Краще б розробники на весь бюджет гри купили дві пляшки пива по 0,7 мл
👉 В такому випадку ми б не отримали дане творіння під назвою The Quiet Man (aka Тихоня, aka Шептун, aka Тиха людина), основна концепція якого сама по собі виявилася неповноцінною і нежиттєздатною. Чому ж так вийшло, що гра, в якій просто намагалися показати особливості життя глухої людини, загорнувши все це в детективний трилер, вийшла нудною, незрозумілою і відверто провальною? Як я вже сказав, основна проблема - у самій концепції. Так, і раніше виходила купа ігор, що допомагали нам вживатися в роль того чи іншого персонажа, який міг мати як якісь особливості сприйняття, так і яскраво виражену інвалідність. Але був дуже важливий момент - хоч ми і грали за "нестандартного" героя, геймдизайнер намагався знайти грамотне (це важливо) рішення, яке допомогло б звичайним людям відчути все те саме, що й відчуває підконтрольний їм персонаж.
👉 Одним із найкращих прикладів, на мій погляд, є Hellblade: Senua's Sacrifice, в якій без зайвих прикрас демонструвався психічний розлад головної героїні, що передавалося гравцеві як за допомогою чудово поставленого звуку та "голосів у голові", так і завдяки візуальним образам у головоломках, які, крім геймплейного шару, мали ще й наративний. Іншими словами - якщо геймдизайнер постарався і придумав нові способи передачі гравцеві інформації за рахунок механік або наративу - це успіх, а якщо в грі з одноруким протагоністом вам просто заблокували половину клавіш без виразного пояснення - це примітивна халтура.
👉 Прямо як у The Quiet Man, де для того, щоб гравець краще занурився в роль глухого героя, розробники просто прибрали звук і субтитри. І проблема тут далеко не тільки в тому, що такий підхід ламає весь можливий наратив к хрінам собачим.
👉 До технічної частини у мене є кілька запитань, головне з яких - а якого хріна це займає 40 Гб? Ні, серйозно, я можу зрозуміти, чому так йдуть справи з іграми Кейджа або хоррор-антологією The Dark Pictures від Supermassive Games, але тут у чому справа? Відсотків 40% від усієї гри це звичайне кіно, і навряд чи там є 4К роздільна здатність з офігенним бітрейтом. Решта 60% - убогі бійки в не менш убогих декораціях у вигляді кімнат метр на метр із мінімумом оформлення. Так у чому справа? Оптимізація покинула чат? Або якщо робити лaйнo, так у всьому?
👉 Ще гра має огидне меню, і нехай ідея з неоновими символами звучить непогано, на ділі це губить всю інформативність. Але найбільше мене потішила можливість вибрати розкладку клавіатури. РОЗКЛАДКУ КЛАВІАТУРИ, КАРЛ!
Дивишся на зірки, відганяєш шторм, куплений за пил, проданий за золото. Чи буде ціна коли-небудь відома?
👉 Коли ви граєте вперше - сюжету для вас немає, просто тому, що ви не чуєте жодної репліки і просто здогадуєтеся, про що ж базікають персонажі. Тут ви бачите нашого протагоніста, який, будучи не найбільш підкачаним хлопцем на районі, спокійно розкидає юрби ворогів цілу ніч безперервно, не гірше за якогось Бетмена (і я не перебільшую, деяким прийомам навіть сам вухатий позаздрить), там він спілкується з дівчиною, ще де-небудь згадує про своє минуле, словом, подій у тутешньому сюжеті вистачає. Чого йому не вистачає, так це контакту з гравцем, адже, як я вже сказав раніше, все, що відбувається, власне, відбувається без звуку і навіть без субтитрів, персонажі просто про щось говорять, а ви без будь-якої експозиції маєте самі здогадатися про їхню передісторію, мотиви і причини дій.
👉 Упродовж усієї гри ви не почуєте жодного слова, а тому сюжет, який виникне у вас у голові, буде абсолютно вигаданим і буде слабко співвідноситься з тим, що було в грі насправді. Чи варто говорити, що подібне подання сюжету в грі жанру "інтерактивне кіно" (тобто, жанру сюжетного) це абсолютно ідіотське рішення? Але найогидніше тут те, що ідioтом, який нічого не розуміє, виставляють лише вас, адже герой або все чує, або читає думки, адже примудряється розуміти персонажів і відповідати їм, навіть коли вони говорять, повернувшись до нього спиною.
