Відеогляд дорами «Слава»: крики, помста і трошечки мємів

Якщо вам у житті бракувало насильства й непереборного бажання помсти, що приправлені тупими мемами — лишайтеся на огляд. Сьогодні базікаємо про дораму “Слава”.

У центрі дорами «Слава» — історія страждань і помсти Мун Дон Ин (на щастя, НЕ дуже щедро посипана згори любовним цукорочком).
З першої серії ми дізнаємося, що головну героїню, ученицю старшої школи Мун Дон Ин, цькують однолітки. Ну, точніше цькують – це я слабеньке слово підібрала. Вони триндець як знущаються з неї: роздають стусани, силують до поцілунків, відбирають гроші і, господитибожемій, палять їй тіло плойкою для волосся й праскою.

Я взагалі спочатку закинула дораму після цих кадрів, бо якось ту мач. Вона ж не русня, хто так робить? Пустіть мене назад у світ рожевих поні. Але голосіння з усіх боків про те, яка це класна дорама, не припинялося, і я зламалась.

Знущається з Мун Дон Ин компанія напівмажорів, напівгієн. У центрі стада — Пак Йон Чін, шкільна красуня з багатої родини, якій батьки не додали любові, а природа мозку (дууууже непересічна героїня, ага). Наступний — Чон Че Чжун (Чон че чун? Чон дже джун? Хто небудь, заплатіть за мої уроки корейської….). Називатиму його Че Джу.

Че Джу — ще один безсоромний покидьок, який має відмінну рису — дальтонізм — і біситься, коли хтось нагадує йому про це. Ще у стаді маємо Лі Са-Ру, чий татко священик. І двох прихвостнів Чхве Хе Чон і Сон Мьоно, яких обділили не лише грошима з дитинства, а й власною думкою, тому вони роблять все, що їм кажуть багатенькі члени стада.

Дон Ин виявляється не зовсім безхребетною, і навіть намагається боротися, наскільки їй вистачає сил. Вона вирішує кинути школу, а в заяві вказує причину й імена кривдників, але… Звісно ж, вчитель не стає на її бік, вимагає переписати заяву, аби самому уникнути проблему, й на додачу б’є нашу героїню просто в учительській. Бооооже, оце так реакція інших вчителів, внесіть кожному по грамоті, будь ласка. Мати, яка має проблеми з алкоголем, теж зраджує Дон Ин і за гроші від матері головної плохішині дорами підписує документ, який свідчить, що Дон Ин кинула школу не через знущання, а через соціальну дезадаптацію, що б це не значило.

Дон Ин обіцяє своїм кривдникам ще зустрітися. Нам стисло показують, як вона готується до цього. Та ні, не так. Вона працює на фабриці, закінчує університет, підробляє репетиторкою…

Несподівано виросла не лише Дон Ин, а й стадо, яке знущалося з неї. Тепер Йон Чін — ведуча погоди, яку ненавидять колеги, бо вона не може сама собі написати текст до ефіру. Головна плохішиня встигла вийти заміж за гендиректора будівельної компанії й народити дитину.

Че Джу успадкував гольф-клуб і бутік лакшері одягу. До речі, Йон Чін встигла з’їздити на Че Джу не один раз і привезла з подорожі милий сувенір. Якщо ви розумієте, про що я… кхххх. Са Ра вирішила покращити свої стосунки з богом і тепер вона художниця-наркоманка. Чхве Хе Чон — бортпровідниця, яка не проти з’їздить на Че Джу, як і Йон Чін. Та й не лише на Че Джу…Багато в неї рейсів. А Сон Мьоно качав прес, поки працював водієм на Че Джу. Популярний острів, знаєте, щороку його відвідують мільйони туристів…

Так от, наша героїня Дон Ин потрохи підбирається до своїх кривдників все ближче. На цьому шляху вона встигає не лише завішати кімнату фотографіями стада, а й заручитися допомогою однієї покоївки. Покоївка погоджується стежити за стадом в обмін на те, що Дон Ин вб’є її чоловіка, через якого у сім’ї процвітає домашнє насильство.

