Плаский ззовні, але не всередині: огляд Paper Mario: The Origami King

За декілька десятків років у межах франшизи Маріо вийшло багато ігор та підсерій, які сильно відрізняються одна від одної. Окремо серед них існує Paper Mario – значно менш популярні ігри про пригоди італійського сантехніка в паперовому світі. Я вирішив почати своє знайомство з останньої частини серії, яка вийшла у 2020 році. Зацікавив мене в цьому знайомий, який описав її як «Маріо з сюжетом». Недавно гра була пройдена, і тепер я готовий поділитися враженнями стосовно цього незвичайного проєкту.

СЮЖЕТ
Слід відразу сказати, що Paper Mario: The Origami King на цей момент є однією з найбільш сюжетно-орієнтованих ігор у франшизі, яка покладається на взаємодію персонажів, а не на ігролад. Доволі незвично, приблизно сімдесят відсотків контенту в грі – це текстові репліки різних персонажів, але про них пізніше. Якщо говорити про зав’язку сюжету, то вона доволі проста. Нам знову треба буде рятувати принцесу Піч, але тепер не від Боузера (у цьому випадку він виступає нашим союзником), а від Олі: такого собі чоловічка-орігамі, який має на меті створити новий світ, де всі паперові жителі будуть перетворені на це ж саме оригамі, а він стане їх королем. У боротьбі зі злодієм нам допомагає його сестра Олівія, яка не поділяє поглядів спраглого до влади брата.

В принципі, це все, що вам потрібно знати про сюжет. Він такий же банальний, як і в інших іграх про Маріо, але тут особливість в тому, як нам презентують і розкривають його, а роблять це дуже добре. Гра має достатньо багато діалогів, по суті, їх читання займає більшу частину ігрового процесу – і це класно, тому що написані вони дуже якісно. Ви можете порозмовляти з будь-яким персонажем, який вам зустрінеться, і кожен з них дасть якийсь коментар стосовно ситуації, пожартує або ж поділиться своїми проблемами. І це не просто якісь репліки для галочки, ні, вони реально цікаві, смішні, а інколи навіть змушують задуматися. Тут ми приходимо до того, що ця гра робилася в першу чергу для дорослої аудиторії, тому що у розмовах є багато речей та деталей, які діти просто не зрозуміють: часто розробники торкаються проблеми призначення окремої людини в цьому світі, проблеми самотності, втрати близької людини тощо. В The Origami King ми можемо поспілкуватися з гумбами, купами, тоадами, бобомбами та іншими жителями цього світу, на яких раніше не концентрували великої уваги. Тут вони не просто статисти, а повноцінні персонажі зі своєю життєвою філософією та цінностями. Як на мене, це йде на користь грі й доводить, що Нінтендо не боїться експериментувати та ризикувати продажами. Також додам, що у грі достатньо непогана постановка і багато катсцен, що також незвично. В підсумку, ми отримуємо досить насичену сюжетну пригоду, яка сприймається скоріше як серіал, але геймплейні елементи звичайно теж присутні, про них поговоримо далі.

ІГРОЛАД
Ігролад є одним із найбільш неоднозначних елементів у грі. Геймплений цикл тут чимось нагадує класичні JRPG. Присутні декілька з’єднаних між собою локацій з хабами, які можна досліджувати, по цім же локаціям пересуваються вороги. Самі ж битви зазвичай відбуваються в покроковому режимі (є й ті, які відбуваються в реальному часі, але їх мало). Ви з ворогами переноситеся на арену, яка має вигляд кола, поділеного на сектори, їх можна переміщати. Основна ваша задача в цій ситуації – за обмежений час правильно розставити ворогів по секторах, щоб утворити з них потрібні лінії, така собі просторова задачка. Якщо все зробили правильно, то сила атаки Маріо збільшиться, і ви зможете перемогти всіх ворогів за один хід, навіть не давши їм можливість атакувати. А якщо ні, то битва значно розтягнеться, але все одно перемогти буде легко. Правильне розв'язання задачі просто економить вам час. Спочатку це відчувається доволі цікавою механікою, але потім розумієш, що комбінації повторюються, і залишається ряд окремих патернів, за якими треба розставляти ворогів. Тому на двадцятій годині гри битви сприймаються скоріше як нудна рутина, що заважає тобі рухатися по сюжету.

