і з шипами.

Подібні суди відбувалися і серед птахів. Особливо це стосувалося зозуль, котрі протягом літа байдикували — не вили гніздечок, не вигодовували діточок, а свої яєчка підкидали іншим птахам. За це вони мусили останніми вирушати до вирію, щоб дорогою поїти і годувати стомлених птахів.

У що можна вдягнути геловінських українців? У «геловінського стилю» є дуже впізнавані елементи типу смугастості, картатості, чого вдосталь і в нашому народному вбранні. Можна лише змінити колір на більш «геловінський», тобто контрасти монохрому і яскравих барв.

А дещо міняти взагалі не доведеться, бо, наприклад, керсетка, як на мене, - еталон українського традиційного готичного вбрання, особливо у поєднанні з яскравим помаранчевим намистом!

Якщо ви хочете чогось готичного і аристократичного, наприклад, для ваших українізованих вампірчиків, то зверніться до вбрання української шляхти і козацької старшини. У художниці Катерини Штанко, у неї дуже виразні готичні ілюстрації, одну з яких ви побачили на початку довгочиту.

Кілька світлин з мого особистого архіву. Українському Геловіну точно пасуватимуть рушники, хустки, килимки з козячої шерсті, корзинки, сухоцвіт, усілякі солом'яні і тканинні ляльки, пироги тощо. І ворожіння зі свічками, звісно!

Хочу під кінець також порекомендувати українського артера, що створює чудові іллюстрації на тему українізованого геловіну.