Диявол у церкві. Огляд гри Diablo I

Hello my friend, stay a while and listen... (Deckard Cain)
Привіт, мій друже, зупинись та послухай... (Декард Каїн)

Створення гри

У 1994 році невеличка компанія Condor почала роботу над грою під назвою Diablo. За задумом авторів це мала бути покрокова рольова гра в ізометричній проєкції в сетінгу темного фентезі. Сам проєкт створювався як своєрідний аналог настільній грі Dungeon&Dragons. Тобто Diablo мала містити в собі найкращі риси цього жанру: кілька фентезійних рас, класи персонажів, особисті характеристики. Різні видавництва, до яких зверталися компанії, не бачили перспективи в цьому проєкті, оскільки не хотіли мати справ з рольовою грою для ПК. Створення гри призупинили на рік. Команда студії Condor у цей час займалася грою Justice League Task Force для приставки Sega Mega Drive на замовлення компанії SunSoft. Паралельно з ними для приставки SNES цю гру розробляла Silicon & Synapse (в майбутньому – Blizzard). Проєкти обох студій були схожими. Після презентації своїх ігор на виставці CES студії скооперувалися для подальшої співпраці. Condor займалися бета-тестуванням гри Warcraft: Orcs & Humans, яку розробляли Blizzard.Успіх гри ще більше зміцнив партнерство сторін. Condor стала філією Blizzard та отримала назву Blizzard North. Так у студії з’явилося фінансування, щоб доробити свій проєкт. Основною зміною щодо реалізації гри стала пропозиція змінити ігровий процес з покрокового жанру на більш динамічний – гру в реальному часі та з підтримкою багатокористувацької гри. Це викликало частковий спротив зі сторони ведучого розробника (Девіда Бревіка), який переживав, що такий підхід приведе до значної частки втрати ресурсів компанії. Та все обійшлося: розробники в короткі терміни замінили основні технічні моменти. Попереду ще чекало створення багатокористувацької гри. Але, оскільки працівники Blizzard North не мали досвіду в цій справі, то головна компанія відправила людей їм на допомогу. Створення гри зайняло трохи більше часу, ніж це планувалося. І ось 31 грудня 1991 року світ побачив Diablo – гру в жанрах hack’n’slash, action-RPG, яка задала нову тенденцію для наслідування в ігровій індустрії.

Загальні враження

Граючи Diablo зараз, зрозуміло, що вона морально та технічно застаріла. Грати у неї будуть лиш поціновувачі ретро-ігор, люди, які хочуть згадати молодість або ті, кому графіка дійсно не принципова. Хоча, враховуючи сучасні модифікації на покращену графіку грати у неї буде приємніше.Наприклад, порт DevilutionX покращує вигляд самої гри та виправляє технічні проблеми. А мод Belzebub не тільки покращує графіку, але робить гру наближеною до Diablo 2, а також додає багато вирізаних квестів. Запуск гри нас супроводжує відповідною вступною сценою, з якої в дитинстві мало що було зрозуміло. Та, якщо чесно, і досі є ряд питань щодо неї: не зрозумілий акцент на мечі, пусте селище, не схоже на Трістрам тощо. Гравцеві пропонується обрати одного із трьох персонажів: воїна, розбійницю чи чаклуна. При цьому вважається, що саме воїн є канонічним героєм, а інші вирушають в подорож із ним.

Музика

Перші секунди гри захоплюють своєю естетикою та ностальгією. Початкові акорди інструментальної фолк-музики все такі ж чарівні та водночас загадкові, як і багато років тому. Мабуть, це одна з найкращих основних тем у відеоіграх. Рекомендую ввімкнути музику на фоні, поки читатимите статтю. Музика, яка грає у місті передає більш спокійний стан місцевості, проте тримає в напрузі. Тональність постійно міняється зі спокійної та розслабленої до більш ритмічної та напруженої. А от в катакомбах грають більш моторошні мотиви, передаючи всі жахіття та безнадійність цих місць.

Що там по сюжету?

Нам, гравцям, не дають ніяких вказівок, що робити, тому просто вирушаємо досліджувати тутешню місцевість та дізнаємося, що й до чого. Гра не вдається дуже глибоко в подробиці сюжету. Він десь там. На фоні. В окремих часописах, які допоможуть пізнати цей світ краще. Оскільки ми тут не для того, щоб вивчати лор гри поза самою грою. Тому весь сюжет гри ми пізнаємо з діалогів. Гра починається з прибуття головного героя в Трістрам (згідно з пізніми матеріалами, це був старший син короля Леоріка, воїн Ейдан). Мало хто з жителів наважився залишитися в проклятому місті, серед них були старійшина міста Декард Каїн, коваль Ґрісволд, відьма Адрія, лікар Пепін та деякі інші. Вони дають герою доручення: з'ясувати, що трапилося в катакомбах собору, в якому загинули солдати на чолі з самим королем Леориком та архієпископом Лазарем. Суть гри спуститися в глибини катакомб, які протягаються під церквою та вбити головного Демона – Діабло, головного з трьох величних втілень зла.

