Вітаннячко, пані та панове! Схоже, що ваші мандри знову завели до теплого багаття нашого Аномального Притулку. Хм, здається, в останнє серйозні пригоди були не так давно, тоді ви побували у світі Dishonored. Але, дозвольте нагадати, що історія тоді обірвалася на півслові, Корво щойно втік із в’язниці, познайомився з лоялістами та отримав мітку Стороннього, яка зіграє вирішальну роль в його житті та історії не тільки Острівної Імперії, а певно й усього світу.
Втім, для Корво це лише початок його шляху. А ми, як завжди, лише спостерігачі. Якщо бажаєте, літописці його пригод. В наших руках, фактично, є можливість повести його хибним шляхом, чи навпаки привести до світлого майбутнього. Але не у цьому відео, бо найкраще залишимо вам у якості домашньої роботи, в інтимній обстановці, у Steam чи за консолю. Запасайтесь смачненьким, ми вдруге повертаємося у Дануолл, що на межі саморуйнування під керівництвом деспота-самодура Хірама Берроуза.
ВЕРХОВНИЙ ГРІШНИК АБАТСТВА ОБИВАТЕЛІВ
Першим кроком, який обрав Корво для здійснення своїх мстюньських планів — стало усунення Верховного Наглядача безконтрольного Абатства Обивателів, Таддеуса Кемпбела, який вступив у злочинну змову із королівським шпигуном та виступає одним із замовників вбивства імператриці Джесаміни Колдуїн. Це абсолютно бездуховна людина, яка попри високий статус в Абатстві веде абсолютно розпутній та навіть аристократичний образ життя, щоденно порушуючи всі Сім Обмежень релігії, яку він представляє, знаходячи це іронічно смішним та не думаючи якось ховатися від суспільного осуду, бо всі у Дануоллі знають Кемпбелла як найбільшого грішника. Навіть свій статус він здобув шляхом шантажу та маніпуляцій, зберігаючи нотатник із компроматом на знать Дануолла та навіть власних підлеглих, який Корво забере із собою після усунення. Не дивно, що через свої амбіції та марнославство, Кемпбел обрав сторону Берроуза. Вбивства для нього абсолютна буденність, навіть коли прийде Корво — він збирався усунути непідкупного офіцера Міської Варти, Джефа Карнау.
Заразом, Корво допомагає й лоялістам, врятувати Тіга Мартіна — дивного наглядача, який є третім лідером змови проти Хірама Берроуза. Фактично, Мартін був головним у цій трійці, а його життя суцільна поезія. Він народився на острові Морлі, де дитиною спостерігав за Морлійським заколотом проти Грістолю, пережив голодомор, який настав після поразки заколотників. Пізніше, він переїхав до Грістолю, де недовго побув у рядах військових. Зрозумівши, що тягнути лямку не зовсім його — він стає розбійником, де вчинив чимало тяжких злочинів. Яким же чином йому вдалося стати наглядачем? Гарне питання, достеменно відомо, що він не проходив обряд посвячення, ймовірно він просто в якийсь момент своєї злочинної кар’єри грав роль наглядача, але йому так сподобалося, що він лишився. Завдяки своїй харизматичності та підвішеному язику — він багато років примудрявся переконувати усіх довкола, що він дійсно є побратимом для наглядачів. Але, все змінило вбивство Джесаміни, Тіг Мартін завжди мріяв здобути найвищий титул в Абатстві — звання Верховного Наглядача. Тому, замість того, щоб приєднатися до змови Кемпбела, він доєднується до лоялістів та вигадує план втечі для Корво Атано з в’язниці Колдрідж. Але, його зраду швидко викривають, та ув’язнюють.
Звісно, як усунути Верховного Наглядача, залежить від ваших дій. Але канонічною дією вважається клеймування. Верховний Наглядач із клеймом єретика — втрачає свою владу, він знищений, розчавлений та викинутий власними підлеглими. Ще й без компромату, який він роками збирав на усіх підряд — він абсолютно марний. І, зрештою, скінчить свою долю хворим пандісійською чумою на останній стадії — Плакуном на жироварні Грівза.
