The Blacklist або Знання - найпотужніша зброя

Ще колись давно я робив огляд кількох сезонів серіалу "Чорний список", який закинув десь на 8-му і з того часу не повертався. Зараз мав нагоду нарешті додивитися фінальний 10-й сезон (вийшов рік тому) і дещо підсумувати думки щодо шоу, його проблематики і сильних сторін.

Двоє головних персонажів

Сюжет
До головного офісу ФБР приходить добре одягнутий та доглянутий чоловік, що представляється Реймондом Реддінґтоном (Джеймс Спейдер). Його одразу ж арештовують, бо це - один із найбільш розшукуваних людей у США. Однак, це частина плану, бо даний чоловік має інформацію про десятки серйозних злочинців, що і дозволяє отримати "угоду" з владою про співробітництво. Єдиною умовою зі сторони Реддінґтона є залучення агентки Елізабет Кін (Меґан Бун), а от чому - ніхто не знає.
І так починається один із найцікавіших кримінальних серіалів 2010-х. За структурою це процедурал: одна серія - одна справа, ще одне ім'я зі списку, а зважаючи на понад 200 епізодів - різноманіття тут не бракує. Починаючи зі збройних та наркобаронів, закінчуючи корумпованими політиками та работорговцями, список - це унікальна річ, але існує він лише в голові Реда, в чому і полягає проблема, бо він сам вирішує, коли і що розповісти ФБР.
Не буде перебільшенням сказати, що серіал тримається на особистості та секретах Реддінґтона. Він - злочинець, але доволі розумний і хитрий, щоб понад 20 років переховуватися від влади. А також має майже ідеальну пам'ять про різних представників злочинного світу, з якими коли-небудь контактував. І навіть перебуваючи у секретному сховищі, все одно може смикати за нитки та розігрувати карти так, як вигідно конкретно йому. Такий персонаж викликає до себе чимало питань, і серіал насправді не спішить з відповідями, лише іноді кидаючи крихти, що проливають світло на минуле Реда. Ну а також зверху ще додається акторська гра і харизма самого Спейдера, який дуже добре злився із персонажем, додаючи йому цікавих рис.

Тепер же до дьогтю: інші сюжетні лінії варіюють від непоганих до паршивих, це стосується як Елізабет та її сім'ї, так і численних побічних персонажів. Конкретно мене вся ця тяганина та стрибки на місці з нульовим розвитком або деградацією якості сценаріїв настільки дістала, що й кинув перегляд на кілька років. Не дуже спойлер, але як попередження.
Загалом найкращі - це перші сезони, в них найадекватніших баланс між містерією та пропрацьованістю історій, та й самі серії мінімально зав'язані одна на одну. От пізніше на перший план виходить саме наскрізна сюжетна лінія, і з нею багато, дуже багато проблем. Останні два сезони - майже норм, кращі від 6-8-го, але до найперших не дотягують.
Також існує спін-оф The Blacklist: Redemption із Фамке Янссен та Раяном Еґґолдом, і це непогане шоу, але його закрили після першого ж сезону через низькі рейтинги і відсутність Реддінґтона. Таке собі, на один раз.

Аудіо
Хороший саундтрек від Джеймса С. Левіна (3 серії) та Дейва Портера (всі наступні), поєднаний із понад 250 композиціями різних виконавців, от хтось навіть виклав список на титрубу. Є гарні пісні, от ту ж Hugo - 99 Problems вперше почув десь там.
Загалом робота із звуком на хорошому рівні.
Перші два сезони показували на ICTV, решту можна знайти з озвучкою Dniprofilm.

Знято якісно

Візуал
Реалізм, куди від нього дінешся. Є низка екшн-сцен та епізодів, хоча вони не те, щоб задавали тон. В основному ж операторська робота гарна, добре показує того ж Спейдера, бо більшість насичених сцен - це саме що діалоги, і вони що прописані, що зняті якісно.
Плюс костюми, образи, декорації - так, доволі хороші.

