Ще трошки сай-фаю, але цього разу дорослішого. Не в плані серйозності сюжету, а швидше перенесення на екрани тем, яких часто уникають у супергероїці для дітей та підлітків. Чи потрібен був такий серіал і що із того вийшло - про це далі.
Ось ці п'ятеро порушників!
Сюжет
Громадські роботи - це доволі поширений на Заході спосіб покарання порушників закону, якщо їхні злочини не тягнуть на серйозне обмеження свободи, але й штрафу недостатньо. Що цікаво - знаменитості теж потрапляли у цю програму (типу Ліндсі Лохан, Джорджа Майкла чи Наомі Кемпбелл та низки інших).
Тут же у центрі сюжету - підлітки, яких відправили на покарання з тих чи інших причин. Спільного у них приблизно нічого - тут зібрані майже протилежності: жартівник Нейтан, який занадто захопився своїми жартиками, хуліганка Келлі, спортсмен Кертіс, популярна дівчина Аліша і нерд Саймон. Однак всі вони потрапляють під таємничу грозу, яка надає їм різні суперсили, як корисні, так і не особливо. А ще їх чекає ціла купа курйозних чи навіть небезпечних ситуацій, з якими ще треба якось справитися.
Історія подається доволі рвано, часто з позиції одного із п'ятірки. Але саме персонажі тут і витягують все, бо хоч вони і не взірці поведінки, але й не повністю відбиті теж, так що можуть творити відносно добрі речі, якщо на то пішло. Думаю, що трохи більше про героїв розповім у розділі ідеї шоу, інакше тут розтягнеться занадто, та й без спойлерів тоді не обійтися.
Ще одним із плюсів сценарію є велика кількість гумору - від звичайної чорнухи до доволі тонкої іронії чи алюзій і аж до старого-доброго британського гумору (а що ще очікувати від серіалу, знятого на околицях Лондона?). І він тут найчастіше доволі доречний, хоча здебільшого іде від Нейтана по ситуаціїі та не дуже. Так як актор пішов після другого сезону, то його врешті замінили на ще одного "смішного персонажа", і це ще більше підсилило гумористичну складову.
Сезони тут короткі - від 6 до 8 серій, другий та третій в основному вважають найкращими, інші - просто нормальними, не те, щоби сильно поганими. Зустрічаються посилання на відомі і не дуже інші твори, але загалом історії відчуваються новими і не списаними з чогось іншого напряму. Тема смерті та насилля тут теж часта, але в основному побічна. А от розвиток персонажів, їхнього відношення до сил, відповідальності та загальної містики - все ж на першому місці.
Аудіо
Композитором виступив Вінс Поуп, і я майже не пам'ятаю музику з серіалу. А от вступні титри з The Rupture - Echoes - запам'яталися, тому залишу ПОСИЛАННЯ.
Загалом робота зі звуком на рівні, нічого надзвичайного.
Шоу (лише перший сезон) виходило на К1. Я дивився ще колись із сабами, а потім з озвучкою UATeam (Омікрон), і вона непогана.
Сцени дуже різноманітні, і візуал у них різної якості.
Візуал
CGI тут паршивенький, якщо чесно. Якщо це прийняти з перших же епізодів - далі піде краще і не буде так сильно звертати на себе увагу. Так само у першому сезоні щось не те з операторською роботою - ніби серіал не може визначитися, чи він фікшн чи псевдомок'юментарі (хіба що без прямої мови в камеру), але з другого ситуація суттєво краща.
З позитивного - костюми (так, спочатку це банальні помаранчеві роби) та грим досить якісні, монтаж у пізніших серіях теж добре зроблений, де то було потрібно. Але ще місцями є сіруваті, блакитні чи інші кольорові фільтри, і я не впевнений, наскільки було доречним їхнє використання, крім як досягнення емоційного візуального перевантаження. В іншому картинка норм.
А так команда виглядає в останніх епізодах. Хоч Руді на місці
Ідея та втілення
Сценарієм, а потім власне і самим шоу займався британський телесценарист Говард Оверман. З його попередніх робів я бачив лише "Мерліна" (і то він писав лише окремі епізоди), тому щось більше сказати про нього складно. Але враховуючи премію BAFTA за перший сезон як кращий драматичний серіал - він таки щось у цьому тямить.
