Чому люди займаються піратством ігор

Якби не поголовна домінантність Steam, я б користувався постійно GOG і подібними, оскільки ця платформа залишає можливість ВОЛОДІТИ грою, мати можливість подарувати другові, коли самому набридне і т.д. Стрімінговий контент забрав у нас можливість володіти контентом і залишає від покупки тільки чек, знецінюючи товар, що призводить до "бібліотеки" з купою ігор, в які ми не граємо.

Припускаю, якби це опитування ми провели 10 років тому, результат був би кардинально іншим.

Мислите не дуже правильно. Достатньо якби проводили опит в гиншому мѣсцѣ, то результат був би кардинально іншим. Причини по сутѣ були би ті самі: култура, ₴₴ + час.

Наприклад дѣти або якась особа з подібними параметрами мають чимало часу, але не ₴₴; тому якщо вони не підсѣли на якісь безкоштовні затягувальні ігри як Контра, Дота, Фортнайт ітд, то скорѣш за всього крали би якісь шутери, ярпґ ітд. Можна також додати, що не завжди доступна сама можливість [нп. обмежѣння по реґійону] чи переклад [бачу, теж впливає на це].

Як не дивно, але, навѣть зараз і серед дорослих, також є явище як нерозумѣння піратства. Тобто особа цѣлком може купяти піратський продукт [манґа, попросить встановити в «спеціяліста» проґраму, товар ітд, ранѣше діски] і їй цѣлком окей.

Поділюся тут своєю історією. Ще пару років тому, я й не міг подумати, що почну платити за ігри. Мій шлях у ґеймінґу почався з того, що старший брат давав пограти на своєму ноуті в Тотал Вар та Кал оф Дьюті. Тож з часом я виріс з думкою про те, що платити за ігри - безглуздя. Однак, як не дивно, саме ця думка й привела мене на шлях купвлі ігор. Десь на початку 21-ого року я почав збирати ігри з роздач у EGS і у мене з'явилася нічогенька бібліотека ліензованих проектів. Потім, літом того ж року, коли під час роздачі Батлфілдів (на Амазон), я зробив собі карту аби забрати їх за невелику ціну. По суті, це була моя перша витрата на гру, але вона була така невелика (особливо якщо враховувати, які ігри я отримав), але вже щось. Потім, восени я вирішив на роспродажі купити у стімі Rainbow Six Siege за 70 гривень. Витрата теж невелика, а гра прикольна. Ну а потім закрутилося-завертілося. Відьмак 3, Фар Край 5, трилогія Метро стали моїми першими сюжетними придбаними іграми. Тоді я зрозумів, що ігри не просто можна купляти - їх треба купляти, аби підтримати розробників. Зараз я вже не пірачу. Я нормально ставлюся до піратства, але ці відчуття від гри у чесно купленну гру я вже не забуду ніколи. Це справжній шарм.

На мій погляд є тільки дві категорії ідейних піратів: діти та маргінали без життя та нормальної роботи. Коли тобі 13 років в тебе повно вільного часу та бажання грати, ти качаєш та «устанавліваєшь всє ігри» (с). Після 25 років часу та енергії грати вже майже не лишається, якщо в тебе є нормальна робота, кар’єра та життя не пов’язане напряму з ґеймдевом. Граєш тільки в шедеври тих жанрів, які тобі подобаються і це звичайно не більше 5-6 ігор на рік. Навіть маючи середній дохід платити за них не проблема, знову ж такі, немає часу на пошук «нормального торренту» по інтернет-смітникам та його встановлення з «таблєтками» та іншим лайноїдством яке так люблять романтизувати ідейні пірати. Заплатив 20 доларів та граєш собі (на релізі знову ж такі досвідченні люди рідко щось беруть за фулпрайс, адже треба дочекатися нормальних відгуків).

Саме тому я не бачу великого сенсу в агресивній боротьбі з піратсвом. По-перше це лицемірство тому що ми всі самі у дитинстві піратили, по-друге люди які є ідейними піратами існують поза всякої критики, якщо у них забрати торренти, вони нічого купляти не будуть крім стім-мотлоху зі знижкою в 99%, тому що грошей в них немає і ніколи не буде з таким образом життя.

це вся стаття, чи ви плануєте продовження? Бо якось куцо виходить, тема не розкрита.

Чому я піратив раніше: 100% тому що швидко й безкоштовно отримати гру.
Чому я зараз купляю: 100% є гроші, терпіння до знижки, Steam досягнення.

За останні років 6 піратив лише те, що неможливо купитиз тих чи інших причин