The Moon Hell – це DARK fantasy action RPG гра, яку створили всього двоє розробників з України! Моя повага! А дізнався я про неї з якогось відео, де цей проєкт охарактеризували як український Dark Souls. Мене це зацікавило, бо я таке люблю, але виявилося, що The Moon Hell зовсім не соулслайк, хоча тут і є елементи, котрі притаманні даному «піджанру» ігор. Тож, якщо хтось очікує від даної гри саме соулслайкового досвіду, то це буде не зовсім так, бо The Moon Hell то DARK fantasy action, як самі розробники і зазначають, з елементами RPG, а саме – прокачки певних активних і пасивних навичок. Тож почнемо занурення в Місячне пекло з сюжету гри, тим паче, що його тут не так вже і багато.
Сюжет
Завдання зрозуміле, відправляюсь на пошуки.
Зав’язка історії в The Moon Hell подана дуже стильно. Класно намальовані, майже статичні картинки поєднуються з оповіддю у віршованій формі. Мені це прям дуже сподобалося, тільки актор української озвучки місцями трохи не дограє, але це не дуже критично.
- Невеличкий відступ. Читав в одній з рецензій, що озвучено все ніби за допомогою Гугл голоса та особисто мені, ігровий голос не дуже схожий на Гуглівський. Але якщо це дійсно правда, тоді зрозуміло, чому оповідач не завжди відіграє свою роль.
В самі й же зав’язці розповідається про смерть монарха і подальшу війну за престол між лордами. І саме в ці важкі та смутні часи, було викрадено Темний гримуар, який зберігався у Храмі Сонця, щоб він знову не потрапив у руки до Темного культу. Бо тоді настане Пекло на землі й пекельні створіння буду знищувати все живе. Тому, щоб гримуар цей повернуть, Верховний жрець Храму Сонця відправив сотні сміливців на його пошуки. І саме за такого безіменного сміливця ми і будемо грати.
В принципі, це і є весь сюжет, тому що в самій грі ми не зустрінемо нікого живого, щоб поговорити і дізнатися більше якихось подробиць історії. Зате зустрінемо лише ворогів та мертвих, а мертві, як відомо – не говорять. Хоча…
Жадібність до добра не доведе.
В грі можна знайти багато різноманітних записок про події, котрі відбулися буквально перед прибуттям головного героя. За допомогою цих невеличких історій можна краще зрозуміти історію The Moon Hell. Як з’явилися всі ці пекельні створіння, хто у цьому винний і як люди намагалися рятуватися, але в них це не виходило. Дуже атмосферні ці записки скажу я вам, а часом навіть моторошні, якщо уявити себе на місці того, хто фігурує в тій чи іншій розповіді.
Ігролад
О, багаття... Але не для збереження, бо я вже за звичкою хотів підійти та зберегтись :)
Як я вже згадував вище, The Moon Hell – це DARK fantasy action гра, з елементами RPG. І грається вона відповідно. Є простий та сильний удар, перекат та відскок (анімація якого просто топ, обожнюю її), є можливість блокувати атаки ворогів щитом і на все це використовується Витривалість. За кожного знищеного ворога чи знайдений Вівтар для збереження і для відновлення здоров’я, персонаж отримує очки Віри. І вже за допомогою Віри, можна прокачати дві пасивні здібності – Додатковий захист від демонів і Пришвидшення відновлення витривалості та три активні здібності – Регенерація здоров’я, Регенерація витривалості, Збільшення пошкодження ворогам.
Ось такий вигляд має меню прокачки.
- Мені сподобався цей термін Віра, типу після знищення пекельних створінь персонаж починає більше Вірити в свої сили. Думаю, що це прикольний замінник поняттю досвід в іграх, плюс, це ще й має релігійний підтекст, бо головний герой – це член ордену Храму Сонця. Тому, саме Віра тут дуже доречне поняття.
Окрім прокачки Вірою є ще прокачка за допомогою знайдених на локаціях книг з балами навичок. І за ці бали можна покращити шість показників – додаткову шкоду від кожного виду зброї: мечі, сокири, молоти та списи і додаткову броню для обладунків та щитів.
А ось це меню прокачки навичок володіння зброєю, щитами та обладунками.
В грі багато різноманітної зброї та щитів і кілька обладунків. Мечі та молоти не мають додаткових бонусів і відрізняються тільки тим, що молоти «з’їдають» Витривалість дуже швидко і мають найбільший показник пошкодження. А от сокири та списи – це вже цікавіше, бо в них є шанс нанести критичне пошкодження. І саме цими двома видами зброї я користувався частіше. А якщо бути точнішим, то найчастіше я грав зі списом, тому що вони витрачають найменше Витривалості та ще й дозволяють тримати ворогів на дистанції. The Moon Hell стала для мене першою грою в даному жанрі, де я користувався списами найчастіше, бо в інших випадках я завжди обирав мечі.
Які ж тут стильні арти зброї та екіпірування.
Ледь не забув розповісти про таку унікальну особливість даної гри, як відсутність аптечок. На початку проходження відновити запас здоров’я можна тільки біля Вівтарів і це робило гру капець якою складною. Я навіть подумав, що не зможу її осилити. Але потім я знайшов у одній гробниці Амулет Сонця і в персонажа з’явилося одне додаткове життя, яке активується після зниження першої шкали здоров’я до нуля. Всього таких амулетів я знайшов три штуки за гру, тож все не так і погано. Плюс, вже на першій локації я зміг прокачати Регенерацію здоров’я, тому грати стало легше. Правда ця регенерація перезаряджається п’ять хвилин після її використання, тому варто застосовувати її з розумом.
Візуал та музичний супровід
Зловісний пейзаж, ще й Місяць якийсь моторошний.
З графічної точки зору The Moon Hell має хороший вигляд, я б навісь сказав приємний. Та і дизайн такого темного фентезі мені подобається, тож я залишився задоволений. Кожен рівень гри відрізняється від попереднього як архітектурно, так і кольоровою палітрою. Тільки фінальна локація трохи тисне на мозок своєю чорно-червоною палітрою, але вона по-хорошому тисне на мозок, типу в ній некомфортно знаходитися і трошки моторошно за рахунок музичного супроводу.
Так, музичні композицію тут грають тільки під час битв з босами, а в решті моментів звучить моторошний ембієнт до якого додаються різні хрипи, скрегіт і завивання пекельних створінь та відлуння стогону померлих людей. Чесно, мені було некомфортно і місцями трохи моторошно.
Чому це не соулслайк?
Зцілився і пішов собі далі досліджувати локацію.
Тому що:
Відсутня можливість грати за воїна, чародія чи злодія на вибір.
Вороги не відроджуються після відпочинку біля Вівтаря. Зате тут вороги можуть з’явитися та нападати в рандомномих місцях, навіть, якщо ви вже зачистили все від пекельних створінь, що теж досить цікавий варіант.
Неможливо втратити валюту для прокачки після смерті персонажа.
Немає можливості повернутися на попередні локації.
Інвентар відсутній.
Відсутня прокачка таких атрибутів як: Сила, Спритність, Витривалість, Інтелект, Віра, Удача і тому подібне.
Немає додаткових квестів.
Відсутність різних фіналів гри.
Але відсутність всього цього не робить гру поганою, я це навів для того, щоб ви зрозуміли, що The Moon Hell не являються соулслайком і щоб ви не будували хибних ілюзій.
Підсумок
I trapped in the dark, Faith is my only light.
Особисто я лишився задоволеним після проходження цієї гри. Так, на початку вона здалась мені занадто складною і незручною в плані керування, бо персонаж ніби реагує на натискання кнопок з помітною затримкою, але чим більше я грав тим більше мені подобалося і ставало легше. Знайшов нову, сильнішу зброю і ворогів бити стає простіше. Прокачав Регенерацію здоров’я і знайшов амулет Сонця стало не так страшно пропускати удари. Шкода тільки, що босів у грі всього три, хотілося б більше. Але і локацій в The Moon Hell всього п’ять, тож це не надто критичний момент. В цілому, вийшов досить непоганий та цікавий проєкт.
Дякую розробникам за хорошу гру і бажаю їм збільшення команди та натхнення для створення нових проєктів!
PS: в грі немає мапи, тож якщо комусь потрібна допомога з цим, то ось є корисний посібник Levels 1–5 Rough Maps я і сам ним користувався :)
Посилання на мою рецензію гри в Steam тут - The Moon Hell
Топ коментарі (2)
Не знаю як кому, але в грі від третьої морди де мілішна бойовка не зробити підтримку геймпадів це тупо.
Аудиторії було б більше адже сидіти в кріслі і грати на "піаніно" , коли є куди зручніший пристрій таке собі
Мій товариш в Стімі розказував, що він запитував у розробників про підтримку ґеймпадів для гри і вони пообіцяли зробити. Але вже минуло багато часу, а на ґеймпаді грати все ще не можна...
А особисто я, граю в такі ігри переважно на клавіатурі з мишкою, хоч ґеймпад теж маю :) Просто мені не дуже зручно натискати на перекат чи прискорення великим пальцем правої руки і при цьому не мати можливості повертити камеру. Тому що великий палець в мене тільки один на руці, а для цих дій (перекати/прискорення і одночасне вертіння камерою) потрібно два. А на клавіатурі з мишкою я все це робити можу одночасно.