Корво ж повертається до лоялістів абсолютним переможцем, який врятував чесного офіцера Міської Варти, знищив Кемпбела не замаравши своїх рук, ще й здобув нотатник із компроматом, який передав до рук Тіга Мартіна. Чи були це правильні руки? Час покаже. Але саме завдяки цьому нотатнику Мартіну вдається швидко зайняти вакантну посаду Верховного Наглядача, пройшовши… шляхом попередника: шантажем та маніпуляціями.
ГОРДІСТЬ ТА УПЕРЕДЖЕННЯ СІМЕЙСТВА ПЕНДЛТОНІВ
Після успішної ліквідації Верховного Наглядача, Корво береться, на прохання Тревора Пендлтона, за його старших братів, які є важливими парламентаріями та найбагатшим сімейством Імперії. Пендлтон молодший, насправді, цікава особистість. У вас були коли-небудь знайомі, які при кожній нагоді, розповідали про те, як вони десять жіночок за одну ніч доводили до блаженства, як цілу банду хуліганів однією лівою розкидали та й взагалі: Тихий Океан знаєш? Це він втихомирив. Ось таким нам показують Тревора.
Він може розповісти історію, про те, як з двома сестрами Бойл переспав, а з третьою не вдалося, бо негода була. Із гордістю заявляє, що в нього є позашлюбні діти, яких він не визнає. А по факту, завжди був у тіні своїх старших братів, був у не найкращих стосунка зі своєю мачехою, а коли та в його 13 років пішла, нічого не міг вдіяти із глибокою депресією батька. Багаті також плачуть, як то кажуть. Але приводів для сліз у Тревора стало більше, коли батько перед смертю зоставив у спадок свої срібні копальні його старшим братам, а його з нічим опрокинув через причинне місце. Крім своїх походеньок, Тревор часто любить розповідати про те, як його життя потріпало.
Самих братів Тревор не любив, навіть ненавидів, бо все дитинство та юність над ним знущалися та відвішували смачних братських ляпасів. У 5 років його прив’язали до ліжка та зоставили на милість гадюк, які ледь не прикінчили малого. Навіть у вже дорослому житті, буквально перед подіями гри, брати у своєму родовому маєтку полювали і один з них вирішив влаштувати сафарі на молодшенького. Решта аристократів відносилася до нього із не меншим презирством, вважаючи, що Тревор не вартує і мізинця своїх братів. Не дивно, що єдиною мрією Тревора завжди була помста братам та всій аристократії. Жорстока помста, з ріками крові, аби зайняти місце своїх братів. Тому, коли близнюки Кертіс та Морган Пендлтони підтримали лорда-регента Берроуза — Тревор вирішив таємно доєднатися до змови лоялістів.
Його брати — це звичайні корумповані чинуші, чий родовід веде до засновників міста Дануолл. Їх життя — це суцільні розваги з куртизанками, які інколи перериваються необхідністю поставити підписи вигідним лорду-регенту, та їм відповідно, законам. Так би мовити, виконати обов’язок лідерів Консервативної партії. Виховані в ілюзії, що увесь світ — це лише їх іграшка. Жорстокі та безпринципні рабовласники, які чіпляються за рештки колись багатих срібних копалень.
Але для Корво вони були важливими союзниками його ворога — Берроуза. Тому, їх ліквідація дуже навіть вигідна як колишньому королівському захиснику, так і Тревору. До того ж, згідно із записами з нотатника Верховного Наглядача, за дивним збігом обставин, Емілі Колдуїн якраз тримають в борделі “Золота кішка”, який просто обожнюють близнюки та місяцями з нього не вилазять…
ПРИНЦ ЗЛОЧИННОГО СВІТУ
Під час походу на Золоту Кішку, Корво зустрічає вуличну банду Ботл-стріт та їх лідера на прізвисько В’яла Щелепа (Slackjaw). Це дуже епатажна людина, яку виховали повії та якій ніколи не судилося дізнатися, що його батько був принцом. З дитинства він втрапив у круговерть злочинного життя, коли брав активну участь у невеликих крадіжках, спільно з іншими неблагополучними вуличними хлопчаками. Коли він подорослішав, то зміг об’єднати довкола себе вже не хлопчаків, а юних злочинців та організував з них власну банду. Їх відомість на вулицях поступово зростала і під своє крило цих початківців взяв сумнозвісний Чорний Салі, який побачив у молодому та амбітному парубку свого наступника. Звісно, це не сподобалося багатьом. Серед невдоволених, був такий собі Мік Риба, який під час сутички в театрі кинув у парубка керамічною плювальницею, зламавши щелепу. Бійки не сталося, хоча головорізи Міка явно на неї розраховували. З тих пір, поганяло В’яла Щелепа й приклеїлося до нього. Але просто так цей вчинок забутий не був і Мік жорстоко поплатився та розкаявся.
