Як я на гору ліз. Огляд Celeste

Celeste - це гра жанру Precision Platformer або платформер на точність, де ви, в ролі молодої дівчини, на ім’я Меделін, сходите на гору, борючись не тільки з ландшафтом та суворим кліматом місцевості, а й з власними психологічними проблемами.

Одразу про важливе

Цікавий факт: неможливо обігнати особисте відображення.

Як і притаманно жанру, Celeste має дуже чутливе керування. До самого кінця гри в ігрока незмінний набір можливостей: рух вправо-вліво, стрибок, дертя по стіні та ривок. При чому можливість робити ривок перезаряджається тільки коли Меделін стоїть на землі. На цьому і будується увесь геймплей.

Замість додавання якоїсь прогресії в здібностях Меделін розробники вирішили сфокусуватись на наповненні рівнів: кожна з глав має унікальні механіки, з якими взаємодіє ігрок. Окрім звичних шипів на поверхнях є й складніші механіки, як то вітер, який додає швидкості чи сповільнює героїню, або платформи, що рухаються тільки за умови використання ривка ігроком. Загалом за той недовгий час проходження основного сюжету гра ніколи не здається якоюсь нудною, різноманітності геймлею вистачає і на набагато довший проміжок гри.

В чому ж дійсно мета гри?

Ти піднімаєшся на загадкову гору і навіть не знаєш навіщо!

Сюжет в подібних іграх не те щоб був дуже важливим аспектом, та і розробники, як правило, не приділяють йому багато уваги. Так на початку здається і в Celeste: Меделін просто хоче піднятись на гору, не розкривається ні її мотивація, ні те, чим вона займалась до подій гри. Так само і з другорядними персонажами: бабця, що зустрічає нас на горі в перші хвилини гри, просто там живе, інший мандрівник Тео, якого Меделін періодично зустрічаю на своєму шляху, просто вирішив зробити фото для свого блогу на горі.

Іноді важко відрізнити рішучість від упертості, чи не так?

Раптом, гра починає розкриватись з іншого боку. Хоча про Меделін ми майже нічого і не знаємо, одне можна сказати точно - вона вперто хоче піднятись на цю гору і головним ворогом на цьому шляху виявляється далеко не суворий клімат місцевості.
Меделін і сама не знає навіщо вона вирішила це зробити, просто щось треба було змінити в житті. Протягом сюжету і сама гора становиться більш абстрактною, даючи ігроку можливість легше асоціювати себе з Меделін, бо у кожного ця гора буде своя.

Мандрівник Тео, в свою чергу, вирішив зійти на гору, тому що колись його дідусь також пройшов цей шлях, що змінило його життя назавжди. До речі, Тео має цілком реальний профіль в інстаграмі, з якого можна дізнатись про подальшу долю персонажів.

Що по стрибкам?

Крива складності плавно зростає з кожним рівнем, не буває такого, коли гра відчувається занадто ускладненою. Керування чутливе наскільки це можливо. Звуковий дизайн же задає ритм гри, що також допомагає ігроку, а чергова смерть не дратує, бо за секунду ти знову стоїш на платформі, з якої стрибав. Але це не значить, що людям, які пройшли Super Meat Boy на танцювальному килимку без смертей буде не цікаво, челенжу гра також підкидає достатньо.

Трохи про полуничку

У грі є колекційні предмети, а саме полуничка! Фактично, вона не має якоїсь особливої функції, навіть сама гра зазначає, що збирати її не обов’язково. Це такий собі маскот гри та додаткове заохочення для ігрока прискіпливо досліджувати рівні гри. Зазвичай, полунички просто знаходяться в якійсь труднодоступній зоні і щоб її зібрати треба прикласти трохи більше зусиль, але бувають і особливі умови: полуниця з крилами улетить з рівня як тільки ігрок використає ривок, отже щоб її зібрати треба пройти рівень (або його частину) без нього.

Чорт забирай, дівчинко, ти це можеш!

