Фільм реалістичний. Він не Геніальний, чи надзвичайний, він просто хороший.
Мораль в цьому фільмі проста. Якщо тебе вважають біженцем дурнем, і тобі це не подобається, то ти маєш робити те що вважаєш потрібним. Втекти від проблем це водночас зустріти їх ще більше. І, а коли ти розв'язуєш проблеми, коли вирішуєш те що тобі й твоїм рідним мішає, це і робить тебе щасливим.
Та ніколи та нікому насильство не помагало, якщо ви його починаєте чи захищаєтеся в виді насильства. Треба завжди розуміти, що вам може прилетіти. Попри те на якій ви були стороні. Ви все-таки завдали комусь болю. А просто так біль в цьому світі не забувається.
Та пам'ятати цей біль і завдавати свідому біль іншому, це означає втікати від проблеми примирення. Коли мене розізлили і я б'ю когось, чи стіну, чи дерево, я розумію що цей перебіг люті він до дупи нікому не потрібний. Лише злому началу, лише злій стороні сили.
Хан це розуміє він ніколи не злився, ніколи не хотів нікого вбивати. Він просто вийшов заложником своєї ситуації. І він робив, як найкраще. Коли наш головний герой це розуміє, він перестає бути задирою та довбнем високої ноги. Він стає та старається вирішити все добрим чином, із посмішкою на устах. Так, як би Хан зробив.
І якщо чесно це єдина річ де гонки поставленні на першу сходинку важливості. У інших частинах гонки це тільки інструмент аби порівняти в кого мотор більший. Або хто вміє краще повертати та бити суперника. І це найкращий варіант того як можуть використати машини в форсажах окрім токійського дрифту.
Деколи може доходити до абсурду, когось обігнати чи доказати мафії, її спіймати, перегнати атомну боєголовку на машинці.
Якщо вам навіть подобаються гонки чи не подобається, та ви всеодно любите просто хороші історії, то цей фільм для вас.
Топ коментарі (0)