Для помсти В’яла Щелепа придбав метровий ланцюг з гачками, яку використовували для ловлі риби та акул. На ранок після інциденту, він дізнався про те, що Мік зависає у однієї панянки, тому прийшов туди та кинув у вікно пляшку, чим дуже розлютив суперника, який кинувся на нього з тесаком. Але одним точним ударом ланцюга, він знерухомив Міка, в руці та плечі якого висіли риболовні гачки. Іншою рукою, він наносив удари ножем по здорованю. У той момент стояла мертва тиша, чутно було тільки удари ножа, стогін та плач Міка та булькання його крові. Після перемоги, В’яла Щелепа дістав записку та цвяхом прибив її до лоба суперника: “Потрібна робота? Заходьте на Ботл-стріт”. З тих пір слава полилася, як із відра, а банда Ботл-стріт отримала визнання. Ну, майже. Він розіслав листи іншим чотирьом кримінальним авторитетам, в якому заявив, що це його територія і місто тепер під його владою. Але його слова проігнорували, посміялися, а листонош побили, зокрема Зеленоокій Тріш взагалі великий палець відрізали. Тому не минуло й тижня, як зазнавшихся бандюків то варта застрелила, то вони невдало підскользнулися, то ще яка біда сталася. Після цього, він знову написав листи та відправив Зеленооку Тріш передати їх помічникам покійних. Відмовлятися ніхто не став і всі визнали його авторитет.
В місті стало настільки тихо, що навіть Міська Варта та королівський шпигун Берроуз активно зашевелилися дізнатися, що ж це коїться. А потім у місто прийшла чума. І В’яла щелепа відчув, куди віє вітер, коли люди кинулися шукати еліксир Соколова, а грошей на нього не вистачало. У його руках була стара винокурня з дистилятором. Там банда розбавляла пійло і продавала задешево. Але розбавляти еліксир Соколова було куди вигідніше! Скоро майже всі мешканці нетрів захворіли, а справи пішли вгору. Дуже скоро хворих стало так багато, що людей охопила паніка, люди не могли навіть працювати, відповідно у них закінчувалися гроші на еліксир, навіть розбавлений. Після вбивства Джесаміни стало гірше, міська варта та наглядачі взбісилися, почали використовувати диявольські машини вбивства, створені Соколовим. Загалом, для В’ялої Щелепи регентство стало не найкращим періодом.
І тут з’являється невідомий месник у масці, якому потрібна допомога в усуненні близнюків Пендлтонів. Дуже цікаво, що він доволі швидко зрозумів, що за маскою стоїть Корво Атано. Але не став його здавати, а навпаки уклав угоду. Щоб не повертатися до історії В’ялої Щелепи, скажімо так, якщо не допомагати Вірі Морей та залишити його в живих, то після подій першої частини, В’яла Щелепа візьме ім’я Азарії Філімона, придбає помістя Бригмор та займеться цілком легальним бізнесом на своїй винокурні, імпортуючи екзотичний алкоголь. Звісно, зберігаючи зв’язки з бандою Ботл-стріт та підтримуючи дружні відносини з Корво Атано, допомагаючи йому з деякими справами королівського шпигуна.
Але в 1837 році він та Корво провертають операцію з ліквідації близнюків Пендлтонів, бриючи їх на лисо, відрізаючи язики та відправляючи на роботи до власних срібних копалень, де їх ніхто не впізнає. А статус в парламенті повністю переходить до Тревора Пендлтона. Заразом, Корво вдається витягнути із Золотої кішки свою доньку — Емілі Колдуїн.
