Якщо ви дивилися один з фільмів про, не побоюсь цих слів, найвідомішого археолога у світі кінематографу Індіану Джонса, то напевно відчували якийсь невеличкий, або може навіть й величенький потяг до пригод, дослідження древніх гробниць та набивання нацистських пик.
А що як я скажу вам, що у вас дійсно можливість зробити свої бажання реальністю? Ім'я цій можливості "Indiana Jones and the Emperor's Tomb!" А це мій невеличкий (добре-добре, доволі величенький) огляд на неї.
Отже, "Гробниця Імператора" представляє з себе пригодницький бойовик з елементами бітемапу, пазлу та платформера. І всі ці піджанри реально працюють разом, але про це трохи пізніше. Розпочнемо з розгляду окремих аспектів гри, перший в нас - сюжет.
Сюжет
За сюжетом пан Джонс шукає ідол Куру Вату у джунглях Цейлону.
Пізніше виявляється, що цей ідол є частиною так званого "Дзеркала Снів", яке допомагає орієнтуватися у легендарній гробниці першого імператора Китаю Цінь Ши Хуан-Ді. Про це йому розповідає китайський чиновник Маршал Кай Чі.
І він наймає археолога на пошук усіх частин "Дзеркала". З цього моменту починається велика пригода Індіани Джонса довжиною у годин 12 (особисто в мене так вийшло).
На мою думку, сюжет, разом з тими ж діалогами та сценарієм, загалом вийшов дуже клішований. Та й до того ж усе це зроблено доволі простенько. Головний злодій гри не має мотивації своїх злодіянь взагалі. Він просто поганий бо поганий, і через це звичайно ж хоче правити усім білим світом. Воно може й не дивно, бо це гра 2000-х років, а тоді, загалом на серйозний сюжет у відеоіграх клали величезний болт. Бо тоді ігри були саме іграми, а не інтерактивними фільмами. А ось в плані геймплею все доволі добре.
Ігролад
Кажу одразу – в “Гробницю Імператора” треба грати виключно на геймпаді, навіть якщо ваша платформа – ПК. Бо на клавіатурі керування настільки туге, наскільки це можливо.
Варто нагадати, що Indiana Jones and the Emperor's Tomb вийшла в один рік з дуже схожою за своєю концепцією та ігроладом "Tomb Raider The Angel of Darkness".
І я одразу можу сказати, що в 2003 році Індіана в плані геймплею знаходився на голів так 20 вище за Ларку. Бо тут ви керували дійсно спритним археологом, а не, мать його, Panzerkampfwagen'ом. Також тут немає цієї дебільної шкали витривалості і місць, де треба “ставати сильніше”.
Я від всього серця хочу похвалити тутешню бойовку, а саме мордобій на кулаках. Боже, якій ж він кайфовий. Це тупо бойовка Аркхемівського Бетмена до релізу Аркхемівського Бетмена. Вона така сама приємна, а удари такі самі сма́чні. І, найбільш головне, бойовка тупо не набридає. Вам завжди буде приємно сховати револьвер у кобуру та стиснути кулаки, щоб віддубасити чергового фріца.
Або ж взяти стілець чи пляшку, бо у якості холодної зброї тут можна використовувати предмети оточення: лопати, ніжки столів, ножі, мечі, шаблі і так далі. А ось бої з використанням вогнепальної зброї тут доволі середні, прицілюється пан Джонс автоматично (як в Ангелі Пітьми). До того ж, якщо ви хочете прицілитися вручну - ви переходите у вид від першої особи, де ви не можете рухатися.
В рівнях, загалом, орієнтувати тут доволі легко (ну в більшій їх частині так точно). І, до речі, в кінці майже кожного заключного рівня певного паку (чи як це назвати) вас буде чекати бос. Це можуть бути дві небезпечні близнючки, чи, мать його, жертва нацистських експериментів, або ж, наприклад, величезний кракен (на якому я багато разів здихав, через свою тупість).
Що ж до платформингу у "Гробниці імператора", то він, загалом, прийнятний. Тут вам треба буде перестрибувати через провалля, лазити по карнізам та стінам з рослинністю, паркурити та кататися з вітерком на ліанах чи канатах, ну і звичайно ж використовувати наш канонічний батіг, щоб перестрибувати через глибокі ями та провалля.
Переходимо до мінусів. Напевно найголовнішим з них – це відсутність чекпойнтів. Тобто якщо ви помираєте, треба починати весь рівень заново. Які тут іноді дуже маленькі, часом, не прям щоб великі, а в деяких випадках – просто величезні, і я певен, що після випадкового падіння у прірву чи тупого зливу ворогам, бажання перегравати ці рівні майже не буде.
