Baldur's Gate 3 або Коли очікування того варті

Не думаю, що є людина, знайома з ігровою спільнотою, яка б не чула про Baldur's Gate 3, бо зараз ця гра всюди. Дехто її називає cRPG покоління, дехто - відродженням "золотого віку" жанру, дехто просто вже віддає умовний титул гри року. Я ж пройшов гру і хочу поділитися кількома думками у форматі своїх лінивих рев'ю.

Сюжет.
Гра, як не дивно, є продовженням історії світу Baldur's Gate 1 та 2, а саме Фаеруну, де ми знайомимося з містом Брама Балдура та найближчими до нього територіями. Головний герой був поцуплений расою злих мозкожерів - іллітидів, які перетворюють інших на собі подібних через доволі бридку процедуру вживлення пуголовка (tadpole) в голову пацієнту, після чого він і сам стане таким же, якщо тільки не знайде варіанту видалення паразита з тіла. Компанію головному герою складуть ще шестеро таких же "щасливчиків", а також ще декілька осіб, які потенційно можуть захотіти допомогти, в залежності від вибору. А можна взагалі почати грати за одного з цих шести, це теж варіант. Як і опція Темної Жаги (Dark Urge), про це може ще згадаю пізніше.

Не так я уявляв собі початок гри.

Як і будь-яке героїчне фентезі, тут є умовно добрі і умовно злі персонажі. З ким і що в результаті робити - залежить від гравця, тому сюжет не зовсім лінійний (ну бо певних подій таки не уникнути), а має цілу низку можливих варіацій розвитку подій. Загалом це зроблено на високому рівні, однак є і кілька місць, де логіка оповіді чи конкретного завдання може бути порушена, якщо проходити у дещо незапланований спосіб. Що, звичайно, не дуже добре, але може це виправлять із майбутніми патчами, як то було з Divinity: Original Sin від тих же Ларіанів.

Кожен із компаньйонів має власний характер та цілі у грі, з якими гравець може допомогти (або ні).

Що мені сподобалося - є декілька завдань, де рішення не просто між умовними хорошим і поганим, а швидше між так собі поганим, середньо-поганим і дуже поганим. І з наслідками доведеться жити до кінця кампанії. Хоча і звичайних дилем теж вистачає.

Ґеймплей.
Ми маємо класичну рольову гру з покроковою механікою битв (її можна увімкнути і поза боями, якщо то потрібно у даний момент, і часом цим справді варто користуватися). Якщо грали в перший Dragon Age, що-небудь із старої класики 90-х - початку 2000-х чи ті самі D:OS - швидше за все знаєте, що воно і як.

Приблизно так виглядає битва (тут все умовно, бо даний монстр не водиться у показаній місцевості): дії, черга ходів, заклинання та все таке.

Гра поділена на 3 акти, перший з яких от майже 3 роки був у ранньому доступі, а з двома іншими нас познайомили лише на релізі, хоча інформація про трьох головних негідників (і навіть їхніх акторів озвучки) була відомою ще кілька місяців тому, що в певному сенсі спойлер і мінус, а в певному ні. Кожен із актів має свій власний сюжет, який варто закінчити перед переходом до наступної зони, інакше певні події будуть вирішеними за кадром, що не завжди добре (і не завжди погано).
Завдання різного плану, і стандартних "піди/принеси/убий" тут обмаль. Зазвичай треба щось вирішити, розслідувати, проаналізувати, і вже тоді вбити ціль. Або того, хто дав завдання. Насправді гра не забороняє вбивати хоч навіть кожного зустрічного, але це буде складніше. Як і обійти у тінях ворогів (де то можливо), уникнувши непотрібної різанини. А декілька міні-босів цілком можуть бути покараними через діалоги, це вже залежить від навичок гравця і всюдисущих кубиків.

Зразок перевірки харизми, і 30 - це дуже високий поріг насправді, добре, що мій персонаж на тому спеціалізувався.

Про них треба сказати більше. Дуже багато ситуацій, в основному перевірок у бою, розмовах, взаємодії з усілякими закритими дверима, скринями чи поміченими пастками вирішується кидком 20-гранного кубика, як то перенесено з DnD 5e. І якщо звичайне "треба викинути більше, ніж число на екрані" цілком зрозуміле, то є ще два варіанти, які треба враховувати - критична невдача (1 на кубику) і критичний успіх (20 на кубику), які відповідно ведуть до автоматичного провалу чи проходження цієї перевірки. На це можна впливати, використовуючи баффи від заклинань, переваги/завади для кидків кількох кубиків водночас, натхнення для повторного кидка і може ще кілька штук. І це система, яка багатьом подобається, але й чимало хто її критикує, бо ніхто не застрахований від кількох провалів підряд. Що цікаво, історія все одно рухається, а часто можна взагалі взяти опцію без перевірки, але результат, швидше за все, буде іншим.