Отже, Celeste є чудовим представником свого жанру. Вона має необхідний мінімум в плані геймплею, сюжету, візуалу і вижимають з цього максимум. Завдяки продуманому дизайну складності та різноманітним механікам вона буде цікава і не знайомим з платформерами ігрокам. І навіть якщо вас не цікавить саме геймплей в грі, Celeste все ще варто спробувати заради сюжету та візуального дизайну.

Це ж кінець, так?

Формально так, після сходження на гору основний сюжет закінчується, а разом з ним і гра для тих людей, що після цього її видалять. Але якщо ви звернете увагу на те, що після проходження основних семи рівнів відкривається восьмий, то гра для вас тільки починається.

Огляд основної гри дійсно закінчено, далі по тексту буде опис пізньої гри і можливі геймплейні спойлери. Якщо не хочете їх читати, можете проскролити до фінальних висновків по грі.

Новий початок

При спробі пройти на восьмий рівень шлях нам перегороджує стіна з серцями без яких ось підказок що робити далі. З цього моменту варто поговорити про ще два види колекційних предметів, які є в грі. Першим є кришталеві серця, які в одному екземплярі розташовані на кожному рівні. Одне таке ігрок навіть міг бачити на третьому рівні. Саме ці кришталеві серця треба зібрати, щоб попасти на восьмий рівень і зазвичай вони потребують вирішення головоломки, які, варто зазначити, без допомоги інтернету складно буде вирішити.

Другим колекційним предметом є касети. Вони також розташовані на кожному рівні в окремих кімнатах і їх вже набагато легше знайти самостійно, ніж кришталеві серця. Касети відкривають доступ до так званих реміксів або B-сайдів - ускладнені версії оригінальних рівнів, за проходження яких також дають кришталеві серця, необхідні для розблокування вже фінального, дев’ятого рівня.

Знову вчитись грати

Вище вже було зазначено, що гра не передбачає якоїсь прокачки в здібностях головної героїні. Але це не значить, що не може прокачуватись сам ігрок. Бо з самого початку ігрока не вчать дійсно всім можливостям керування. Як приклад можна навести механіку, під назвою long jump - якщо ігрок, стоячи на платформі, зробить ривок під кутом 45^о в землю та в момент дії імпульсу стрибне, то Меделін зробить довгий стрибок в бік, що дасть можливість перестрибнути більщі прірви, ніж зі звичайним стрибком та ривком в повітрі. І це не якась спідранерська механіка, це прийом, який треба буде відточити, щоб пройти гру на істинну кінцівку.

C-сайди і Farewell

Після проходження всіх B-сайдів окрім фінального рівня Farewell також відкриваються ще й так звані C-сайди - ще більш ускладнені версії оригінальних рівнів, кожний з яких налічує всього три екрани, але вимагають від ігрока максимальної точності рухів і відточених навичок, бо з цього моменту складність буде рости експоненційно. Для того, щоб якось зрозуміліше описати наскільки ці рівні складні, якщо в Hollow Knight секція з найскладнішим платформінгом називається Path of Pain, то в Celeste це буде Path of Eternal Suffering.

Попрощайся за мене

Farewell же не тільки найскладніший рівень взагалі, але і найдовший. Його навіть поділили на частини, так що може знадобитись не одна сесія для його проходження. По сюжету рівня Меделін знову намагається пережити травму і це буде найскладнішим її випробуванням. Навіть на самому останньому екрані вона буде близька до того, щоб здатися. Щодо складності… ну це треба відчути.

Важко повірити, що все закінчилося, чи не так? Забавно, як ми прив'язуємося до боротьби.

Резюмуючи сказане вище, Celeste - це неймовірна гра, яка постійно дивує. Вона дивує коли ті тільки починаєш грати, вона дивує коли ти її вперше проходиш і дивує навіть на самому останньому екрані, коли ідеш на істинну кінцівку. Все, від візуалу до банальної механіки стрибків опрацьовано з максимальною любов’ю.