Геймплей

Ігролад гри для свого часу був майже новаторським. Звісно існували проєкти в тих жанрах, які в собі ввібрала Diablo. Але ця гра дала зовсім нові враження від процесу гри, що в майбутньому породить безліч клонів Diablo, так званих «ґринділок». Гравцеві доводиться розвідувати підземелля та боротися з різною нечистю в підземеллях, які розташовані під Трістрамом. Всього у грі 16 рівнів глибини, які діляться на такі зони: Склеп собору, катакомби, печери, Пекло. Рівні тут створюються випадковим чином. Тобто в кожній новій грі локації виглядатимуть по різному, що певним чином ускладнюватиме проходження гри. А щоб реалізувати цю механіку на повну розробники дають лише одну спробу. Тобто, після смерті персонажа гра просто починається заново, що додає складності.Проходячи підземелля, доводиться збирати артефакти, щоб озброїти свого персонажа сильнішою зброєю чи міцнішою бронею. А також золото, завдяки якому можна придбати певні предмети в містян. Розмовляючи з жителями Трістраму, можна дізнатися більше про те, що відбувається в грі. А окрім цього, з просуванням по рівнях та поступом персонажа, NPC даватимуть вам завдання. Хоча виконувати їх не обов’язково, але за це жителі нагородять героя. Залежно від обраного класу, міняються основні характеристики героїв та їхні навички.Воїн — найбільш фізично підготовлений з трьох класів. Це боєць ближнього бою і, як правило, отримує найбільше фізичної шкоди. Основний атрибут воїна — сила. Воїн починає з уміння ремонтувати предмети, але в результаті втрачається загальна міцність артефакту.Розбійниця — майстриня далекобійної зброї. Хоча не такий сильна, як Воїн, але розбійниця дуже ефективно атакує ворогів з лука на відстані. Розбійниця має вищий рівень магії, ніж Воїн, що дозволяє їй краще використовувати заклинання. У ближньому бою вона також почувається краще, ніж Чаклун. Основна риса характеру Розбійниці — спритність. Унікальним початковим умінням Розбійниці є вміння знешкоджувати пастки.Чаклун — найслабший фізично з трьох класів, але може вивчити найбільше заклинань на найвищих рівнях. Основний атрибут персонажа — магія. Унікальне початкове вміння Чарівника — здатність перезаряджати посохи заклинань ціною зменшення максимальної кількості зарядів заклинань, які може тримати посох.Також у грі є класифікація предметів за рівнем рідкості: «білі» - звичайні, «сині» - магічні, «золоті» - унікальні. Всі предмети, окрім білих, потребують ідентифікації за допомогою спеціальних сувоїв. Такі предмети наділені додатковими та сильними характеристиками, що значно покращують статистику персонажа. Такі артефакти підвищують очки здоров’я героя, ману, шкоду, спритність, а також наділяю різними ефектами.Як ви розумієте, кожен герой має свої сильні та слабкі сторони. До кожного слід знайти свій підхід. Протягом гри буде чимало випробувань у вигляді великих скупчень ворогів, пасток, тунелів та босів, яких ви навряд здолаєте за перший захід. А перша зустріч із М'ясником точно стане для вас останньою. Тому складність в цій грі на висоті.

Пекельне полум'я

Також для гри існує неофіційне доповнення Hellfire. Сюжетна лінія якого відбувається паралельно основним подіям гри. З однієї сторони з'являється Розбещувач. Ця істота проснулася з довгого сну та бажає поглинути мешканців Трістраму. Гніздо цього чудовииська знаходиться під поселенням. А з іншого боку звільняється могутній демон На-Крул. Заклиначеві Хоразону вдається затримати його за запечатаними дверима, але без допомоги героїв здолати це зло не вдасться. Загалом у грі з'являється ще дві локації та нових героїв: Монаха, Барда та Варвара. Останні двоє – це скоріше пасхалки, які залишилися в файлаї гри. А справа в тому, що Blizzard North планували додати ці класи у свою нову гру Diablo 2. Завдяки деяким спекуляція з файлами гри, за цих героїв можна пограти, щоправда, вони не мають власних моделей, а використовують вже наявні. Тим не менш, у всіх нових персонажів є свої вміння та особливості гри за них. Також у грі з'явилися нові типи ворогів, закляття, предмети, руни та інші деталі, які вдосконалюють ігролад оригінальної гри.

Висновки

Сукупність всіх механік – це те, за що люди так полюбили hack’n’slash та action-RPG ігри. А також за можливість переграти та спробувати нові збірки героїв. Чи є в грі недоліки? Однозначно! По-перше, повільний темп гри та відсутність динамічності ігроладу. Персонажі в русі досить дерев'яні. Скоріш за все, це пов'язано з першочерговим задумом покрокової гри. По-друге, складність це добре, але моментами вона набридає, оскільки зосереджена на тому, що вам постійно слід повертатися в Трістрам, щоб накупити зілля, які ви швидко витратите. недоліком можна було б назвати графіку, але погляньмо правді в очі — казати, що графіка у грі 27-річної давности було б дивно. Та й знову таки, для гри існує непогана модифікація, яка покращує її зовнішній вигляд. Можна згадати про те, що деякі підземні локації одноманітні та моментами пусті. Але це можна пробачити, враховуючи те, що гра сама генерує всі ці катакомби, а тому простота певних елементів дизайну була на той час необхідна.Тому, чи варто зіграти в неї 2023 році? Звісно, спробувати завжди можна, враховуючи те, що гра певною мірою складніша, ніж більшість сучасних ігор та, зокрема, новіші ігри Diablo. У них проходження не відчувається чимось складним, оскільки навколо героя стільки ефектів та вмінь, що не дає насолодитися справжніми випробуваннями та труднощами гри. А також це дозволить познайомитися з першоджерелом гри, про яку всі знають переважно завдяки другій частині, яка також стала революційною для свого жанру.