Часто-густо спойлери до аніме можна впіймати в опенінгу, а назва, в усій своїй нескінченний довжині буде розказувати суть історії. Так воно сталося й тут, у "Королі демонів першого рівня та Герої в однокімнатній квартирі" історія якого розповідає про Мао, себто короля демонів, котрий переродився трооошечки завчасно й тому виглядає ось так (бо це миленько):
Або ж ось так (бо це аніме):
Отже, так, історія розповідає про Мао та його віковічного супротивника - Героя Макса, який завдяки заначці після своїх геройств має власну квартиру (однокімнатну) у якій й ховається від наслідків секс-скандалів та й узагалі виглядає як... еее... типовий домашній алкоголік:
Якщо ви сподіваєтесь, що я буду це аніме хвалити, то, ну, нє. Точніш як, починалось все непогано. Патосний махач четвірки героїв супроти величного Мао:
І Мао, який у наступній же сцені потрапляє до рученят своєї секретарки, яка починає одягати переродженого Мао у дівчачі костюмчики, бо він же миленький:
Перша зустріч Героя та Повелителя Демонів у сьогоденні:
Десь зо перші три з половиною серії все було чудово. З'ява Зеньї - тої самої секретарки Мао, яка виявилась вельми привабливою, хоч і слабкою до алкоголю дівчиною.
Ще у Зеньї є безумовно прекрасні та беззаперечно привабливі принади.
А її наслідки підживлювали сподівання на класичний троп про ПТСРного Макса, котрий не вписався у звичайний світ, бо надто хороша та максималістична людина.
З'ява Фреда, іншого з компанії героїв, що завалили Мао, який адаптувався то буденності й став гвинтиком у бюрократичній системі.
Згадки про повсталу республіку з покладами місцевої магічної нафти, лідером якої є третій з героїв - Лео.
Спроби Мао заманити Макса до свого Королівства Демонів аргументуючи шлюбом та гарною соціалкою.
Бла, бла, бла. Звучить це все чудово, але починаючи з четвертої серії починають підкидати крінжу. Макс, котрий намагається заробляти через місцевий Ютуб роблячи крінжові огляди, а зрештою змушуючи Мао зробити стрім в кращих традиціях розділу "басейни та щось-то-там" з Твіча.
Спроби підкладання Мао у постіль для розв'язання проблем.
Використання Мао як домогосподарки та ще й дойобування до нього за це.
Одним словом, аніме починає збирати бінго мамуниного сексиста і й розумію, що гарністю Макса аж ніяк не пахне.
Ну добре, думаю я, і вирішую дивитися далі (ноуп, я б дропнула, але чоловік радів цьому аніме як мала дитина і мені було якось ніяково обсирати аніме, до того ж крінж був не прям от безперервний, а в павзах між ними були непогані жарти), сподіваючись на гарну глобальну історію з республікою Гамма. Ну, тою, що з місцевою магічною нафтою.
Ох... Як шось одне не так, то все не так.
Поки справа стосується нагнітання атмосфери все ладно. І якісь політичні капості та інтриги, лицемірні політики, мутки з нафтою. Все гарно, все ладно, все добре. Тільки от чим далі, тим більше стає зрозуміло, що історія закінчиться максимально беззубо. Фінальний героїчний файт, ніби аніме вже й забуло, що почалося то все з деконструкції й проблематики інтеграції героїв/воєнних у звичайний світ (і ні, тут немає навіть об'єднання людей проти спільного ворога, себто демонів). Покарання антагоністів, яке виростає з нізвідки, й нагородження гарних хлопчиків, бо як же без цього? Прямо проговорена закоханість секретарки Фреда у Фреда, хоч, камон, найбільша хімія у неї була із Зеньєю. Але ні. Навіть причини з яких сталися трабли з республікою Гамма будуть просто проговорені. Типу так, ось були причини. Всьо. Чи розрулимо ми якось ці причини? Нєа. Чи покажемо ми хто був винуватцем цих причин? Нєа. Просто в місцевому кабміні є один козел, а всі інші няшки-каваяшки, хоч їх і показували як багатогранних козлів, ой, пробачте, маю на увазі, як політиків.
А, ще в шафі Макса сидить їбака, яка до смерті лякає Фреда, але вся її функція на весь сезон - просто побути.
Власне це функція купи речей в цьому аніме. Вони просто є. Вони не розкриваються, не поєднуються в гармонійний сюжет. Ні. Просто існують. І проблема в тому, що починається-то аніме зі спроби показати як воно гарно поєднує комедію та серйозну тематику, але отримуємо ми... отримуємо... отримуємо бажання передивитися "Jahy-sama wa Kujikenai!", де гнилуватість головної героїні регулярно каралась й вона поступово зростала над собою. Або ж передивитися "Yoru no Yatterman", яке просто краще. Краще в зображенні дуалізму героїв та злодіїв. Краще в розкритті, як не ПТСРу, так дитячої закоханості. Краще в зображенні зогнилої системи. Краще у всьому. Йдіть, коротше, гляньте "Yoru no Yatterman" як шось серйозне, або "Jahy-sama wa Kujikenai!" як щось комедійне. Вони суттєво більш цілісні, аніж "Lv1 Maou to One Room Yuusha", який взагалі не може усвідомити як він хоче спозиціонувати й про що розказати.
Шановні, якщо вам сподобався цей текстик та хочеться більше чогось на кшталт нього, то запрошую вас сюди, в ТҐ, де все написане мною з'являється раніше. А іноді й взагалі з'являється тільки там.
Топ коментарі (0)