Окрема ситуація з босами. Там теж присутня оця кругла арена, яку треба пересувати, але в цьому випадку ви це робите для того, щоб Маріо міг дістатися до противника і зробити якусь дію, тобто вам треба правильно прокласти маршрут, щоб активувати всі необхідні тригери. Подібні битви мені сподобалися, вони відчуваються більш складними та комплексними, також самі боси й взаємодія з ними зроблені цікаво. Окремо слід сказати про тутешні данжі. Вони являють собою окремі локації, де є і бойові сегменти, і головоломки, і навіть трошки платформингу, а в кінці гравця чекає битва з босом. Ці сегменти гри досить різноманітні й цікаві.

Якщо говорити про арсенал Маріо, то тут все доволі не різноманітно. Є два види основної зброї – молоти та взуття. Їх існує декілька видів, але різняться вони тільки за силою атаки. Також присутні предмети, які можна використовувати в бою: грибочки для відновлення здоров’я, вогняні та крижані квіти, хвіст єнота тощо. Ще є артефакти, що дають певні переваги в бою чи при дослідженні локацій. Все це купується в магазинах за монети, які дають у величезній кількості, тому у вас всього завжди буде вистачати.

Другим важливим ігроладним елементом є дослідження локацій, він містить пошук колекційних фігурок, блоків, латання дірок за допомогою конфетті та порятунок Тоадів. Останнє є напевно найцікавішою частиною, тому про це докладніше. Зазвичай по локації розкидана якась кількість Тоадів, їхнє розташування може бути досить неочевидним. Наприклад, стрибає якась жаба, бабах по ній молотком, і вона перетворюється в Тоада. Також вони можуть маскуватися під різні предмети, висіти на стінах чи знаходитися під землею. Найкраще в цьому те, що кожен порятунок провокує діалог, тому це зайва нагода почитати якийсь смішний коментар стосовно ситуації, яка з ними сталася. В принципі, процес дослідження у грі зроблений ненав’язливо, і ти просто займаєшся цим під час проходження сюжету, не підриваючи тим самим темп.

ВІЗУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ТА МУЗИКА
Візуальна частина гри зроблена дуже якісно. Звичайно, ви не побачите там якогось технологічного прориву, але артдизайн в The Origami King знаходиться на дуже високому рівні. Локації це не просто банальні ліс або пустеля, вони насичені деталями та красиві, кожна з них має свої особливості: ви побуваєте і в японському парку розваг, і покатаєтеся на кораблі по морю, і відвідаєте локацію з китайською атмосферою. По цим всім місцям просто цікаво ходити та досліджувати їх, дивитися на різні винахідливо зроблені предмети із паперу. Напевно, це зараз одна з найкрасивіших ігор по Маріо після Super Mario Odyssey.

Музичний супровід гри також не пасе задніх, грамотно підкреслюючи атмосферу локацій та ігрових подій. Окремо слід відзначити сегменти, де нам показують цілі музичні номери. Вони зроблені дуже якісно та надовго запам’ятовуються.

ВИСНОВКИ
Що ж виходить у підсумку? Очікування від гри у мене були не дуже високі, думав, що це буде така собі другорядна серія, яка нічим мене не зацікавить, проте я помилився. Paper Mario: The Origami King подарувала мені дуже багато позитивних емоцій. Це насправді дуже незвичний, але цікавий та насичений проєкт, який підкупає тебе своєю атмосферою, персонажами та діалогами. Після проходження у мене склалося враження, що я подивився якісний мультсеріал по всесвіту Маріо – і це був класний досвід. Можу радити цю гру всім, хто є фанатом походеньок знаменитого італійця, а також тим, хто шукає якогось нового ігрового досвіду в межах цієї знаменитої серії. Ви не будете розчаровані.

На цьому в мене все. Сподіваюся, що огляд був корисний і цікавий. Бережіть себе та не забувайте донатити на ЗСУ. А якщо вам подобається мій контент, то підтримати мене можна на Донателло. Па-па.