НЕ ДУЖЕ КОРОЛІВСЬКИЙ ЛІКАР
Наступною ціллю лоялістів став Антон Соколов. Тревор був певен, що Антон не сильно полюбляв лорда-регента, хоч й продовжив свою діяльність королівського лікаря під його протекторатом. Адмірал Гевлок же вважав Соколова важливим підданим для Берроуза та бажав задати кілька питань йому, які включали особисте життя регента. Бо не так давно саме Соколов намалював портрет коханки Берроуза і лоялістам конче необхідно дізнатися її особистість, аби завдати черговий удар по регенту, бо одним з найважливіших спонсорів Берроуза виступає саме вона. Тому, Корво вирушив до сховку Соколова, аби зловити його, допитати та, можливо, використати у майбутньому.
Життя Антона завжди було цікавим. Він був вихідцем із Тивії, який палко ненавидів аристократів та їх надміність. Проте, у дуже молодому віці зарекомендував себе, як відмінний художник та скульптор, через що до нього почали звертатися якраз аристократи і пропонували за його послуги непомірні суми монет. А як відомо, бабло завжди перемагає зло.
В подальшому, виявиться, що Соколов дуже різнобічна особистість. Він не тільки малював найвидатніших людей світу, а ще й полюбляв мандрувати, навіть відвідував Пандісію. Довгими вечорами міг філософствувати, винаходити різні дивовижні пристрої та займатися письменництвом, через що кілька книг його авторства ми навіть можемо зустріти в грі. А також, дуже активно брав участь в наукових дослідженнях, зокрема вівісекції та космології. Саме завдяки йому вдалося знайти ліки від чуми.
Непогано так просунутися в науковій сфері йому допоміг Есмонд Розенберроу, натурфілософ, який відкрив здатності китового жиру (ворвані). Сам Розенберроу також дуже видатна особистість, який зі злиднів став зіркою промислової революції Острівної Імперії, заснував власну компанію Розенберроу Індастріс, винайшов вуличне освітлення, моторизовані залізничні вагони та багато чого іншого. В 1820 році він саме запримітив молодого та перспективного Антона Соколова, якому запропонував своє спонсорство. Завдяки цьому, їх сумісні розробки привели ще й до революції у військовому озброєнні та пізніше буде використана Хірамом Берроузом для зміцнення своєї автократичної влади. Втім, сам Есмонд цього не побачить, бо покінчить життя самогубство ще у 1834 році, за рік до початку щурячої чуми, бо влада Острівної Імперії ще тоді почала використовувати його надбання у зовсім не мирних заходах.
Таким чином, Соколов виступав ще й одним з ключових гравців промислової революції Острівної імперії і, звісно, за такі заслуги ще в 1822 році був удостоєним не просто членства в Імперській Академії натурфілософії, а очолив її та призначений на посаду королівського лікаря. Втім, життя його було все ще далеким від спокійного — на горизонті замаячив не менш світлий за нього розум, а саме П’єро Джоплін. Він став наймолодшим з тих, кому вдавалося закінчити Академію натурфілософії. І це дуже розлютило Соколова, настільки, що за чутками, вкрав у П’єро кілька його винаходів. Їх суперництво закінчилося тим, що П’єро просто викинули з Академії.
В 1828 році Соколов вирішив зайнятися наставництвом і взяв своєю ученицею Далілу Копперспун, яка була вправною художницею та, можливо, мала з ним роман. Пізініше, їй доведеться відіграти свою роль в історії Імперії…
Заразом, попри свою зневагу до аристократії, Соколов дуже надихався Джесаміною Колдуїн. Чому? Не сильно зрозуміло, можливо через її політику бути ближче до народу. Але, у будь-якому разі, Джесаміна й сама потрапила під такий собі вплив Соколова, надавши йому багато вольностей, що призвели до розробок смертоносної зброї, такої як світлова стіна, дугові пілони чи толбоїв. Хоча, сама Джесаміна була противником їх активного застосування Міською Вартою і в хід їх пустив вже Берроуз у 1837 році.
Звісно ж, не можна не згадати, що Соколов є п’яничкою та ще тим бабієм, який встиг настругати близько 9 байстрюків на всіх островах Імперії. А також завзятим практиком чорної магії, настільки, що буквально одержимий Стороннім. Втім, сам Сторонній вважає Соколова надто набридливим та абсолютно не цікавим. І усі ці роки просто його ігнорує.