Також Дон Ин допомагає пластичний хірург Чу Йо Чон. Чому він їй допомагає? Ой леле. Ну це та сама цукрова присипка на пасочках, про яку я казала на початку відео.

Вони зустрілися ще бозна коли в лікарні, випадково, коли він був інтерном. Тоді з’явилися паростки симпатії. Та і взагалі Йо Чон чи не одразу здогадався, що Дон Ин дівчина непроста. Він, як ми потім дізнаємося, теж хлопак з непересічною долею і жагою до помсти. На цьому й зійшлися. А ще кажуть протилежності притягуються, ага…
Однак Дон Ин не лише розширює свою сферу приспішників, наче я список професійних контактів в Лінкедін, а й влаштовується вчителькою у школу, де вчиться сувенір Йон Чін з Че Джу. А ще вона грає в Го з чоловіком плохішині й той зауважує, що це куди цікавіше, ніж прогноз погоди від дружини.

І, чесно, спочатку я припускала, що Дон Ин битиме саме по родині. Ну, не в сенсі, що вона почне гамселити сувенір і гендиректора будівельної компанії, а в сенсі, що вона маніпулюватиме ними, щоб довести плохішиню до істерики, сказу, психлікарні…Ну оце от все.
Але було інакше.

У дорамі історія подається трохи заплутано й скаче туди-сюди. Тому я пропоную одразу позбутися другорядних персонажів, за якими ніхто сумуватиму, хоча хронологія насправді й була інша. А також опустити певні деталі. Зрештою те, що Дон Ин помститься всім, і так очевидно. Як і те, що вона зробить це хитро й мудро, бо в людини вища освіта, як інакше?

Тож, матір, яка продала Дон Ин, вона вклала в психлікарню. Матір плохішині опинилася у в’язниці, бо збила насмерть чоловіка-насильника покоївки (ага, Дон Ин навіть не довелося його вбивати самотужки, як вона замислювала спочатку).

Са Ра, художниця-наркоманка, опиняється зрештою у в’язниці також. Спочатку — за наркоту, потім — за напад на подружку-бортпровідницю. Навіжені почали звинувачувати одна одну у всіх бідах, які сталися з ними з початком помсти Дон Ин, і Са Ра засадила олівця в шию бортпровідниці. Остання опинилася в лікарні й не може говорити. І чіпляти мужиків, як раніше, їй навряд вдасться. Че Джу зрештою заасфальтують чи то забетонують. Сценаристи нам недвозначно натякнуть, що у рідкий бетон його штовхне чоловік плохішині. Ну бо нема чого намагатися забрати сувенір, який у його домі вже років сім.

Фух, всіх пом’янули, можемо вертатися до головного сюжету. Бо що? Бо правильно — стадо знущалося не лише з Дон Ин. Виявляється, що плохішиня вбила одну з жертв ще у школі. І її тіло досі не поховали, воно зберігається в морозильній камері лікарні, бо мати дівчинки не погодилася з тим, що це було самогубство, й вимагала таки знайти винних. А оскільки ця лікарня належить батькам пластичного хірурга Чу Йон Чона, того самого красунчика, Дон Ин мала певний… еммм… доступ до тіла. Також ми дізнаємося, що Дон Ин була на місці подій, коли плохішиня вбила дівчинку, й знайшла там бейдж убивці.

Тож наша героїня вирішує розповісти про це водію з пресом Мьоно. Типу, ти зможеш шантажувати плохішиню цим і отримаєш багаааато грошей, а мені в обмін за це здобудь волосся свого шефа, Че Джу (ну, це, свого роду чек, який підтвердив би, що сувенір плохішині на 99,9% з Че Джу, а не з будівельної компанії). Волосся він здобуває, а от з шантажем не вдається. Плохішиня смачно б’є його пляшкою по голові й просить позбутися тіла з пресом знайомого поліцейського. Але той вирішив цього не робити, натомість — приберіг труп про всяк випадок, для шантажу.

