Отож, раз вже я зачепив тему наукової фантастики 90-х, то не можна не згадати один із найяскравіших шоу того часу - Зоряну Браму. Те, що почалося як середній такий бойовичок з Куртом Расселом та Джеймсом Спейдером у головних ролях, переросло у 10-сезонний серіал-продовження, а також численні спін-оффи, про які, можливо, розповім детальніше іншим разом, інакше у свій стандартний формат лінивого рев'ю ну ніяк не вкладуся.
Земна Брама в робочому стані.
Сюжет.
Прибульці існують! І шлях до них значно коротший, ніж здавалося, завдяки древній технології зоряних брам, що дозволяє створювати гіпертунель між двома пристроями і долати світлові роки простору за декілька секунд. Одна з таких брам була і на Землі, але за часів Древнього Єгипту її закопали, що й дало землянам можливість розвинутися технологічно. Фактично це все зав'язка до фільму 1994-го року, а от події серіалу відбуваються через два роки після того.
Щоб запобігти інопланетній загрозі, уряд США на базі секретної військової частини в горі Шаєн розвиває програму Зоряних Брам, а саме шоу зосереджене навколо першої команди StarGate-1 або ж скорочено SG-1. В різні моменти туди входили різні люди (і не люди теж), але "класичний" склад - це четвірка несхожих між собою, але об'єднаних спільною ціллю осіб.
Зазвичай я не пишу детально про персонажів, але тут зроблю виняток, бо на них тримається буквально ВСЕ. І хоча можна умовно сказати, що той чи інший - основний у конкретній серії чи сезоні, але загалом у перших частинах всі четверо головні в тій чи іншій мірі.
О'Нілл дивиться на тебе, як на гоауда.
Полковник Джек О'Нілл (він сам регулярно повторює, що з двома "л") у виконанні "того самого Макгайвера" Річарда Діна Андерсона (правда старшого на років 10).
Створив (а точніше доповнив те, що вже було зроблено Расселом) дуже цікавий образ американського військового, який часто прямолінійний і не надто дипломатичний, але й далеко не тупий. Виступає лідером групи і найчастіше приймає відповідальність за те, що вони натворили, на себе. Замість подорожей крізь браму радо би рибалив на своєму ставку 24/7 (де не факт, що є риба), але службою відволікається від певної особистої трагедії та різних подій минулого.
Серйозна Картер серйозна.
Капітан Саманта Картер - Аманда Теппінґ.
Вчена-фізик із військовою підготовкою. Розвінчує абсолютно всі міфи про блондинок, а за потреби може й по зубах дати. І з таким життям ця потреба наступає доволі регулярно. Займається більшістю наукової роботи і вивченням нових приладів і технологій.
Йому не потрібен ні жупан чорний, ні шаровари сині.
Доктор Деніел Джексон - Майкл Шенкс.
Вчений-єгиптолог і лінгвіст. Напротивагу Саманті, він більше по гуманітарних науках та контактах з туземцями. Харизматичний і допитливий, хоча серед наукової тусовки вважався вигнанцем довгий час через свої дикі теорії про піраміди і космічні кораблі (спойлер із фільму 94-го року - не помилявся). У групу пішов, щоби повернути свою дружину Шаре.
Попри це - магніт для жінок і різноманітних прибулиць. Чому - ніхто не знає, але це працює.
Еталонний "Indeed".
Тіл'к - Крістофер Джадж, також голос нового Кратоса із серії God of War.
Представник ворожої для землян раси джаффа (не путати з соком), які були генетично модифіковані, і тому не можуть вижити без личинки гоаудів, яких виношують кілька разів за життя. Ну і останнє теж суттєво довше за людське, Тіл'ку десь біля 100 років під час показаних подій. Плюс надлюдська сила, витривалість, зцілення - це все теж "відплата" личинки. Хоч Тіл'к теж солдат, але від О'Нілла таки сильно відрізняється характером і методами, хоча вони обидва дуже поважають одне одного. Непогано призвичаївся до життя на Землі, хоча мусить носити головні убори, інакше його золоте татуювання із змією на лобі (відзнака Першого Воїна, бо звичайні солдати-джаффа мають прості чорні тату) трохи вирізняє з натовпу. Виступає за свободу джаффа від рабства, за що до нього інші лояльні до влади гоаудів джаффа (і самі фальшиві "боги" теж) звертаються як до зрадника - "шолва".
Згоду зазвичай виражає коротким кивком і словом-паразитом "Авжеж" (в оригіналі - "Indeed"), до якого всі настільки звикли, що й не звертають уваги. Аж десь у серії 3 чи якого сезону "Атлантиди" один із персонажів сказав йому за дуже часте "Авжеж", а той відповів, що ніколи не помічав. Буває.
І от ці четверо вирушають назустріч пригодам, паралельно декілька разів рятуючи себе, країну, планету, зоряну систему, галактику (потрібне підкреслити).
Апофіс - головний гад перших сезонів. Ну дуже діставучий.
Причому не просто щоби грати в героїв (хоча є епізоди, що присвячені цьому, коли іронічно, а коли не дуже), а з цілком таки реальними мотивами - знайти союзників, технології, зв'язки. І загалом тема реалізму та навіть певного прагматизму тут гарно розвинена, разом із багатьма недоліками нашого суспільства, аж до жадібності, корупції, жаги до влади і багато-багато іншого. Не всі епізоди мають хеппі-енд, часом історія завершується зовсім не на позитивній ноті, хоча найчастіше несе і якийсь повчальний момент теж. Чим і затягує.
Окремі серії значно сильніші чи значно слабші, куди ж без цього, коли було знято понад 200 їх за 10 сезонів. А також є 2 з хвостиком повнометражні фільми, які непогано закінчують історію SG-1, їх теж варто переглянути.
Аудіо.
Тут є і музичні теми, і реальні пісні, але не те, щоб вони кидалися в очі (окрім вступної, решту можна прослухати ТУТ).
Проте все ж атмосферні.
Куди більше "звуків" бойовика - різноманітної зброї, літаків, космічних кораблів, вибухів і так далі. Вони далеко не ідеальні, але все ж цікаві.
Так само грамотно і з голосами персонажів. "Боги-гоауди" взагалі розмовляють ніби через модулятор голосу, може спочатку це буде трохи незвичним, але потім швидко призвичаюєшся.
Космічні сцени спочатку викликатимуть трохи фейспалм, але в пізніших сезонах з ними буде краще.
Візуал.
Дуже і дуже багато графічних ефектів, моделей, складного гриму і костюмів. Серіал може й не найдорожчий на свій час, але й відверто дешевим його не назвеш.
Варто відмітити також багатство локацій, які зображають десятки, якщо не сотні різних планет. І хоча вони багато в чому нагадують Землю, автори знайшли цьому пояснення у плані того, що Древні, які населяли галактику мільйони років тому, самі тераформували планети під умови, які їм найбільше підходять. Це вже більше про логіку, але все одно непогана деталь.
Перші сезони мають найменшу кількість комп'ютерної графіки, а далі їхня кількість лише зростає. Але й якість у цілому теж.
Оригінальні О'Нілл та Джексон.
Ідея та втілення.
Космічний сай-фай - це дуже популярна тема серед фантастів, і придумати щось нове, звісно, можна, але зробити це так, щоб воно запам'яталося і змогло закріпитися на ринку з конкуренцією у вигляді таких мамонтів як "Star Trek" i "Star Wars" - оце дійсно складно. Мабуть, ніхто сильно не вірив у це, коли знімався оригінальний фільм. І може він не "вистрелив" аж щоб дуже сильно, але зібрав і гідну касу, і зацікавив мільйони глядачів. Те, що канал Showtime (зараз відомий своїми Dexter, Californication чи там Shameless) отримав права на продовження, вдало визначився з форматом шоу, підібрав хороших акторів, залучив популярних за роботою над Outer Limits сценаристів Бреда Райта та Джонатана Ґласснера, - це далеко не везіння, а справді гарно проведена робота. Вони навіть знайшли військових експертів з Повітряних Сил, які додатково перечитували готові сценарії.
І глядачу шоу зайшло просто шалено. Бо серіал мав настільки широкий розмах творчої фантазії, що зміг утілити дуже і дуже багато. Пригоди головних героїв переносили їх до паралельних реальностей, у часі, у віртуальний простір, робили роботами, напівбогами, вбивали і воскрешали, знаходили нових ворогів і союзників, і це може десь двадцята частина показаного. Вороги насправді теж доволі цікаві, тут і згадані раніше боги-гоауди, і незрозуміло-хто він тепер Анубіс, і ще одні боги - орай. Ну плюс корупціонери і росіяни, куди ж без цих. Хоча вони грають значно огидніше, хоч це реалістично.
Скандинавські боги тут теж є, але з ними теж не все так просто.
Ґрунтувалося ж дуже багато на міфології (спершу - єгипетській і скандинавській, але потім додалися й інші), тому опис деяких подій людської історії цікаво переосмислено.
Посилання на різноманітний сай-фай - тисячі їх! Починаючи з "Ні, ми не назвемо корабель Ентерпрайзом" і до "Моє ім'я - Люк Скайвокер". Фанати таке люблять і цього добра тут вистачає.
Цікаво, що в одній із серій навіть було самопосилання Андерсона на Макгайвера, коли він, "зарядивши мозок", мовчазно зібрав вундерхрінь для доступу до сусідньої галактики із підручних матеріалів. І навіть на "Міцний горішок" була дуже очевидна алюзія (цікаво, що помітив це Тіл'к, який любить у вільний час переглядати фільми). А ще на їхній Землі є цілий серіал про...Зоряну браму. І його не те, що не заборонили, а навіть підтримали, щоб мати прикриття у разі витоку інформації. Такі от багатоходовочки.
Ставки на гіперреалізм автори не робили. Тут вистачає і непояснених "магічних" елементів (хоча їх не те, щоб зовсім багато), і далеких від відомої нам фізики речей (і пафосні інопланетяни з поясненнями у стилі "Ви ще надто слабко розвинені, щоб це зрозуміти"). З іншої сторони - цілком непогані факти про ті ж чорні діри, гравітацію, певні фізичні закони і явища. Я б сказав, що баланс між саме науковою-фантастикою та її псевдонауковим різновидом непогано витримано. Наукові гіки та любителі пасхалок/великодок будуть задоволені.
Ще з цікавого, якщо порівнювати із Стартреком, то тут теж є певна директива невтручання, але головні герої її настільки часто порушували, що можна ставити серіал у антипод до команди Кірка.
Все цілком серйозно.
Рейтинги.
Дуже високі 8.4 на imdb та 87% від глядачів на томатах (від критиків немає), що для серіалу довжиною в десятиліття - часто дуже недосяжна мрія.
Багато в чому це досягнуто не просто завдяки лояльності глядачів (з 6 сезону серіал почав виходити на платформі Sci-Fi Originals, пізніше - просто Syfy), а й розумній побудові сценарію, хорошій акторській грі та сильним персонажам другого плану. Останніх перелічувати не бачу сенсу, їх надто багато, і деякі по типу майстра Братака, полковника Мейбурна чи генерала Картера з'являлися чимало разів. Та й незмінного генерала Хеммонда (Хеммонд Техаський за версією Братака) глядачі теж люблять за батьківську опіку, яка втім не заважає виписувати команді по саме "не хочу" часом.
Ці четверо готові вкотре надирати дупи чужинцям.
Висновок.
StarGate SG-1 - це епічна і довжелезна кіносага, в яку вліпили стільки ідей і сюжетів, скільки фізично змогли.
Якщо не бачили, але загалом любите сай-фай, - дивіться, звісно ж, дуже рекомендую. Але попереджую, що це надовго, бо в мене черговий A-Z перегляд зайняв десь 2-2.5 місяці (200+ серій по ~44 хвилини - це вам не жарт!), але щоразу це десь стільки ж задоволення, як і вперше.
Загалом же серіал орієнтований далеко не лише на гік-аудиторію, тут знайдеться щось цікавеньке для багатьох. Особисто мені найбільше подобаються серії з якимись моральними дилемами чи складними виборами персонажів, і зняті вони зазвичай дуже навіть якісно. Та й останні 2 сезони попри деякі перестановки зуміли зробити цікавими і не те, щоб сильно гіршими від "золотої середини" шоу.
Про наступні проєкти франшизи і їх зв'язок/хронологію розповім іншим разом.
І це було #lazyreview
А попереду шлях до галактики Пегас.
Топ коментарі (0)