5 реалістичних фільмів про шпигунів

Кому як не українцям цінувати кіно про шпигунів. Спеціалісти, які виконують надскладні завдання й при цьому лишаються непоміченими, точно заслуговують на повагу. А фільми про таких персонажів — на увагу, бо зазвичай це ефектні стрічки з елементами екшену, трилера чи бойовика. Словом, видовищно. Тому сьогодні я порекомендую 5 реалістичних фільмів про шпигунів.

Рухатися будемо за роками випуску й почнемо зі стрічки, що вийшла 15 років тому.

Тіло брехні

«Тіло брехні» — американський шпигунський фільм Рідлі Скотта, що вийшов у 2008 році. Головні ролі виконали Леонардо ДіКапріо та Рассел Кроу. Фільм базується на романі Девіда Ігнатіуса.

Дія стрічки розгортається на Близькому Сході. Нам розповідають про спроби ЦРУ та Головного управління розвідки Йорданії зловити терориста «аль-Саліма». Мало того, що представники державних спецслужб розчаровані невловимістю своєї цілі. Вони ще й мають геть не схожі підходи в роботі. Все це значно погіршує спроби виконати завдання. Тож чи вдасться героям дійти згоди, аби об’єднатися проти спільного ворога? І чому кожного з них навчить цей досвід? Не дізнаєтеся, поки не подивитися. Я спойлерити не буду.

А от цікавинку додам. Зйомки фільму відбувалися здебільшого в Сполучених Штатах і Марокко, після того як влада Дубая відмовила в дозволі на зйомки через політичну тематику сценарію.

Критики високо оцінили режисуру та візуальний стиль фільму, а також гру двох головних героїв. Однак його розкритикували за шаблонну обробку історії та використання умовностей шпигунського жанру, як, наприклад, кадри спостереження з висотних літаків-розвідників. Чи проблема це і чи псує це якось враження від фільму? Як на мене, ні. Зрештою, на дворі тоді був 2008 рік. І як для того часу, стрічка вийшла досить потужною.

Шпигун, вийди геть!

Далі — 2011 рік і фільм «Шпигун, вийди геть!». Це британсько-французький трилер режисера Томаса Альфредсона. Знятий за мотивом роману «Кітляр, кравець, солдат, шпигун» 1974-го британського письменника Джона Ле Карре.

Про що фільм? За сюжетом, події розгортаються в Лондоні на початку 1970-х років і розповідають про полювання на радянського подвійного агента на вершині британської секретної служби.

Чимало працівників британської розвідки здогадувалися, що в її керівництві давно засів «кріт», що працює на радянський союз. Але ті, хто наважувався про це заявляти відкрито, чомусь опинялися у відставці. Втім підтвердження існування радянського агента прийшло із зовсім несподіваного боку. Починається таємне розслідування, яке очолює Джордж Смайлі, якраз той спеціаліст, що знаходиться у відставці. І ніхто, включно з вищим керівництвом розвідки, не повинен здогадатися, що на «крота» знову оголошено полювання.

Фільм був найкасовішим у британському прокаті протягом трьох тижнів поспіль. Він отримав премію BAFTA як найкращий британський фільм. Стрічка також отримала три номінації на «Оскар»: за найкращий адаптований сценарій, за найкращу оригінальну музику та за найкращу чоловічу роль. Однозначно заслуговує на вашу увагу.

Тридцять хвилин по півночі

На щастя, фільми про шпигунів не завжди зосереджені на чоловіках-героях. Ось, наприклад «Тридцять хвилин по півночі» — воєнний трилер 2012 року.

