Швидкість, м’ясо і бензопили. Огляд Turbo Overkill

Turbo Overkill - це м’ясний арена шутер, який бере натхнення як зі старої класики, так і з сучасних представників жанру (не те щоб їх було багато). Ретро-графіка, пачка стволів та кіберпанк, але що ж робить цю гру особливою?

БЕНЗОПИЛА

В ногу герою вмонтована бензопила, яка розгортається в момент ковзання. Ця особливість дуже чітко описує головний аспект гри - вона неймовірно швидка. Останні дві Doom чудові шутери, які намагаються розвинути свій жанр, але нав’язані добивання чи не найсуперечлива геймплейна механіка в них: якщо гравцю треба відновити боєзапас або Палач Рока на грані смерті - він має зупинитись, дивно скажіть? Turbo Overkill іде іншим шляхом. Хочеш жити - не зупиняйся ні на секунду.

Мені дуже сподобалося, як Apex Legends зробили механіку ковзання, і я подумав: "Це круто і все таке, але що, якби цим можна було вбивати монстрів?". - Розробник Turbo Overkill

Ну добре, можна в ковзанні бензопилою вбивати ворогів, чи не легше їх просто розстріляти? Так, дійсно, підходити ближче до ворогів - наражати себе на ще більшу небезпеку. Але варто поставити аугмент і при кожному вбивстві бензопилою, вона починає хілити персонажа. І ось тепер ця механіка стає майже необхідною на високій складності у грі. Тим не менш, гру можна пройти і жодного разу не використавши ногу-бензопилу. Це підводить до ще одної речі, яку Turbo Overkill зробила краще ніж Doom Eternal - вона не нав’язує гравцю єдиний спосіб як грати в неї.

Guns-guns-GUUUNS

Куди ж без вогнепальної зброї? В Turbo Overkill їх аж 9 і кожна з них, як модно сьогодні, має альтернативний вид стріляння. Загалом, набір досить стандартний: парні пістолети, дробовик поменше, парні ПП, дробовик побільше, кулемет, ракетниця, плазмаґан, снайперська гвинтівка та місцевий аналог BFG. За що можна похвалити розробників, так це за те, що вся зброя на протязі всього проходження залишається актуальною, не в останню чергу завдяки альтернативним видам стрільби. Наприклад, стандартний дробовик програє супердробовику в шкоді, але його альтернативний вид стрільби може станити деяких особливо докучливих ворогів, що сильно полегшує бої з ними

Зі зброєю я багато експериментував. Я великий шанувальник оптимізації механік. Раніше вся зброя була відокремлена, але я вирішив, що буде цікавіше, якщо зброя буде багатофункціональною.

Цікавим же є метод, яким гра вчить користуватись зброєю. Замість того, щоб сказати гравцю “Ось цей вид ворогів ти маєш вбивати саме цією зброєю, бо вона найефективніша”, вона тимчасово обмежує його. У грі є арени з так званим Protocol Breach (Порушення протоколу), на них гра обмежує доступний пул зброї до одного-двох зразків. Це цікаві челенжі, які спонукають гравця вийти за комфортний йому супердробовик і спробувати щось нове. Але обмеження це діє лише на одній арені, яка проходиться за хвилин 5, отже ніхто не забороняє проходити гру на комфортних 2-3 стволах (хоча на складності Murder Machine заточити кожну зброю прийдеться, але про це пізніше).

Що сюжет?

Він є

Головного героя звуть Джонні Турбо, головний злодюшка - штучний інтелект Сін (Syn), ще там типу корпорація ТераТек є і всякі найманці… вам це серйозно цікаво? Ні ну тобто так, сюжет важлива частина сучасних ігор, але будемо чесні, в м’ясних шутерах це чи не на останньому місці. А от про що хотілося б сказати, так це те, як гра себе подає. Вона… як би це сказати.. не боїться бути веселою. І вона не опускається до трешу рівня Duke Nukem чи Postal, але і серйозною (лол) як Doom Eternal вона не намагається себе виставити. Вона просто весела. Іконічні цитати з бойовиків 90-х? Так! Вставити рокетджамп прямо в катсцену? Чому би й ні! Пожартувати, що у героя буквально металевий пах? А як без цього! Вона дуже весела, і гарна

А в кого стріляти?

Ворогів у грі загалом 24 штуки, не рахуючи босів. Всі моби поділяються на три класи: "сміттєвий моб", "важкі" та "суперважкі". "Сміттєві" вбиваються з пари пострілів, або одньго слайду бензопилою, на "важких" же треба витратити як мінімум пару пострілів з супердробовика, а про "суперважких" краще помовчу, виражаючись словами розробника, вони kick ass every time. На аренах всі вороги розставлені на своїх місцях, ніякого рандому, отже якщо бій іде складно, арену завжди можна завчити.

