Коли трава була зеленіша, а пікселі красивіші...
Коли мова заходить за старі пригодницькі квести, то одразу пригадуються два титани "квестобудування" - компанії Sierra та LucasArt.
У квестах від Sierra на головних героїв чатувала купа небезпек, а гравець був здатен загнати себе у глухий кут, з'ївши або витративши ту саму, єдину річ, що була потрібна для вирішення головоломки.
Пригоди від LucasArt були створені у противагу - в них не можливо було загинути, чи зробити відверту дурість (іноді можливо, але такі моменти були створені радше заради гумору).
Звісно, між Sierra та LucasArt була конкуренція.
Тим часом, за битвою цих "Годзилли" та "Кінг Конга" наглядала з кущів компанія Westwood. У 1992 році Westwood відчувала себе непогано, якраз продала 150 000 копій D&D-гри "Eye of the Beholder". На обрії майорів майбутній хіт "Dune 2". Жити можна було. Тому вона вирішила залетіти з двох ніг у небезпечні хащі квестобудівництва.
Так з'явилась The Legend of Kyrandia.
Clowns to the left of me. Jokers to the right...
В одному далекому королівстві під назвою Кирандія трапилися жахливі події. Королівський блазень на ім'я Малком вирішив, що слово "шут" - це не про його професію, а від слова "стріляти", і заволодів силою чарівного каменю Кироцвіту та почав знищувати королівство за допомогою злої магії.
Швидше за все, в Малкома була книжечка, куди він записував свої ворогів, тому блазень одразу вирушив до придворного чарівника Каллака, що жив на дереві, у лісі неподалік, та перетворив старого на камінь.
Але Каллак жив не один, а з онуком Брендоном, який в той момент вийшов на прогулянку. Повернувшись додому Брендон побачив, що діда перетворили на камінь. Довго б він чухав потилицю над тим що насправді сталося, якби не свідок злочину - те саме дерево на якому жив Каллак. Воно виявилось балакучим і ввело нашого героя у курс справ та закликало спинити злого Малкома.
Так починається ця пригода...
Не думай головою, дивись очима
Ті, хто грав у Кирандію колись в дитинстві, одразу пригадають своє перше запитання пов'язане з цією грою - "Де, трясця, ця пила?!". Тому що на піратських збірках з 90-х, дуже часто The Legend of Kyrandia була записана з багом, що не давав пройти гру. Потрібний квестовий предмет (пила) був відсутній.
Зараз настали інші часи, тому, слава GOG, гравець навряд зіткнеться з цією проблемою.
Сама ж гра зустрічає нас мальовничою графікою, яка і зараз виглядає цілком пристойно, особливо якщо уявити, що це сучасна інді-гра. Схожа графічна стилістика була помітна ще в Eye of the Beholder 2, вона ж буде тішити очі гравців протягом інших проектів студії - Legend of the Kyrandia 2 та Lands of Lore. Вже потім Westwood перейдуть до раннього 3D, та загублять одну зі своїх головних "родзинок"... Але це тема для іншої розмови.
Музикальний супровід теж не відстає від візуального ряду, адже за нього відповідав композитор Френк Клепакі, що відомий своїми треками для стратегічної серії Command&Conquer.
І ось ви обійшли глюк з пилою, ходите та роздивляєтесь краєвиди під гарну музику, іноді вирішуючи різні головоломки. І тут починаються проблеми. Інвентар у грі відносно маленький, а предметів, що можна підняти, дуже багато. І головне: 50% цих предметів вам не знадобляться ніколи. А пазли в грі зовсім не відрізняються логікою.
Більш того, вони зв'язали логіку та закрили її у шафі.
Тож, з точки зору гравця-початківця, знадобитися може все, що завгодно.
Що ж робити? Зберігатись частіше та в різні слоти.
Граючи в Кирандію, треба змиритись, що це гра не про дедуктивний метод, не розминка для мозку. Ця гра про красу, про відчуття казковості. Це відчуття, більшість сучасних квестів, на жаль, втратили.
А ще ця гра, для декотрих (автора статті у тому числі), про повернення в дитинство.
The Legend of Kyrandia втілила в собі щось між квестами Sierra та LucasArt - в ній не можна загнати себе в глухий кут, але дурощі для Брендона можуть стати фатальними. В ній немає суворого піксель-хантінгу, але деякі головоломки та підказки до них, м'яко кажучи, туманні.
Тим не менш, Кирандія увійшла до пантеону класичних квестів. Бо це справжня добра казка, а хто не хоче, відкинувши сірі будні, опинитись в добрій казці?
Топ коментарі (9)
шо ж ви робите, зараз піду грати знов.
Моя улюблена частина це друга, її я проходив купа разів.
І взагалі цю серію я настільки поважаю, що якось пішов на ібей шукати оригінальні коробки) І знайшов
прикольно було потім проходити першу Кірандію і вперше скористуватися мануалом для того щоб пройти захист від піратства у грі)
Що ви бачите перед собою? це скарб!
Моя улюблена теж друга) Ми з батьком чимало часу витратили на вирішення загадки зі світляками. А потім, вже дорослий, я перепроходив її і думав - "І що тут складного?"
Як бачу щось про Кірандію, це лайк одразу! Така ностальгія! Вперше грала в неї років у 7: здається, там був текст кацапською, але я все одно відстрелювала небагато... А ще у мене довгий час не було звукової карти у старенькому компі, тому більше уваги звертала на візуал. І досі пам'ятаю, як психувала, бо не розуміла, як вийти з клятої печери-лабіринту >.<
Лабіринт навічно у наших серцях)). А коли нарешті виходиш з нього, зараз же влітаєш у загадку з алхімією. О_о
Класний саунд дизайн і цікаві персонажі.
Друга частина одна з найулюбленіших ігор дитинства. Перша складна через... Так, всі розуміють через що :)
Лабіринт... ;)
Лаконічний огляд, достатньо для того, щоб хтось лівий, надивившись скріншотів, пішов завантажувати задля казкових образів