👉 Утім, багатокроківочка від творців усе ж таки є, адже після фінальних титрів нас повертають назад, кидаючи за кількома ключовими моментами, але з тією різницею, що ми вже чуємо розмови персонажів, а на самому початку зав'язка і причина подій, що сталися, виявляються справді неочікуваними, міняючи будь-яке можливе уявлення про події, що відбулися, і викликаючи інтерес до гри, змушуючи знову її пройти.
👉 Точніше, змушувала б, якби The Quiet Man не був такою понурою поробкою. Я, звісно, міг би пройти вже і зі звуком, а вже потім говорити про сюжет, але я не буду цього робити. По-перше, з принципу, якщо ви вирішили скосплеїти Йоко Таро та зробили гру, для розуміння якої потрібно більше одного проходження, переконайтеся, що хоча б перше проходження принесе гравцеві приємні емоції та заінтригує, а не залишить із думками в дусі "На що я витрачаю своє життя?". По-друге, у грі настільки тупий геймплей, що більше до неї і торкатися не хочеться.
Чи зможу я коли-небудь зрозуміти через що ти пройшов?
👉 Який геймплей ви звикли бачити в інтерактивному кіно? Як правило, у найпростіших випадках, на кшталт FMV-ігор, це банальний вибір одного з варіантів дії, що може вплинути на подальші події або навіть на фінал гри. Якщо ми говоримо про "ігрове кіно", то до вибору варіантів відповідей/дій під'єднується певна свобода переміщення локаціями, підбір і дослідження предметів, спілкування з персонажами, словом, усе, як і в звичайних іграх, але в спрощеному вигляді.
👉 Що ми маємо тут? Гра складається з кіношних і геймплейних вставок, таким чином балансуючи між FMV та іграми, але не бере нічого з обох видів. Ні, серйозно, весь геймплей - це убогі бійки, ну, ще двічі за всю гру (це не фігура мови, там буквально двічі) нам дадуть просто пройтися кімнатою і помацати предмет. Усе, жодного впливу на сюжет, жодного вибору (достатньо вже того, що ти вибрав цю гру), просто б'єшся 50% хронометражу з убогими дурниками, а решту 50% дивишся німе кіно.
👉 Боївка, звісно, не найгірша з тих, що я зустрічав, є навіть кумедні прийоми, але за 4 години все одно тягне блювати, особливо коли переграєш одне й те саме, адже в грі немає чіткої або хоча б логічної індикації збереження, а тому якщо вона раптом вилетить перед фіналом (просто як у мене), то доведеться перегравати останні півгодини, просто тому що.
Адже проблема з тобою - це проблема зі мною
👉 Візуально це Late Shift на яку виділили трохи більше бюджету. Краєвиди міста досить гарні, як і деякі локації, на кшталт клубу, але більшу частину часу доведеться провести в квартирах недомексиканців та інших темних місцях, які не вирізняються особливим колоритом.
👉 Про звуковий супровід хотілося б поговорити більш детально: ?????????????????????????????????????????????????????????
Гадаю, це відповіло на всі запитання щодо озвучення і саундтреку.
The Quiet Man - це:
👌 Корисний Аналіз Літератури
👌 Чумний доктор з аліекспресу
👌 Афроамериканець, вимазаний гуталіном
🔷 Найогидніше інтерактивне кіно, що я бачив, і одна з найгірших ігор, у які мені доводилося грати. Тут погано практично все, а тому приймати суворо перорально і лише при сильних нападах копрофілії. 🔷
🔰 Вердикт – Майор Гном: Чумний диктор 🔰
Дякую вам за увагу. Якщо зацікавились моїми роботами, то мене також можна знайти і на інших сайтах:
Ютуб
Твітер
Стім
Топ коментарі (2)
Ця гра жахлива. Вона жахлива у кожному аспекті на екрані та в руках гравця - керуванні. Але її оригінальна ідея вельми цікава. Розробники, якби не виявились безталанними та не запросили таких же безталанних акторів, цілком могли реалізувати цю їдею на значно вищому рівні. Лише за одне я можу гру похвалити: розробникам вистарчило кмітливості передбачити провал (чи його передбачив продюсер Square Enix, що імовірніше), і через деякий час після релізу випустили оновлену версію з озвучкою. Власне, саме її існування жирно підкреслює, що реалізація оригінальної ідеї провалилась і з цим усі згодні :)
0,7 мл? Це позор.