Подвійна сила покаяння - огляд Blasphemous 2

Прийомні дні для покаяння - вівторок і четвер, з 08:30 до 16:00.

Відео версію можна знайти тут:

👉 Свого часу в огляді першої Blasphemous я поставив їй позначку «рекомендую», хоч у мене і було чимало претензій до гри. Якби я писав огляд зараз то точно не зробив би подібного, адже з висоти свого нинішнього досвіду розумію, наскільки кривим та погано реалізованим був оригінал, буквально виїжджаючий лише на візуальній складовій та цікавому сюжеті в стилі Міядзакі Дарксоуловича, будучи водночас чи не жахливою метроїдванією, хоча, справедливості заради, самі автори позиціонували гру як платформер а ярлик метроїдванії наклеїли вже самі гравці.

👉 Я не мав якихось оптимістичних фантазій по відношенню до сиквелу та й, забігаючи наперед, жодної революції не сталось і це все ще гра з певними проблемами. Однак цього разу ключове слово саме «певними», оскільки з другої спроби автори все ж зрозуміли, що немає сенсу винаходити велосипед коли вже добрі 20 а то й 30 років існують чудово працюючі рішення в обраному ними жанрі. А тому Blasphemous 2 це не стільки крок вперед як виправлення проблем оригіналу, завдяки чому ми отримали… ну, хорошою метроїдванією я б це ще не назвав, але як мінімум вийшла непогана гра, яка не змушує гравця марно страждати, пропонує місцями непогану а місцями навіть цілком хорошу варіативність в геймплеї та й загалом дарує приємний досвід. А в порівнянні з першою частиною це вже серйозна похвала.

I curse you forever in name, I bless you forever in death.

🌀 Як і в оригіналі, сюжет подається як завгодно, тільки б не словами через рот, а тому готуйтесь до того що вам знову доведеться шукати лор в оточенні, предметах та їх описах і навіть коли дізнаєтесь нову історію Дива (яке все більше нагадує природний феномен аніж щось з розумом чи самосвідомістю), що, до речі, відбувається через сотні років після сюжету оригіналу, питань до історії залишиться ще чимало. Втім деякі свої помилки розробники все ж урахували, а тому принаймні в грі більше немає того посміховиська, яке охрестили «лорними кістками». Так, очевидно, ідея створювати окрему (і доволі велику) категорію предметів для збору, єдине призначення яких – розкривати лор гри, виявилась повністю провальною. Навіть не знаю чому так. Натомість тепер лор розподілений більш рівномірно і, незважаючи на те, що частенько це буквально абзаци тексту, читати його досить цікаво і, таким чином, світ гри непогано розкривається.

👓 А от геймплейно гра дійсно виросла (ну, або ж досягла стандартів метроїдваній із 90-х, тут все залежить від вашого ігрового досвіду в жанрі). Найголовніше, що пропонує сиквел – це варіативність. Так, три види зброї та півтора десятка молитв і близько не зрівняються з арсеналом із якої-небудь Bloodstained, але я нагадаю, що в оригіналі взагалі був лише один меч з кущем прокачки замість повноцінного дерева і пара молитв сумнівної якості. Тепер же на самому початку гри гравець може обрати або повільне але потужне «кадило» з можливістю додати вогню, або пару слабких проте швидких рапір з електричною шкодою, або ж меч, що є чимось середнім і теж має свої переваги, типу аналогу режиму люті.

🎼 Яким би не був ваш стартовий вибір, ви в будь-якому разі зберете всю зброю, адже крім боїв вона тепер використовується і для платформінгу, що, як на мене, є чудовим рішенням. Меч дозволяє виконувати потужну атаку в повітрі, що знищує спеціальні дерев’яні стіни на землі, удари кадилом по особливим дзвонам на короткий час виявляють невидимі платформи а рапіри в свою чергу дозволяються телепортуватися, атакуючи незвичні статуї з дзеркалами. І звісно ж все це комбінується між собою, завдяки чому в рамках однієї кімнати нерідко доводиться використовуючи весь арсенал, добре, що зброя перемикається натисканням однієї кнопки.