Ред із тих, хто не боїться заплямити руки

Ідея та втілення
За історією стоїть Джон Бокенкамп, який до того мав декілька непоганих нішевих проєктів, але на цьому і все. Він разом із Джоном Айзендратом придумав нового персонажа на основі реального злочинця Вайті Балджера, який теж переховувався понад 20 років, але все ж був арештованим у 2011-му. А от потім виявилось, що він був інформатором ФБР, у тому числі в роки здійснення злочинів... Так, деколи реальність дивує не менше, ніж вигадки.
Але це лише прообраз Реда. Сюди ж додали харизму (планувалося, що його зіграє Кіфер Сазерленд), унікальну пам'ять та вміння знаходити підходи до будь-кого. Якщо б персонаж не тримався в тіні, то анекдот про "Вийшов Х із Папою Римським на балкон, а люди на площі й запитують: Гей, а що то за чувак поряд з Редом?" був би саме про нього. Бо авторитет - це не кримінальна посада, звання чи як то називається правильно, це частина образу, і інші злочинці поважають Реддінґтона за це, бо він дотримується свого слова, а бути його ворогом - заняття цікаве, але зазвичай дуже короткотривале.
Цікавими були і виконавці додаткових ролей: Меґан Бун була залучена до повторюваної ролі в Law & Order: LA, а Дієґо Клаттенхофф запам'ятався глядачам у перших сезонах Homeland (його я теж не зміг додивитися, там у наступних сезонах з логікою ставало все гірше і гірше, тож актор дуже вчасно покинув проєкт).
Як на оригінальну ідею - серіал непогано "вистрелив", і його перший сезон навіть був на 6-му місці за кількістю переглядів, але наступні суттєво просіли. Спейдера навіть кілька разів номінували на кращого актора серіалу, але нагород він не отримав, на жаль.

Рейтинг непоганий, але не до кінця релевантний

Рейтинги та сприйняття
Imdb ставить 7.9/10, на томатах 91% від критиків та 79% від аудиторії. Однак варто зазначити, що в останніх сезонів (7-10) немає томатометра через нестачу рецензій від критиків, тож оцінки переважно охоплюють першу половину серіалу, а на другу багатьом просто пофіг.
В цьому власне і проблема з рейтингом проєкту, що виходив 10 сезонів - вони дуже неоднорідні. Перші, як вже казав, найсильніші, початок другої половини - від фейспалму до крінжу, завершення - очікував гіршого, вийшло майже норм.
Приблизно всі хвалять Спейдера, бо це суб'єктивно найкраща роль у його акторській кар'єрі. І так, я дивився "Юристів Бостона", Алан Шор теж офігенний персонаж, але тут актору дали ще більше свободи вираження, і це помітно, інакше б серіал не проіснував і половини свого терміну.
До негативу - місцями сюжет ДУУУУУУЖЕ занудний і нелогічний, сценаристи курять щось не те, Ред тупить, а "російський слід" сюжету зайобує нереально. А останнього та вистачає, без великих спойлерів.

Це було цікаве, хоч і суперечливе шоу. І добре, що воно нарешті завершилось

Висновок
Чорний список - це шоу, яке кидалося з однієї крайності в іншу, і все ж змогло відносно нормально закінчитися, хоч і затягло з цим на декілька років щонайменше. Перші сезони дуже подобаються і приносять задоволення від перегляду, кілька наступних хочеться промотати якомога швидше, бо падіння якості відчувається неозброєним оком.
Проте я все ще люблю цей серіал і раджу хоча би спробувати, якщо подобаються кримінальні драми (з елементами трилера), бо в цьому плані якихось цікавих конкурентів навіть не пригадаю. Ну є, звісно, "Картузи", але вони трохи не про той часовий період, а більшість іншого, що приходить на думку, якесь більш шпигунське (Джек Раян) чи екшн-спрямоване (Річер). Може тому й запам'яталося шоу своїми кращими епізодами. Далі п'ятого сезону - дивитися на власний розсуд, я б сказав, що негатив від перегляду не вартий потраченого часу, але тут кому як.
Найсильніше у серіалі - це саме що Реддінґтон, тому ж власне у Redemption не було й шансу на успіх попри непогану ідею, але очікування глядачів були значно вищими. Загалом Ред - один із найбільш суперечливих та комплексних персонажів на телеекранах. Я не можу назвати його відкритим лиходієм, villian вікі взагалі подає його типаж як Anti-Villainous Mastermind, тому і до антилиходіїв можна віднести теж, залежить від ситуації та епізоду. А таких не дуже й багато насправді виходить назвати одразу, що й робить його образ доволі унікальним.

Це було #lazyreview
До наступного тижня.