Втім, повернемося до чуми. Пам’ятаєте той самий еліксир Соколова, який тимчасово допомагає впоратися із прогресією чуми? Так от, щойно моральний компас у вигляді Джесаміни Колдуїн зник — Соколов прийнявся активно вдосконалювати формулу свого еліксиру, абсолютно ігноруючи будь-яку мораль чи етику, ставлячи жорстокі експерименти на людях. Звісно, можна би все скинути на пильний нагляд з боку лорда-регента, але скоріше за все Берроуз не так вже й сильно причетний до цих експериментів, хоч і робилося це з його абсолютної згоди та підтримки. Тому, Соколов далеко не позитивний персонаж в цій історії, але й не поганець для Корво. Насправді, він ідеальний приклад так званого сіроморального персонажа.
На жаль, у цій частині ЛОРу ми не можемо розповісти до кінця історію Соколова, але можемо сказати, що Корво вдалося захопити Соколова, та замкнути його у камері пабу «Псяча яма», який виступає штабом лоялістів. Пізніше, Соколов та П’єро Джоплін, попри всі свої суперечки зможуть частково помиритися. Соколов визнає, що виключення Джопліна з Академії натурфілософії було величезною помилкою, а П’єро буде радий спілкуватися з кимось “хто на одному рівні з ним”. Разом їм вдасться об’єднати свої ліки від чуми та врятувати ними Острівну Імперію.
ОСТАННІЙ ПРИЙОМ ЛЕДІ БОЙЛ
Заразом, Соколов з потрохами здає, що коханкою Берроуза виступає одна з сестер Бойл з доволі впливової та заможньої сімейки аристократів. А ще цей старий збоченець натякає, що у коханки Берроуза найкраща дупця у всьому Даннуолі, у якості підказки для Корво, яку з сестер краще усунути.
Звісно, підказка це так собі, тому Корво вирушає на щорічний маскарад Бойлів у повному незнанні хто ж з сестер — та сама загадкова коханка та спонсор Берроуза? Лідія, Есма чи Вейверлі? Усі три сестри є доволі підозрілими і будь-яка з них підходила би на цю роль.
Лідія була найзагадковішою, усе тримала в секреті, при цьому була найкращою музиканткою у всьому Грістолі. От тільки красою наділила її природа найменше з сестриць та й комунікабельною її не назвеш. Навіть більше, Берроуза у коханцях вона навряд би мала, оскільки навіть скаржиться у своєму щоденнику, що не здатна знайти справжнього музиканта в Данволлі, щоб взяти його за коханця.
Есма просто розпусниця, дуже помішана на сексі, а флірт — це її природне спілкування, інакше вона не вміє. Вона навіть з Корво примудрялась фліртувати, натякаючи, що не проти розрядити цю вечірку в більш інтимній обстановочці та БДСМ-стилі. А ще вона полюбляє хильнути чарочку, інколи через міру, через що постійно свариться із сестрами. Втім, причини для того, щоб спитися у неї є. Колись вона народила доньку, але процес родів був нестерпним та болючим для неї настільки, що вона назавжди втратила можливість народити ще. Що сталося з дівчинкою? Історія цього не згадує, невідомо навіть чи вижила дитина, чи ні.
А от Вейверлі наймолодша з трійці і, при цьому, найсерйозніша з них та навіть частково параноїдальна. Часто страждає від своєї безрозсудної легковажності, за якою йдуть довгі напади меланхолії. А Тревор Пендлтон взагалі називає її маленькою зрадливою хитрункою. Також, вона дуже боїться замаху на її життя.
В грі коханками Берроуза може бути будь-яка з сестер, завдяки рандому. Але, згідно з каноном, до якого входить роман Адама Крістофера Dishonored: The Corroded Man, нею була саме Вейверлі Бойл. І, згідно офіційній версії, була викрадена у 1837 році на щорічному маскарді Бойлів одержимим нею лордом Брісбі, який вивіз її до свого старого родинного маєтку. Але історія трішки замовчує, що Брісбі мав спільника у вигляді Корво Атано.
Втім, вона виявилася надто міцним горішком для Брісбі, який через кілька років загадково зник, а все його майно дісталося Вейверлі, яка втім повертатися до Дануоллу не збиралася та й не могла, бо там оголошена поза законом.