💉 А от що недобре, так це те, що попри реалізацію швидкої зміни зброї для платформінгу, розробникам чи то не вистачило фантазії зробити подібне і для бою, чи то вони не вважали це за потрібне. Так, в бою ви можете перемикати зброю майже в будь-який момент, але є нюанс. Прокачка. За нову валюту, що носить назву «мітки мучеництва» ви можете прокачувати всі три види зброї і їх прокачка суттєво впливає на ефективність в бою, не в останню чергу відкриваючи режими посилення. Оскільки кадило й так досить потужне, то воно використовує шкалу магії для вогняних атак, меч має окрему шкалу що заряджається під час атак та дозволяє на короткий час наносити додаткові удари, а якщо атакувати рапірами та не отримувати при цьому шкоду то вони зарядяться силою блискавки та ще й можна буде виконати пару потужних атак за рахунок цього заряду. То в чому ж тут проблема? А в тому, що після перемикання зброї всі ці заряди зникають, тобто або ви граєте з усім арсеналом але без належного використання доброї половини прокачки, або ж фокусуєтесь лише на одній зброї.

🌈 Якщо в оригіналі система штрафів, де після смерті у вас не відбирають зібрану валюту а натомість блокують частину шкали магії викликала лише сміх то тут… загалом це теж виглядає несерйозно, але шкала магії використовується набагато активніше, адже доступні молитви досить різноманітні і діляться на швидкі закляття та ритуали, а на додачу до бумерангу з першої частини з’явилась телепортація в хаб, захисний бар’єр, виклик бойового духа-помічника та навіть зупинка часу.

🏆 Щоб все вищеописане було ще більш варіативним з’явилась система дерев’яних фігурок, кожна з яких дає щось корисне (наприклад постійне відновлення здоров’я чи зменшений кулдаун ухилення), а їх комбінації можуть пропонувати як банальні бонуси, так і нові геймлейні механіки, зокрема закляття, що автоматично атакують ворогів під час ухилення або ж коротку зупинку часу при використанні лікування. До амулетів з Hollow Knight це, можливо, поки що не дотягує, але вже дуже близько. Розарій же, натомість, став вкрай примітивним і все, що він може запропонувати – це підвищення певних резистів.

🔞 Загалом же гра вийшла помітно легшою за оригінал (я деяких босів проходив з першої спроби) і, при цьому, досить лояльною до гравця, адже завдяки подвійному стрибку чи ривку в повітрі більше немає відчуття скованості чи враження, що герой наприкінці гри такий же, як і на початку. Окремо порадувало те, що виконання додаткових квестів суттєво полегшує переміщення світом та й загалом прибирає зайві складнощі на шляху гравця, і це вже не говорячи про те, що на відміну від інших метроїдваній, в мене жодного разу не виникла ситуація коли б я не знав куди зараз треба йти - це реалізовано як за рахунок трохи покращеної карти, так і завдяки тому що деякі нові локації буквально з’являються в грі лише тоді, коли гравець дійшов до етапу на якому може їх відвідати. Ну і знову ж таки, чимало проблем оригіналу виправили, зокрема тепер ями з шипами не несуть миттєву смерть а лише віднімають фіксовану кількість здоров’я, а з повною прокачкою та відповідним розарієм в них взагалі можна стрибати як на батут.

I curse you forever in name, I bless you forever in death.

🎨 Перша гра продалась завдяки неймовірному піксельному візуалу і сиквел це лише примножив, чого тільки варті нові локації, які поступово з’являються у відповідь на дії гравця, не говорячи вже про катсцени, якість яких помітно виросла.

🎷 Звуковий супровід залишився переважно на рівні першої гри, тобто доволі якісним і атмосферним, чого цілком достатньо.

Blasphemous 2 – це:

👌 Чергове пришестя Дива
👌 Свій власний станд
👌 Молитва “Take me to church”
👌 Шипи для малюків
👌 Справжній медовик за оригінальним рецептом
👌 Батько за викликом
👌 Сердечний привіт від вищих сил

🔷 Blasphemous 2 став чудовим прикладом роботи над помилками, а тому якщо ви хотіли менш криву гру з більш продуманим геймплеєм – то варто спробувати. Якщо ж ви шукали гру з крутим піксельним візуалом то, скоріше за все, ви вже й так її купили. 🔷

🔰 Діагноз – Подвійна сила покаяння 🔰

---

Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім