Я зіграв у ArcaniA, тож вам не рекомендую

Хоч дана гра вже давно називається просто ArcaniA, без позначки Gothic 4, та я все одно порівнював її з минулими частинами серії, які створювали Piranha Bytes. Тому що «вуха» від Готики тут стирчать на кожному кроці. В сюжеті фігурують персонажі з попередніх частин (Безіменний головний герой, Дієґо, Мілтен, Горн, Лестер, Ксардас та інші) і назва континенту, країн та Богів. А тека з файлами збереження так й взагалі називається ArcaniA - Gothic 4. Тому, хоч гру і розробляла інша студія, але рекламували її як нову частину легендарної Готики, тож поблажок для ArcaniA я робити не збираюся.

Що мені сподобалося

Музика. На фоні всього іншого, про що я писатиму нижче, музичний супровід приємно виділяється. Особливо мені сподобалась композиція в головному меню гри, яка звучить і в смій грі, та мелодія під час фінальних титрів. Ну і ще у вежі Ксардаса гарна музика звучить. Решту композиція я не так добре запам’ятав, але це були хороші та приємні мелодії. Композитор добре виконав свою роботу.

Візуал. Сам рівень графіки, як для гри тринадцятирічної давності, досить пристойний і часто можна побачити мальовничі пейзажі й величні споруди. Та й зовнішній вигляд і дизайн зброї, обладунків та деяких монстрів мене приємно здивував. Всі мечі, сокири, булави, луки, арбалети, щити та обладунки виглядають досить красиво і ніби й справді зроблені з металу та дерева. Бо буває таке в іграх, що зброя виглядає іграшковою. В ArcaniA тільки стріли ніби пластмасові, а так все дуже добре.

А ще мені подобається, як під час ходьби рухаються наплічники обладунків, а на спині щит, меч та лук похитуються в такт персонажу. І від цього я чомусь завжди отримував задоволення… :)

Винагорода за дослідження світу. Якщо обладунки отримуються після виконання деяких сюжетних завдань, або дуже рідко в скринях, то різноманітну зброю, амулети, кільця та шоломи можна знайти в ході дослідження світу під час виконання квестів. І це добре, тому що не встигла мені набриднути якась зброя, як я знаходив щось нове і краще чи якийсь корисний амулет, або кільце. Тільки в останні п’ять годин гри я бігав з мечем, кращого за який вже просто не було, та в найліпших обладунках.

Що не сподобалося

Сюжет. Історія тут продовжує події Gothic 3. Безіменний головний герой став королем Робаром ІІІ і об’єднав усі землі з попередньої частини, але його розумом заволодів демон і змусив піти завойовувати східні острови. Далі нас знайомлять з новим головним героєм – простим пастухом. І коли королівська армія винищила все селище і наречену нашого героя, він забажав помститися. Як добре, що той самий Дієґо трохи навчив його битися на мечах. А пізніше виявилося, що головний герой обраний (як не очікувано… ні) і тепер потрібно врятувати короля від демона, а світ – від древньої злої богині.

Історія вийшла не цікавою, бо я таке вже безліч разів бачив, але і це не головна проблема. Персонажі в грі ніякі, вони нудні, ведуть себе як діти і навіть знайомі по передніх частинах особи втратили свою харизму. Ніби дементори викачали з них всі емоції. Саме тому сюжет взагалі не викликав у мене ніякої цікавості, він просто існує та й все.

Додаткові завдання. Шо я можу сказати, додаткові квести не відзначаються чимось цікавим. Та що там казати, якщо в сюжетних завданнях доводилося полювати на оленів задля шкур, то в додаткових я виконував роль посильного і збирача грибів та рослин. Ну і куди ж без вбивств різної кількості гоблінів. Тож єдина цінність таких завдань, це те, що в ході їх виконання натрапиш на скриню чи дві з новим екіпіруванням.

Бойова система. Боївка в ArcaniA нагадує дуже спрощену систему з першого Відьмака. Типу починаєш атакувати і коли меч підсвічується натискаєш кнопку атаки знову й персонаж робить серію красиво анімованих ударів, а далі наступну і наступну. От тільки розробники зі Spellbound криво її зробили. Бо коли головний герой робить цю серію ударів, а противник трохи відійшов в сторону, то всі змахи мечем будуть в молоко і це ніяк не змінити. Для уникнення пошкоджень можна спробувати використати блок чи перекат, але вони виконуються на одну кнопку, тож частіше – це буде саме перекат. Але й це зроблено криво, бо отримуєш пошкодження в 99% випадків, коли використовуєш перекат…

Є ще лук з арбалетом і магія, але вони не змінюють ситуацію на краще. З луком все зрозуміло, натягуєш тятиву і стріляє, а арбалетом я не користувався. Серед магії є одноразові сувої з чарами, а є заклинання, котрі можна прокачати: Вогняна, Електрична та Льодяна кулі. Та мечем я справлявся швидше, бо не сильно прокачував магію.