Прокачка, плюс ще є опції мультикласів і взагалі мільйон можливостей.

Є також купа класів/рас/заклять/луту/прокачки і інших RPG-елементів, але для їх скороченого огляду треба писати окреме рев'ю.
Я знайомий із жанром, тому проблем із ігровою системою та її окремими шматками не мав. Для нових гравців корисно буде глянути якісь безспойлерні ґайди, ютуб ними завалений зараз. Я б лише додав, що проходження історії заради рольового відіграшу може принести набагато більше задоволення, ніж стандартний мінмаксінг, манчкінізм та сейвскамінг (останній тут дуже простий, бо гравець може зберігатися навіть посеред бою, діалогу чи перевірки, щоразу повторно кидаючи кубики з новим результатом).

Аудіо.
Гарний епічний саундтрек від болгарського композитора Борислава Славова, можна прослухати на його сторінці на титрубі, НАПРИКЛАД.

Загалом же - величезна робота зі звуком, бо озвучені сотні персонажів у діалогах (сам гг свої фрази не промовляє, що є вже класикою). Класні інтонації, багато різних ефектів та чимало іншого. Ну і англійські голоси - це щось, навіть та ж сама зловісна трійка негідників озвучені Дж. К. Сіммонсом, Джейсоном Айзексом та Меґґі Робертсон (леді Дімітреску з RE: Village). Та й крім того чимало знайомих акторів озвучки, але не буду спойлерити.

Ну яке ж фентезі без драконів? Навіть одна з доступних для гравців рас пов'язана із ними.

Візуал.
Попри те, що ми в основному спостерігаємо за персонажами зверху/під кутом на певній відстані, у діалогах ми бачимо їх як у якому-небудь Mass Effect та інших подібних іграх, тому всі години, проведені у редакторі створення персонажа, не пройдуть марно, гравці будуть бачити його (чи того компаньйона, хто завів розмову, це не обов'язково має бути саме головний персонаж партії) регулярно і часто.

А ще тут можна, тобто ТРЕБА гладити песика.

А про всякі там краєвиди, місцевості, ефекти заклинань та інше говорити треба багато, бо тут є таке. І воно дуже добре вписується в показаний фентезійний світ з усіма своїми ельфами та гоблінами.
Є й інтимні сцени (це гра 18+, якщо що), які теж залежать від обраних опцій, типу вдягненої чи знятої білизни. Так, все НАСТІЛЬКИ пропрацьовано.

Погляд на саму Браму Балдура.

Гра може працювати як на DirectX 11, так і на Vulkan, що теж свого роду вибір. Конкретно в мене на Vulkan було доволі нестабільно, а от на DirectX - добре, ну включаючи 2 вильоти за ~100 годин гри, що насправді небагато. Мав проблеми з освітленням і ще кількома графічними опціями, але загалом графіка дуже приємна і різноманітна.

Один цей скріншот може вибити ностальгічну сльозу із шанувальника перших ігор.

Ідея та втілення.
Гра створювалася близько 6 років після доволі гарних показників у Divinity: Original Sin 2. Студія отримала права на використання купи ліцензованих персонажів, тож ми навіть зустрічаємо декого із старих частин (Мінск і Бу та Джахейра були анонсовані ще раніше, і теж є у тому самому релізному трейлері). Чимало зусиль пішло на адаптацію правил 5e у формат відеогри (бо більшість того, що ми грали колись, базувалося на 3.5 або ADnD), і загалом чую від тих, хто грав саме настільні варіанти, що вийшло вдало. Максимальний рівень персонажів обмежений 12-м (а не 20-м, як у правилах), щоб спробувати це все збалансувати. Деякі класи були серйозно перероблені, той же монах, який тут у гравця з прямими руками може творити дикі речі. Як і майже кожен з інших класів, хоча і є відносно сильніші та слабші.
З осені 2020-го гра перебувала у ранньому доступі, коли з нею і познайомився. Тоді нам пропонували пройти перший акт і все працювало дуже навіть непогано. На релізі все ще трохи переробили, навіть додали трохи історії поміж певними компаньйонами, що навіть цікавіше.

Диявол, як то кажуть, у деталях.

Реалізовано було дуже багато, але в той же ж час не все. Гравці вже надатамайнили згадки про Верхнє Місто і ще кілька незроблених локацій. Певні квести були скорочені, деякі взаємодії змінені, частина просто вирізана з кінцевої версії. Не знаю, наскільки то пов'язано з тим, що гру випустили на ПК та Mac майже на місяць раніше від анонсованого терміну (щоб не було накладок із Starfield), але як мінімум таких прогалин як із KotOR 2 тут не відчувається, ну як мінімум у двох перших актах.

Ох ці чортові бісини...

