З моїх попередніх дописів про Assassin's Creed II та Assassin's Creed Brotherhood стало зрозуміло, що і про дану частину серії я буду згадувати. Тож приємного занурення у Assassin's Creed Revelations.
Фінальна частина ісорії Еціо Аудіторе, для багатьох стала досить спірною. Та це і не дивно. Розробникам дали всього 11 місяців на розробку, щоб встигнути випускати ігри про асасинів кожного року, і вони просто не змогли придумати цікаві нововведення і реалізувати усі задумки. Що й говорити, коли головною фішкою гри стали бомби, різних видів і призначень, без яких можна спокійно пройти гру і навіть не згадати, що ті бомби потрібні. Але, особисто мені Assassin's Creed Revelations дуже подобається і я постараюсь пояснити чому.
Почну по порядку. В грі змінилася головна музична тема, її написав композитор Lorne Balfe. І особисто мені вона дуже подається. Вона така, по-хорошому сумна і вводить мене в легку меланхолію. Також сумно стає і від усвідомлення того, що це закінчення історії Еціо, а також Альтаїра (героя першої частини серії). Jesper Kyd теж приймав участь у написанні саундтреку до гри, тож всі мають бути задоволені, з музикою все в нормі.
Графіку ще трошки підтягнули, і вона анітрохи не відстає від Assassin's Creed Brotherhood. І навіть зараз, в 2019 році, виглядає симпатично (а я ще раз нагадаю, що писав це саме у 2019 році).
По сюжету Еціо вже 52, а він і в свої роки, хвацько махає мечем і ганяє наввипередки по дахам! Він шукає бібліотеку Альтаїра, яка знаходиться в Масіафі, щоб знайти там відповіді на свої питання. Та для того, аби її відкрити, потрібно знайти всі ключі від блокуючого механізму, на яких виявилися записані спогади Альтаїра. Саме через спогади в цих ключах і розповідається, що було до і після першої Assassin's Creed, з її головним героєм. І от за розповідь про те, що сталося з Альтаїром, я готовий пробачити розробникам все і кажу їм велике ДЯКУЮ!
Мені, ще з моменту закінчення першої частини, було цікаво, що з ним далі сталося. А момент, коли Еціо заходить у бібліотеку, грає та сама меланхолічна музика і… Це потрібно самому відчути, не буду спойлерити.
Є в грі іще один момент, який мені сильно запам’ятався. Еціо маскується під менестреля, щоб проникнути в закриту зону і там співає такі кумедні пісні, в яких можна впізнати моменти з попередніх частин. Ще мені подобається, що головний герой став більш мудрим і розсудливим, хоча в розмові з жінками він залишився таким же красномовним як і в молодості :)
В Revelations, як і в Brotherhood, потрібно вербувати нових людей в братство. Все як і в минулій частині, тільки тепер це не просто, підійшов і допоміг відбитися від вартових, а в кожного своя маленька історія. Дрібничка, а приємно.
Є в грі і мінуси. Це і всіма розкритикована механіка оборони району, в стилі tower defence. Визнаю, вона не надто вдала, але особисто мені не заважала. Це і відомі вишки від Ubisoft. От вони, дійсно вже напрягали, бо це вже 4 частина в серії і вишок було відкрито вже дуже багато.
Мультиплеєр. Ледь не забув, що він тут є, а все тому, що я не зміг в нього зіграти. Нікого немає онлайн, тож і опробувати його немає змоги. Та я думаю він такий самий, як і в Assassin's Creed Brotherhood, ну можливо з мінімальними відмінностями.
Що ж, подобається мені Assassin's Creed Revelations, не зважаючи на думку багатьох. І коли мені знову захочеться згадати історію Еціо Аудіторе да Фіренце, я буду знову і знову перепроходити ігри трилогії, які присвячені моєму улюбленому персонажу всієї серії Assassin's Creed.
PS: якщо бажаєте дізнатися, чим завершується історія Еціо, рекомендую подивитися короткий анімаційний фільм Assassin's Creed Embers.
Коли я був юнаком, у мене була свобода, але я її не бачив.
Я мав час, але не знав цього.
І в мене була любов, але я її не відчував.
Минуло багато десятиліть, перш ніж я зрозумів значення всіх трьох.
І тепер, на заході мого життя це розуміння перейшло в стримування.
Любов, свобода і час... колись, такі одноразові - зараз це паливо, яке рухає мене вперед.
І любов особливо, mio caro.
За вас, наші діти, наші брати і сестри.
І за величезний і чудовий світ, який дав нам життя.
І змушує нас гадати.
Нескінченно люблю, Міа Софія.
Назавжди ваш, Еціо Аудіторе.
Посилання на мою рецензію гри в Steam тут - Assassin's Creed Revelations
Топ коментарі (2)
Думаю для багатьох Revelations запам'яталась саме офігеним трейлером ^_^
Але насправді, я зараз навіть дивуюсь наскільки тоді інноваційними для мене виглядали гак-клинок, бомби та оборона бази асасинів
Згоден, трейлер гри офігенний! І як же я хотів погуляти знову Масіафом, але вже в інший час та за Еціо, але це в Revelations так і не з'явилося, бо часу на розробку було мало :(
До речі, про гак-клинок я чомусь так і не знада... Мабуть, він так гармонійно вписався у гру, що не відчувалося, що це шось прям нове :) А оборона бази, особисто мені, навіть подобалась.