Прокачка. Прокачування персонажа значно спростили і вирізали унікальну механіку вчителів, що притаманна серії :( Тепер просто отримуєш три пункти прокачки за кожен новий рівень і витрачаєш їх у відповідному вікні персонажа. Там є три напрямки розвитку, Ближній бій, Дальній бій та Магія. В основному прокачуєш пасивні показники типу кількості Здоров’я, Мани, Витривалості чи приріст пошкодження в ближньому, дальньому бою чи від магії. Та достатньо вклавшись у певний напрям, можна відкрити нове вміння чи довшу серію ударів. В порівнянні з минулими іграми серії – ця система стала значним кроком назад.

Крафт. Дану механіку теж спростили, як і прокачку. Тепер не потрібно взаємодіяти з алхімічним столом для створення зілля чи з кузнею для виготовлення зброї, просто заходиш в пункт Крафт і все там створюєш. Але парадокс у тому, що можливість взаємодіяти з тим же алхімічним столом, кузнею, ліжком, казаном можна та тільки при цьому нічого створити не вийде, бо персонаж просто буде робити вигляд діяльності… І от шо їм заважало прив’язати створення всього вище написаного до цих об’єктів?

Технічна сторона гри. В даному аспекті все не те щоб зовсім погано, але погано зроблена технічна сторона псує враження від гри. Текстури деякої броні не провантажуються до кінця і під час діалогів це дуже помітно, така сама ситуація й з текстурами в певних частинах локацій. Дощ виглядає дуже дивно (щось типу як в Grand Theft Auto: The Trilogy) і він пересувається чітко слідом за персонажем, а не персонаж йде крізь дощ. Під час блискавки весь екран мигає якимись полосами. А текстури калюж та енергетичних полів зникають, коли дивишся на них під певним кутом. Ну і предмети, які провалилися під чи за текстури тут часте діло.
І на останок – в грі дуже мало моделей облич, ні не так, ДУЖЕ мало моделей облич. Тому коли під кінець гри мене відправили до персонажа, якого я зустрічав ще не початку сюжету, то я так і не зміг згадати хто це такий. Бо після нього, і насправді до нього теж, це обличчя носило безліч інших людей.

Підсумки
Можливо не зовсім чесно порівнювати дану гру з творіннями від Piranha Bytes, але видавець JoWooD Entertainment, який володів тоді правами на серію Gothic, сам винен, що посварився з Піраньями та вирішив робити продовження без них і зазнав невдачі та справедливого гейту від фанатів. Та навіть, якщо розглядати ArcaniA як окремий проєкт, то це нудна action гра з прокачкою і досить непоганою графікою та музикою.

---

Я зіграв і у ArcaniA: Fall of Setarrif, тож вам також не рекомендую

Fall of Setarrif відчувається як вирізаний шмат гри чи не дороблений шмат гри, який вирішили доробити та продати гравцям ще раз. Бо в основній грі присутнє це місто – Сетарріф, його добре видно та можна трохи роздивитися здалеку, але туди не можна потрапити, бо прохід заблокований ворітьми. Тож мені здається, що моя теорія не далека від правди.

А саме ж доповнення має все те, що й основна ArcaniA. І щоб ще раз не описувати їх знову, надам стислий список нижче.

Що мені сподобалося:

1. Музика

2. Візуал

3. Винагорода за дослідження світу (хоча в доповненні значно рідше трапляється щось хороше)

Що не сподобалося:

1. Сюжет

2. Додаткові завдання

3. Бойова система

4. Прокачка

5. Крафт

6. Технічна сторона гри (в Fall of Setarrif її трохи полагодили, тому вона й викреслена)

Трохи детальніше про сюжет. Історія починається одразу після закінчення основної гри і головному герою знову доведеться рятувати світ. Все тому, що король материка і правитель міста Сетарріф викликав вогняного демона, щоб з його допомогою перемогти Робара ІІІ у війні. Але як і завжди, щось пішло не так й замість допомоги, демон майже повністю зруйнував місто. Тож тепер безіменному пастуху-герою потрібно зібрати ключі, щоб відкрити таємних храм, знайти там древні реліквії та перемогти демона.

Я пройшов це самостійне доповнення майже за чотири години і це було нудно, та це й добре, що воно таке коротке. Доповнення не пропонує абсолютно нічого такого, чого б я не бачив у основній грі. А натомість стомлює від боївки одразу, бо вона встигла мені набриднути ще в базовій ArcaniA.

Є в Fall of Setarrif один задум, який міг стати хоч чимось цікавим та унікальним. Це я про можливість зіграти за персонажів попередніх частин серії Gothic, а саме за Горна та Лестера, але ці епізоди проходяться за дві хвилини і абсолютно нічим не відрізняються від гри за головного героя. Тому, нашо вони тут, шоб шо…?

Ну і як гнила вишенька на поганому торті – битва з фінальним босом. Яка є повною копіркою битви з фінальним босом основної гри, тільки в Fall of Setarrif локація відрізняється (не в кращу сторону) і бос стріляє іншою магією. А так, то битва один в один.

Підсумки
ArcaniA: Fall of Setarrif – це дуже халтурно зроблене доповнення! Воно заслужено отримало такі негативні відгуки від гравців. Так, з технічної сторони воно працює трохи краще за основну гру, але це не варте того, щоб витрачати не нього свій час та гроші. Тож я стовідсотково не рекомендую доповнення Fall of Setarrif.

---

Посилання на мою рецензію гри в Steam тут - ArcaniA
Посилання на мою рецензію доповнення в Steam тут - ArcaniA: Fall of Setarrif