Якщо вам більше подобається дивитись ніж читати, то ось відеоверсія даного огляду:
ОГЛЯД The Last Faith УКРАЇНСЬКОЮ | Той самий BLOODBORNE на ПК?! - YouTube
Підтримка ЗСУ:НБУ - https://bank.gov.ua/ua/news/all/natsionalniy-bank-vidkriv-spetsrahunok-dlya-zboru-koshtiv-na-potrebi-armiyiПовернись Живим - https://save...
youtube.com
The path you have taken has led to this moment, this honour. To serve your god.
👉 Цей рік подарував мені дві гри в жанрі соулслайків від яких я нічого не очікував але яким вдалося мене приємно здивувати. Першою була Lies of P, яку я вважаю одною з кращих в жанрі, одразу після соулсів самих From Software, іншою ж стала The Last Faith, яка взагалі неочікувано для мене релізнулась, але при цьому не стала черговою кривою поробкою, а натомість чимось, що залишає приємний післясмак та викликає бажання до неї повернутись, тому сподіваюсь розробники не забаряться і режим нової гри + та бос раш скоро побачать світ.
👉 То що ж таке The Last Faith? Це 2D метроїдванія з елементами соулслайків, яка з одного боку дуже сильно надихається Бладоборном, що видно в усьому, від стилістики і головної проблеми героя, який шукає ліки від хвороби, пов’язаної з кров’ю, до окремих геймплейних елементів, а з іншого боку саме з 2D ігор бере за основу Blasphemous, як використовуючи деякі його елементи пов’язані з релігією та вірою, так і будучи схожою геймплейно.
👉 Втім є одна суттєва відмінність – оригінальний Blasphemous, попри все багатство стилістики і деякі оригінальні ідеї, був неймовірно кривою пародією на соулси, що наче спеціально знущалась над гравцем і карала його не за його власні помилки, а за промахи геймдизайнерів і художників. Попри деякі власні проблеми, які я ще згадаю, The Last Faith не має настільки фундаментальних проблем і доволі дружня по відношенню до гравця, що вже великий плюс.
I shall put your mind and body to rest… For eternity.
🌏 Історія, як і в інших соулсах, доволі заплутана, і починається з того, що герой на ім’я Ерік, заражений якоюсь хворобою, виривається з церковної в’язниці та вирушає на пошук ліків. В своїх подорожах йому, як і в інших соулсах, треба буде здолати кількох могутніх ворогів, розібратися в тому, що ж взагалі діється в цьому світі а в кінці вибрати один із двох фіналів (або ж відкрити істинну кінцівку, якщо гравець був достатньо уважним). Загалом, стандартна схема для цього жанру.
🌏Оскільки в розробників був, очевидно, обмежений бюджет, то на численні високодеталізовані катсцени розраховувати не доводиться, вони досить скромні і їх всього декілька на всю гру. Втім, по класичній для жанру схемі лор світу розкривається через різні записки та діалоги з персонажами, і тут розробники постарались на славу, адже всі герої, яких ви зустрінете на своєму шляху, прекрасно озвучені, в тому числі і сам Ерік, що взагалі рідкість для соулсів.
🗽 Геймплейно, як я вже сказав, це 2D метроїдванія з елементами соулсів, доволі сильно схожа на згаданий Blasphemous, де ви зможете досліджувати різні доволі колоритні локації, битися з сильними ворогами, отримувати нові здібності для відкриття раніше недоступних місць і маршрутів та виконувати різні додаткові квести окремих персонажів. Але диявол, як завжди, ховається в деталях, тому давайте глянемо на гру ближче. Уже зі старту помітне захоплення класичними соулсами і конкретно Бладборном. Виражається це, в першу чергу, в прокачці, що дозволяє збільшувати кілька характеристик, які в свою чергу збільшують максимальний запас здоров’я або ж шкоду від певних видів зброї.
💪 Так, зброї тут відносно багато і вона доволі різноманітна та має запам’ятовуваний дизайн, а тому ви вільні як махати здоровенним мечем в стилі Берсерка, так і косплеїти Вергілія, прорізаючи натовп порогів блискавичними атаками катани, ну, або ж ви можете полюбляти класику і тоді вам до смаку припаде старий добрий батіг. Крім основної зброї є й додаткова і оскільки в світі The Last Faith існує як магія, так і технології, то в якості додаткової зброї ви можете користуватися одночасно і закляттями різних стихій і вогнепальної зброєю на кшталт мушкетів чи навіть мінігана. Все це добро прокачується за окремі ресурси, має свої вимоги до характеристик персонажа і скалювання від них же – все як в класичних соулсах.