Цікавим був каст, бо добра частина акторів з нього прорвалися у "вищу лігу". Іван Реон (Саймон) отримав другорядну, але помітну роль у "Грі Престолів", Роберт Шинан (Нейтан) потім з'явився в "Академії Амбрелла", Джозеф Ґілґан (Руді) зіграв надзвичайно вдалого Кессіді у "Проповіднику", а Антонія Томас (Аліша) була в одній з головних ролей у "Хорошому лікарі" (ще не бачив). І це лише з тих, кого пам'ятаю/візуально впізнаю, тож "Покидьки" стали чудовим стартом або поштовхом для багатьох кар'єр.
Самі персонажі теж цікаві, бо вони водночас типові, але й не типові. Якщо очікувати від них стереотипної поведінки, то може вона і буде в окремих епізодах, але все ж особистісні штуки швидко виходять на передній план. Деякі серії більш спрямовані на одного-двох головних героїв, тому якогось помітного роззосередження через перебір персонажів майже не виникає. Також досить цікавими є фанатські теорії, що отримані сили пов'язані із певними особливостями характерів, але то теж свого роду спойлери.
От що слабше у втіленні - так це фінал. Він все ще норм і точно не можу сказати, що поганий, але історія прагне продовження. У свій час ходили чутки про повнометражний фільм з участю оригінальної п'ятірки, але вже пройшов десяток років, і навряд чи така стрічка побачить світ. На жаль.
Також ішла розробка американської версії серіалу (це далеко не перший такий випадок, "Офіс" підтвердить), але там теж закінчилося нічим.
Ще з цікавого - маркетинг залучав популярні на той момент мережі Фейсбуку та Твіттеру, навіть були окремі сторінки головних героїв, які щось писали і обговорювали події серій.
Гарна оцінка на imdb
Рейтинги та сприйняття
Imdb ставить 8.2/10, на томатах 92% від критиків та 80% від глядачів (найгірші глядацькі оцінки у двох останніх сезонів - 55% та 65%).
Хвалять новизну, пропрацьованість та взаємодію персонажів, різні мотивації та ситуації, в котрі потрапляють головні герої. Критикують...ну тут дуже суб'єктивно - зміну персонажів у третьому та четвертому сезоні, особливо в останньому, коли від основної п'ятірки залишився по суті лише Кертіс. А от нові сподобалися не всім. Також часто вказують на надмірну жорстокість тих чи інших вчинків чи певну абсурдність історій, але це одна із складових шоу, що робить його собою.
Я з радістю дивився серіал приблизно в роки виходу і один раз переглядав потім опісля.
Думаю, це шоу назавжди залишиться ДИВНИМ, але й хорошим теж
Висновок
Misfits - це дуже цікавий експеримент, який взяв оригінальний сценарій, молодих акторів, домішав чимало гумору і зрештою став одним із найпопулярніших британських серіалів тих років. Так, дещо тут перетиналося з тими ж "Героями", але мало свій унікальний колорит та зворотню сторону медалі, а саме певну асоціальну поведінку та порушення певних норм і порядків.
Якщо подобається опис - дивіться, звісно ж, але певний дисклеймер щодо жорстоких сцен я залишу. Ну і рекомендацію дивитися перші три сезони, останні два - опціонально.
Може це навіть на краще, що шоу не отримало ніяких ремейків чи продовжень, а залишилось у своїй первісній дещо покидській іронії на красу. Таким і буду пам'ятати, переглядаючи нові роботи з акторами цього шоу. Наразі дивлюся Brassic з Ґілґаном, і це теж дуже цікавий і нетиповий проєкт, може у свій час теж напишу трохи.
Це було #lazyreview
"Аватара" подивився, чи буде його огляд - наразі не вирішив. Мені він швидше сподобався, ніж ні, але шоу просто норм, бо має як суттєві сильні сторони, так і помітно слабші. В будь-якому разі на сьогодні все.
Топ коментарі (0)