Геймплей

Як я вже казав, він дуже швидкий. Окрім просто викрученої швидкості, також є два деши, до двох додаткових стрибків в повітрі, гак-кішка (ну куди ж без неї) також ніхто не скасовував рокетджампи і додатковий буст від переходу в режим ковзання-бензопили. Все це дає такий концентрований геймплей, що іноді втрачаєш відлік часу в ній. І геймплей також урізноманітнюється рівнями з транспортом, повірте, рівень з мотоциклом запам’ятається рівень надовго.

Нові геймплейні механіки (в тому числі і зброя) відкриваються поступово, більшість буде відкрита на першому епізоді, в той час як в третьому відкриється тільки одна нова механіка (але ж яка!)

Колекційні предмети, прокачка, рівні

Структура гри стандартна для жанру: 3 епізоди по 8 рівнів. На кожному рівні є коллекційні предмети: чіпи і касети - вони відкривають додаткові секретні рівні, гарний спосіб ще затриматись у грі. Також є нескінченний режим - наростаюча складність та збирання всіх апгрейдів з нуля. Мені особисто він здався душнуватим, але побігати на середній складності теж можна.

Прокачка у грі здійснюється шляхом аугментації: на кожну частину тіла Турбо можна начепити по декілька різних аугментів. Аугменти купляються за валюту, що випадає вдосталь з ворогів. Аугменти лише посилюють деякі здібності персонажа та можуть скорегувати ваш стиль гри, але за вас вони арену не пройдуть. Skill issue є skill issue)

Що ж складність?

Процитую розробника:

Більшість балансування здійснюється навколо нормальної (Regular Joe) складності, складніші - це не те, що я міг би належним чином опрацювати, тому це лише статичні модифікатори. Було кілька дійсно хороші пропозиції від спільноти, наприклад, витягнути набої з автоматів на більш складних рівнях.
Я сам пробував грати на високих складностях, і вони щоразу надирають мені дупу (особливо Murder Machine). Збалансувати все це дуже складно після релізу, оскільки люди звикають до значень, навіть якщо вони не повністю збалансовані.

Від найлегшого до найскладнішого існує 5 рівнів складності: Virgin Blood, Regular Joe, Street Cleaner, Serve me Pain та Murder Machine. Різниця між ними в швидкості снарядів, які в вас летять, та шкоді, яку вони вам наносять. Якщо на першій ці показники дорівнюють 0.5 та 0.3 відповідно, то на останній вже 1.7 та 6.66. Якщо хочете збалансовану пригоду, де вас не буде знищувати з фулл хп ваншотом самий слабкий моб, то обирайте Regular Joe. Але якщо любите челенж, я раджу обрати Serve Me Pain - вона дає суттєвий виклик, щоб ви користувались усім доступним арсеналом і не настільки душна як Murder Machine (не повторюйте моєї помилки, не проходьте на максимальній складності в перше проходження).

Get your ass back here

Що мені не дуже сподобалось у грі - боси. Ось де баланс на високих рівнях складності ну дуже хиткий. Особливо людиноподібні боси зроблені найгірше. Та ж ULTRAKILL з людино(робото)подібними босами справилась набагато краще.

Останній з фінальних боссів (навіть не питайте) взагалі залишив дуже суперечливі думки. По-перше, у нього завжди одна і та ж послідовність атак, я не впевнений, чи розробники помилились з псевдовипадковими числами, чи так і було задумано. По-друге, він ну дуже складний на Murder Machine і я підозрюю, що все ж таки константна послідовність дій була зроблена навмисно, бо єдиним способом його вбити для мене було якнайшвидше збити йому першу фазу і сподіватись, що я не попаду під лазери у другій. Коротше, meh…

Ще трохи про флоу

Я багато вже написав про цей стан потоку вище, але насправді, я повноцінно його відчув тільки з виходом третього епізоду. Спочатку я дуже недооцінив бензопилу (якій присвятив так багато символів в цьому огляді, ага), що вилилось в страждання на початку третього епізоду. Але в той момент коли в голові щось “клацає” і ти починаєш розуміти гру, ти і ловиш цей флоу.

Завдяки тому, що гра не вчить як в себе грати, вона дає інструменти, а гравець має сам знайти найефективніший спосіб робити свою справу. Це вимагає зростання саме навичок гравця, що врешті дає більшу емоційну винагороду, бо набагато приємніше коли не гра стала легше, а ти став краще еге ж?

Врешті, Turbo Overkill особисто для мене (ще два роки тому) стала приємним відкриттям в жанрі, а з виходом останнього, третього, епізоду, і остаточним релізом влітку цього року чи не грою року. Вона дарує дуже приємні емоції і навіть після душного фінального боса я пішов перепроходити її з першого рівня, бо вона неймовірно аддиктивна і дуже добре вміє підтримувати режим потоку. Я багато про що не розповів в цьому огляді, від деяких геймплейних механік до музики (а вона тут теж чудова) і графіки. Тож пропоную спробувати її самостійно, тим паче зараз по знижці вона коштує як ⅕ останньої CoD.