💪 Світ гри досить різноманітний, починаючи від готичних міст і покинутих селищ та закінчуючи льодяними рівнинами, соборами та підземеллями, які мають багату структуру та купу таємниць, по типу фальшивих стін. Вороги, відповідно, теж відрізняються в кожній локації, як і герой не гребують користуватись магією та науковими досягненнями а щоб гра була більш яскравою присутні добивання, на манір все того ж Blasphemous.
👼 Тепер ж давайте поговоримо конкретно про плюси і мінуси гри і почнемо з перших. The Last Faith дійсно не намагається зайвий раз ускладнювати життя гравцю, тому тут зі старту доступні телепортації між всіма контрольними точками, перед деякими босами навіть є додаткові а на самих локаціях купа шорткатів, присутні предмети що дають додаткову шкоду зброї або ж якими можна кидатись у ворогів та навіть збільшувати кількість отримуваної валюти. Квести персонажів цікаві, але відносно легкі у виконанні, тут не треба мати 200 балів IQ щоб зрозуміти як їх завершити. Гра дає можливість ефективно гріндити «душі» в спеціальних місцях, а якщо ви прокачали не ту зброю, з якою хотіли б грати, то ближче до фіналу зможете купувати ресурси для прокачки в необмеженій кількості. Я тут зустрів навіть те, чого вже давно не бачив в подібних іграх, а саме – місцевий rage mod, що дає можливість на короткий час вивільнити свою дику форму.
👿 На жаль, мінусів вийшло не менше. Карта хоч і детальна але не відмічає персонажів і предмети в недоступних місцях, тому треба це постійно робити вручну. Кілька механік мають мало сенсу або ж не мають взагалі – аптечки і кулі не відновлюються на контрольних точках і їх треба вибивати з ворогів та предметів або ж купувати, і все б нічого але баланс виходить такий, що перші десь 30% проходження у вас буде дефіцит, а потім їх буде просто нікуди дівати. Механіка стигм, що дають нові здібності, цікава, але їх всього 3 на всю гру і більше половини гри доступна лише одна що дає парирування, яке використовує окрему шкалу енергії і взагалі непотрібне.
👿 Система амулетів непогана, але вони теж з’являються доволі пізно. В грі при старті наче є вибір класів, однак зовнішній вигляд героя не змінюється а по характеристикам є сенс обирати лише один клас. Але найбільше питань викликає меню паузи. Його… тупо немає. Ви відкриваєте меню щоб подивитись інвентар і вам одразу прилітає від сусідніх ворогів бо гра в цей час не стає на паузу. Який в цьому сенс? Я не знаю. Ну і баги іноді зустрічаються, деякі доволі епічні, але це, сподіваюсь, швидко поправлять.
The last faith reaches it’s end
🎨 Візуал в гри дуже приємний і це один з тих випадків коли піксель арт грамотно використовують, завдяки чому всі локації і вороги на них виглядають чудово, а дизайн зброї взагалі прекрасний.
🎷 Крім вже згаданої і дуже атмосферної озвучки гра може похвастатись епічними бойовими темами та приємним ембієнтом та навіть деякі з ворогів мають по парі фраз.
The Last Faith – це:
👌 Нарешті Бладборн на ПК
👌 Найкраща в світі програма кешбеку
👌 Великий меч робить БДИЩ
👌 I AM THE STORM THAT IS APPROACHING
👌 Звичайний одноручний мініган із 19-го століття
👌 Nobody expects the Spanish inquisition!
👌 Можливість перетворити вправи для спини на зброю
👌 Власний дитячий притулок для ембріонів
🔷 Гра вийшла не без проблем, але це дійсно крутий продукт в жанрі, де часто виходять криві, хоч і гарні поробки типу першого Blasphemous. Тут же розробникам вдалося утримати баланс між класичними метроїдваніями і більш сучасними соулсами, тому якщо полюбляєте подібне то точно варто спробувати. 🔷
🔰 Діагноз – Покаянний здорової людини 🔰
Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім
Топ коментарі (0)