Я не можу викинути The Evil Within 2 з голови

Мої дописи про першу частину The Evil Within та доповнення до неї:
Я пограв у The Evil Within завдяки Dead Space
Як доповнюють сюжет гри DLC до The Evil Within?

Вже давно, на мене так не впливала відеогра, в емоційному плані. Я вже кілька днів згадую епізоди з гри, обмірковую сюжетні моменти і не можу, нормально почати грати в щось інше. Так на мене вплинула The Evil Within 2.

З першого погляду видно, що гра змінилася, наче її розробляли інші люди. На зміну коридорним і лінійним локаціям, прийшли кілька обширних карт зі змогою вільного їх дослідження. Навіть додаткові завдання з'явилися. Та повністю від коридорних локацій не відмовилися і декілька разів за гру вони зустрічаються. Особисто мені, такі зміни сподобалися, люблю досліджувати і обшуковувати в іграх, всі закутки на карті.

Сюжетно, The Evil Within 2 - пряме продовження попередньої частини. Себастьян вже три роки намагається докопатися до істини і вияснити, що то з ним було і що за жахливий експеримент проводився в психлікарні "Маяк". Та ось, коли він шукав нові "зачіпки" на дні пляшки, до нього завітала Джулі Кідман і попросила допомоги. Виявилося, що його дочка жива і не згоріла в будинку, та тепер вона в небезпеці, і тільки йому під силу її врятувати.

Я, мабуть, пізніше зайду

Так починається гра. І знаєте, історія де головному герою потрібно рятувати свою дочку мені більше імпонує, на відміну від чергового експерименту в психлікарні. Не зрозумійте неправильно, сюжет першої частини хороший і дізнаватися та складувати всі частини в єдину картину було цікаво, але більшу емоційну прив'язку в мене викликав саме сюжет другої частини. Не малу роль в цьому зіграв актор, який озвучив Себастьяна в англійській версії. Він виклався на повну, та і спектр відіграваних емоцій, в другій частині гри, був набагато більший. Я прямо таки відчув весь той біль, відчай і почуття провини, яке відчував Себастьян. Можливо, саме це і стало ключовим моментом, чому ця гра мене так зачепила, а можливо, я просто дуже сентиментальний :)

З сюжетом зрозуміло, та й не кожному він прийдеться до смаку, але в грі і з ігроладом все дуже добре. В порівнянні з попередньою частиною змін не багато, і це все ще survival horror. Набоїв не багато, але і дефіциту я не відчував, ворогів багато і деякі з них досить живучі. Стелс теж присутній і в певних ситуаціях життєво необхідний, бо набої це дуже цінний ресурс. Стосовно ресурсів, однієї з нових механік в грі, став крафтинг. З різних матеріалів можна і потрібно, робити собі набої та аптечки, бо тепер їх просто так не знайдеш і схованок з ними, дуже мало на локаціях.

Прокачка, залишилися такою ж самою, з мінімальними відмінностями. Для покращення навичок, все ще потрібен зелений гель, який можна знайти або підібрати зі знищених ворогів. Також, розробники добавили червоний гель, який потрібен для відкривання навичок вищого рівня. Думаю, вони так зробили, щоб не можна було швидко прокачатися. Локації збільшилися в розмірах і відповідно ворогів теж прибавилося і щоб якось обмежити гравця, придумали новий гель, який досить рідкісний і не дасть змогу швидко прокачатися. Зброя покращується аналогічно, тільки не за гель, а за запчастини.

Музика і звуки в грі, тримають планку першої частини. Всі композиції гармонійно і правильно підкреслюють кожен момент, будь то побіг від велетенського і бридкого монстра чи сцена емоційного характеру. А різноманітні стогони, шерехи, булькання, крики змушували частіше озиратися по сторонах. Окремо виділю привид дівчини, з чорним і довгим волоссям (куди ж в японському жахастику, без дівчини з чорним довгим волоссям) коли вона шукає головного героя, то щось тихенько наспівує собі і від цього співу, у мене бігли мурашки по шкірі. Не забуду я і композицію, що гра під час титрів (Hit House - Ordinary World), яка відразу потрапила в мій плейлист.

Поки Себастьян знімає стрес кавою, піду зроблю собі зеленого чаю

В підсумку скажу, що від гри я просто в захваті! Вона встановила зі мною сильний емоційний контакт і змусила відчути все те, що переживав головний персонаж. І я впевнений, що не один раз повернуся, щоб відчути це знову.

PS: маленька історія. З самого першого трейлера The Evil Within 2, я захотів зіграти в цю гру, а пізніше це бажання тільки збільшилося, завдяки оглядам. Вона здалася мені не такою страшною, як перша частина і тому я подумав, а чом би і не спробувати. Та я все відкладував на потім. Ціна на гру, була занадто високою для мене, та й я думав, що без проходження попередньої частини не зможу у повній мірі зрозуміти сюжет. І от нарешті, я це зробив, я пройшов The Evil Within 2 і дуже цьому радий :)

Посилання на мою рецензію гри в Steam тут - The Evil Within 2