Водночас чоловік плохішині приходить на відкритий урок до школи й розуміє, що там вчителює Дон Ин. Оскільки істерична плохішиня раніше вже встигла натякнути йому, що з вчителькою доньки-сувеніра щось не так, йому стає цікаво, що їх пов’язує й чи не загрожує щось сувенірчику. Дон Ин зрештою нічого не приховує й показує чоловіку плохішині шрами, які залишило стадо їй у школі. Він, звісно, прифігів, але кидати свою дружину одразу не став – бо хрін пойми в такому разі, як дізнатися — брати парасольку наступного ранку чи ні.

Тим часом в мережі з’являється інформація, що ведуча прогнозу погоди А знущалася у школі з однокласників. Дивовижним чином всі одразу думають про нашу плохішиню (певно, в Кореї тільки вона веде прогноз погоди). А згодом в мережі публікують і відео, на якому плохішиня травить дівчинку, чий труп досі лежить в морозильній камері (відео публікнула наркоманка-художниця Са Ра, бо, кажу ж, вони там під кінець втратили глузд і почали топити одне одного). Тож плохішині доводиться публічно визнати, що її ім’я і успєшний успєх вже не синоніми. Однак вона й далі відкидає звинувачення у вбивстві дівчинки й каже, що сама є жертвою наклепу. Ндаааа, недарма текст для прогнозу погоди їй писали інші.

Оскільки поліція в цьому серіалі або корумпована, або бездіяльна, або тупувата, Дон Ин підказує детективу, курво, згадати, що на місці вбивства школярки знайшли запальничку. Але ніхто не досліджував ДНК з неї, бо 18 років тому таких аналізів не робили. Чінча?! Але чому… Я не знаюся на всіх нюансах, тим паче тому, як все було в Кореї, але вперше цей метод застосували у 1980-х в Великобританії, а в незалежній Україні — у 1992. Чим Корея гірша-то?

Коротше, детектив-лінивчик наказує дослідити ДНК з запальнички. На щастя, до цього моменту Дон Ин вже встигла знайти тіло водія з пресом Мьоно, якого смачно стукнула пляшкою плохішиня. Він зберігався у старому морзі, який вдало купив красунчик пластичний хірург, приспішник Дон Ин. Він же підкинув трохи ДНК плохішині на тіло Мьоно, відповідно, поліції було що і з чим порівнювати. Ну і врешті плохішиню заарештовують і за вбивство школярки 18 років тому (вона підпалила на ній одяг і дівчинка впала з даху), і за вбивство водія з пресом. До речі, нюанс: плохішиня не вбивала Мьоно, це зробила ще одна жертва їхніх знущань, якої водій-прес домагався. Але ми всі їй це пробачимо, бо доля в дівчини тяжка, а плохішиню ми й так вже не любимо.

До речі, щодо лікаря-красунчика, який допомагав Дон Ин. Пам’ятаєте, я казала, що його доля непересічна? Він, як і Дон Ин, теж марив помстою й фантазував про те, як заріже вбивцю свого батька. Тому пристати на пропозицію співучасті у помсті за шрами йому було куди простіше, ніж вам могло здатися. А тепер, в останній серії, ми бачимо, що Дон Ин допомагає йому втілити й свій план помсти — Дон Ин і лікар-красунчик починають працювати у в’язниці, де утримують вбивцю його батька.

Знаєте, я теж не прибічниця стандартних дозвіль, знайомств, але щоб так… Але шо, кожному своє. Щастя-здоровля молодим, як то кажуть.

Що ще сказати? Певний час історія здавалася мені цікавою, втім малоймовірною. Але виявилося, що в Кореї є дівчина, яка зазнала подібних знущань у школі. Їй палили руку плойкою для волосся, штрикали в неї виделкою, одного разу травмували виделкою око… І батьки пречудово забили на це великий і міцний.

Щоправда дівчина з реальної історії не витратила 18 років свого життя на помсту, а її кривдники не покарані й живуть ніби непогано. Може воно й на краще.

Тооож, дорама “Слава” отримує від мене вісім з десяти. А як її оцінюєте ви? Діліться враженнями.