Зрештою, викрадення Вейверлі дуже сильно вплинуло на моральний стан Есми та Лідії, які на кілька років розсварилися та жили в ізоляції один від одної. Втім, Есмі вдалося побороти свою депресію та продовжити традицію проведення щорічного маскараду Бойлів. А от Лідії пощастило менше, її смуток і гнів були нестерпними для психіки. Тому, Есмі навіть довелося задіяти Соколова, який намагався допомогти Лідії, але не зміг та оголосив невиліковною. Тоді Есма помістила її в закрите крило маєтку Бойлів, де приставила окремих слуг та офіційно оголосила мертвою. В 1851 році на маскарад Бойлів завітала банда китобоїв зі своїм новим лідером, які вбили Лідію на очах Есми. Але ситуацію врятував королівський захисник та шпигун Корво Атано. Есма ж після цього відійшла від сімейних справ та передала все племіннику Ікабоду Бойлу…
ПАДІННЯ ЛОРДА РЕГЕНТА
Після того, як Берроуз втратив фінансову підтримку сімейства Бойл, маріонеткових депутатів Пендлтонів та абатства Обивателів, а Емілі Колдуїн зникла, його політичні позиції різко почали просідати. Лоялісти хочуть абсолютної та беззаперечної ліквідації лорда-регента, а Корво хоче нарешті очистити своє ім’я.
Загалом, тут все просто та лаконічно. Корво, в особі Злочинця у масці, повертається до Вежі Дануоллу, де може або вбити Берроуза, або викрити його злочинне правління завдяки аудіограмі, яку можна запустити в міську систему пропаганди. Канонічно, Корво обрав друге, показав регенту, що він і є Злочинцем у масці, після чого заарештував Берроуза (не особисто, але тим не менш). А пізніше, вже особисто стратив його за звинуваченням у державній зраді.
ЛОЯЛІСТИ
Після ліквідації Берроуза, Корво та лоялісти святкують перемогу в своєму пабі. Нарешті, довга дорога завершена, злочинний уряд повалено, всі довольні та щасливі, а Емілі має зрештою стати Імператрицею.
От тільки все виявилося зовсім не так райдужно. Ця перемога означала кінець співпраці між Корво та лоялістами, а отже Корво став непотрібним та ще й забагато знав. Адмірал Гевлок, Тревор Пендлтон та Верховний Наглядач Тіг Мартін вирішили, що час від цього колись цінного інструменту позбутися. Тому, його труять та лишають помирати у Затопленому кварталі. Адже, у них були власні амбіції на владу в Імперії.
Гевлок та компанія вбивають більшість колишніх союзників по змові лоялістів, викрадають Емілі та анексують владу, нарікаючи адмірала Гевлока новим лордом-регентом. В затопленому кварталі на Корво чекав Дауд та його вбивці. Втім, йому вдалося вибратися та повернутися до Псячої ями, де він побачив купу трупів, які лишила по собі трійця. Рятує Соколова та П’єро Джопліна та знаходить свого вірного супутника на кожній місії — човняра Сема, який відвозить Корво на острів Кінгсперроу, де зараз засіли ці «лоялісти».
Втім, шантаж, інтриги та вбивства увійшли буквально у звичку тріо, тому вони навіть між собою не змогли поділити владу. Все залежить від вашого рівня хаосу, але або вони помруть від вашої руки, або Мартін з Пендлтоном порішають один одного, або від них позбудеться Гевлок своїми отрутами.
Зрештою, Корво зіткнеться і з самопроголошеним лордом регентом Гевлоком, який вирішить покінчити з собою, забравши попутно й Емілі, стрибком з височини. Втім, Корво, звісно, вдається врятувати Емілі та посадити її на трон…
Добро перемогло, Емілі на троні та отримає прізвисько Мудрої, Корво решту життя буде стояти поруч та захищати її, у якості королівського захисника та шпигуна. Хіба може щось піти не так? А як щодо появи злої тітоньки, яка заявляє, що є старшою сестрою Джесаміни Колдуїн та вдруге збезчещує ім’я Корво та Емілі?
Про це ми з вами поговоримо у третій частині, якщо вам сподобалася ця оповідь не забувайте про вподобайки, коментарі та поширення цього відео! Дякуємо, що додивилися його до кінця та до нових зустрічей, на цьому ж самому місці, в Аномальному Притулку! Слава нації!
Топ коментарі (0)