Що розкаже вам стрічка? Після терактів 11 вересня 2001 року Усама бен Ладен став одним із найбільш розшукуваних людей на планеті. Полювання на лідера терористів стає ключовим для адміністрації президента США. Та хто стане тим, кого заслужено можна назвати однією з найважливіших фігур у цій справі? Це — оперативниця, роль якої виконала Джессіка Честейн. Завдяки її самовідданості й навичкам у травні 2011 року військово-морські сили США нанесли смертельний удар, убивши Бен Ладена на його території в Пакистані.
Чи вартує витрачати на фільм аж 2,5 години свого життя? Ну, Усама Бен Ладена довго ловили — чого ви очікували? Скажу так: я витрачав більше і на гірше, тому фільм можна й подивитися.

Тим паче, що «Тридцять хвилин по півночі» отримав премію асоціації кінокритиків Нью-Йорка як найкращий ігровий фільм 2012 року, а Кетрін Бігелоу перемогла в режисерській номінації. Фільм вважають одним з найкращих, що був знятий на початку 21 століття.

Гра в імітацію

Наступний у списку — «Гра в імітацію». Це історичний трилер 2014 року про британського математика, логіка, криптоаналітика та батька сучасної інформатики Алана Тюрінга. Тюрінг був ключовою фігурою в розшифруванні нацистського коду Енігми. Його робота допомогла Антигітлерівській коаліції перемогти у Другій світовій війні.

Фільм охоплює ключові періоди життя Алана Тюрінга: його нещасливі підліткові роки в школі-інтернаті; тріумф його таємної роботи під час війни над революційною електро-механічною машиною Bombe, яка могла дешифрувати до 3 000 морських кодів Енігми на день; та трагедію його післявоєнних років, коли його звинуватили у публічній непристойній поведінці через зізнання у гомосексуальних стосунках. Останнє, звісно, повний треш. Працюєш все життя на благо країни, а потім зазнаєш кримінального переслідування лишень за те, що ти гей. Тішуся, що Британія сьогодні більш толерантна.

Фільм мегацікавий, а Бенедикт Камбербетч ідеально вписався в головну роль. Це та стрічка, яку не можна оминути, якщо ви полюбляєте фільми про шпигунів.

Шпигунський міст

І останнє, що пораджу сьогодні, — «Шпигунський міст» — історична драма 2015 року режисера та співпродюсера Стівена Спілберга за сценарієм Метта Чармана та братів Коен. У головних ролях: Том Генкс, Марк Райленс, Емі Раян та Алан Альда. Як на мене, після таких прізвищ можна вже запускати фільм, бо очевидно, що це буде щось мегакруте.

Але, якщо вам з якихось причин недостатньо зіркових імен, можливо, підкупить сюжет.

Дія фільму розгортається під час холодної війни. 1957 рік. Відомий адвокат Джеймс Донован отримує незвичайну справу. Його клієнтом стає Рудольф Абель, якого підозрюють у шпигунстві на користь радянського союзу. Дії Донована як адвоката викликають захоплення, та не в суддів чи присяжних — їх робота адвоката дратує. Та як би не було, Донованну вдається пом’якшити вирок для свого клієнта.

Смертну кару замінюють 30 роками ув’язнення. Незабаром же з’ясовується, що в СРСР взяли в полон американського шпигуна Френсіса Пауерса. Радянська влада вирішує обміняти Пауерса на Абеля. Та що робитиме Донован? І ким він зрештою стане для країни в очах її громадян?

До речі, назва фільму — «Шпигунський міст» — відсилає до мосту Глініке, який з'єднує Потсдам з Берліном, де свого часу відбувся обмін полоненими.

Фільм отримав схвалення критиків за сценарій, гру Генкса та Райленса, режисуру Спілберга й музичну партитуру Томаса Ньюмана. Стрічка мала касовий успіх, зібравши 165 мільйонів доларів у всьому світі при бюджеті 40 мільйонів. Вона отримала шість номінацій на премію Оскар, зокрема як найкращий фільм і найкращий оригінальний сценарій, а також отримала нагороду за найкращу чоловічу роль другого плану у виконанні Райленса.
Тому дуже рекомендую до перегляду.

З поганого у стрічці — русняві лиця.