Також мінусом є таке собі керування на ПК, якщо ви граєте з клавіатури. Ну і камера тут не прям ідеальна, та іноді може заважати вам нормально битися та платформити.
І якщо закрити очі на ці мінуси, то перед нами постає дуже класна гра про Індіану Джонса, у якій ми дійсно відчуваємо атмосферу фільмів про цього персонажа.
Візуал, дизайн, графіка та звук
Indiana Jones and the Emperor’s Tomb виглядає дуже, прям дуже-дуже круто для року свого релізу. Текстури, фізика, світло й тінь, та більш-менш нормальна камера змушують мене назвати цю гру конкретним проривом для своєї епохи. Графіка тут реально офігезна, як на 2003 рік (окрім версії на PS2, яка дуже мильна та блякла). І я думаю, що саме тому гра на ПК залочена на 30-фпс, бо тодішні компи, скоріш за все, не потягнули б її у всі 60.
Моделі персонажів також пророблені круто (хіба що обличчя Індіани не дуже схоже на Гаррісона Форда, а так все ок). Лицьова анімація у кат-сценах непогана. Те саме можна сказати про різні об’єкти на локаціях, і на деякі з них застосовуються різноманітні ефекти, наприклад, дуже красивий ефект хрому на металічні ланцюги. І всі вони зроблені в 3D, і я не помічав тут спрайтів.
Також дуже атмосферними локації виглядають через роботу із розстановкою освітлення та роботи над скай боксами. Та й загалом майже усі рівні у грі дуже колоритні та красиві. Причому реально різноманітні. Це може бути і гарне Чехословацьке місто, або ж древні руїни храмів у Цейлоні чи тому ж Китаї, на якому й фокусується тема гри. Чи якийсь замок з великою купою смертоносних пасток. Або ж довбана нацистська база з величезним підводним човном та купою літаків. І гардероб нашого Індіани Джонса також дуже різноманітний.
Що ж до музики, то вона написана композитором на ім’я Клінт Баджакян (сподіваюся, що правильно прочитав), а за своїми мотивами дуже схожа на роботи Джона Вільямса з фільмів про Індіану Джонса. Та й воно не дивно, бо цей чоловік намагався скопіювати стиль іменитого композитора. І це ще один плюсик до здешньої атмосфери, бо ви дійсно відчуваєте ніби потрапили в пригодницький фільм з Гаррісоном Фордом.
Що ж до інших звуків, а саме ударів, пострілів, самого пана Джонса і його канонічного батога – все звучить також дуже круто та смачно. Особливо звуки ударів. Коли ви починаєте мордобій, або ж лупите батогом чи катаєтеся на ньому, то реально відчуваєте вайб схожих моментів зі стрічок про Індіану.
Що ж до мінусів, а вони тут, на мою думку є, то найвизначнішим можна назвати той факт, що чомусь під кінець гри левел дизайн та загальне пропрацювання рівнів стає простішим, примітивнішим та більш якимось недоробленим чи що. Настільки недоробленим, що у деяких рівнях стає дійсно важко орієнтуватися, бо ти не знаєш, що, блін, хоче від тебе гра. Таке відчуття, наче у розробників на заключних стадіях проектуванні локацій також почав закінчуватися бюджет або ж час на полірування рівнів.
Висновки
“Indiana Jones and the Emperor’s Tomb”, на мою думку, – це мега-крута гра для 2003-го року, яка більш-менш успішно пройшла перевірку часом, і в неї приємно грати навіть через 20 років. Так, звичайно ж, без мінусів тут не вийшло, але я вважаю, що плюси їх, перекривають. І після свого проходження “Гробниця імператора” залишає доволі приємний післясмак.
Особисто я вважаю, що “Indiana Jones and the Emperor’s Tomb” – це, на даний момент, найкраща гра про Індіану Джонса, бо вона реально створює у вас відчуття того, що ви потрапили в ще одну пригоду видатного американського археолога, який вже вкотре стикається з чимось надприродним в процесі дослідження гробниць, і йому треба знову врятувати світ!
Повноцінний та більш (набагато більш) розлогий огляд можна глянути на моєму ютуб-каналі: там є і повноцінний пересказ сюжету з мемасами та рофлами, так і більш детальний аналіз графіки, ігроладу та левел-дизайну.
P.S. Якщо ви ще не помітили, то це відео знаходиться зверху.
Топ коментарі (0)