Скандали.
Гра має українську локалізацію. І це добре. От тільки сама якість цієї локалізації, вибір певних термінів та ідіотське вставляння словечок типу "дієвидло" та "спалахуйка" - не ок.
Не буду ще раз зупинятися на тому, але залишу відео від Дарка Валерійовича, де краще все розжовано (правда за останні 2 тижні гравці знайшли ще купу помилок та навмисних спотворень перекладу).
Я радий, що українська локалізація розвивається. Але не радий, що вже не вперше ми бачимо дуже непрофесійний підхід до цього діла зі сторони однієї з наших студій перекладу. Отака хуйня, малята.

Ну і варто згадати, що приблизно за місяць до релізу Ларіани виклали відео з натяком на секс із друїдом в образі ведмедя. Не здивуюсь, що багатьох це справді спонукало купити гру.

Бути серед цих ігор на вершині - це вже величезна заслуга.

Рейтинги та сприйняття.
В основному гра отримала оцінки, близькі до 10/10. На Метакритику BG3 навіть на якийсь момент посідала перше місце, але станом на сьогодні вже четверта.
Одне з найбільших рев'ю на PC Gamer було випущено лише тиждень тому (що нормально, якщо проходити не пропускаючи половину контенту) і ставить оцінку в 97/100, "нова вершина жанру".

Сприйняття ж гравцями - майже виключно позитивне. Тут і 96% схвальних рецензій у Стімі, і значні очікування гри на PS5. Є певна проблема з випуском на Xbox, тому наразі невідомо, коли це станеться, бо Ларіани хочуть, щоб там працювали всі функції (так розумію, що поки є проблема із грою у форматі розділеного екрану), тож чекатимемо оновлень. Вже було випущено 4 хотфікси (з останнім була невелика проблема, через що довелося відкотити назад, від чого у людей не працювали збереження за той час, але все оперативно виправили), було анонсовано перший патч, що має дозволити міняти зовнішність персонажа вже після створення, а також низку інших штук, які просять гравці.

Висновок і кілька особистих думок.
Baldur's Gate 3 - це насправді дуже хороша гра. У мене проходження зайняло біля 88 внутрішньоігрових годин, і то ще низка контенту залишилася за кадром чи обмежена певними виборами.
І тут виникає дещо інше питання, чи буде це новим еталоном для жанру? Я б хотів, щоб так, тоді менше буде "сирих" релізів на кшталт того ж Кіберпанку, який багато у чому не працював чи вилітав нещадно.

Той самий піковий онлайн (узято із steamdb).

Але варто розуміти, що виробництво протягом 6 років великою студією - це ще й величезний бюджет, і тут його видно. І це відбивається у тих же рекордних показниках онлайну у Стімі у 875 тисяч гравців водночас (і навіть от зараз 300 тисяч відображає просто посеред тижня). Як на мене, це вже говорить саме за себе.

Регіональна ціна дуже норм, сам придбав ще у 2020-му задля підтримки розробників, а пізніше ще подарував дві копії друзям.

Це гра, яка варта часу і грошей. Варто зазначити, що базова гра у світі коштує 60 євро, а в нас ціна у Стімі всього 899 гривень (плюс 150 за делюкс-видання, а всі гравці з раннього доступу отримали його просто так), тож це подвійна вигода.

Я не люблю слово "шедевр", але тут воно дуже близько до суті. І хоча є певні претензії, але вони не надто помітні на загальному фоні позитивних вражень від гри.
Мені б хотілося бачити у наступних патчах:

• кращий менеджмент інвертаря, бо що у польових умовах, що у таборі розкладання речей по різних ящиках/скринях/сумках/рюкзаках/мішках займає чимало часу, а без нього знайти щось накладно, та й носити все з собою не вийде;
• більше квестів з варіантами вибору нагороди (їх бачив за всю гру штуки 2 чи 3, мабуть);
• більше розмов із компаньйонами, яких отримуєш у 2-3 актах, бо наразі вони виглядають суттєво бідніше, ніж базова шістка;
• трохи змінені маркери на карті, як мінімум розділення основних та другорядних завдань різними кольорами чи значками, а також виправлення багів із "підказаними" закопаними скарбами, які так і висять на карті навіть після знаходження.

Не забувайте розмовляти з тваринами, це часом дуже весело.

Ну і з власного - кінцівка трохи затягнута, майже всі попередні боси та міні-боси здалися цікавішими (надіюсь, це не спойлер). Хоча сюжетно мені сподобалося, в одному з моментів навіть трохи просльозився.

Якщо любите RPG і фентезі - раджу не пропускати цю гру і зіграти самостійно чи хоча б подивитися проходження. Якщо грали у попередні дві частини - то й поготів, бо тут непогано вписані деякі із старих персонажів, яких ми востаннє бачили от ще 20 років тому.
Колись я обов'язково перепройду гру з іншими виборами (ну частково) та плином історії, але не сьогодні.

Це було #lazyreview
І приємної гри!