Over the garden wall або Казка на новий лад

Два тижні тому подивився цікавий і дещо нетиповий анімаційний міні-серіал 2014 року - "За садовим парканом", але лише зараз дійшли руки до огляду. Тут можна побачити елементи чи натяки на велику кількість інших казок, але сама подача, розвиток подій і в чомусь навіть персонажі - є оригінальними. Отож про все по порядку.

Вірт, Ґреґ і Жаба

Сюжет.
В центрі історії - двоє братів: Вірт (озвучений Елайджею Вудом) і Ґреґ (Коллін Дін). Вірт узагалі на перший погляд нагадує якогось загубленого ельфа чи гнома, а його молодший брат - просто чудернацький і з чайником на голові. Вони прагнуть знайти шлях додому і попутно вплутуються в величезну кількість пригод, неприємностей чи просто дивакуватих історій.
Власне на персонажах та їх взаємодії тут і побудована основна частина "атмосфери" мультику. Їхні характери спочатку здаються дещо клішованими, але автори насправді дуже часто вдаються до використання "червоних оселедців", і в цьому питанні теж не без них. Вірт - доволі боязкий, невпевнений у собі, песимістичний. Але й не тряпка. Ґреґ - на противагу брату - дуже активний, заповзятий і по-дитячому наївний, чому часто й вплутує брата у пригоди, і постійно тягає з собою жабу. Взагалі вік головних героїв ніби не згадується, але Вірт виглядає підлітком десь 13-15 років, а Ґреґу не даси більше 7-8, тому різниця у сприйнятті дуже помітна навіть без врахування різних характерів.

Реакції головних героїв на ті ж слова чи події часто суттєво відрізняються, як і має бути.

Кожна з 10 серій - це окрема історія, фактично ще день чи кілька з подорожі різноманітними краями та землями. Тут зустрічається різне, і хороше, і жахаюче. Але при цьому часто виявляється, що насправді все ще по-іншому. Що для когось може бути й мінусом, бо ти вже частково передбачаєш подальший розвиток подій. Але так як серіал орієнтований на широку аудиторію, в тому числі дитячу, - то це не є аж такою проблемою.
Це ж підкріплено і гумором. Він не злий, не нижче пояса, не зовсім плаский. Часто жарти будуються на певних банальностях та вже згаданих раніше відмінностях у сприйнятті. Мені сподобалися більшість із них.
В цілому сюжет гарний і добре розвивається. Окремо б відмітив те, що історія не намагається виїхати на інших казках, перепереказати їх по-своєму, критикувати чи деконструювати. Натомість, тут власний антураж і спроба у дійсно оригінальну світобудову, що завжди складніше, ніж доліплювати на вже готовій основі.

Та сама пісенька.

Аудіо.
Власний саундтрек серіалу не те, щоб дуже великий, але запам'ятовується. Майже все записано The Blasting Company бендом, тому фольк-елементи та гарний інструментальний супровід в наявності. А от виконавців декілька, тут і Джек Джонс, і самі актори Вуд та Дін. Останній, до речі, виконує пісню, яка стала досить популярною навіть за межами шанувальників мульта - Potatoes and Molasses, у нас перекладено приблизно як "О картопля та меляса".
Окремо хочу поговорити про нашу адаптацію. Дивився в озвучці від FanVoxUA, не дубляж, але все ще дуже якісно. От згадана вище пісня звучить дуже вдало, так само збережено більшість жартів там, де це можливо, бо передивлявся ще раз в оригіналі просто так, обидві версії сподобалися.

Приблизно це маю на увазі, коли кажу про поєднання простих (персонажі) і складних (все решта) елементів.

Візуал.
Доволі складно однозначно описати візуальний стиль мульта. Вікі відсилає на гризайль, а мені цілком помітні різні аніме-елементи. Та суть одна - місцевий стиль дуже своєрідний і легко запам'ятовується. При цьому він бере запозичення і в інших представників жанру (а одна з серій дуже так натякає на дісней-мульти 30-40-х, або на Cuphead, якщо так зрозуміліше). Великі очі, багато абстракцій та симпліфікації поєднуються із часто охреніти як деталізованими задніми планами. Часом це навіть створює алюзію комп'ютерних ігор, бо колись подібна техніка була популярною з анімованими відносно простими спрайтами і чіткими задниками. Це треба бачити.
В цілому дуже гарне враження від анімації, показу емоцій персонажів, світлотіні та численних інших елементів.

Багато в чому варто завдячувати CN за те, що серіал побачив світ.

Ідея та втілення.
Першою була короткометражка Патріка Макгейла (пов'язаний із Adventure Time with Finn & Jake) "Книга невідомості", яку я чесно не бачив, тому щось сильно сказати на цю тему складно.
Однак критикам і аудиторії вона цілком сподобалася, навіть отримала кілька нагород. Що і стало причиною зйомок цілого міні-серіалу за мотивами на замовлення Cartoon Network.
Вдалося залучити і більш популярних акторів - того ж Елайджу Вуда, (не побоюсь цього слова) легендарного Крістофера Ллойда (у ролі Лісника) чи Тіма Каррі (старе "Воно").

Режисер каже, що надихався дитячою літературою 19 століття та іншим. Мені ж історія дещо перетинається із прочитаними в дитинстві "Братами Лев'яче Серце", не повністю, але деякі елементи вельми подібні. Взагалі охарактеризувати мульт як екранізацію чогось не вийде - він насправді дуже своєрідний. І настільки сподобався аудиторії, що навіть породив серію міні-коміксів Over the Garden Wall, що виходили з 14 по 19 роки. Наскільки знаю, там не просто повторення показаного на екрані, а саме що доповнення історії, навіть продовження. Може колись і прочитаю, наразі не мав такої можливості.

Це справді надзвичайні показники для не дуже великого проєкту.

Рейтинги.
Imdb ставить дуже високі 8.8/10. На томатах складніше, бо оцінки від критиків немає, а от від аудиторії - всі 100% позитивних оцінок (це специфіка "томатометра", позитивною вважається оцінка від 3.5/5 зірок і вище).
Не сказав би, що серіал мегапопулярний, але свою аудиторію безперечно має. І нагороди типу Еммі (Creative Arts Emmys, якщо точніше).

Поєднання, здавалось би, непоєднуваних елементів, а також вдалий баланс протиставлених сил, - одна з причин любові публіки.

Підсумок.
За садовим парканом - це добра і проста дитяча казка. Тут є складніші елементи, якась філософія, навіть лінія антагоніста-Звіра. І це цікаво не лише в дитячому віці.
Тому точно раджу дати мульту шанс, він того вартий. До переваг би відніс і невеликий хронометраж - 10 серій по 10-11 хвилин, тобто на повний перегляд піде години дві, як у мене і вийшло в результаті, бо дивився на одному подиху. Тим більше, що фінальні епізоди добряче так додають інтересу, але без спойлерів.
Мені сподобалися персонажі, стиль, музика, дбайливий підхід авторів до деталей та образів. І їм дійсно вдалося зробити щось оригінальне, не наступаючи на граблі багатьох тих, хто намагався раніше.

Це було #lazyreview
І хай хороших історій таки буде більше.